Справа: № 0310/1245/2012 Головуючий у І інстанції Чишій С.С.
Провадження: №33/0390/152/2012 Доповідач Силка Г.І.
Категорія: ст.336 МКУкраїни
30 травня 2012 року місто Луцьк
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Волинської області Силка Г.І., з участю прокурора Місюка П.І., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, що проживає по АДРЕСА_1 непрацюючого, на постанову Любомльського районного суду Волинської області від 05 квітня 2012 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за ст.336 МК України, -
Вказаною постановою суду ОСОБА_2 визнаний винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст.336 МК України та накладено адміністративне стягнення у виді конфіскації в дохід держави автомобіля «Мітсубісі Галант»2002 року випуску, номер кузова НОМЕР_1, вартістю 134808 гривні.
ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що він 04.02.2012 року в місті Луцьк без дозволу митного органу на митній території України користувався автомобілем «Мітсубісі Галант»2002 року випуску, який ввезений із США в Україну 18.11.2009 під зобов'язання про зворотне вивезення до 22.10.2010 року і перебуває під митним контролем.
Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, ОСОБА_2 в апеляційній скарзі посилається на неповне з'ясування судом обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення, а також на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи. Вказує, що законно використовував транспортний засіб на підставі виданої довіреності, а тому відповідальність за зміну стану транспортного засобу, який перебував під митним контролем повинен нести нотаріус, якого суд повинен був допитати. Окрім того, стверджує, що суд не роз'яснив йому право мати захисника, чим порушив його право на захист. Вважає, що суд першої інстанції неправомірно наклав на нього стягнення у виді конфіскації транспортного засобу, оскільки той належить іншій особі на праві приватної власності. Просить постанову суду першої інстанції в частині заходу стягнення скасувати та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу.
Скаржник в судове засідання не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, про причини неявки суд не повідомив, а тому розгляд справи слід проводити за його відсутності.
Перевіривши доводи скарги та матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши прокурора, який апеляцію заперечив, приходжу до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Висновок суду про вчинення ОСОБА_2 зазначеного в постанові суду адміністративного правопорушення ґрунтується на перевірених і досліджених в судовому засіданні доказах, яким суд першої інстанції дав належну оцінку.
Правильність такого висновку підтверджується протоколом про порушення митних правил; постановою у справі про адміністративне правопорушення, передбаченого ч.1 ст.126 КУпАП (а.с.8), з якої вбачається, що ОСОБА_2 04.02.2012 року в місті Луцьку керував автомобілем "Мітсубісі", д.н.з. НОМЕР_3 без свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу; посвідченням митниці на реєстрацію транспортного засобу для тимчасового користування (а.с.29), з якого вбачається, що автомобіль «Мітсубісі Галант»2002 року випуску, номер кузова НОМЕР_1, був ввезений на територію України ОСОБА_3 18.11.2009 року для тимчасового користування до 22.10.2010 року; копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу; актом огляду і тимчасового затримання транспортного засобу; зобов'язанням про зворотне вивезення автомобіля №201000001/2009/360040.
Проаналізувавши всі зібрані по справі докази в їх сукупності, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про те, що ОСОБА_2 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст.336 МК України.
Твердження скаржника про те, що відповідальність за зміну стану транспортного засобу, який перебував під митним контролем повинен нести нотаріус, який видав йому довіреність на керування цим транспортним засобом і якого суд повинен був допитати є безпідставними. Як вбачається з довіреності № 045941 від 11.06.2009 року (а.с.9), ОСОБА_3 надав ОСОБА_2 право представляти його інтереси в органах Державтоінспекції із усіх питань, пов'язаних з експлуатацією автомобіля, проходити технічний огляд, переганяти автомобіль до місця призначення, а також виконувати всі інші дії, пов'язані з цією довіреністю. Таким чином, як випливає зі змісту вказаного документу, довіритель не надавав ОСОБА_2 права постійного керування зазначеним транспортним засобом, а тому підстав вважати, що нотаріус неправомірно видав згадану довіреність та його слід допитати в суду не було.
Посилання скаржника на те, що суд не роз'яснив йому право мати захисника, чим порушив його право на захист є необґрунтованими, оскільки як вбачається з протоколу судового засідання (а.с.43), суддя перед початком розгляду справи по суті, роз'яснив ОСОБА_2 його права, передбачені ст.ст.268 КУпАП, 366 МК України і останній відмовився від участі представника, захисника в розгляді справи.
Доводи ОСОБА_2 в апеляційній скарзі про те, що суд першої інстанції неправомірно наклав на нього стягнення у виді конфіскації транспортного засобу, оскільки той належить іншій особі на праві приватної власності не ґрунтуються на законі. Санкція ст.336 МК України, серед іншого, передбачає конфіскацію транспортних засобів, що перебувають під митним контролем та були предметом користування та розпорядження без дозволу митного органу, при цьому належність такого транспортного засобу іншій особі на праві приватної власності не має юридичного значення при накладенні на правопорушника цього виду адміністративного стягнення.
При таких обставинах, постанова суду є законною та обґрунтованою, накладене стягнення відповідає вимогам ст.ст.23, 33 КУпАП, а тому підстав для її скасування з мотивів викладених в апеляційній скарзі ОСОБА_2, не вбачається.
Керуючись ст.294 КУпАП, суддя -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Любомльського районного суду Волинської області від 05 квітня 2012 року щодо нього -без зміни.
Суддя