Справа № 2-919/12
31.05.2012 Першотравневий районний суд м.Чернівців
в складі:
головуючого судді Іщенко І. В.
при секретарі Берекеля О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, за участю третьої особи ОСОБА_3 про визнання договору дарування Ѕ частини будинку від 15.06.2005 року удаваним правочином,-
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про визнання договору дарування Ѕ частини будинку від 15.06.2005 року удаваним правочином. Посилався в позові на те, що ОСОБА_1, 20.04.1940р.н., будучи особою похилого віку та потребуючи допомоги у догляді, у 2005 роді досягла домовленості із відповідачкою ОСОБА_2 F.I. про те, що вона буде постійно надавати їй допомогу та здійснювати догляд довічно, а вона натомість передам їй у власність 1/2 частину будинку, власником якої вона була на той момент. На підтвердження цієї домовленості вони погодили між собою види допомоги, яку буде надавати відповідачка та домовились, що ця допомога, окрім ліків та медичної допомоги, не може бути меншою ніж 500грн. на місяць. Ця домовленість була викладена на аркуші паперу в довільній формі із підписами. Домовившись із відповідачкою про те, в якій саме формі ця допомога буде нею надаватись, відповідачка в червня 2005 року запросила її до нотаріуса для укладення договору, при цьому повідомила та попросила позивачку оформити не договір довічного утримання, а договір дарування.
Таким чином 15 червня 2005 року, вони підписали у нотаріуса договір дарування 1/2 частки належного їй на праві власності майна в будинковолодінні №38 по вул.Тихорецькій у м.Чернівці, (літ.А), загальною площею 394,60кв.м., в тому числі житловою 146,10кв.м., з належними до нього надвірними будівлями та спорудами - вбиральня (літ.Б), криниця (літ.К), огорожа №1-3, хоча насправді між нами в дійсності був укладений договір довічного утримання. Після цього відповідачка продовжувала здійснювати за позивачкою догляд та забезпечувала утримання в обумовленій між ними домовленості. З метою уникнути непорозумінь, вони щомісяця здійснювали записи у зошит щодо видів матеріального забезпечення та догляду, що надавала відповідачка та були позивачкою одержані. Матеріальне забезпечення та догляд в основному включало в себе: покупку продуктів харчування, готування, прибирання, стірку, прасування,, прогулки, спілкування, купівлю ліків та лікування за необхідності та інше.
Зазначене підтверджується записами у зошиті.
Відповідно до ст.744 ЦК України за договором довічного утримання (догляду) одна сторона (відчужувач) передає другій сторон, (набувачеві) у власність житловий будинок, квартиру або їх частину, інше нерухоме майно або рухоме майно, яке має значну цінність, взамін чого набувач зобов'язується забезпечувати відчужувана утриманням та (або) доглядом довічно.
Договір довічного утримання (догляду) укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню. Договір довічного утримання (догляду), за яким передається набувачеві у власність нерухоме майно, підлягає державній реєстрації (ст.745 ЦК України).
Обов'язки набувача за договором довічного утримання (догляду) передбачені ст.749 ЦК України. Зокрема, частина 1 даної статті передбачає, що у договорі довічного утримання (догляду) можуть бути визначені всі види матеріального забезпечення, а також усі види догляду (опікування), якими набувач має забезпечувати відчужувана. Відповідно до ст.751 ЦК України матеріальне забезпечення, яке щомісячно має надаватися відчужувану, підлягає грошовій оцінці.
Таким чином між позивачкою та відповідачкою в дійсності існували та існують правовідносини із договору довічного утримання. Останнім часом, трохи більше одного року, відповідачка перестала матеріально її забезпечувати та доглядати і на її зауваження щодо виконання нашої домовленості, говорить про те, що у неї немає часу для цього, хоча напряму і не відмовляється це робити, В зв'язку із цим вона вимушена звернутися із цим позовом до суду, оскільки я та відповідачка ОСОБА_2 15 червня 2005 року вчинили удаваний правочин - договір дарування 1/2 частини будинку №38 по вул.Тихорецькій у м.Чернівці, яким насправді приховали правочин договору довічного утримання.
В судовому засіданні позивачка в зал судового засідання не з»явилася, направила письмову заяву в якій позов підтримав повністю, просила розгляд провести у її відсутності.
Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні не з'явилася, направила письмову заяву в якій позов визнала повністю, просила його задовольнити, розгляд провести у її відсутності.
Третя особа ОСОБА_3 в судове засідання не з»явилася, направила письмову заяву в якій позов підтримала, просила його задовольнити, справу розглянути у її відсутності.
Дослідивши письмові докази, які були у справі, суд вважає, що позов обґрунтований та підлягає задоволенню частково.
Судом встановлено, що ОСОБА_1, 20.04.1940р.н., будучи особою похилого віку та потребуючи допомоги у догляді, у 2005 роді досягла домовленості із відповідачкою ОСОБА_2 F.I. про те, що вона буде постійно надавати їй допомогу та здійснювати догляд довічно, а вона натомість передам їй у власність 1/2 частину будинку, власником якої вона була на той момент. На підтвердження цієї домовленості вони погодили між собою види допомоги, яку буде надавати відповідачка та домовились, що ця допомога, окрім ліків та медичної допомоги, не може бути меншою ніж 500грн. на місяць. Ця домовленість була викладена на аркуші паперу в довільній формі із підписами. Домовившись із відповідачкою про те, в якій саме формі ця допомога буде нею надаватись, відповідачка в червня 2005 року запросила її до нотаріуса для укладення договору, при цьому повідомила та попросила позивачку оформити не договір довічного утримання, а договір дарування.
Таким чином 15 червня 2005 року, вони підписали у нотаріуса договір дарування 1/2 частки належного їй на праві власності майна в будинковолодінні №38 по вул.Тихорецькій у м.Чернівці, (літ.А), загальною площею 394,60кв.м., в тому числі житловою 146,10кв.м., з належними до нього надвірними будівлями та спорудами - вбиральня (літ.Б), криниця (літ.К), огорожа №1-3, хоча насправді між нами в дійсності був укладений договір довічного утримання. Після цього відповідачка продовжувала здійснювати за позивачкою догляд та забезпечувала утримання в обумовленій між ними домовленості. З метою уникнути непорозумінь, вони щомісяця здійснювали записи у зошит щодо видів матеріального забезпечення та догляду, що надавала відповідачка та були позивачкою одержані. Матеріальне забезпечення та догляд в основному включало в себе: покупку продуктів харчування, готування, прибирання, стірку, прасування,, прогулки, спілкування, купівлю ліків та лікування за необхідності та інше.
Зазначене підтверджується записами у зошиті.
Відповідно до ст.744 ЦК України за договором довічного утримання (догляду) одна сторона (відчужувач) передає другій сторон, (набувачеві) у власність житловий будинок, квартиру або їх частину, інше нерухоме майно або рухоме майно, яке має значну цінність, взамін чого набувач зобов'язується забезпечувати відчужувана утриманням та (або) доглядом довічно.
Договір довічного утримання (догляду) укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню. Договір довічного утримання (догляду), за яким передається набувачеві у власність нерухоме майно, підлягає державній реєстрації (ст.745 ЦК України).
Обов'язки набувача за договором довічного утримання (догляду) передбачені ст.749 ЦК України. Зокрема, частина 1 даної статті передбачає, що у договорі довічного утримання (догляду) можуть бути визначені всі види матеріального забезпечення, а також усі види догляду (опікування), якими набувач має забезпечувати відчужувана. Відповідно до ст.751 ЦК України матеріальне забезпечення, яке щомісячно має надаватися відчужувану, підлягає грошовій оцінці.
Таким чином між позивачкою та відповідачкою в дійсності існували та існують правовідносини із договору довічного утримання.
Відповідно до ст. 235 ЦК України удаваним є правочин. який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено,, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.
У постанові пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочииів недійсними» від 06.11.2009 №9, зокрема, пункті 25, зазначене за удаваним правочином (стаття 235 ЦК) сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. На відміну від фіктивного правочину, за удаваним правочином права та обов'язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину.
Враховуючи викладене суд вважає, що зазначений договір дарування є недійсним.
Разом з тим суд не може погодиться з твердженнями позивача, щодо визнання 1/2частини житлового будинку №38 по вул.Тихорецькій у м.Чернівці (літ.А), загальною площею 394,60кв.м., в
тому числі житловою 146,10кв.м., з належними до нього надвірними
будівлями та спорудами - вбиральня (літ.Б), криниця (літ.Б), огорожа
№1-3, вартістю 149835грн., належить ОСОБА_2 на підставі
договору довічного утримання укладеного 15 червня 2005року між
ОСОБА_2 та ОСОБА_1.
Згідно ст..745 ЦК України договір довічного утримання ( догляду) укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню. Договір довічного утримання ( догляду ) , за яким передається набувачеві у власність нерухоме майно, підлягає державній реєстрації.
Дані вимоги не були дотримані.
А тому в цій частині позовних вимог слід відмовити.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 209,212-215,218 ЦПК України суд, -
Позов задовольнити частково.
Визнати недійсним договір дарування 1/2 частки житлового
будинку №38 по вул.Тихорецькій у м,Чернівці (літ.А), загальною
площею 394,60кв.м., в тому числі житловою 146,10кв.м., з належними до
нього надвірними будівлями та спорудами - вбиральня (літ.Б), криниця
(літ.К), огорожа №1-3, від 15 червня 2005 року укладений між
ОСОБА_1 та ОСОБА_2, посвідчений
приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу
ОСОБА_4, реєстр. №5043.
Зобов»язати ОСОБА_2 повернути ОСОБА_1 все майно отримане в натурі, а саме Ѕ частину житлового будинку №38 по вул.Тихорецькій у м,Чернівці (літ.А), загальною площею 394,60кв.м., в тому числі житловою 146,10кв.м., з належними до
нього надвірними будівлями та спорудами - вбиральня (літ.Б), криниця
(літ.К), огорожа №1-3.
Зобов»язати приватного нотаріуса Чернівецького міського нотаріального округу ОСОБА_4 повернути ОСОБА_1 всі первісні правоустановчі документи на 1/2 частку житлового будинку №38 по вул.Тихорецькій у м.Чернівці та внести відповідні зміни в реєстрі згідно даного рішення суду.
Зобов»язати Чернівецьке обласне БТІ внести відповідні зміни у відомості щодо власника Ѕ частину житлового будинку №38 по вул.Тихорецькій у м.Чернівці.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Чернівецької області через Першотравневий районний суд м.Чернівці.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів після оголошення рішення суду.
Суддя Першотравневого
районного суду м.Чернівці ОСОБА_5