15.05.2012
Справа № 22 ц/2190/1637/2012 Головуючий в 1 інстанції
Колєсніченко Т.Є.
Категорія 37 Доповідач Фурман Т.Г.
Ухвала
іменем України
2012 року травня місяця 15 дня колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Херсонської області в складі :
головуючого : Пузанової Л.В.
суддів: Фурман Т.Г., Закарян К.Г.
при секретарі : Красношапка О.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Суворовського районного суду м. Херсона від 17 серпня 2010 року в справі за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_3, Другої херсонської державної нотаріальної контори про визнання заповіту недійсним,
В червні 2009 року ОСОБА_2 звернувся до суду зі вказаним вище позовом, зазначаючи, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його мати - ОСОБА_4, після смерті якої відкрилася спадщина.
В лютому 2009 року йому стало відомо про те, що 16.02.1993 року мати заповіла належне їй майно його сестрі - ОСОБА_3, про що був складений заповіт посвідчений нотаріально.
Посилаючись на те, що на час складання заповіту мати не могла усвідомлювати значення своїх дій та керуватися ними, оскільки мала психічні вади та перебувала на обліку в Херсонській міській психіатричній лікарні, позивач просив визнати заповіт, складений ОСОБА_4 від 16.02.1993 року, недійсним, з підстав передбачених ч. 2 ст. 203, ч. 3 ст. 215 та ст.. 223 ЦК України в редакції 2004 року.
Рішенням Суворовського районного суду м. Херсона від 17 серпня 2010 року у задоволені позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати і ухвалити нове, яким його вимоги задовольнити, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, неповного з'ясування обставини, що мають значення для справи.
В письмових запереченнях на апеляційну скаргу ОСОБА_3 та її представник доводи апелянта не визнали, рішення суду просять залишити без змін.
Заслухавши доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи , законність та обґрунтованість рішення суду, в межах визначених ст. 303 ЦПК України, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом про визнання заповіту, складеного ОСОБА_4 від 16.02.1993 року, недійсним з підстав передбачених ч. 2 ст. 203, ч. 3 ст. 215 та ст.. 223 ЦК України в редакції 2004 року -вчинення правочину особою, цивільна дієздатність якої обмежена, за межами її цивільної дієздатності.
Судом встановлено та із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3, сторони у даній справі, є дітьми ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ( а.с. 10,11).
Після смерті ОСОБА_4 відкрилася спадщина, яка складається з ? частин домобудівлі, яка розташована в АДРЕСА_1 ( а.с.12).
16.02.1993 року ОСОБА_4 на випадок своєї смерті зробила розпорядження, за яким належну їй частину жилого будинку з відповідною частиною надвірних будівель, що знаходиться в АДРЕСА_1 заповіла ОСОБА_3 ( а.с. 20).
Заповіт складений у письмовій формі, підписаний ОСОБА_4, посвідчений державним нотаріусом Другої херсонської державної нотаріальної контори 16.02.1993 року та зареєстрований в реєстрі за № 1-628
При посвідченні заповіту відповідальною за вчинення нотаріальних дій особою було перевірено дієздатність ОСОБА_4
В порядку передбаченому діючим законодавством ОСОБА_4 з заявою про зміну чи скасування заповіту не зверталася.
Відповідно до записів медичної карти ОСОБА_4, остання з 1965 року перебувала на обліку в Херсонському міському психоневрологічному диспансері з діагнозом „шизофренія".
Однак, згідно висновку посмертної судово-психіатричної експертизи № 496 від 12.07.2010 року ОСОБА_4 при складанні заповіту 16.02.1993 року могла усвідомлювати значення своїх дій та керуватися ними ( а.с. 59-63).
Зазначений висновок експерта у встановленому законом порядку не скасований і є дійсним.
Будь-яких доказів на підтвердження того, що на час посвідчення ос пореного заповіту заповідач була обмежена в цивільній дієздатності позивачем не надано.
Оскільки відповідно до ст.. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, та зважаючи на те, що позивачем належними і допустимими доказами не доведено, що в момент складання заповіту (16.02.1993 року) заповідач у встановленому законом порядку була обмежена в цивільній дієздатності, колегія суддів погоджується з висновком суду про відсутність правових підстав, передбачених ЦК України в редакції 1963 року, що діяв на час виникнення спірних правовідносин, для визнання оспореного правочину недійсним та про безпідставність посилання позивача в обґрунтування заявлених вимог на норми права, які набули чинності з 01.01.2004 року, і які відповідно до п. 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України в редакції 2004 року до спірних правовідносин не можуть бути застосовані, і вважає, що суд обґрунтовано відмовив позивачу у задоволенні його вимог.
Висновки суду підтверджені належними, дослідженими в судовому засіданні доказами, яким суд дав оцінку відповідно до ЦПК України та відповідають нормам матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.
Доводи апеляційної скарги висновки суду не спростовують і не містять посилання на нові факти чи засоби доказування, які б вказували на незаконність ухваленого в справі рішення, а тому підлягають відхиленню.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстави для його скасування і ухвалення нового рішення відсутні.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.303, 307, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів,
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Суворовського районного суду м. Херсона від 17 серпня 2010 року залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий :
Судді: