Справа № 2-4434/2011р.
Іменем України
18.04.2012 року Ленінський районний суд м. Миколаєва в складі: головуючого - судді Тихонової Н.С., при секретарі -Бреженюк Н.С.,
за участю:
представника позивача -Годзу Л.П.
відповідачів -ОСОБА_2, ОСОБА_3
представника органу опіки та піклування -Скакуш О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Будівельна фірма Миколаївбуд»до ОСОБА_3, ОСОБА_2 про визнання договору найму припиненим, стягнення заборгованості за комунальні послуги та виселення,
В листопаді 2011 р. ПАТ «БФ Миколаївбуд»звернулось із позовною заявою до ОСОБА_3, ОСОБА_2. Вказували на те, що ОСОБА_3 проживає в гуртожитку, який належить позивачу, проте не є наймачем житла, оскільки відмовляється укладати договори найму, разом з ним проживає його дружина ОСОБА_2 та їхня донька ОСОБА_6 і вони займають три ліжко-місця в кімнаті НОМЕР_1. Оскільки, ОСОБА_3 не сплачує комунальні послуги, за ним утворилась заборгованість у розмірі 13455,60 грн.
Посилаючись на вищевикладене позивач просив стягнути з відповідача зазначену суму заборгованості, виселити ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_6 з гуртожитку та визнати припиненими правовідносини по найму ліжко-місць.
В судовому засіданні представник позивача заявлені вимоги підтримав.
Відповідачі в судовому засіданні позов не визнали.
Представник органу опіки та піклування вважав, що позов в частині виселення малолітньої особи не підлягає задоволенню.
Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
Будинок АДРЕСА_2 має статус гуртожитку та належить ПАТ «БФ Миколаївбуд» на праві власності.
ОСОБА_3 проживає у вищезазначеному гуртожитку і зареєстрований за місцем проживанням з 29.12.1998 р., займає ліжко-місце в кімнаті НОМЕР_1 гуртожитку, на його ім'я відкритий особовий рахунок № НОМЕР_2, на якому обліковуються нарахування та сплата платежів за проживання та за спожиті комунальні послуги.
ОСОБА_2 мешкала у гуртожитку по АДРЕСА_3, де була зареєстрована до 31.10.2001 року.
ОСОБА_2 вступила в зареєстрований шлюб із ОСОБА_3 - 26.03.1999 року, вселилась у гуртожиток, а саме - кімнату НОМЕР_1 будинку АДРЕСА_2, де зайняла ліжко-місце.
ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є батьками -ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка також мешкає за зазначеною адресою, займаючи ліжко-місце у кімнаті НОМЕР_1.
ОСОБА_3 кошти за комунальні послуги не сплачує, внаслідок чого виникла заборгованість за період з 01.04.2005 року по 01.04.2008 року у розмірі -6072,44 грн., яку, відповідно до рішення Ленінського райсуду від 09.12.2008 року, було стягнуто з нього. Проте рішення досі не виконане.
За період з 01.11.2008 р. по 01.11.2011 р. нарахована та несплачена заборгованість складає 10 239,55 грн., збитки від інфляції становлять 2 390,91 грн. та 3% річних -825,14 грн., усього 13455 грн.60 коп.
Рішення власника гуртожитку щодо надання кімнати НОМЕР_1 у користування, у зв'язку з трудовими відносинами, ОСОБА_2, ОСОБА_3, або ордер на заселення жодна із сторін суду не надали.
Отже, заселення відповідачів мало місце на підставі цивільно-правової угоди, яка не передбачена житловим законодавством, але в той же час не суперечить діючому цивільному законодавству.
Наведені обставини свідчать, що між сторонами виник спір з приводу користування жилим приміщенням за договором найму, оскільки власник не бажає укладати його з відповідачами, між тим як строк дії попереднього закінчився.
27.01.2010 року, 02.02.2010 року, 16.04.2010 року, 29.06.2010 року відповідачі були попереджені про закінчення терміну дії договору найму із попереднім власником житла та про обов'язок звільнити кімнату НОМЕР_1, однак до теперішнього часу користуються цим приміщенням та не звільняють його.
У судовому засіданні встановлено, що за адресою АДРЕСА_1 мешкали батьки ОСОБА_2, яким належала ця квартира на праві власності. Власники померли, ОСОБА_2 стверджувала у судовому засіданні, що прийняла спадщину у вигляді зазначеної квартири, шляхом подачі заяви до нот контори, проте ще не отримала Свідоцтва на право на спадщину. Відтак, вона є особою, що забезпечена житлом.
Згідно ст.317 ЦК України власникові належить права володіння, користування та розпорядження майном.
Статтею 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Відповідно до ст. 99 ЖК України тимчасові жильці самостійного права на займане жиле приміщення не набувають незалежно від тривалості проживання. У разі відмови звільнення приміщення, вони підлягають виселенню в судовому порядку. Виселення провадиться без надання іншого жилого приміщення.
За умовами ст. 810 ЦК України найм (оренда) житла здійснюється на підставі відповідного договору, певний строк, за плату. До договору найму житла крім найму житла, що є об'єктом права державної або комунальної власності застосовується положення ЦК України.
За загальними правилами ст. 611 ЦК України при простроченні виконання зобов'язання наступають правові наслідки, встановлені договором або законом, як розірвання поточного договору найму житла, відшкодування збитків.
Відповідно до умов ст. 612 ЦК України боржник який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення, а також за умовами ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання і у випадку непогашення заборгованості в установлений строк на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.
Отже, з урахуванням здобутих в суді доказів, суд приходить до висновку, що вимоги позивача обґрунтовані і підлягають задоволенню в частині стягнення заборгованості та виселення. В частині визнання договору найму припиненим -вимоги задоволенню не підлягають, оскільки відсутній сам договір найму.
Згідно ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по оплаті судового збору за подачу позову в сумі 376,40 грн.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 10,14,30,60,62,88,212-214 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги ПАТ «Будівельна фірма Миколаївбуд»задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ПАТ «БФ Миколаївбуд»заборгованість за проживання у гуртожитку за період з 01.11.2008 р. по 01.11.2011 р. у розмірі 10 239,55 грн., збитки від інфляції у розмірі -2 390,91 грн., 3% річних у розмірі -825,14 грн., а всього 13 455 грн.60 коп.
Виселити ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_6 із кімнати НОМЕР_1 гуртожитку по АДРЕСА_2, без надання іншого житла.
В задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Будівельна фірма Миколаївбуд»до ОСОБА_3, ОСОБА_2 про визнання договору найму припиненим -відмовити.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ПАТ «БФ Миколаївбуд»витрати по сплаті судового збору у розмірі -376 грн. 40 коп.
Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Миколаївської області шляхом подачі апеляційної скарги через Ленінський районний суд м. Миколаєва протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя: