09.04.2012
Справа № 2/1612/290/12
09 квітня 2012 року Комсомольський міський суд
Полтавської області
ОСОБА_1
ОСОБА_2
в складі:
головуючої судді
при секретарі
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Комсомольську цивільну справу за позовом Комунального житлово-експлуатаційного підприємства № 2 м. Комсомольська до ОСОБА_3, сектору громадянства, міграції та реєстрації фізичних осіб Комсомольського МВ про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,
КЖЕП № 2 м. Комсомольська звернулось до суду із зазначеним позовом, в якому просить визнати ОСОБА_3 таким, що втратив право користування жилим приміщенням -кім.3 сек.11 в будинку № 30 по вул. Леніна в м. Комсомольську. Зазначені вимоги, обґрунтовуються посиланням на те, що відповідач не проживає у вказаному житловому приміщенні без поважних причин понад встановлені Законом строки, з огляду на що має бути визнаний таким, що втратив право користування жилим приміщенням.
Представник позивача направила до суду заяву, в якій просила справу розглянути за її відсутності, на задоволенні позовних вимог наполягає та не заперечує щоб справа була розглянута в заочному порядку. (а.с. 44).
Відповідач в судове засідання не з'явився. Про час та місце слухання справи повідомлений у встановленому законом порядку. (а.с. 40).
Представник відповідача /сектору ГІРФО Комсомольського МВ/ в судове засідання не з'явився. Направив до суду заяву, в якій просить провести розгляд справи у відсутність представника ГІРФО, вирішення спору залишає на розсуд суду.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав:
Судом встановлено, що 22.09.1992 року відповідачу на сім'ю з двох осіб /його та дружину ОСОБА_4В./ на підставі ордеру № 2051, виданому за спільним рішенням адміністрації та профкома ВАТ ”ПГЗК” була виділена жила площа в гуртожитку -кімната № 3 в секції 11 по вул. Леніна 30 в м. Комсомольську. (а.с.5). Згодом, будинок № 30 по вул. Леніна в м. Комсомольську був прийнятий у комунальну власність міської ради і переданий на баланс КЖЕП № 2 для відповідного обслуговування з прийняттям рішення про його використання “як житлового будинку для тимчасового проживання сімей, які мають потребу в соціальному захисті” (а.с. 15).
Як вбачається з наданої довідки, на час розгляду справи судом у спірному житловому приміщенні значиться зареєстрованим лише відповідач ОСОБА_3 (а.с. 4).
Вирішуючи характер правовідносин, що виникли між сторонами, суд враховує, що з прийняттям будинку, де значиться зареєстрованим відповідач, у комунальну власність міської ради, власником було прийняте рішення про його використання як житлового будинку для тимчасового проживання сімей, які мають потребу в соціальному захисті (житловий фонд соціального призначення). Але судом в даному випадку не може бути застосована норма ЖК України, яка регулює порядок користування жилими приміщеннями з фондів житла для тимчасового проживання, оскільки відсутня правова процедура визначення статусу згаданого житла, підстава надання для заселення та порядок користування таким житлом, як вони передбачені ЗУ “Про житловий фонд соціального призначення” від 12.01.2006 року.
В даному випадку не може бути застосована також норма ЖК України, яка регулює порядок користування гуртожитками, оскільки відповідно до положень ст.127 ЖК України гуртожитки надаються для проживання робітників, службовців, студентів, учнів а також інших громадян у період роботи або навчання, які підлягають виселенню без надання іншого жилого приміщення в разі звільнення за власним бажанням без поважних причин, тобто згадане житло має цільове призначення -гуртожитки призначаються для проживання робітників /п.2 Примірного положення про гуртожитки, затв.постановою РМ УРСР від 03.06.1986 року № 208/.
Разом з тим, приймаючи до уваги, що спірні відносини не врегульовані Законом, суд відповідно до положень ч. 8 ст. 8 ЦПК України застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини - в даному випадку аналогію закону і погоджується з позицією представника позивача щодо можливості застосування до спірних відносин положень ст.ст. 71, 72 ЖК України, які регулюють порядок користування жилими приміщеннями в будинках державного і громадського житлового фонду.
Згідно зі ст. 71 ЖК України при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї, за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, відповідно по положень ст. 72 ЖК України провадиться в судовому порядку.
Як вбачається із змісту наданих актів, датованих 19.11.2009 р., 21.12.2010 р., 16.09.2011 р., ОСОБА_3 не проживає в кімнаті № 3 секції 11 по вул. Леніна 30 в м. Комсомольську більше трьох років, відповідач має заборгованість за комунальні послуги. В ході проведеної первірки було виявлено, що періодично в кімнаті мешкає мати ОСОБА_3
Здійснюючи судочинство на засадах змагальності сторін, суд, провівши аналіз доказів, з врахуванням рівності прав сторін щодо їх подання та доведення перед судом їх переконливості, дійшов висновку про те, що в суді знайшов свого підтвердження факт непроживання відповідача у спірному жилому приміщенні понад встановлені ст.71 ЖК України строки без поважних причин.
Відповідно до роз'яснень, що містяться в постанові ПВСУ № 2 від 12.04.1985 року “Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України” у справах про визнання наймача таким, що втртив право користування жилим приміщенням, необхідно з'ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки.
Судом встановлено, що в спірному жилому приміщенні відповідач не проживає з січня 2009 року. З моменту залишення спірної квартири, протягом такого тривалого строку, в будь-який спосіб не вирішив питання з власником житлового фонду щодо збереження за ним права на житло, що є переконливим свідченням прояву його абсолютної байдужості до спірної квартири, і дає суду підставу дійти остаточного висновку про відсутність у відповідача поважної причини для непроживання в спірному приміщенні та формального збереження житла за собою, що відповідно до положень ст.72 ЖК України є підставою для задоволення вимог позивача в повному обсязі.
Вирішуючи питання щодо обґрунтованості вимоги позивача про зняття відповідача з реєстраційного обліку, приймаючи до уваги положеннями ст. 7 ЗУ “Про свободу пересування, вільний вибір місця проживання в Україні” відповідно до якої зняття з реєстрації місця проживання здійснюється протягом семи днів на підставі заяви особи, запиту органу реєстрації за новим місцем проживання особи, остаточного рішення суду (про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, визнання особи безвісно відсутньою або померлою), свідоцтва про смерть, суд вважає її такою, що не потребує врегулювання в спірному порядку, оскільки процедура та підстави зняття особи з реєстрації прямо передбачені в Законі.
Питання про судові витрати по справі вирішено судом відповідно до вимог 88 ЦПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.71, 72 ЖК України, ст.ст.88, 213, 224, 226 ЦПК України, суд,
Позовні вимоги Комунального житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства № 1 м. Комсомольська - задовольнити повністю.
Визнати ОСОБА_3 таким, що втратив право користування жилим приміщенням -кімнатою № 3, секції № 11 будинку № 30 по вул. Леніна в м. Комсомольську Полтавської області.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь комунального житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства № 1 витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 37 грн.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір в розмірі 08 грн. 50 коп.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Полтавської області через суд першої інстанції. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя підпис ОСОБА_1
Копія вірна:
Суддя Т.В. Окунь