Справа № 2-5116/11
25 травня 2012 року м.Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд в особі головуючого судді -Короля Ю.А., секретаря -Ребреш Я.А., представниці позивачки -ОСОБА_1, представника ОСОБА_2 міської ради -ОСОБА_3, представників ОСОБА_2 міської поліклініки -ОСОБА_4 та ОСОБА_5, розглянувши справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_2 міської ради, ОСОБА_2 міської поліклініки про визнання незаконним та скасування розпорядження ОСОБА_2 міського голови № 211 від 10.06.11р. «Про звільнення ОСОБА_6В.», поновлення її на посаді головного лікаря ОСОБА_2 міської поліклініки днем 10.06.2011р., стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу і стягнення 50 000,00 грн. моральної шкоди, -
Позивачка звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 міської ради, ОСОБА_2 міської поліклініки про визнання незаконним та скасування розпорядження ОСОБА_2 міського голови № 211 від 10.06.11р. «Про звільнення ОСОБА_6В.», поновлення її на посаді головного лікаря ОСОБА_2 міської поліклініки днем 10.06.2011р., стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу і стягнення 50 000,00 грн. моральної шкоди, мотивуючи свої вимоги тим, що працює на посаді головного лікаря ОСОБА_2 міської поліклініки з 02.01.2007р. В грудні 2010р. була звільнена розпорядженням ОСОБА_2 міського голови за №334 від 20.12.2010 року, яке нею було оскаржено до суду. Рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 07.06.2011 року дане розпорядження ОСОБА_2 міського голови від 20.12.2010 року №334 «Про звільнення ОСОБА_6В.»скасовано та поновлено позивачку на посаді головного лікаря ОСОБА_2 міської поліклініки із стягненням коштів за час вимушеного прогулу.
На виконання рішення суду, ОСОБА_2 міським головою 10.06.2011р. було видано розпорядження за №209, яким ОСОБА_6 було поновлено на посаді головного лікаря ОСОБА_2 міської поліклініки днем 20.12.2010р. Однак, до виконання своїх трудових обов'язків позивачка не приступила, оскільки одночасно із розпорядженням за №209 про поновлення на роботі, їй було вручено інше розпорядження ОСОБА_2 міського голови за №211 від 10.06.2011р. «Про звільнення ОСОБА_6В.»Згідно даного розпорядження позивачку повторно було звільнено з посади головного лікаря ОСОБА_2 міської поліклініки з 10 червня 2011р., з формулюванням «за одноразове грубе порушення трудових обов'язків, згідно п.І.ч.1 ст.41 КЗпП України.», на підставі припису Територіальної державної інспекції праці у Закарпатській області від 08.12.2010р. №07-01-011/1297-1490 та заяви ОСОБА_7 від 10.06.2011р.
Вважає, дане розпорядження про її звільнення незаконним, з огляду безпідставного застосування відповідачем норм матеріального права та про те, що розпорядження ОСОБА_2 міського голови від 10.06.2011 року про звільнення ОСОБА_6. за п.1 ч.І ст. 41 КЗпП є незаконним за своїм змістом.
Том, просить суд визнати незаконним та скасувати розпорядження ОСОБА_2 міського голови № 211 від 10.06.11р. «Про звільнення ОСОБА_6В.», поновити її на посаді головного лікаря ОСОБА_2 міської поліклініки днем 10.06.2011р., стягнути з відповідача заробітну плату за час вимушеного прогулу та 50 000,00 грн. моральної шкоди
У судовому засіданні позивачка ОСОБА_6 та її представниця -ОСОБА_1 заявлені позовні вимоги підтримали та просили суд їх задовольнити.
Представник ОСОБА_2 міської ради -ОСОБА_3 у судовому засіданні позовні вимоги не визнав з мотивів їх безпідставності і просив відмовити у їх задоволенні.
Представники ОСОБА_2 міської поліклініки - ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у судовому засіданні, позовні вимоги теж заперечили та просили суд у їх задоволенні відмовити.
Заслухавши ОСОБА_6 та її представницю -ОСОБА_1, представника ОСОБА_2 міської ради -ОСОБА_3, представників ОСОБА_2 міської поліклініки - ОСОБА_4 та ОСОБА_5, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.
Судом встановлено і сторонами визнається, що на підставі рішення Ужгородського міськрайонного суду від 07.06.2011 року, ОСОБА_2 міським головою 10.06.2011р. було видано розпорядження за №209, яким ОСОБА_6 було поновлено на посаді головного лікаря ОСОБА_2 міської поліклініки днем 20.12.2010р.
Одночасно із розпорядженням за №209 про поновлення на роботі, ОСОБА_2 міським головою за №211 від 10.06.2011р. було видано розпорядження «Про звільнення ОСОБА_6 з посади головного лікаря ОСОБА_2 міської поліклініки з 10 червня 2011р., за одноразове грубе порушення трудових обов'язків, згідно п.І.ч.1 ст.41 КЗпП України.», на підставі припису Територіальної державної інспекції праці у Закарпатській області від 08.12.2010р. №07-01-011/1297-1490 та заяви ОСОБА_7 від 10.06.2011р.».
Відповідно до п.1 ч.І ст. 41 КЗпП трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний також у випадках одноразового грубого порушення трудових обов'язків керівником підприємства, установи, організації.
Судом встановлено, що підставою для звільнення ОСОБА_6 з посади головного лікаря ОСОБА_2 міської поліклініки став припис Територіальної державної інспекції праці у Закарпатській області від 08.12.2010 року № 07-01-011/1297-1490, та заява ОСОБА_7 від 10.06.2011 року, яким було встановлено невідповідність наказу про звільнення ОСОБА_7 чинному законодавству.
Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України N 9 від 06.11.92 «Про практику розгляду судами трудових спорів»вирішуючи питання про те, чи є порушення трудових обов'язків грубим, має виходити з характеру проступку, обставин, за яких його вчинено, яку завдано ним (могло бути завдано) шкоду.
У зв'язку з тим , що при звільненні ОСОБА_7 не було досліджено питання відсутності її на роботі без поважних причин, ні профспілковим комітетом, ні адміністрацією, тобто наказ про звільнення з роботи ОСОБА_7 не ґрунтується на вимогах п. 4 ст. 40,149 КЗпП.
З урахуванням наведеного суд приходить до висновку, що дії відповідача ОСОБА_2 міської ради по прийняттю позивачки на роботу і звільненню її з роботи є правомірними і не призвели до порушення прав останньої.
За приписами ст.ст.22, 1166, 1167 ЦК України підставами для відшкодування особі збитків та майнової і моральної шкоди є неправомірні по відношенню до неї дії і рішення та порушення її цивільного права.
Таким чином, підстав задоволення позову у цій частині -немає, як і підстав стягнення коштів за час вимушеного прогулу
Приймаючи до уваги відсутність в діях ОСОБА_2 міської ради порушень вимог закону і прав позивача, суд констатує відсутність підстав і для задоволення позовних вимог про відшкодування збитків та майнової і моральної шкоди та скасування розпорядження ОСОБА_2 міського голови №211 від 10.06.2011 року.
Керуючись ст.ст. 213, 215, 294 ЦПК України суд -
У задоволені позовних вимог ОСОБА_6 до ОСОБА_2 міської ради, ОСОБА_2 міської поліклініки про визнання незаконним та скасування розпорядження ОСОБА_2 міського голови № 211 від 10.06.11р. «Про звільнення ОСОБА_6В.», поновлення її на посаді головного лікаря ОСОБА_2 міської поліклініки днем 10.06.2011р., стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу і стягнення 50 000,00 грн. моральної шкоди - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя: Ю.А. Король