Справа № 2-259/12
Провадження № 2/1001/259/12
22 травня 2012 року Баришівський районний суд Київської області в складі головуючого судді Лисюка О.Д.
при секретарі Гордієнко Т.Б.
розглянувши у відкритому судовому засiданнi в смт. Баришівка справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про повернення грошового зобов'язання та відшкодування індексу інфляції , -
позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з названим позовом стверджуючи, що 01.04.2008 року між ним та відповідачем ОСОБА_2 було укладено договір позики згідно якого, останній до вересня місяця 2008 року отримує грошові кошти у сумі 90 900 грн., що еквівалентно 18 000 дол. США, а ОСОБА_1 взамін отримує у власність дві земельні ділянки в с. Перемога Баришівського району площею 0.06 та 0.07 га.
Своїх зобов'язань по договору позики від 01.04.2008 року ОСОБА_2 не виконав в зв'язку з чим, позивач просить суд стягнути із нього борг в сумі 90900 грн., 3% річних, що становить 2727 грн., рівень інфляції в готівковому вимірі в розмірі 142 522 грн., 20% за кожен просрочений місяць, що становить 799 920 грн. та судові витрати, а всього просить суд стягнути із відповідача на його користь 949 298 грн.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримуючи юридичне обгрунтування пред'явленого ним позову уточнив свої позовні вимоги та просить суд стягнути із ОСОБА_2 1 205999 грн.50 коп.
Заперечуючи проти заявленого позову відповідач ОСОБА_2 суду пояснив, що 01.04.2008 року між ним та позивачем ОСОБА_1 був укладений попередній договір купівлі-продажу земельних ділянок, що розташовані в с. Перемога Баришівського району.
Відповідно до укладеного договору, він 20.06.2008 року звернувся до товарної біржі « Баришівська Універсальна » та уклав договір на розробку технічної документації із землеустрою щодо складання державних актів на право власності на земельні ділянки, які знаходяться в с. Перемога Баришівського району по вул. Жовтнева, 55 площею 0.06 га. та по вул. Садовій, 9 площею 0.07 га.
В зв'язку з фінансовою кризою 2008-2010 роки, державні акти на вищевказані земельні ділянки по незалежних від нього обставин виготовляються тривалий час, а тому, він не по своїй вині не виконав умови їхньої із ОСОБА_1 домовленостей.
Вважає, що договір позики, який був укладений 01.04.2008 року є нікчемним правочином оскільки не був посвідчений нотаріально, а тому, просить суд в позові відмовити.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи суд вважає, що заявлений позов є не обгрунтованим, а тому не підлягає до задоволення виходячи з наступних міркувань.
Відповідно до ч.1 ст.202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частина 1 статті 626 ЦК України встановлює, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямованих на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За змістом ст.627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Судом встановлено, що 01 квітня 2008 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 була укладена угода за якою ОСОБА_1 передає у власність ОСОБА_2 грошові кошти в розмірі еквівалентному 18 000 доларів США, що дорівнювало на день підписання цього договору 90 900 грн. за курсом НБУ, частками по 15 000 грн. щомісячно, тобто до вересня місяці 2008 року включно, а ОСОБА_2 зобов'язується передати ОСОБА_1 у власність дві земельні ділянки площею 0.06 та 0.07 га. Згідно даного договору, дані земельні ділянки знаходяться в с. Погреби Баришівського району Київської області ( а.с. 7). Суд звертає свою увагу на ту обставину, що в дійсності, такого села, яке обумовлено в договорі як Погреби, в Баришівському районі не існує. Проте, сторони в судовому засіданні підтвердили факт укладення такої угоди вважаючи, що мова йде про земельні ділянки, які знаходяться в с. Перемога Баришівського району Київської області. Відповідно до ст.61 ЦПК України обставини, які визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі , не підлягають доказуванню.
Згідно п. 2 даної угоди, ОСОБА_2 брав на себе зобов'язання переоформити цільове призначення зазначених земельних ділянок під забудову із ОСГ та оформити право власності на ОСОБА_1 до вересня місяція 2008 року.
В своїй позовній заяві позивач стверджує, що між сторонами був укладений договір позики, а тому просить суд застосувати всі наслідки невиконання відповідачем своїх зобов'язань за вказаним правочином.
Договір позики - це один із видів зобов'язань, спрямованих на передачу майна. Відповідно до ст. 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості".
Таким чином, за договором позики, який є реальним, одностороннім правочином, на позичальникові лежить зобов'язання повернути суму позики у строк та в порядку, що передбачені договором ( ч.1 ст.1049 ЦК ). Статті 1049,1050,1052 ЦК містять конкретні положення, які характерні для договору позики про зобов'язання позичальника повернути позику та його відповідальність у разі невиконання цих зобов'язань.
Відповідно до ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди .
Істотними умовами є ті умови, без погодження яких договір взагалі не вважається укладеним. Такі суттєві умови договору визначаються в законі, разом з тим ними можуть стати будь-які умови, на погодженні яких наполягає та чи інша сторона.
Істотні умови договору відображають природу договору, відсутність будь-якої з них не дає змоги сторонам виконати їх обов'язки, які покладаються на них за договором. Якщо сторони досягли згоди за всіма істотними умовами, які визнані такими законом або необхідні для даного виду, то договір вважається укладеним і набуває обов'язкової сили для сторін.
Однією із істотних умов договору позики є його предмет. Предметом договору позики можуть бути грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, причому позичальник, отримавши за договором позики грошові кошти, зобов'язаний повернути позикодавцеві таку саму суму, а якщо йшлося про зазначені вище речі - рівну кількість речей того самого роду та такої самої якості.
В судовому засіданні було безспірно встановлено і це не заперечується сторонами, що ОСОБА_1 надав ОСОБА_2 грошові кошти в розмірі 90 900 грн., що еквівалентно 18 000 дол.США.
Дослідивши та проаналізувавши в судовому засіданні наданий позивачем як доказ договір позики ( а.с. 7 ) суд приходить до переконання, що між сторонами, незалежно від найменування представленого документу, в дійсності існували правовідносини, які випливають із договору купівлі-продажу оскільки, за отримані від ОСОБА_1 кошти, ОСОБА_2брав на себе зобов'язання передати позикодавцеві у власність дві земельні ділянки переоформивши цільове призначення зазначених ділянок із ОСГ під забудову та оформити право власності даних ділянок на нього.
За таких обставин суд вважає, що заявлені ОСОБА_1 позовні вимоги про стягнення заборгованості за договором позики є необгрунтованому, а тому, в задоволенні позовних вимог необхідно відмовити.
Відповідно до ст.89 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
В судовому засіданні, яке відбулося 22 травня 2012 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про збільшення позовних вимог на суму 220 887 грн., а 22.05.2012 року знову збільшив свої позовні вимоги ще на 36 360 грн. Ухвалою суду від 28.03.2012 року було відстрочено сплату судового збору позивачу до ухвалення судового рішення.
Оскіьки рішення суду винесено не на користь позивача, то суд вважає за необхідне стягнути із ОСОБА_1 судовий збір від розміру збільшених позовних вимог в сумі 257 грн. 25 коп.
Враховуючи вищенаведене, керуючись ст.ст. 10,11,88,209,212,214-215,218 ЦПК України, ст.ст.202,626,627,638, 1046,1049,1050,1052, суд -
Позовну заяву ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про повернення грошового зобов'язання та відшкодування індексу інфляції , - залишити без задоволення.
Стягнути із ОСОБА_1 257 ( двісті п'ятдесят сім ) грн. 25 коп. судового збору.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Київської області протягом 10 днів з дня його проголошення через Баришівський районний суд.
Суддя Баришівського районного суду О. Д. Лисюк