Справа № 1-1276/2011
іменем України
"16" січня 2012 р.Дніпровський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді Метелешко О.В.
при секретарі Бєрдєннікові І.Ю.
за участю прокурора Григоренко Л.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу за обвинуваченням ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця Російської Федерації м. Грозний, українця, громадянина України, з вищою освітою, розлученого, не працюючого, є учасником ліквідатора аварії на ЧАЕС 2-ої категорії, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого,
у скоєнні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368-3 КК України,
ОСОБА_1, працюючи на посаді голови правління ЖБК «Комунар», будучи при цьому службовою особою юридичної особи приватного права, вчинив умисний злочин у сфері службової діяльності, а саме одержання службовою особою юридичної особи приватного права неправомірної вигоди за вчинення дій з використанням наданих їй повноважень в інтересах того, хто передає таку вигоду за наступних обставин.
Так, 12 листопада 2010 року Дніпровською районною в м. Києві державною адміністрацією зареєстровано Житлово-будівельний кооператив (далі ЖБК) «Комунар», яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Відповідно до статуту ЖБК «Комунар», затвердженого 27 квітня 2011 року, метою діяльності даного кооперативу є організація робіт по постійному технічному обслуговуванню і поточному, невідкладному разовому та, у разі необхідності, капітальному ремонту власних будинків ЖБК. З часу реєстрації першого статуту ЖБК «Комунар»набув всі права організації та юридичної особи, має печатку з власним найменуванням, штамп, рахунок в установах банків та інші необхідні реквізити. Згідно з п. 1.7 статуту ЖБК «Комунар», не є суб'єктом підприємницької діяльності та діяльність, спрямовану на отримання прибутку, не проводить і доходів від такої діяльності не отримує. Крім того, відповідно до п. 1.10 статуту ЖБК «Комунар», житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1, зданий в експлуатацію в 1964 році та є власністю ЖБК «Комунар».
Відповідно до протоколу загальних зборів ЖБК «Комунар»від 12 грудня 2009 року, ОСОБА_1 обрано головою правління ЖБК «Комунар». При цьому, згідно з п. 8.16 статуту ЖБК «Комунар», голова правління забезпечує виконання рішень Загальних зборів, зборів уповноважених та рішень правління, діє без довіреності від імені кооперативну, укладає у межах своєї компетенції угоди, розпоряджається коштами кооперативу відповідно до затвердженого кошторису. Зобов'язання, доручення, договори та інші грошові документи підписуються також головою правління та бухгалтером кооперативу. Таким чином, перелік службових обов'язків ОСОБА_1 свідчить про те, що останній є службовою особою, яка постійно здійснює організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські обов'язки юридичної особи приватного права.
Проте, ОСОБА_1, будучи службовою особою юридичної особи приватного права, протиправно використав надані йому повноваження. Так, приблизно на початку вересня 2011 року, у невстановлений досудовим слідством час, директор ТОВ «Віталекс ЛТД»ОСОБА_2, з метою розміщення інформаційного щита із рекламою у під'їздах житлового будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та перебуває на балансі у ЖБК «Комунар», звернувся до голови правління ЖБК «Комунар»ОСОБА_1 Під час розмови, яка відбувалась у приміщенні ЖБК «Комунар»за адресою: АДРЕСА_1, ОСОБА_2 повідомив ОСОБА_1, що за кожен інформаційний щит із рекламою, розміщений у житловому будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, він може сплачувати на рахунок ЖБК «Комунар»300 гривень за місяць, при цьому надав останньому для ознайомлення типовий договір встановлення сервітуту для розміщення інформаційного щита із рекламою.
Ознайомившись із умовами вищевказаного договору сервітуту, у голови правління ЖБК «Комунар»ОСОБА_1 виник злочинний умисел, спрямований на протиправне особисте збагачення, шляхом одержання від директора ТОВ «Віталекс ЛТД»ОСОБА_2 неправомірної вигоди, у зв'язку із чим під час зазначеної зустрічі ОСОБА_1 повідомив ОСОБА_2, що для укладення між ТОВ «Віталекс ЛТД»та ЖБК «Комунар»договору сервітуту на розміщення рекламних щитів, він повинен вказати у даному договорі, що він є безоплатним, а також передати особисто йому 2 900 гривень України.
ОСОБА_2, бажаючи укласти зазначений договір сервітуту та усвідомлюючи, що умовою для укладення між ТОВ «Віталекс ЛТД»та ЖБК «Комунар»договору встановлення сервітуту на розміщення інформаційних щитів є передача ОСОБА_1 грошових коштів у сумі 2900 гривень, погодився на вказану незаконну вимогу останнього.
У подальшому, а саме 27 вересня 2011 року, приблизно о 13 годині 10 хвилин, голова правління ЖБК «Комунар»ОСОБА_3, являючись службовою особою юридичної особи приватного права, діючи у власних корисних інтересах, з використанням свого службового становища, знаходячись у своєму робочому кабінеті в приміщенні ЖБК «Комунар», яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, підписав та засвідчив відтисками печатки ЖБК «Комунар»два екземпляри безоплатного договору встановлення сервітуту № 1-09/11 від 27 вересня 2011 року на право користування ТОВ «Віталекс ЛТД»приміщеннями трьох під'їздів у будинку, розташованому за адресою: АДРЕСА_1, для розміщення інформаційних щитів із засобами телекомунікації ТОВ «Віталекс ЛТД»та за укладення даного договору одержав від директора ТОВ «Віталекс ЛТД»ОСОБА_2 неправомірну вигоду в розмірі 2 900 гривень, таким чином довів реалізацію свого злочинного умислу, спрямованого на одержання неправомірної вигоди від ОСОБА_2 до кінця.
Одразу після одержання неправомірної вигоди, ОСОБА_1 був затриманий співробітниками ВДСБЕЗ Дніпровського РУ ГУ МВС України в м. Києві, де під час огляду місця події, у службовому кабінеті ОСОБА_1, який знаходиться в приміщенні ЖБК «Комунар»за адресою: АДРЕСА_1, а саме у лівому зовнішньому кармані власної жилетки ОСОБА_1 виявлено та вилучено грошові кошти у сумі 2 900 гривень, які останній попередньо одержав в якості неправомірної вигоди від ОСОБА_2
Допитаний у судовому засіданні ОСОБА_1 вину визнав повністю та пояснив, що на початку вересня 2011 року директор ТОВ «Віталекс ЛТД»ОСОБА_2 з метою розміщення інформаційного щита з рекламою у під'їздах житлового будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, та перебуває на балансі у ЖБК «Комунар», звернувся до нього як до голови вказаної організації. Під час зазначеної розмови, яка відбулася у приміщені ЖБК «Комунар», ОСОБА_2 повідомив йому, що за кожен інформаційний щит із рекламою, який буде розміщений у житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1, ЖБК «Комунар» буде отримувати щомісячно 300 гривень. При цьому ОСОБА_2 надав йому для ознайомлення типовий договір встановлення сервітуту для розміщення інформаційного щита з рекламою. Прочитавши договір, він повідомив ОСОБА_2, що потрібно вказати у договорі, що він є безоплатним, а йому передати особисто 2900 гривень. ОСОБА_2 погодився, але при собі у нього таких грошей не було. Тому приблизно о 13 годині 00 хвилин, 27 вересня 2011 року він підписав безоплатний договір з ТОВ «Віталекс ЛТД», а саме з ОСОБА_2 на розміщення інформаційних щитів у трьох під'їздах будинку по АДРЕСА_1, за що отримав 2 900 гривень. Після отримання хабара він був затриманий співробітниками міліції, де під час огляду місця події у службовому кабінеті у лівій зовнішній кишені власної жилетки у нього було виявлено та вилучено 2900 гривень.
Покази ОСОБА_1 є послідовними, логічними, а тому не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння підсудним змісту обставин злочину, добровільності та істинності її позиції.
Відповідно до ч. 3 ст. 299 КПК України, обмеживши в судовому засіданні за згодою учасників процесу обсяг дослідження доказів допитом підсудного, який повністю визнав себе винним у вчиненні злочину, суд приходить до висновку про недоцільність дослідження інших доказів стосовно фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються, роз'яснивши при цьому учасникам процесу, що в такому випадку, вони позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини у апеляційному порядку.
Аналізуючи наведене, суд вважає доведеною вину ОСОБА_1 у тому, що він своїми умисними діями вчинив одержання службовою особою юридичної особи приватного права неправомірної вигоди за вчинення дій з використанням наданих їй повноважень в інтересах того, хто передає таку вигоду, і тому знаходить правильною кваліфікацію його дій за ч. 3 ст. 368-3 КК України.
Суд, відповідно до ст. 65 КК України, при призначенні підсудному ОСОБА_1 виду та міри покарання, приймає до уваги характер, ступінь суспільної небезпеки вчиненого ним злочину, який, відповідно до ст. 12 КК України, відноситься до категорії середньої тяжкості, конкретні обставини справи, дані про особу підсудного, який під наглядом у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває (а.с. 132, 134), за місцем проживання скарг та нарікань зі сторони мешканців не надходило (а.с. 136), на даний час не працює, є учасником ліквідатора аварії на ЧАЕС 2-ої категорії (а.с. 170), до кримінальної відповідальності притягується вперше (а.с. 131).
Згідно зі ст. 66 КК України, суд визнає пом'якшуючою обставиною щире каяття підсудного у вчиненому злочині.
Обставин, що обтяжують покарання, відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.
На підставі викладеного, суд вважає, що ОСОБА_1 необхідно призначити покарання в межах санкції ч. 3 ст. 368-3 КК України у виді штрафу з позбавленням права займати посади, пов'язанні з виконанням організаційно-розпорядчих функцій. На погляд суду, зазначене покарання буде необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.
Цивільний позов у справі не заявлено.
Речові докази у справі, а саме: грошові кошти у розмірі 2900 гривень, тобто п'ять грошових купюр номіналом 500 гривень кожна, які мають наступні номери та серії: ГК 5008525, ГН 0731688, ВЕ 4633908, ВЗ 4312337, ВД 9583462, а також дві купюри номіналом 200 гривень кожна, які мають наступні номери та серії: ВЕ 7917164, ЄБ 6090475, що передано на зберігання до камери схову фінансового сектору Дніпровського РУ ГУМВС України в м. Києві -повернути їх власнику ОСОБА_2 (а.с. 97-100), (а.с. 15);
- зразки зі змивами з правої та лівої руки ОСОБА_1; відеокасета Soni mini DV, із серійним номером 05НК4204М4116; цифровий диктофон VN-8700 PC», що передано на зберігання до камери схову відділу з розслідування злочинів щодо корупційних діянь прокуратури м. Києва; договір сервітуту від 27.09.2011 року № 1-09/11 -залишити у матеріалах справи (а.с. 103-104, 106-107, 110-112).
Судові витрати у справі не понесені.
Керуючись ст. ст. 323, 324 КПК України, суд,-
ОСОБА_1 визнати винним за ч. 3 ст. 368-3 КК України та призначити йому покарання у виді штрафу у розмірі п'ятисот неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що на день постановлення вироку становить 8500 (вісім тисяч п'ятсот) гривень з позбавленням права займати посади, пов'язанні з виконанням організаційно-розпорядчих функцій на 1 (один) рік.
Запобіжний захід ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили залишити без змін - підписку про невиїзд.
Цивільний позов у справі не заявлено.
Речові докази у справі, а саме: грошові кошти у розмірі 2900 гривень, тобто п'ять грошових купюр номіналом 500 гривень кожна, які мають наступні номери та серії: ГК 5008525, ГН 0731688, ВЕ 4633908, ВЗ 4312337, ВД 9583462, а також дві купюри номіналом 200 гривень кожна, які мають наступні номери та серії: ВЕ 7917164, ЄБ 6090475, що передано на зберігання до камери схову фінансового сектору Дніпровського РУ ГУМВС України в м. Києві -повернути їх власнику ОСОБА_2 (а.с. 97-100), (а.с. 15);
- зразки зі змивами з правої та лівої руки ОСОБА_1; відеокасета Soni mini DV, із серійним номером 05НК4204М4116; цифровий диктофон VN-8700 PC», що передано на зберігання до камери схову відділу з розслідування злочинів щодо корупційних діянь прокуратури м. Києва; договір сервітуту від 27.09.2011 року № 1-09/11 -залишити у матеріалах справи (а.с. 103-104, 106-107, 110-112).
Судові витрати у справі не понесені.
Вирок може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Дніпровський районний суд м. Києва протягом 15 (п'ятнадцяти) діб з моменту його проголошення.
Суддя: