33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
"23" травня 2012 р. Справа № 17/5007/11/12
Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючого судді Саврій В.А.
судді Бучинська Г.Б. ,
судді Дужич С.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відповідача - відкритого акціонерного товариства "Гарантбуд" на рішення господарського суду Житомирської області від 13.03.12р. у справі № 17/5007/11/12
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Ребелс" , м.Рівне
до відкритого акціонерного товариства "Гарантбуд", м.Новоград-Волинський
про стягнення 102280,80 грн. заборгованості, 6178,88 грн. 3% річних, 34 828,08 грн. неустойки
За участю представників:
Позивача - ОСОБА_1 (довіреність б/н від 18.05.2012р.)
ОСОБА_2 (довіреність б/н 15.05.2012р.)
Відповідача - ОСОБА_3 (довіреність №34 від 21.03.2012р.)
Рішенням господарського суду Житомирської області від 13.03.2012р. у справі №17/5007/11/12 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Ребелс" до відкритого акціонерного товариства "Гарантбуд" про стягнення 102280,80 грн. заборгованості, 6178,88 грн. 3% річних, 34 828,08 грн. неустойки - задоволено частково.
Стягнуто з відкритого акціонерного товариства "Гарантбуд" (11700, Житомирська область, м.Новоград-Волинський, вул. Герцена, буд. 10, ідентифікаційний код 05428501) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Ребелс" (35361, Рівненська обл., Рівненський район, с.Дядьковичі, вул. Князя Володимира, буд. 27, ідентифікаційний код 22588078) - 102280,80грн. заборгованості, 6178,88грн. 3% річних, 10284,13грн. пені, 2374,88грн. витрат по сплаті судового збору.
В частині стягнення 24543,95грн. пені - в позові відмовлено.
Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги в частині стягнення 102280,80грн. заборгованості, 6178,88грн. 3% річних, 10284,13грн. пені, 2374,88грн. витрат по сплаті судового збору відповідають чинному законодавству і фактичним обставинам справи, підтверджені належними доказами (арк.справи 86-87).
Відкрите акціонерне товариство "Гарантбуд", не погоджуючись з даним рішенням, звернулося з апеляційною скаргою до Рівненського апеляційного господарського суду, в якій просить скасувати рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову (арк.справи 99-104).
В апеляційній скарзі відповідач стверджує, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини справи щодо взаємних розрахунків між сторонами за договором №01/10-01 від 01.10.2009р., а також не з'ясовано факту наявності заборгованості за договором.
Також вважає, що суд не встановив належними доказами факт наявності заборгованість за договором підряду №01/10-01 від 01.10.2009р. за виконані роботи в сумі 102280,80 грн.
Стверджує, що приєднані до матеріалів справи документи ТзОВ «Ребелс»не відображають дійсних обсягів виконаних робіт тому що надані суду акти приймання виконаних підрядних робіт за листопад 2009 року, за листопад 2009 року, за грудень 2009 року не підписувались представником ВАТ «Гарантбуд», уповноваженим на підписання таких документів так як головний інженер Палашкевич В.А., підписи якого містяться на актах виконаних робіт, наданих суду ТзОВ «Ребелс», не мав повноважень на підписання цих документів.
Скаржник стверджує, що довідками ТзОВ «Ребелс»про заборгованість ВАТ «Гарантбуд»перед ТзОВ «Ребелс»станом на 01.02.2012р., 22.02.2012р. та 13.03.2012р., в яких вказано одну й ту ж суму - 102280,80 грн., позивач спотворив дійсний стан розрахунків між сторонами договору підряду, не зазначивши в акті звірки розрахунків про отримання ним 50000,00 грн. згідно платіжного доручення від 13.01.2011р. №15.
Тому вважає, що вищезазначене призвело до прийняття незаконного рішення щодо визначення суми заборгованості в розмірі 102280,80 грн., у зв'язку з чим судом також було неправильно обраховано суму 3% річних та судових витрат.
Скаржник також зазначає, що при вирішенні оскаржуваного рішення, судом неповно з'ясовано обставини справи та прийнято рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 23.04.2012р. у справі №17/5007/11/12 апеляційну скаргу прийнято до провадження, справу призначено до слухання (арк.справи 98).
Позивач надіслав на адресу Рівненського апеляційного господарського суду 11.05.2012р. відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечує проти доводів скаржника.
Зокрема зазначає, що доводи скаржника спростовуються бухгалтерською довідкою №1 від 22.05.2012 року, копією договору підряду № 01/10-01 від 01.10.2009 року, довідкою про вартість виконаних робіт за листопад 2009 року та актом, довідкою про вартість виконаних підрядних робіт за листопад 2009 року з актом виконаних робіт за листопад 2009 року, довідкою про вартість виконаних підрядних робіт за грудень 2009 року з актом. Так як виконано робіт на суму 348280,80 грн., а платіжні доручення на суму 246000 грн., то вказані доручення свідчать про те, що ВАТ «Гарантбуд»прийняв без заперечень виконані роботи ТзОВ «Ребелс»і частково їх оплатив. Наказ №1 від 14.01.2008 року свідчить про те, що Зайделю І.В. надано право підпису документів.
Тому позивач вважає апеляційну скаргу, безпідставною та необґрунтованою, натомість, рішення господарського суду Житомирської області, вважає законним і таким, що прийняте з додержанням норм матеріального і процесуального права (арк. справи 127).
В судовому засіданні апеляційної інстанції 23.05.2012р. представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги та надав пояснення в обґрунтування своєї позиції, представники позивача заперечили проти доводів скаржника, просили апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення -без змін.
Розглядом матеріалів справи встановлено:
01.10.2009р. товариство з обмеженою відповідальністю "Ребелс" (підрядник) уклало з відкритим акціонерним товариством "Гарантбуд" (замовник) договір підряду №01/10-01 (арк.справи 6,7), відповідно до п.1.1 якого позивач зобов»язується на свій ризик виконати роботи на будівництві СШ №8 (зовнішнє утеплення стін).
Відповідно до п.3.1 даного договору загальна вартість робіт, доручених для виконання за цим договором орієнтовано складає: 238 грн. 00 коп. (двісті тридцять вісім грн. 00 коп.) за 1 мІ.
Пунктом 3.3 вищезазначеного договору, сторони погодили, що розрахунок за виконані роботи по чинному договору проводиться відповідачем згідно Ф-2, але не пізніше п'яти днів після завершення позивачем робіт згідно Ф-2.
Матеріалами справи підтверджується, що у період з листопада по грудень 2009р. позивачем було виконано роботи для відповідача на будівництві СШ №8 (зовнішнє утеплення стін) на загальну суму 348280,80грн., що підтверджується довідками про вартість виконаних підрядних робіт, актами приймання виконаних підрядних робіт, підсумковими відомостями ресурсів (арк.справи 8-10, 65-83).
Відповідачем оплачено роботи на суму 246 000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями, однак в матеріалах справи відсутні докази виконання відповідачем своїх зобов'язань перед позивачем за виконані роботи в сумі 102280,80 грн.
Згідно п. 7.2 вищезазначеного договору, у разі затримки здійснення розрахунків з позивачем за виконані згідно чинного договору роботи відповідач сплачує пеню у розмірі 0,05 відсотків від вартості виконаних, але не оплачених робіт за кожен день прострочення, але не більше 10 відсотків від договірної ціни.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Рівненський апеляційний господарський суд прийшов до висновку про наступне:
Відповідно до ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст.509 ЦК України).
Відповідно до ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин, повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до вимог, що у певних умовах ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, крім випадків, передбачених законом або договором. Положення даної статті кореспондуються з положеннями ст.ст. 525, 526 ЦК України щодо належного виконання сторонами зобов'язання.
Окрім того, відповідно до ст.193 ГК України та ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, крім випадків, передбачених законом або договором.
Відповідно до ст.837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Згідно ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Статтею 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.
Відповідно до розрахунків, які позивач зазначив в позовній заяві (арк.справи 2), відповідачу нараховано пеню за період з 05.01.2010р. по 11.01.2012р. в сумі 34828,08грн.
Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, позивачем при визначенні періоду, за який нараховується пеня, не було враховано вимоги ч.6 ст.232 ГК України в частині припинення нарахування штрафних санкцій через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Таким чином, нарахування пені повинно було здійснюватись за період з 05.01.2010р. по 04.07.2010р. (включно) за 181 день.
Крім того, при нарахуванні суми пені позивач застосував відсоток пені в розмірі 0,05% від простроченої суми за кожний день прострочки, даний відсоток пені, є більшим, ніж встановлено Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".
Такої ж правової позиції притримується Вищий господарський суд України в постанові від 14.02.2008р. по справі №5/2164 та в постанові від 23.09.2008р. по справі №47/350.
Судом першої інстанції було самостійно нараховано суму пені за період з 05.01.2010р. по 04.07.2010р. (включно) за 181 день:
- за період з 05.01.2010р. по 07.06.2010р. (102280,80 (сума боргу) х 20,5% (подвійна облікова ставка НБУ) : 365 (кількість днів у році) х 154 (кількість прострочених днів) = 8846,59грн.;
- за період з 08.06.2010р. по 04.07.2010р. (102280,80 х 19% : 365 х 27) = 1437,54грн.
Колегія суддів погоджується з розрахунком пені, проведеним господарським судом Житомирської області, відповідно до якого сума пені складає 10284,13грн.
Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Колегія суддів вважає вірним розрахунок позивача 3% річних за період з 05.01.2010р. по 11.01.2012р., що становить 6178,88грн.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню на суму 118743,81грн., з яких: 102280,80грн. заборгованості, 6178,88грн. 3% річних, 10284,13грн. пені та про відмову в позові в частині стягнення 24543,95грн. пені.
Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
З огляду на викладене, доводи скаржника зазначені в апеляційній скарзі, апеляційним судом не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст.104 Господарського процесуального кодексу України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення, тому суд апеляційної інстанції вважає, що рішення місцевого господарського суду прийняте у відповідності до норм матеріального та процесуального права і його слід залишити без змін, а апеляційну скаргу -без задоволення.
Керуючись, ст.ст. 33, 43, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального ко-дексу України, Рівненський апеляційний господарський суд -
Апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Гарантбуд" на рішення господарського суду Житомирської області від 13.03.12р. у справі № 17/5007/11/12 -залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції -без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.
Головуючий суддя Саврій В.А.
Суддя Бучинська Г.Б.
Суддя Дужич С.П.