33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
"28" травня 2012 р. Справа № 14/14/2012/5003
Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючої судді Коломис В.В.
суддів Тимошенко О.М.
суддів Огороднік К.М.
при секретарі судового засідання Вовчко К.Я.
розглянувши апеляційні скарги позивача - Вінницької міської ради та відповідача 1 -Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" в особі філії "Відділення Промінвестбанку м. Вінниці" на рішення господарського суду Вінницької області від 13.04.12 р.
у справі № 14/14/2012/5003 (суддя Тварковський А.А. )
позивач Вінницька міська рада
відповідач 1 Публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" в особі філії "Відділення Промінвестбанку м. Вінниці"
відповідач 2 Приватне підприємство "Торгово-універсальна фірма "ФЕРІДЕ"
за участю третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів:
1) Приватного нотаріуса Вінницького міського нотаріального округу ОСОБА_2;
2) ОСОБА_3
про визнання іпотечного договору недійсним та зобов'язання вчинити дії
за участю представників сторін:
позивача - ОСОБА_4 (довіреність №109 від 28.12.2011р.);
відповідача 1 - ОСОБА_5 (довіреність №09-32/525 від 11.09.2009р.); ОСОБА_6 (довіреність №09-32/87 від 11.03.2009р.);
відповідача 2 - не з'явився;
третіх осіб - не з'явилися.
Судом роз'яснено представникам сторін права та обов'язки, передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України.
Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.
Рішенням господарського суду Вінницької області від 13.04.2012 року усправі №14/14/2012/5003 позов Вінницької міської ради до Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" в особі філії "Відділення Промінвестбанку м. Вінниці" до Приватного підприємства "Торгово-універсальна фірма "Феріде" за участю третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів приватного нотаріуса Вінницького міського нотаріального округу ОСОБА_2, ОСОБА_3 задоволено. Визнано недійсним іпотечний договір від 06.11.2007 року, укладений між Публічним акціонерним товариством "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" та Приватним підприємством "Торгово-універсальна фірма "Феріде". Провадження у справі в частині позовної вимоги про зобов'язання приватного нотаріуса ОСОБА_2 зняти заборону на відчуження майна, яке є предметом іпотеки на підставі договору іпотеки нерухомого майна від 06 листопада 2007 року, шляхом виключення записів з Єдиного реєстру заборон відчуження обєктів нерухомого майна за реєстром № 5981318 та з Державного реєстру іпотек з а реєстром № 5981297, припинено.
Крім того, додатковим рішенням від 18.04.2012 року присуджено до стягнення з Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" на користь Вінницької міської ради 536,50 грн. судового збору; з Приватного підприємства "Торгово-універсальна фірма "ФЕРІДЕ" на користь Вінницької міської ради 536,50 грн. судового збору.
Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, позивач та відповідач 1 звернулися до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційними скаргами.
Позивач - Вінницька міська рада (скаржник 1) в апеляційній скарзі не погоджується з рішенням місцевого господарського суду в частині припинення провадження у справі і вважає, що рішення в цій частині прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Зокрема, скаржник 1 зазначає, що суд першої інстанції помилково оцінив застосування наслідків недійсності правочину як позовну вимогу позивача. На його думку, суд першої інстанції повинен був з урахуванням положень ст.216 ЦК України застосувати наслідки недійсності іпотечного договору та зобов'язати приватного нотаріуса Вінницького міського нотаріального округу ОСОБА_2 зняти заборону на відчуження зазначеного майна й виключити записи з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна та з Державного реєстру іпотек щодо обтяження майна, яке є предметом іпотеки на підставі догору іпотеки б/н від 06.11.2007 року, укладеного між Приватним підприємством "Торгово-універсальна фірма "ФЕРІДЕ" та Публічним акціонерним товариством "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк".
Враховуючи викладене, Вінницька міська рада просить рішення місцевого господарського суду скасувати частково в частині припинення провадження у справі та прийняти в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги в цій частині задоволити в повному обсязі.
Відповідач 1 - Публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" в особі філії "Відділення Промінвестбанку м. Вінниці" (скаржник 2) в поданій апеляційній скарзі не погоджується з рішенням місцевого господарського суду, а тому просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.
Обгрунтовуючи свої вимоги скаржник 2 посилається на порушення господарським судом Вінницької області норм матеріального права, а також на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи.
Зокрема, скаржник 2 вважає помилковим ототожнення судом першої інстанції інституту іпотеки об'єкта незавершеного будівництва з інститутом іпотеки земельної ділянки, і як наслідок, застосування норм матеріального права, які на його думку, застосуванню до даних правовідносин не підлягають, а саме, ст.ст. 6,14 Закону України "Про іпотеку".
Також апелянт звертає увагу апеляційної інстанції на те, що 26.12.2011 року право власності на нежитлові будівлі (торгово-офісний комплекс з підвалом, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1,) зареєстровано за ОСОБА_3. З огляду на викладене, апелянт вважає, що відповідно до п.10.3 договору оренди та п.7 ст.31 Закону України "Про оренду землі", останній припинив свою дію, а відтак, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що оспорюваний договір іпотеки порушує права позивача.
Позивач - Вінницька міська рада у відзиві на апеляційну скаргу, подану відповідачем 1, вважає останню безпідставною та необгрунтованою, а рішення місцевого господарського суду в частині визнання недійсним іпотечного договору законним та обгрунтованим.
Відповідач 1 - ПАТ "Промінвестбанк" у відзиві на апеляційну скаргу, подану позивачем, вважає останню безпідставною, необгрунтованою та такою, що не підлягає до задоволення.
Відповідач 2, треті особи в судове засідання не з'явилися. При цьому, на адресу Рівненського апеляційного господарського суду від представника відповідача 2 та третьої особи - ОСОБА_3 надійшло клопотання про відкладення розгляду скарги на іншу дату.
Вказане клопотання апеляційним судом відхилене як необгрунтоване, оскільки ГПК України не містить вимог щодо відповідальних осіб, які можуть представляти інтереси сторін в господарському суді. Надання повноважень на представництво інтересів сторони в процесі не обмежено будь-яким певним колом осіб, таким представником може бути сам керівник, головний бухгалтер, бухгалтер, інші працівники підприємства або представники на підставі доручення, які не перебувають з ним у трудових відносинах, а тому неможливість явки в судове засідання конкретного представника, не є правовою підставою для відкладення розгляду справи.
Крім того, відповідно до п.4 ухвал апеляційного суду від 08.05.2012 року та від 17.05.2012 року передбачено, що неявка представників сторін в судове засідання в разі повідомлення їх належним чином не є перешкодою для розгляду апеляційної скарги по суті.
Відповідно до ч.2 ст.101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Колегія суддів, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача 1, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційних скарг, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційну скаргу позивача слід залишити без задоволення, апеляційну скаргу відповідача 1 задоволити, рішення місцевого господарського суду - скасувати.
При цьому колегія суддів виходила з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, 22 серпня 2005 року між Вінницькою міською радою (орендодавець/позивач) та Приватним підприємством "Торгово-універсальна фірма "Феріде" був укладений договір оренди земельної ділянки (далі - договір оренди, а.с.7-10), відповідно до п.1 якого, орендодавець Вінницька міська рада на підставі рішення від 06.07.2005 року за №1351 та рішення від 12.04.2005 року за №1156 надає, а орендар ПП "ТУФ "Феріде" набуває права на оренду земельної ділянки, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.
Відповідно до п.3 договору оренди, в оренду надається земельна ділянка площею 0,1940 га із них: площею 0,1598 га для комерційного використання, площею 0,0342 га на період будівництва.
Договір укладається терміном на 10 років з моменту прийняття рішення міською радою для земельної ділянки площею 0,1598 га та на період будівництва земельної ділянки площею 0,0342 га (п.10 договору оренди).
Пізніше, 06 листопада 2007 року між Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком, правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк", (іпотекодержатель/відповідач 1) та Приватним підприємством "Торгово-універсальна фірма "Феріде" (іпотекодавець/відповідач 2) був укладений іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу ОСОБА_2 та зареєстрований в реєстрі під №11688 (далі - іпотечний договір, а.с.12-16), відповідно до п.1.1 якого, останній забезпечує вимоги іпотекодержателя, що випливають з кредитного договору про відкриття мультивалютної відновлювальної кредитної лінії №06-2.1/1018 від 06 листопада 2007 року (а також усіх договорів внесення до нього), укладеного між іпотекодержателем та Приватним підприємством "Торгово-універсальна фірма "Феріде", а також з кредитного договору про відкриття мультивалютної відновлювальної кредитної лінії №06-2.1/1019 від 06 листопада 2007 року (а також усіх договорів внесення до нього), укладеного між іпотекодержателем та Приватним підприємством "Торгово-універсальна фірма "Феріде".
Предметом іпотеки є нерухоме майно: право оренди земельної ділянки, площею 0,1940 га, з них: площею 0,1598 га -для комерційного використання, площею 0,0342 -на період будівництва, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, наданої іпотекодавцю згідно з договором оренди земельної ділянки, укладеним 22.08.2005 року іпотекодавцем з Вінницькою міською радою, зареєстрованого у Вінницькій регіональній філії ДП "Центр ДЗК", про що вчинено запис у Державному реєстрі земель від 28.10.2005 року №040500100229, з розташованим на ній незавершеним будівництвом торгово-офісним комплексом, право власності на який підтверджується дозволом №001/А на виконання будівельних робіт, виданого 03.01.2006 року, Вінницькою міською інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю відповідно до узгодженої документації та АПЗ за №5 від 14.01.2005 року, згідно довідки-характеристики, виданої комунальним підприємством "Вінницьке обласне бюро технічної інвентаризації" 11.10.2007 року за №14154, готовність якого становить 75% (п.1.2 іпотечного договору).
Підпунктом 2.1.1. іпотечного договору визначено, що предмет іпотеки належить іпотекодавцю на праві власності, право якої отримано ним на правомірних підставах.
Після укладення договору приватним нотаріусом здійснено відповідні записи в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна за реєстровим № 5981318 та у Державному реєстрі іпотек за реєстровим № 5981297, яке є предметом іпотеки на підставі договору іпотеки нерухомого майна № б/н від 06.11.2007 року, що підтверджується наявними в матеріалах справи відповідними витягами (а.с.19-20).
В подальшому, в іпотечний договір вносилися зміни щодо розміру сплати відсотків за користування кредитом та терміну його погашення, що підтверджується договорами про внесення змін від 27.06.2008 року та від 13.11.2010 року (а.с.17-18).
Так, місцевий господарський суд прийшов до висновку, що зміст оспорюваного договору іпотеки на момент його укладення суперечив вимогам ст.ст. 6,14 Закону України "Про іпотеку", і як наслідок визнав його недійсним з огляду на приписи ст.ст. 203,215 ЦК України.
При цьому, суд першої інстанції в своєму рішенні зазначив, що право оренди земельної ділянки, яке було передано в іпотеку за оспорюваним іпотечним договором, не могло бути передано в іпотеку без згоди міської ради, оскільки вказана земельна ділянка перебуває у володінні відповідача 2 на праві оренди відповідно до договору оренди земельної ділянки, укладеного з Вінницькою міською радою.
Натомість, з такими доводами і власне висновками місцевого господарського суду колегія суддів погодитись не може з огляду на таке.
Як вбачається з матеріалів справи, Вінницька міська рада звернулась до господарського суду Вінницькох області з позовом до публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" в особі відділення Промінвестбанку у м. Вінниці та приватного підприємства "Торгово-універсальна фірма "Феріде" про визнання недійсним іпотечного договору від 06.11.2007 року, укладеного між ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" та ПП "Торгово-універсальна фірма "Феріде", посилаючись при цьому на те, що останній укладений з порушенням вимог ст.14 Закону України "Про іпотеку", оскільки в іпотеку передано право оренди на земельну ділянку без згоди на це її, яквласника останньої.
Відповідно до ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Вирішуючи спір про визнання правочину недійсним, господарському суду належить встановити наявність саме тих обставин, з якими закон пов'язує недійсність правочинів, зокрема: відповідність змісту правочину вимогам Цивільного кодексу України іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; правоздатність сторін правочину; свободу волевиявлення учасників правочину та відповідність волевиявлення їх внутрішній волі; спрямованість правочину на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", судам необхідно враховувати, що згідно із статтями 4, 10 та 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК, міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства.
Частиною 5 п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" встановлено, що відповідно до статей 215 та 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.
Отже, позивач, звертаючись до суду з даним позовом та вимагаючи визнати недійсним іпотечний договір, зобов'язаний довести, яким чином оспорюваний ним договір порушує (зачіпає) його права та законні інтереси, а суд, в свою чергу, перевірити доводи та докази, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, і в залежності від встановленого вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту позивача.
При цьому, пред'явлення позову про визнання недійсним правочину не є універсальним способом захисту прав, а застосовується з метою припинення для сторін правочину встановлених у ньому зобов'язань, проведення реституції сторін правочину, або відшкодування шкоди, заподіяної сторонам недійсного правочину.
За приписами ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.
Тобто, порушення або оспорювання прав та інтересів особи, яка звертається до суду за їх захистом, є обов'язковими. Обов'язком позивача, відповідно до ст.33 ГПК України, є доведення (підтвердження) в установленому законом порядку наявності факту порушення або оспорювання його прав та інтересів.
Твердження позивача про невідповідність оспорюваного договору нормам чинного законодавства за відсутності при цьому порушень прав та інтересів позивача, не є підставою для визнання такого договору недійсним в судовому порядку.
Заявивши позовні вимоги про визнання недійсним договору іпотеки, стороною якого позивач не є, останній обґрунтував дані вимоги невідповідністю оспорюваного договору вимогам чинного законодавства, а також тим, що вони порушують права позивача, як орендодавця земельної ділянки, право оренди на яку ПП "ТУФ "Феріде" в 2007 році передано в іпотеку банку.
Відповідно до ч.1 ст.598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Відповідно до п.7 ч.1 ст.31 Закону України "Про оренду землі", набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці є підставою для припинення договору оренди землі.
Так, на підставі рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 26.08.2011 року Комунальним підприємством "Вінницьке міське бюро технічної інвентаризації" 26 грудня 2011 року право власності на нежитлові будівлі: торгово-офісний комплекс з підвалом, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано за ОСОБА_3, що в свою чергу підтверджується наявним в матеріалах справи витягом про державну реєстрацію прав власності від 26.12.2011 р. (т.1, а.с.88).
Зважаючи на викладене колегія суддів прийшла до висновку, що відбулася зміна орендаря, а відтак, відповідно до п.10.3 договору оренди, при зміні орендаря договір оренди не зберігає чинність.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22.02.2012 р. у справі №6-39472 ск 11 рішення Ленінського районного суду місі Вінниці від 26.08.2011 року (справа №2-3515/11) та ухвала апеляційного суду Вінницької області від 05.10.2011 року, якими визнано за ОСОБА_3 право власності на торгово-офісний комплекс з підвалом "Феріде Плаза", що знаходяться у АДРЕСА_1 - скасовані (т.2, а.с.18-21), однак на дату винесення рішення, реєстрація прав власності ОСОБА_3 на вищезазначений об'єкт нерухомості не скасована.
Відповідно до ч.2 ст.331 ЦК України, право власності на нерухоме майно виникає моменту державної реєстрації. В п.1.2. Тимчасового Положення про порядок держави реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженої наказе Міністерства юстиції України 07.02.2002 р. №7/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 28.07.2010 р. №1692/5) зазначено, що державна реєстрація прав - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, а також права власності на об'єкти незавершеного будівництва шляхом внесення відповідного запису до Реєстру прав власності на нерухоме майно.
Зазначеного суд першої інстанції не взяв до уваги, а відтак, на думку апеляційного суду, прийшов до помилкового висновку, що на час розгляду даної справи, торгово-офісний комплекс з підвалом, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 не перебував у власності ОСОБА_3.
Враховуючи викладене, місцевий господарський суд неповно з'ясувавши обставини, що мають значення для справи, а саме ту обставину, що як станом на день звернення з позовом до суду так і станом на день прийняття рішення, договір оренди землі в силу приписів Закону України "Про оренду землі" припинив свою дію, дійшов помилкового висновку про те, що оспорюваний договір іпотеки порушує права позивача.
Як вже зазначалося вище, оспорюваний договір іпотеки був укладений в забезпечення зобов'язань за кредитним договором про відкриття мультивалютної відновлювальної кредитної лінії № 06-2.1/1018 від 06.11.2007 року та кредитним договором про відкриття відновлювальної кредитної лінії №06-2.1/1019 від 06.11.2007 року.
Предметом іпотеки за іпотечним договором є об'єкт незавершеного будівництва - незавершене будівництво торгово - офісного комплексу готовністю 75%, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, право власності на який за ПП "ТУФ "Феріде" підтверджується дозволом № 001/А на виконання будівельних робіт, виданого 03.01.2006 року Вінницькою міською інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю, відповідно до узгодженої документації та АПЗ за №5 від 14.01.2005 р.4, довідки - характеристики, виданої КП "Вінницьке обласне бюро технічної інвентаризації" від 11.10.2007 р. за №14154.
Згідно з приписами статті 546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, заставою.
Статтею 575 ЦК України визначено, що іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.
Предметом застави може бути будь-яке майно (зокрема річ, цінні папери, майнові права), що може бути відчужене заставодавцем і на яке може бути звернене стягнення (ч.1 ст.576 ЦК України).
При цьому, особа може передати лише те право, яким вона володіє.
Як вбачається з умов спірного договору, предметом іпотеки є майнові права на земельну ділянку, яка знаходиться в оренді на підставі договору оренди, укладеного з Вінницької міською радою. Тобто, фактично предметом іпотеки є те право на оренду земельної ділянки, яким сторона наділена.
Приймаючи рішення у даній справі, суд першої інстанції виходив з того, що Вінницька міська рада не надавала згоди на передачу земельної ділянки в іпотеку.
В той же час, судом першої інстанції не враховано, що права на оренду та орендована земельна ділянка не є тотожними поняттями.
Так, відповідно до ч.2 ст.5 Закону України "Про іпотеку" (в редакції чинній на час укладення оспорюваного договору), предметом іпотеки також може бути об'єкт незавершеного будівництва або інше нерухоме майно, яке стане власністю іпотекодавця після укладення іпотечного договору, за умови, що іпотекодавець може документально підтвердити право на набуття ним у власність відповідного нерухомого майна у майбутньому. Обтяження такого нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації у встановленому законом порядку незалежно від того, хто є власником цього майна на час укладення іпотечного договору.
Отже, предметом іпотеки може виступати як нерухоме майно, яке стане власністю іпотекодавця після укладення іпотечного договору, за умови, що іпотекодавець може документально підтвердити право на набуття ним у власність відповідного нерухомого майна у майбутньому, так і майнові права на нерухоме майно, які можуть бути відчужені іпотекодавцем, і на які може бути звернене стягнення.
Передача в іпотеку об'єктів незавершеного будівництва здійснюється шляхом передачі в іпотеку прав на земельну ділянку, на якій розташований об'єкт незавершеного будівництва. Обтяження об'єкта незавершеного будівництва іпотекою підлягає державній реєстрації у встановленому законодавством порядку. Після завершення будівництва будівля (споруда), житловий будинок або житлова квартира залишається предметом іпотеки відповідно до іпотечного договору. У разі передачі в іпотеку об'єкта незавершеного будівництва забудовником і звернення стягнення на завершену будівлю (споруду) іпотека не поширюється на ту її частину, яка виділена в натурі і була придбана будь-якою особою (покупцем) на підставі цивільно-правового договору шляхом повної сплати її вартості до моменту прийняття рішення про звернення стягнення, якщо інше не встановлено договором з покупцем. Після звернення стягнення до нового власника завершеної будівлі (споруди) або об'єкта незавершеного будівництва переходять визначені договором права і обов'язки забудовника щодо третіх осіб-покупців (ст.16 Закону України "Про іпотеку").
Відповідно до ч.4 ст.6 Закону України "Про іпотеку", якщо будівля (споруда), що передається в іпотеку, розташована на земельній ділянці, яка належить іпотекодавцю на праві власності, така будівля (споруда) підлягає передачі в іпотеку разом із земельною ділянкою, на якій вона розташована. Якщо ця земельна ділянка належить іншій особі та була передана іпотекодавцю в оренду (користування), після звернення стягнення на будівлі (споруди) їх новий власник набуває права і обов'язки, які мав іпотекодавець за правочином, яким встановлено умови оренди цієї земельної ділянки (користування нею).
Таким чином, уклавши договір оренди земельної ділянки, орендодавець самостійно обмежує свої правомочності власника землі, делегувавши їх частину іншій особі - орендарю.
При цьому слід зазначити, що умови договору оренди не містять будь-яких обмежень щодо надання в іпотеку майнових прав відповідача 2 на оренду земельної ділянки загальною площею 0,1940 га, в тому числі, відсутній будь-який обов'язок погоджувати вказані вище дії з орендодавцем - Вінницькою міською радою.
Заборона та обмеження щодо передачі в іпотеку права на оренду земельної ділянки комунальної власності була введена до законодавства із прийняттям Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сприяння будівництву" № 509-VI від 16.09.2008 року, шляхом внесення змін до ч.3 ст.413 ЦК України та ч.3 ст.93 ЗК України. Даним нормам зворотної дії в часі не надано, а на момент укладення оспорюваного договору законодавство України таких обмежень не містило.
Враховуючи викладене, апеляційний суд дійшов висновку, що оскільки усі загальні вимоги, додержання яких є необхідним для дійсності правочину, в розумінні ст.203 ЦК України сторонами були дотримані, а саме: договір іпотеки відповідає вимогам ЦК України та іншим актам цивільного законодавства; особи, які уклали договір мали необхідний обсяг цивільної дієздатності (в процесі розгляду справи протилежного не доведено); волевиявлення учасників цього правочину було вільним і відповідало їх внутрішній волі, що підтверджено підписами і печатками сторін; оспорюваний договір вчинено у формі, встановленій законом; за цим договором настали реальні правові наслідків, що обумовлені ним, позовні вимоги Вінницької міської ради є необґрунтованими, а тому у задоволенні останніх слід відмовити.
Враховуючи все вищевикладене в сукупності, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду прийшла до висновку, що рішення господарського суду Вінницької області від 13.04.2012 року прийняте з неправильним застосуванням норм матеріального права, а висновки, викладені в ньому, не відповідають обставинам справи.
З огляду на це, апеляційну скаргу відповідача 2 - Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" в особі філії "Відділення Промінвестбанку м. Вінниці" слід задоволити, а рішення господарського суду Вінницької області - скасувати, прийнявши нове рішення, яким в позові відмовити.
При цьому, враховуючи, що вимога скаржника 1 (позивача) про зобов'язання приватного нотаріуса вчинити певні дії є похідною від основної вимоги, яка в свою чергу задоволенню не підлягає, апеляційну скаргу позивача слід залишити без задоволення.
В зв'язку з задоволенням апеляційної скарги, поданої відповідачем 2, судові витрати на підставі ст.49 ГПК України покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 99,101,103,104,105 ГПК України, суд,-
1. Апеляційну скаргу Вінницької міської ради залишити без задоволення.
2. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" в особі філії "Відділення Промінвестбанку м. Вінниці" задоволити.
Рішення господарського суду Вінницької області від 13.04.2012 року у справі №14/14/2012/5003 скасувати.
Прийняти нове рішення. В позові відмовити.
3. Стягнути з Вінницької міської ради (21050, м. Вінниця, вул. Соборна, 59, код ЄДРПОУ 255126617) на користь Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" в особі філії "Відділення Промінвестбанку м. Вінниці" (01001, м. Київ, вул. Хмельницьке Шосе, 23а, код ЄДРПОУ 09302576) 536,50 грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги.
4. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.
Головуюча суддя Коломис В.В.
Суддя Тимошенко О.М.
Суддя Огороднік К.М.