33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
"24" травня 2012 р. Справа № 03/35-44.2
Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючої судді Олексюк Г.Є.
суддів Сініцина Л.М.
суддів Гудак А.В.
при секретарі судового засідання Юрчук Ю.М.
розглянувши апеляційну скаргу позивача Публічне акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк" в особі філії "Волинське головне регіональне управління" на ухвалу господарського суду Волинської області від 18.04.12 р. на дії ВДВС Володимир -Волинського міськрайонного управління юстиції
у справі № 03/35-44.2 (суддя Черняк Любов Олександрівна )
позивач Публічне акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк" в особі філії "Волинське головне регіональне управління"
відповідач Дочірнє підприємство Державної акціонерної компанії " Хліб України" Володимир-Волинський комбінат хлібопродуктів
про стягнення кредитної заборгованості в сумі 1175162,36грн
за участю представників сторін:
позивача - ОСОБА_3 ,представника, довіреність в справі
відповідача - не з'явився
представника ВДВС не з"явився
Судом роз'яснено представникам сторін права та обов'язки, передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України.
Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.
Ухвалою господарського суду Волинської області від 18 квітня 2012 року по справі № 03/35-44.2 (суддя Черняк Л.О.) залишено без задоволення скаргу ПАТ КБ «ПриватБанк» про зобов'язання ВДВС Володимир-Волинського міськрайонного управління юстиції скасувати постанову від 10.02.2012 року про відмову у відкритті виконавчого провадження №31321522 та про зобов'язання -винести постанову про відкриття виконавчого провадження про примусове виконання наказу господарського суду Волинської області №03/35-1 від 23.05.2003 року.
Відмовляючи у задоволенні скарги з огляду на положення ст.1,ч.1 ст.22, ч.1 п.7 ч.1 ст.26, п.1 ч.1 ст.40 Закону України «Про виконавче провадження». місцевий господарський суд вказав, що державним виконавцем ВДВС Володимир-Волинського міськрайонного управління юстиції обґрунтовано винесено постанову від 10.02.2012 року про відмову у відкритті виконавчого провадження по примусовому виконанню наказу господарського суду Волинської області № 03/35-1 від 23.05.2003 року та не вбачав підстав для задоволення скарги ПАТ КБ «ПриватБанк».
Публічним акціонерним товариством комерційним банком «Приватбанк» подано апеляційну скаргу, якою вважає, що місцевий господарський суд порушив норми процесуального права та неповно з»ясував обставини справи. Вказує, що суд першої інстанції не дав системного аналізу положенням ст. 26,49,50 Закону України «Про виконавче провадження» та не врахував, що норми ст.47 Закону є спеціальними по відношенню до положень ст.26 стосовно можливості відкриття виконавчого провадження за повторним пред»явленням виконавчого документа до виконання. На думку апелянта, відповідно до норм ст..26,49 Закону України «Про виконавче провадження» підставою для закінчення виконавчого провадження є саме заява стягувача про відмову від примусового виконання рішення суду, яка має бути визнана судом, і яка, відповідно виключає можливість повторного пред»явлення виконавчого документа до виконання, так як нормами частини 1 ст.50 Закону передбачено ,що завершене виконавче провадження з даних підстав не може бути розпочате знову.
Просить скасувати ухвалу господарського суду Волинської області від 18 квітня 2012 року у даній справі та визнати незаконною постанову відділу державної виконавчої служби Володимир-Волинського міськрайонного управління юстиції від 10.02.2012 року ВП № 31321522 про відмову у відкритті виконавчого провадження .
Володимир-Волинський комбінат хлібопродуктів ДП ДАК «Хліб України» листом від 16.05.2012 року № 51 вважає апеляційну скаргу ПАТ КБ «ПриватБанк» безпідставною. Звертає увагу, що наказ господарського суду Волинської області № 03/35-1 від 23.05.2003 року пред»явлений до примусового виконання поза межами строків, встановлених ст.22 Закону України «Про виконавче провадження».
Просить залишити без змін ухвалу господарського суду Волинської області від 18 квітня 2012 року по справі № 03/35-44.2.
Відповідно до поданого відзиву Відділ державної виконавчої служби Володимир-Волинського міськрайонного управління юстиції вважає скаргу такою, що не підлягає до задоволення. Вказує, що при розгляді заяви про відкриття виконавчого провадження та приєднаних до неї матеріалів, державним виконавцем встановлено, що даний виконавчий документ перебував на виконанні у відділі ДВС Вол.-Волинського МРУЮ та 19.04.2005 року був повернутий на підставі п.1 ст.40 ЗУ «Про виконавче провадження»( в редакції від 21.04.1999р.), а саме за письмовою заявою стягувача. Дана стаття Закону на той час не передбачала повторного пред'явлення виконавчого документа до виконання, про що зазначено в постанові від 19.04.2005 року. Постанова про повернення виконавчого документу стягувачу сторони виконавчого провадження не оскаржували.
Відповідно до п.7 ст.26 ЗУ «Про виконавче провадження» ( в новій редакції від 04.11.2010 року - державний виконавець відмовляє у викриття виконавчого провадження якщо виконавчий документ повернуто стягувану за його заявою, крім виконавчих документів про стягнення аліментів та інших періодичних платежів,у зв'язку з чим державним виконавцем 10.02.2012 року винесено постанову про відмову у відкриття виконавчого провадження на підставі п.7 с.26 ЗУ «Про виконавче провадження»
Представник апелянта в судовому засіданні апеляційного господарського суду доводи апеляційної скарги підтримав і просить її задоволити.
Представники Володимир-Волинського комбінату хлібопродуктів ДП ДАК «Хліб України» та ВДВС Володимир-Волинського міськрайонного управління юстиції своїх представників в засідання апеляційного господарського суду не направили, про час та місце апеляційного перегляду справи повідомлені належним чином та заздалегідь.
Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.
Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Крім того, сторони є юридичними особами, які повинні на свій розсуд реалізувати надані їм права та не обмежені колом своїх представників, а тому не позбавлені можливості забезпечити явку у судове засідання свої представників та уповноважити їх представляти свої інтереси.
Враховуючи приписи ст. 101 ГПК України про межі перегляду справи в апеляційній інстанції, а також з огляду на те, що копії ухвал апеляційного господарського суду від 11 травня 2012 року про прийняття апеляційної скарги до провадження та призначення судового засідання на 24 травня 2012 року надіслано на адреси учасників судового процесу рекомендованою кореспонденцією 11 травня 2012 року, тобто учасники судового процесу належним чином повідомлені про дату, час та місце перегляду справи, апеляційний господарський суд розглянув апеляційну скаргу по суті за відсутності представників Володимир-Волинського комбінату хлібопродуктів ДП ДАК «Хліб України» та ВДВС Володимир-Волинського міськрайонного управління юстиції .
Відповідно до ч. 5 ст. 106 ГПК України, апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду .
Апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду можуть подавати сторони та інші учасники судового процесу, зазначені у цьому Кодексі та Законі України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (ч. 6 ст. 106 ГПК України).
Згідно з ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Заслухавши пояснення представника апелянта ,обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту з'ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, дослідивши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права при винесенні оскарженої ухвали, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню , виходячи з наступного.
Судом встановлено, що рішенням господарського суду Волинської області від 12.05.2003 року у справі №03/35-44.2 з ДП ДАК «Хліб України» Володимир-Волинський комбінат хлібопродуктів стягнуто на користь ЗАТ КБ «ПриватБанк» в особі філії "Волинське головне регіональне управління" заборгованість по кредиту в сумі 980323грн., по відсотках в сумі 489618,63грн., пеню в сумі 68434,60грн., державне мито в сумі 1622,74грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 112,64грн. (а.с. 14-16).
На виконання означеного рішення господарським судом Волинської області 23.05.2003 року виданий наказ про його примусове виконання № 03\35-1 ( а.с.19).
Як вбачається із постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві від 19.04.2005 року, означений наказ перебував на виконанні у відділі ДВС Володимир-Волинського міськрайонного управління юстиції та повернутий за письмовою заявою стягувача. У описовій частині даної постанови зазначено, що виконавчий збір сплачено частково в сумі 500 гривень ( а.с.20).
При цьому, на звороті наказу про примусове виконання рішення № 03\35-1 державним виконавцем зроблено відмітку про його повернення на підставі п.1 ст.40 Закону України «Про виконавче провадження».
03 лютого 2012 року ПАТ КБ «Приватбанк» звернулося до відділу ДВС Володимир-Волинського міськрайонного управління юстиції з заявою про відкриття виконавчого провадження по виконанню наказу господарського суду Волинської області № 03\35-1 від 23.05.2003 року (а.с.7,8).
Постановою державного виконавця від 10.02.2012 року ВП №31321522 відмовлено в прийнятті до провадження виконавчого документа та у відкритті виконавчого провадження по виконанню наказу господарського суду Волинської області № 03\35-1 від 23.05.2003 року ( а.с.9).
При цьому, відмова в прийнятті до провадження виконавчого документа та у відкритті виконавчого провадження мотивована державним виконавцем з покликанням на п.7 ч.1 ст.26 Закону України «Про виконавче провадження».
Відповідно до ст.4-5 ГПК України, господарські суди здійснюють правосуддя шляхом прийняття обов'язкових до виконання на усій території України рішень, ухвал, постанов.
В силу ст.124 Конституції України, ст.115 ГПК України, рішення господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".
Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
В силу ст.12 названого Закону, сторони виконавчого провадження мають право, між іншим, оскаржувати рішення, дії або бездіяльність державного виконавця з питань виконавчого провадження у порядку, встановленому цим Законом.
Відповідно до ст.121-2 ГПК України, скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.
Пункт 1 частини 1 статі 47 Закону України «Про виконавче провадження» встановлює, що виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо є письмова заява стягувача.
Разом з тим, частиною 5 статті 47 названого Закону встановлено, що повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 22 цього Закону.
Отже, наведений у статті 47 Закону припис не містить обмежень для повторного пред'явлення виконавчого документу до виконання, крім випадку, коли строк для пред'явлення документу до виконання, встановлений ст.22 Закону, пропущений.
Між тим, матеріалами справи доведено, що стягувач повторно подав заяву про прийняття до провадження виконавчого документу.
Визнавши дії державної виконавчої служби щодо відмови у відкритті виконавчого провадження такими, що не суперечать Закону України "Про виконавче провадження", місцевий господарський суд не дав системного аналізу положенням цього Закону, а саме ст.ст.26, 49, 50 Закону та не звернув увагу, що приписи ст.47 Закону, які є спеціальними по відношенню до положень ст.26 Закону стосовно можливості відкриття виконавчого провадження за повторним пред'явленням виконавчого документу до виконання.
Так, стаття 49 Закону не визначає таку підставу для закінчення виконавчого провадження, як повернення виконавчого документу стягувачу за його заявою.
Положення пункту 7 частини 1 ст.26 Закону (відмова у відкритті виконавчого провадження, якщо виконавчий документ повернуто стягувачу за його заявою) кореспондується з положеннями пункту 1 частини 1 ст.49 Закону, якою встановлено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі визнання судом відмови стягувача від примусового виконання рішення суду.
Отже, аналіз положень статей 26, 49 Закону України "Про виконавче провадження" свідчить про те, що підставою для закінчення виконавчого провадження є саме заява стягувача про відмову від примусового виконання рішення суду, яка має бути визнана судом, і яка, відповідно, виключає можливість повторного пред'явлення виконавчого документу до виконання, оскільки за приписами частини 1 ст. 50 Закону, завершене виконавче провадження з наведених підстав не може бути розпочате знову.
Між тим, матеріали справи не містять доказів визнання судом відмови стягувача від примусового виконання рішення суду.
Враховуючи, що даючи оцінку діям державної виконавчої служби щодо прийняття постанови від 10.02.2012 року про відмову у відкритті виконавчого провадження, суд першої інстанції неправильно застосував положення Закону України "Про виконавче провадження", і матеріалами справи доведено факт порушення державним виконавцем вимог закону при виконанні наказу суду, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала підлягає скасуванню, а скарга ПАТ КБ «Приватбанк» на дії ВДВС Володимир-Волинського міськрайонного управління юстиції задоволенню.
З огляду на наведене, колегія суддів вважає за необхідне визнати незаконною постанову Відділу державної виконавчої служби Володимир-Волинського міськрайонного управління юстиції від 10 лютого 2012 року ВП № 31321522 про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документу).
Поряд з тим, у пункті 7 постанови N 14 від 26.12.2003 року Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» зазначено, що за результатами розгляду скарги господарський суд постановляє ухвалу, яка має відповідати вимогам відповідно статті 121-2 ГПК. Заяви, подання учасників виконавчого провадження вирішуються господарським судами мотивованими ухвалами відповідно до вимог ст. 121-2 ГПК України.
При цьому суд не вправі зобов'язувати зазначених осіб до вчинення тих дій, які згідно із Законом N 606-XIV можуть здійснюватися тільки державним виконавцем або відповідною посадовою особою державної виконавчої служби.
У п. 8 роз'яснення Президії Вищого господарського суду України від 28.03.2002 року №04-5/365 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» зазначається, що за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.
Так, ст.25 Закону України «Про виконавче провадження» містить умови прийняття виконавчих документів до виконання та встановлює обов»язки державного виконавця щодо вчинення відповідних виконавчих дій , спрямованих на їх реалізацію.
За таких обставин колегія суддів не вбачає підстав для задоволення вимог скарги ПАТ КБ «Приватбанк» від 05.03.2012 року про зобов»язання відділу державної виконавчої служби Володимир-Волинського міськрайонного управління юстиції винести постанову про відкриття виконавчого провадження про примусове виконання наказу господарського суду Волинської області № 03/35-1 від 23.05.2003 року.
Щодо тверджень Володимир-Волинського комбінату хлібопродуктів ДП ДАК «Хліб України» про пред»явлення виконавчого документа до виконання з порушенням строків такого пред»явлення ,колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що можливість прийняття наказу господарського суду Волинської області № 03\35-1 від 23.05.2003 року відноситься до виключної компетенції державного виконавця, а господарський суд наділений повноваженнями лише надати правову оцінку таким діям.
За наведених обставин, колегія суддів дійшла висновку, що ухвала господарського суду Волинської області від 18 квітня 2012 року у справі № 03/35-44.2 винесена з порушенням норм процесуального права та підлягає скасуванню.
Крім того, відповідно до вимог ст.49 ,п.10 ч.2 ст. 105 ГПК України з ВДВС Володимир-Волинського міськрайонного управління юстиції підлягає стягненню на користь апелянта судовий збір за подачу апеляційної скарги в розмірі 536,5 коп.
Керуючись ст.ст. 49,99,101,103, п.4ч.1ст. 104, 105,106 ГПК України, суд,-
Апеляційну скаргу задоволити .
Ухвалу господарського суду Волинської області від 18 квітня 2012 року у справі № 03/35-44.2 скасувати.
Скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" в особі філії "Волинське головне регіональне управління" на дії відділу Державної виконавчої служби Володимир -Волинського міськрайонного управління юстиції задоволити частково.
Визнати незаконною постанову Відділу державної виконавчої служби Володимир-Волинського міськрайонного управління юстиції від 10 лютого 2012 року ВП № 31321522 про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документу) та скасувати її .
Стягнути з Відділу Державної виконавчої служби Володимир -Волинського міськрайонного управління юстиції ( Волинська область,м.Вол-Волинський ,вул.Ковельська,35) на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" ( м.Дніпропетровськ,вул.набережна перемоги,50, код ЄДРПОУ 14360570) судовий збір за подачу апеляційної скарги в розмірі 536,5 грн( п"ятсот тридцять шість п"ятдесят грн. )
Господарському суду Волинської області на виконання означеної постанови видати наказ.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.
Головуюча суддя Олексюк Г.Є.
Суддя Сініцина Л.М.
Суддя Гудак А.В.