донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
22.05.2012 р. справа №4пд/5014/290/2012
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Дучал Н.М.
Судді: Богатир К.В., Склярук О.І.
При секретарі Отцевич В.Ю.
За участю представників сторін:
від позивача - ОСОБА_1, за довіреністю
від відповідача 1 -не з'явився
від відповідача 2 -ОСОБА_2, за довіреністю
Розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства "Завод продовольчих товарів "Каре" м. Луганськ
на рішення господарського судуЛуганської області
від12.03.2012р. (підписано 14.03.2012р.)
у справі№ 4пд/5014/290/2012 (суддя Старкова Г.М.)
за позовомПриватного підприємства "Завод продовольчих товарів "Каре" м. Луганськ
до 1.Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод продовольчих товарів "Каре" м. Луганськ 2. Публічного акціонерного товариства "Український інноваційний банк" в особі Луганської філії м. Луганськ
провизнання договору поруки до кредитної угоди недійсним
Позивач, Приватне підприємство "Завод продовольчих товарів "Каре" м. Луганськ, звернувся до господарського суду Луганської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод продовольчих товарів "Каре" м. Луганськ, Публічного акціонерного товариства "Український інноваційний банк" в особі Луганської філії м. Луганськ про визнання договору поруки до кредитної угоди №1987 від 30.10.2007р., укладеного між ПП "Завод продовольчих товарів "Каре", Акціонерним товариством "Український інноваційний банк" в особі Луганської філії та ТОВ "Завод продовольчих товарів "Каре", недійсним.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на те, що договір поруки від 30.10.2007 року не був спрямований на реальне настання правових наслідків, оскільки сторони не знали чи буде взагалі виконуватися кредитна угода, а саме: чи звернеться відповідач 1 з заявою про надання грошових коштів до відповідача 2, чи надасть останній кошти, чи виникне зобов'язання по їх поверненню.
Рішенням господарського суду Луганської області від 12.03.2012р. у справі №4пд/5014/290/2012 у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Рішення суду мотивоване тим, що позивачем не надано будь-яких доказів недійсності правочину -договору поруки від 30.10.2007 р. до кредитної угоди №1987 від 30.10.2007 р.
Приватне підприємство "Завод продовольчих товарів "Каре" м.Луганськ, не погоджуючись з рішенням господарського суду, звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Луганської області від 12.03.2012р. по справі №4пд/5014/290/2012 і прийняти нове рішення, яким визнати недійсним договір поруки до кредитної угоди №1987 від 30.10.2007р., укладений між ПП "Завод продовольчих товарів "Каре", Акціонерним товариством "Український інноваційний банк" в особі Луганської філії та ТОВ "Завод продовольчих товарів "Каре".
В обґрунтування скарги зазначає, що судом першої інстанції при складанні повного тексту рішення наведено чимало законодавчих норм, що регулюють відносини сторін при укладанні договорів, проте, жодним чином не спростовано факт укладання договору поруки до кредитної угоди №1987 від 30.10.2007р., який не було спрямовано на реальне настання будь-яких наслідків. Зазначає, що відповідачі не довели той факт, що на дату укладання договору поруки існували будь-які зобов'язання позичальника перед кредитором за кредитною угодою №1987 від 30.10.2007р. В судовому засіданні представник позивача висловився на підтримку апеляційних вимог.
Публічне акціонерне товариство "Український інноваційний банк" в особі Луганської філії м. Луганськ проти апеляційної скарги заперечило з підстав, викладених у відзиві №34/8-56 від 21.05.2012р., доводи апеляційної скарги вважає необґрунтованими. Просить залишити рішення господарського суду Луганської області від 12.03.2012р. по справі №4пд/5014/290/2012 без змін, а апеляційну скаргу -без задоволення.
ТОВ "Завод продовольчих товарів "Каре" не скористався правом участі представника в судовому засіданні апеляційної інстанції, у відповідності до ст. 98 Господарського процесуального кодексу України про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином. Ухвалою суду сторони не зобов'язувалися забезпечити явку повноважних представників в судове засідання, тому згідно зі ст. 75, 99 ГПК України, скаргу розглянуто за наявними матеріалами, які є достатніми для розгляду апеляційної скарги.
Згідно з положеннями ст.101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішень місцевого господарського суду в повному обсязі.
У відповідності до п.п. 2, 3, 4 частини 3 ст.129 Конституції України, основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно зі ст.ст. 42,, 43 Господарського процесуального кодексу України - правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом та змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Донецьким апеляційним господарським судом встановлено наступне.
30.10.2007 року між Акціонерним товариством «Український інноваційний банк»(Банк, правонаступником якого є відповідач 2) в особі директора Луганської філії та Товариством з обмеженою відповідальністю «Завод продовольчих товарів «Каре»(позичальник, відповідач 1) було укладено Кредитну угоду №1987, відповідно до п.3.1. якої банк надає позичальнику кредит на умовах відновлювальної кредитної лінії на термін з 30 жовтня 2007 року по 29 жовтня 2009 року з лімітом кредитної лінії 2 000 000,00 грн. Погашення заборгованості по кредитній лінії проводиться згідно з графіком зниження ліміту: з 01.05.2008р. по 30.09.2009р. -111 000,00 грн. (щомісячно), з 01.10.2009р. по 29.10.2009р. -113 000,00 грн. -повне погашення.
Кредит використовується позичальником на поповнення обігових коштів (п.3.2.1.).
Згідно з п. 3.3.1. Кредитної угоди видача кредиту проводиться на підставі письмової заяви позичальника, копій контрактів (договорів), рахунків та інш., після набрання чинності Гарантійними документами та підписання всіх документів, необхідних для отримання кредиту.
Позичальник сплачує банку проценти в розмірі 18% річних в гривні строком до 29.10.2008р., з 30.10.2008р. відсоткова ставка встановлюється в розмірі 20% річних до кінця договору (п.3.4.1. кредитної угоди).
Граничним терміном повернення кредиту є 29 жовтня 2009 року. Повернення кредиту відбувається шляхом перерахування коштів позичальником на рахунок, вказаний в п.5.1.3. цієї угоди (п.3.5.1. кредитної угоди).
Згідно з п. 5.1. Кредитної угоди банк зобов'язався, зокрема, надати позичальнику кредит відповідно до умов п.п. 3.1., 3.3. цієї угоди, вести облік заборгованості по кредиту, процентах, комісіях та інших платежах, що передбачені цією угодою.
Позичальник зобов'язався (п.5.3. угоди), зокрема, використати кредит на цілі, передбачені в п.3.2. цієї угоди, повернути кредит, сплатити проценти, комісії та інші платежі у порядку, визначеному п. 3.2., 3.4., 3.5., 3.6., 4.1. цієї угоди.
Відповідальність сторін обумовлено сторонами в статті 7 кредитної угоди.
Відповідно до п. 8.1. угода набуває чинності з дати її підписання повноважними представниками позичальника та банку. Ця угода залишається чинною до дати повної сплати позичальником заборгованості за кредитом, процентів та інших платежів за цією угодою відповідно до умов цієї угоди.
На забезпечення виконання умов кредитної угоди №1987 від 30.10.2007 року між ПП "ЗПТ "Каре" (поручитель), ТОВ "ЗПТ "Каре" (позичальник) та АТ "Український інноваційний банк" (кредитор), в особі директора Луганської філії укладено договір поруки б/н від 30.10.2007 року, згідно з п. 1.1 якого поручитель зобов'язується відповідати в повному обсязі перед кредитором за виконання зобов'язань позичальником за кредитною угодою №1987 від 30.10.2007р.
Предметом угоди є надання кредиту на поповнення обігових коштів у розмірі 2000000,00 грн. на термін з 30.10.2007р. по 29.10.2009р. Остаточний термін виконання зобов'язання, забезпеченого за цим договором, є 29.10.2009 року ( п.п.1.2,1.3 договору поруки).
Поручитель відповідає перед кредитором за виконання позичальником зобов'язань за угодою, вказаною у п.1.1 цього договору, в повному обсязі ( п. 2.1.договору поруки).
Пунктами 3.1, 3.2. вказаного договору сторони обумовили, що поручитель зобов'язується сплатити, за вимогою кредитора, платежі по кредиту, заборгованість по відсотках за користування кредитом, пеню та штраф, передбачені кредитною угодою №1987 від 30.10.2007р. та додатковими угодами до неї, а також відшкодувати збитки, понесені кредитором внаслідок невиконання позичальником своїх зобов'язань. Позичальник та поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.
Відповідно до п.5.1. договору поруки термін дії цього договору збігається з терміном дії Кредитної угоди №1987 від 30 жовтня 2007 року, вказаної в п.1.1. цього договору.
Договір підписано уповноваженими представниками та скріплено печатками сторін.
Позивач, вважаючи, що укладання сторонами договору поруки не було спрямоване на реальне настання правових наслідків, оскільки на момент укладання договору поруки у ТОВ «Завод продовольчих товарів «Каре»були відсутні зобов'язання, за виконання якого поручився ПП «Завод продовольчих товарів «Каре», звернувся до господарського суду з позовом про визнання зазначеного договору недійсним.
Перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, Донецький апеляційний господарський суд дійшов висновку про необґрунтованість апеляційної скарги виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 Цивільного кодексу України).
Заявляючи позов про визнання недійсним договору поруки, позивач мав довести наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настанням відповідних наслідків.
Відповідно до ч.1 ст. 215 Цивільного Кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст.203 Цивільного Кодексу України, а саме: 1) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; 2)особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3) волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Відповідно до ч. 2 ст.215 Цивільного Кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Згідно зі ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Відповідно до ст.546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, порукою.
Відповідно до ст. ст. 553, 554 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність.
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (ч.ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України).
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Частиною 1 ст. 638 Цивільного кодексу України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Як зазначено в п.8.1. Кредитної угоди №1987 від 30.10.2007р. угода набуває чинності з дати її підписання повноважними представниками позичальника та банку.
Кредитна угода № 1987 підписана уповноваженими представниками сторін без заперечень та зауважень, скріплена печатками сторін.
Оскільки в кредитній угоді 1987 передбачено всі істотні умови, що є необхідними для кредитного договору, то зобов'язання сторін, що випливають з даної угоди є дійсними із моменту укладення Товариством з обмеженою відповідальністю "Завод продовольчих товарів "Каре" та Акціонерним товариством "Український інноваційний банк" в особі Луганської філії Кредитної угоди №1987 від 30.10.2007р.
Як вже зазначалось вище, пунктом 3.3.1. Кредитної угоди сторони погодили, що видача кредиту проводиться на підставі письмової заяви позичальника, копій контрактів (договорів), рахунків та інш., після набрання чинності Гарантійними документами та підписання всіх документів, необхідних для отримання кредиту.
Статтею 1 Кредитної угоди сторони визначили термін «Гарантійні документи», який для цілей даної угоди означає будь-які договори, укладені з метою забезпечення виконання зобов'язань за цією угодою.
Отже, укладання договору поруки до кредитної угоди №1987 від 30.10.2007р. обумовлено сторонами як обов'язкова умова подальшої видачі кредитних коштів за кредитною угодою, що не порушує приписів чинного законодавства України.
Тому, безпідставними є посилання позивача на відсутність у ТОВ "Завод продовольчих товарів "Каре" на момент укладання договору поруки 30.10.2007р. до кредитної угоди №1987 від 30.10.2007р. зобов'язань, за виконання яких поручився поручитель.
В матеріалах справи наявні копії Заяви ТОВ "Завод продовольчих товарів "Каре" на відкриття відновлювальної кредитної лінії від 30.10.2007р. та Листа (заяви) №79 від 30.10.2007р. на видачу кредиту, що підтверджує спрямованість дій позичальника на отримання кредиту та виконання Кредитної угоди №1987 від 30.10.2007р.
Отже, вірним та таким, що ґрунтується на матеріалах справи та приписах чинного законодавства, є висновок суду першої інстанції про відмову позивачеві у задоволенні позову про визнання недійсним договору поруки до кредитної угоди №1987 від 30.10.2007р., укладеного між ПП "Завод продовольчих товарів "Каре", Акціонерним товариством "Український інноваційний банк" в особі Луганської філії та ТОВ "Завод продовольчих товарів "Каре".
Наполягання заявника апеляційної скарги на неналежній оцінці господарським судом матеріалів справи, зокрема, п.1.1. договору поруки, та п.3.1. кредитної угоди є безпідставним та спростовується змістом прийнятого судом першої інстанції рішення.
Враховуючи зазначене, Донецький апеляційний господарський суд дійшов висновку, що доводи заявника, викладені в апеляційній скарзі не обґрунтовані, не доведені належними та допустимими доказами в розумінні ст.33, ст.34 Господарського процесуального кодексу України.
Твердження заявника апеляційної скарги про порушення і неправильне застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування рішення господарського суду Луганської області від 12.03.2012р. (підписано 14.03.2012 р.) по справі №4пд/5014/290/2012 суд апеляційної інстанції не вбачає.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника скарги -Приватне підприємство "Завод продовольчих товарів "Каре" м. Луганськ.
Результати апеляційного провадження у справі №4пд/5014/290/2012 оголошені в судовому засіданні.
Керуючись ст.ст. 49, 91, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України Донецький апеляційний господарський суд,-
Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Завод продовольчих товарів "Каре" м.Луганськ на рішення господарського суду Луганської області від 12.03.2012р. (підписано 14.03.2012 р.) у справі №4пд/5014/290/2012 - залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Луганської області від 12.03.2012р. (підписано 14.03.2012 р.) у справі №4пд/5014/290/2012 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.
Головуючий суддя: Н.М. Дучал
Судді: К.В. Богатир
О.І. Склярук
Надруковано 6 екз.: 1-позивачу, 2-відповідачам, 1-у справу, 1-ДАГС, 1-ГСЛО