донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
23.05.2012 р. справа №5006/4/35/2012
Головуючого:Бойко І.А.
суддів: Зубченко І.В. Мартюхіної Н.О.
при секретарі судового засідання: Лебеденко В.В.
за участю представників сторін:
від позивача:ОСОБА_5 -представник (довіреність №юр/21 від 03.01.2012 р.)
від відповідача: ОСОБА_6 -представник (довіреність б/н від 28.02.2012 р.)
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги1) Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго», м.Донецьк 2) Товариства з обмеженою відповідальністю «МІДО-Інтернешнл», м.Донецьк
на рішення господарського суду Донецької області
від05.04.2012р. (повний текст від 05.04.2012р.)
у справі№ 5006/4/35/2012 (суддя Гринько С.Ю.)
за позовом:Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго»м.Донецьк
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «МІДО-Інтернешнл»м.Донецьк
про стягнення 301102,84грн.,
У судовому засіданні 16.05.2012р. оголошувалась перерва до 23.05.2012р. до 11год.15хвил.
У лютому 2012 року Обласне комунальне підприємство «Донецьктеплокомуненерго»м.Донецьк звернулось до господарського суду Донецької області з позовом про стягнення з Закритого акціонерного товариства «МІДО-Інтернешнл»м.Донецьк суми основного боргу в розмірі 286298,04грн., суми пені в розмірі 7802,90грн., суми 3% річних в розмірі 2670,79грн., суми інфляційної складової в розмірі 4331,11грн. (всього 301102,84грн.).
Під час розгляду справи в місцевому господарському суді позивач декілька разів збільшував розмір позовних вимог.
У заяві від 04.04.2012р. за № юр/1853 (а.с. 132-133, том 2) позивач просив стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 281100,13грн., суму пені в розмірі 6249,64грн., суму 3% річних в розмірі 14947,54грн., суму інфляційної складової в розмірі 30448,28грн. (всього 332745,59грн.).
Ухвалою господарського суду Донецької області від 29.02.2012р. за заявою позивача від 27.02.2012р. (а.с.144, том 1), найменування відповідача (Закрите акціонерне товариство «МІДО-Інтернешнл»), згідно довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с. 141, том 1) було змінено на Товариство з обмеженою відповідальністю «МІДО-Інтернешнл».
Рішенням господарського суду Донецької області від 05.04.2012р. по справі № 5006/4/35/2012 (суддя Гринько С.Ю.) позовні вимоги Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго»про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 286298,04грн., суми пені в розмірі 7802,90грн., суми 3% річних в розмірі 2670,79грн., суми інфляційної складової в розмірі 4331,11грн. (всього 301102,84грн.) задоволені частково, а саме: з Товариства з обмеженою відповідальністю «МІДО-Інтернешнл»стягнуто суму заборгованості в розмірі 286298,04грн., суму пені в розмірі 7802,90грн., суму інфляційних в розмірі 3020,98грн., суму 3% річних в розмірі 2666,32грн., судовий збір в розмірі 5995,77грн.; в решті позовних вимог відмовлено за недоведеністю.
Ухвалою від 18.04.2012р., в порядку ст.89 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Донецької області виправив допущені в судовому рішенні від 05.04.2012р. описки, зокрема визначив, що позовні вимоги задоволені частково та з відповідача на користь позивача стягнуто суму заборгованості в розмірі 281100,13грн., суму пені в розмірі 7802,90грн., суму інфляційних в розмірі 3020,98грн., суму 3% річних в розмірі 2666,32грн., судовий збір в розмірі 5995,77грн.
Мотивуючи судове рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції з посиланням на ст.22 Господарського процесуального кодексу України не прийняв до розгляду заяву позивача від 04.04.2012р. про збільшення позовних вимог, посилаючись на те, що за своїм змістом вказана заява є зміною підстав, так як позивач змінив термін, за який нараховується річні проценти, інфляційні витрати та пеня за прострочку виконання грошових зобов'язань, та відсутність доказів її направлення відповідачеві.
Не погоджуючись з рішенням господарського суду Донецької області від 05.04.2012р. у справі № 5006/4/35/2012 в частині задоволення позовних вимог по заборгованості за теплову енергію в сумі 257741,24грн. Товариство з обмеженою відповідальністю «МІДО-Інтернешнл»звернулось до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати частково рішення місцевого господарського суду на суму 257741,24грн., як таке, що прийнято судом у зв'язку з неповним з'ясуванням обставин справи, та прийняти нове рішення, в іншій частині рішення залишити без змін.
Обласне комунальне підприємство «Донецьктеплокомуненерго»також не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду звернулось до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Донецької області скасувати в частині стягнення інфляційної складової в розмірі 4331,11грн. 3% річних в розмірі 2670,79грн., пені в розмірі 7802,90грн. та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в частині стягнення пені в розмірі 6249,64грн., 3% річних в розмірі 14947,54грн. та інфляції в розмірі 30448,28грн., що нараховані на суму основного боргу за гарячу, холодну воду та теплопостачання, в іншій частині рішення залишити без змін.
Скаржник -Обласне комунальне підприємство «Донецьктеплокомуненерго»-вважає, що оспорюване судове рішення прийнято господарським судом з неправильним застосуванням норми ст.22 Господарського процесуального кодексу України, а саме частини 4 цієї статті, оскільки місцевим господарським судом безпідставно не прийнято до розгляду заяву від 04.04.2012р. про збільшення розміру позовних вимог.
Ухвалою від 25.04.2012 року Донецьким апеляційним господарським судом було порушено апеляційне провадження.
Представник позивача у судовому засіданні вимоги апеляційної скарги Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго»підтримав. Проти вимог апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «МІДО-Інтернешнл»заперечував, з приводу чого надав відзив від 15.05.2011р.
Представник підповідача у судовому засіданні вимоги апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «МІДО-Інтернешнл». Проти вимог апеляційної скарги Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго»заперечував.
Відповідно до вимог ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України здійснювалась фіксація судового засідання за допомогою технічних засобів.
Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього; апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права України, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду виходить з наступного:
Як вбачається із матеріалів справи, між Обласним комунальним підприємством «Донецьктеплокомуненерго»(Абонент) та Закритим акціонерним товариством «МІДО-Інтернешнл»(Субабонент) 01.04.2004р. був укладений договір за № 58 на користування тепловою енергією та питною водою (далі за текстом -договір).
В пункті 1.2. договору визначено, що Абонент надає Субабоненту можливість користуватися комунальними послугами з теплопостачання та подачі питної води, при цьому Абонент не є постачальником теплової енергії та води. Строк початку та закінчення надання послуг з теплопостачання -початок та закінчення опалювального сезону встановлюється підприємством «Донецькміськтепломережа».
Згідно пункту 1.3. договору, Субабонент є споживачем комунальних послуг.
В розділі 3 договору сторони узгодили порядок розрахунків, а саме: оплата за послуги, які надаються Абонентом, здійснюються Субабонентом щомісячно до 20 числа поточного місяця шляхом передплати в розмірі 100% суми нарахованої згідно рахунку. Кінцевий розрахунок буде проводитися: за опалення -на підставі показань приборів обліку витрат теплової енергії, встановленого на абонентському вводі; за гаряче водопостачання та холодне водопостачання -за приборами обліку.
Сума оплати змінюється в залежності від зміни тарифів, які підтверджуються рахунком на оплату за надані послуги в кінці поточного місяця. Тарифи на момент укладання договору складають: 5,64грн. без ПДВ за 1 куб.м гарячої води; 84,94грн. без ПДВ за 1 Гкал; 2,70грн. без ПДВ з 1м водопостачання; 2,70грн. без ПДВ за 1м водовідведення (п.3.4. договору).
Відповідно до пункту 5.1. договору, він був укладений на один рік з 01.04.2004р. по 01.04.2005р., а в частині проведення розрахунків -до їх повного завершення. Зважаючи на відсутність в матеріалах справи доказів звернення будь-якої із сторін із заявою про відмову від договору або про його перегляд, згідно п.5.2. договору, він вважається продовженим на кожний наступний рік.
Місцевим господарським судом встановлено, що факт надання послуг з опалення об'єктів відповідача підтверджується актами на включення опалення, актом на відключення опалення та актами витрат холодної та гарячої води, які підписані представниками сторін без зауважень та заперечень.
З метою належного виконання умов договору позивачем на адресу відповідача були виставлені рахунки на загальну суму 359589,67грн., які отримані останнім та оплачені частково, що підтверджується матеріалами справи, внаслідок чого виникла заборгованість за договором перед позивачем.
Місцевий господарський суд дійшов хибного висновку, що сума заборгованості за договором підтверджена актом звірки, підписаним повноважними представниками сторін, оскільки, як встановлено колегією суддів апеляційного суду, до матеріалів справи долучено копію акту звірки № 125 від 01.03.2012р. (а.с.62, том 2), акт звірки розрахунків вартості послуг опалення з урахуванням засобу обліку та акт звірки розрахунків вартості послуг опалення без урахування засобу обліку за період лютого 2008 -грудня 2011р. до договору № 58 від 01.04.2004р. (а.с. 67-68, том 2), які підписані лише з боку ОКП «Донецьктеплокомуненерго». В матеріалах справи відсутній будь-який акт звірки, підписаний повноважними представниками обох сторін договору.
Судова колегія зауважує, що сам по собі акт звірки взаєморозрахунків є документом, що фіксує проведені господарські операції, наявність заборгованості має бути підтверджено первинними документами.
Як зазначалось вище, позивачем у заяві від 04.04.2012р. за № юр/1853 (а.с. 132-133, том 2) був збільшений розмір позовних вимог, внаслідок чого позивач просив стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 281100,13грн., суму пені в розмірі 6249,64грн., суму 3% річних в розмірі 14947,54грн., суму інфляційної складової в розмірі 30448,28грн. (всього 332745,59грн.).
Колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується з висновком місцевого господарського суду, що зазначена заява позивача за змістом є зміною підстав позову, з огляду на наступне:
В частині 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України закріплено право позивача до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. Крім того, вказана норма передбачає право позивача до початку розгляду господарським судом справи по суті змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.
В пункті 3.12. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. за № 18 закріплено, що під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.
Відтак, зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, з зміна підстав позову -це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача.
У даному випадку, підставою позову визначено договір за № 58 на користування тепловою енергією та питною водою від 01.04.2004р., неналежне виконання відповідачем умов якого призвело до порушення прав та інтересів позивача.
В пункті 3.10. вищевказаної Пленуму Вищого господарського суду України закріплено, що під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною 3 статті 55 ГПК України, ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення.
Звертаючись до господарського суду з позовом, позивач просив стягнути з відповідача суму основного боргу, пеню, 3% річних та суму інфляційної складової.
Як вбачається зі змісту заяви від 04.04.2012р. за № юр/1853 позивач збільшив кількісний показник позовних вимог, не змінюючи, при цьому, підстави позовних вимог. Отже, зазначену заяву, виходячи з приписів п.3.11. вищевказаної Пленуму Вищого господарського суду України, слід розцінювати саме як збільшення розміру позовних вимог.
Посилання суду першої інстанції на відсутність доказів направлення позивачем вищевказаної заяви на адресу відповідача спростовується матеріалами справи, оскільки до заяви долучено фіскальні чеки та опис вкладення від 04.04.2012р. (а.с.138-140, том. 2), із яких вбачається, що на адресу відповідача було направлено заяву про уточнення позовних вимог по справі № 5006/4/35/2012 з відповідними розрахунками 3% річних, інфляції та пені.
Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів апеляційного суду приймає заяву позивача від 04.04.2012р. за № юр/1853 про збільшення розміру позовних вимог до розгляду.
У зазначеній заяві позивач зазначив, що з урахуванням проведених відповідачем оплат за договором, сума заборгованості за поставлену гарячу воду за період з 01.11.2008р. по 31.12.2011р. становить 16 913,77грн., сума заборгованості за поставлену холодну воду за період з 01.11.2008р. по 31.12.2011р. становить 12 528,76грн., сума заборгованості за теплопостачання за період з 19.11.2008р. по 31.12.2011р. становить 251 657,60грн. Загальна сума заборгованості складає 281 100,13грн.
В пункті 3.1. договору передбачено, що облік холодної та гарячої води здійснюється згідно засобів обліку, що встановлені в приміщення Субабонента. Зняття показників засобів обліку проводиться щомісячно спільно з представником Субабонента та складанням двостороннього акту.
Факт надання послуг з постачання гарячої та холодної води підтверджується актами (а.с.95-134 том 1), підписаними без заперечень та зауважень представниками обох сторін.
Оплата за послуги гарячого та холодного водопостачання, згідно п.3.3. договору, здійснюється щомісячно 20 числа поточного місяця шляхом передоплати в розмірі 100% суми нарахувань згідно рахунку, кінцевий розрахунок проводиться згідно показників засобів обліку.
До матеріалів справи долучені рахунки на сплату наданих послуг, у тому числі й за гаряче та холодне водопостачання за період з 01.11.2008р. по 31.12.2011р., та докази їх вручення або направлення на адресу відповідача (а.с.18-94 том 1; а.с.141-145 том 2).
Відповідно до вимог ст. 193 Господарського кодексу України та 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання його з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст.610 Цивільного кодексу України).
В частині 1 статті 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Оскільки відповідачем не в повному обсязі проведена оплата, згідно наданих рахунків, за гаряче та холодне водопостачання, то, виходячи з положень ст.612 Цивільного кодексу України, він вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання.
Зважаючи на відсутність в матеріалах справи доказів погашення суми заборгованості за гаряче та холодне водопостачання в повному обсязі, доведеність матеріалами справи факту наявності заборгованості за вказані послуги, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком місцевого господарського суду, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми заборгованості за гаряче водопостачання за період з 01.11.2008р. по 31.12.2011р. в розмірі 16913,77грн. та суми заборгованості за холодне водопостачання за період з 01.11.2008р. по 31.12.2011р. в розмірі 12528,76грн. обґрунтовані та доведені належним чином, а отже правомірно задоволені судом першої інстанції.
Що стосується позовних вимог в частині стягнення суми заборгованості з теплопостачання за період з 19.11.2008р. по 31.12.2011р. в розмірі 251 657,60грн., колегія суддів зазначає наступне.
Правовідносини, що склалися між суб'єктом господарювання (виконавець), предметом діяльності якого є надання житлово-комунальних послуг, і фізичною та юридичною особою (споживач), яка отримує або має намір отримувати послуги з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, регулюються Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005р. № 630.
Так, в пункті 12 зазначених Правил передбачено, що у разі встановлення будинкових засобів обліку теплової енергії споживач оплачує послуги згідно з їх показаннями пропорційно опалюваній площі (об'єму) квартири (будинку садибного типу) за умови здійснення власником, балансоутримувачем будинку та/або виконавцем заходів з утеплення місць загального користування будинку.
Пункт 14 зазначених Правил визначає, що показання будинкових засобів обліку знімаються представником виконавця один раз на місяць у присутності постачальника та представника споживачів.
В пункті 3.1. договору також передбачено, облік холодної та гарячої води здійснюється за обліками обліку, що встановлені в приміщенні Субабонента. Зняття показників засобів обліку проводиться щомісячно спільно з представником Субабонента та складанням двостороннього акту.
Відповідач (скаржник) зауважив, що жодного разу не був присутній в момент знімання засобів обліку та не був сповіщений про здійснення зазначених дій, що є порушення вказаних Правил та договору. У судовому засіданні, що відбулось 16.05.2012р., представник позивача пояснив, що як представника позивача, так й представника відповідача енергопостачальною організацією (ОП «Донецькміськтепломережа») не було залучено до зняття показників засобів обліку та складання відповідних актів.
Зняття показників засобів обліку проводилась ОП «Донецькміськтепломережа», яка не є стороною за договором мід позивачем та відповідачем, та в подальшому дані показники направлялись до ОКП «Донецьктеплокомуненерго», які в свою чергу позивач направляв відповідачу.
Зважаючи на недоведеність матеріалами справи кількості спожитої відповідачем теплової енергії за договором від 01.04.2004р. № 58, а саме відсутність актів зняття показників засобів обліку, підписаних представниками споживача, як того передбачають вищевказані Правила та умови договору, укладеного між сторонами, місцевий господарський суд дійшов хибного висновку про обгрунтованість позовних вимог щодо стягнення суми заборгованості з теплопостачання за період з 19.11.2008р. по 31.12.2011р. в розмірі 251 657,60грн., а тому рішення місцевого господарського суду в цій частині підлягає скасуванню.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, стягнення неустойки.
Згідно із ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
В пункті 3.5. договору сторони узгодили, що на суму заборгованості нараховується пеня в розмірі 1% на добу по день фактичної неоплати рахунків, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України.
Так, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем договірних зобов'язань, позивачем на суму заборгованості була нарахована пеня, яка, згідно заяви про збільшення розміру позовних вимог, складає 6249,64грн., а саме:
- по гарячій воді за період з 13.02.2011р. по 13.02.2012р. -688,45грн.,
- по холодній воді за період з 13.02.2011р. по 13.02.2012р. -357,69грн.,
- по теплопостачанню за період з 18.02.2011р. по 13.02.2012р. -5203,50грн.
Судова колегія апеляційної інстанції, перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені, зазначає, що за період прострочення оплати по гарячій та холодній воді з липня по грудень 2010р. позивачем невірно визначений період нарахування пені, оскільки рахунок за липень 2010р. (перший місяць прострочки платежів у розрахунку, за який нараховується пеня) отриманий відповідачем 16.08.2010р., що підтверджується підписом його представника на супровідному листі від 16.08.2010р. (а.с.52, том 1). Облікова ставка Національного банку України, згідно постанови НБУ від 09.08.2010р. № 377, з 10.08.2010р. становить 7,75%, а тому проведення розрахунку за період прострочення оплати по гарячій та холодній воді з липня по грудень 2010р., починаючи з 13.02.2011р., не призвело до невірного розрахунку суми пені за вищевказаний період.
Отже, зважаючи на доведеність позовних вимог в частині наявності суми заборгованості за поставлену гарячу та холодну воду, вимоги позивача щодо стягнення суми пені в розмірі 1046,14грн. за несвоєчасну оплату вказаних послуг обґрунтовані.
Проте, виходячи з вищевикладеного, приймаючи те, що позивачем не доведений належними та допустимими доказами факт наявності у відповідача заборгованості з теплопостачання за договором, відсутні правові підставі для нарахування пені на послуги з теплопостачання.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги в частині стягнення пені в розмірі 5203,50грн. за несвоєчасну оплату послуг з теплопостачання безпідставні та не підлягають задоволенню.
Порушення боржником прийнятих на себе зобов'язань також тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.
Частина 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно заяви про збільшення розміру позовних вимог, позивач просить стягнути з відповідача суму 3% річних в розмірі 14947,54грн. та суму інфляційної складової в розмірі 30448,28грн.
Як зазначено вище, зважаючи на недоведеність факту наявності у відповідача заборгованості з теплопостачання за договором, у позивача відсутні правові підстави для нарахування 3% річних та індексу інфляції на суму заборгованості з теплопостачання, а тому позовні вимоги в частині стягнення 3% річних в розмірі 13193,21грн. та суми інфляційної складової в розмірі 26807,20грн. не підлягають задоволенню.
Перевіривши розрахунок позивача в частині нарахування 3% річних та індексу інфляції за період з 07.04.2009р. по 13.02.2012р. за несвоєчасну оплату послуг з гарячого та холодного водопостачання, у відповідності з вимогами листа Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997р. «Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляду судових справ», долучені до заяви про збільшення розміру позовних вимог, судова колегія визнала їх вірними, а тому, зважаючи на доведеність факту наявності заборгованості з оплати послуг з гарячого та холодного водопостачання, позовні вимоги в частині стягнення 3% річних в розмірі 1754,33грн. та суми інфляційної складової в розмірі 3641,08грн. обґрунтовані.
Відповідно до п. 4 ст. 129 Конституції України, ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, а за загальним правилом тягар доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.
Доводи апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «МІДО-Інтернешнл»м.Донецьк спростовують висновки місцевого господарського суду, викладені в оспорюваному рішенні.
Доводи Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго»м.Донецьк, викладені в апеляційній скарзі, щодо неприйняття судом першої інстанції до розгляду заяви про збільшення розміру позовних вимог прийняті до уваги колегією суддів апеляційної інстанції, проте суттєво не впливають на суть оспорюваного рішення.
Враховуючи наведені вище обставини, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що рішення господарського суду Донецької області від 05.04.2012 року у справі № 5006/4/35/2012 з урахуванням ухвали господарського суду Донецької області від 18.04.2012р. є таким, що прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що, відповідно до ст.104 Господарського процесуального кодексу України, є підставою для його скасування.
Відповідно до вимог ст.49 Господарського процесуального кодексу України, витрати Товариства з обмеженою відповідальністю «МІДО-Інтернешнл», м.Донецьк по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги до суду покладаються на Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго», м.Донецьк; витрати Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго», м.Донецьк по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги до суду покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 22, 43, 49, 99, 101, 102, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, постановою Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. за № 18, Донецький апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго», м.Донецьк на рішення господарського суду Донецької області від 05.04.2012р. у справі № 5006/4/35/2012 -залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «МІДО-Інтернешнл», м.Донецьк на рішення господарського суду Донецької області від 05.04.2012р. у справі № 5006/4/35/2012 -задовольнити.
Рішення господарського суду Донецької області від 05.04.2012р. у справі № 5006/4/35/2012 з урахуванням ухвали господарського суду Донецької області від 18.04.2012р. - скасувати.
Прийняти нове рішення.
Позовні вимоги Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго»м.Донецьк до Товариства з обмеженою відповідальністю «МІДО-Інтернешнл» м.Донецьк про стягнення суми основного боргу в розмірі 281100,13грн., суми пені в розмірі 6249,64грн., суми 3% річних в розмірі 14947,54грн., суми інфляційної складової в розмірі 30448,28грн. (всього 332745,59грн.) -задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «МІДО-Інтернешнл»м.Донецьк (83086, м.Донецьк, вул.Донецька, 38, ЄДРПОУ 31377571) на користь Обласного комунального підприємства „Донецьктеплокомуненерго" м.Донецьк (83086, м.Донецьк, вул.Донецька, 38, ЄДРПОУ 03337119) суму заборгованості за гаряче водопостачання в розмірі 16913,77грн., суму заборгованості за холодне водопостачання в розмірі 12528,76грн., пеню в розмірі 1046,14грн., 3% річних в розмірі 1754,33грн., суму інфляційної складової в розмірі 3641,08грн.; витрати по сплаті судового збору за подання позову в розмірі 717,68грн.
В іншій частині позовних вимог Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго»м.Донецьк -у задоволенні відмовити.
Стягнути з Обласного комунального підприємства „Донецьктеплокомуненерго" м.Донецьк (83086, м.Донецьк, вул.Донецька, 38, ЄДРПОУ 03337119) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МІДО-Інтернешнл" м.Донецьк (83086, м.Донецьк, вул.Донецька, 38, ЄДРПОУ 31377571) витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 2577,41грн.
Зобов'язати господарський суд Донецької області видати відповідні накази у відповідності до вимог ст. 18 ЗУ «Про виконавче провадження».
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.
Головуючий І.А.Бойко
Судді: І.В.Зубченко
Н.О.Мартюхіна
Надруковано 5 прим.:
1 -позивачу (скаржнику)
1 -відповідачу (скаржнику)
1 -у справу
1 -ДАГС
1 -ГСДО