73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90
"25" травня 2012 р. Справа № 2-а-1053/12/2170
Херсонський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Бездрабка О.І.,
при секретарі - Рефлер Ю.В.,
за участю:
представника позивача - Луценко І.К.,
представника відповідача - Мкртчян Л.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватної виробничо-комерційної фірми "ЛІКА" до Державної податкової інспекції у м.Херсоні Херсонської області Державної податкової служби про визнання дій протиправними,
встановив:
Приватна виробничо-комерційна фірма "ЛІКА" (далі - позивач) звернулася з позовом до Державної податкової інспекції у м.Херсоні Херсонської області Державної податкової служби (далі - відповідач), в якому просить визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у м.Херсоні щодо визнання та визначення у акті перевірки від 20.03.2012 р. № 186/15-3/3089372 нікчемними правочинів, укладених Приватною виробничо-комерційною фірмою "ЛІКА" із підприємствами-контрагентами.
Свої вимоги мотивує тим, що висновки відповідача стосовно нікчемності угод суперечать вимогам Цивільного та Господарського кодексів України та не входять до компетенції податкових органів.
У судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги, вказавши на те, що під час перевірки представникам ДПІ були надані всі документи, які підтверджують проведення господарських операцій з підприємствами-контрагентами, а саме: видаткові та податкові накладні, рахунки-фактури, витяг по рахунку з банку, довіреність на отримання товару. Однак, вказані бухгалтерські документи не були взяті до уваги та безпідставно зроблено висновок про безтоварність операцій. Зазначає, що з системного аналізу норм цивільного законодавства слідує, що висновки про визнання правочинів нікчемними відноситься до виключної компетенції судів, а не податкових органів.
Представник відповідача заперечувала проти позовних вимог, оскільки під час перевірки позивачем не було надано документів, що підтверджують транспортування та зберігання товару, довіреності на отримання товару, акти приймання-передачі товару. Тобто, документально не підтверджено рух товару від ПП "НВКФ "ДІОД ПЛЮС" до ПВКФ "ЛІКА" та від ПВКФ "ЛІКА" до ТОВ "Таврида Плюс". Тому в акті перевірки правомірно вказано на нікчемність правочинів, укладених між позивачем та підприємствами-контрагентами.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у справі докази, суд приходить до висновку про обгрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.
Судом встановлено, що Приватна виробничо-комерційна фірма "ЛІКА" зареєстрована як юридична особа виконавчим комітетом Херсонської міської ради 21.04.2000 р. за № 1 499 120 0000 006541 та перебуває на обліку як платник податків у Державній податковій інспекції у м.Херсоні.
20.03.2012 р. на підставі наказу від 19.03.2012 р. № 149, згідно із пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, пп.78.1.1 п.78.1 ст.78, п.79.1 ст.79 ПК України проведено невиїзну позапланову документальну перевірку ПВКФ "ЛІКА" з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ПП "НВКФ" "ДІОД ПЛЮС" та з контрагентами-покупцями за січень 2011 року.
За результатами перевірки складено акт від 20.03.2012 р. № 186/15-3/30893172, у висновках якого зазначено, що перевіркою встановлено порушення ч.1 ст.201, ч.1-6 ст.203, ст.215, 216, 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ПВКФ "ЛІКА" при придбанні товарів (послуг). Товар (послуги) по вказаних правочинах не був переданий в порушення ст.ст.662, 655 та 656 ЦК України.
Враховуючи викладене, зроблено висновок про те, що операції з купівлі-продажу за участю ПВКФ "ЛІКА" з ПП "НВКФ "ДІОД ПЛЮС" на суму ПДВ 1625,47 грн. за січень 2011 року - та продажу товарів за січень 2011 року ТОВ "Таврида Плюс" в сумі ПДВ 1661,85 грн. не спричиняють реального настання причинних наслідків, а отже, є нікчемними по ланцюгу до "вигодонабувачів", які підпадають під визначення пп.138.1.1 п.138.1 ст.138 та п.185.1 ст.185 ПК України та порушують п.185.1 ст.185, п.186.1 ст.186, п.188.1 ст.188, п.198.2 п.198.3, ст.198, п.201.1 ст.201 ПК України.
У відповідності до пп.41.1.1 ПК України, контролюючими органами України є органи державної податкової служби - щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2. цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.
Згідно статті 75 ПК України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Підпунктом 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 ПК України визначено, що документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.
Відповідно до п.75.1.2 ПК України, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і повязані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби.
Згідно з приписами п.79.1 ст.79 ПК України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.
У судовому засіданні представник позивача вказала на те, що жодних зауважень щодо видання наказу про проведення перевірки та підстав для проведення невиїзної позапланової документальної перевірки не має, а предметом доказування у даній справі є лише правомірність висновків відповідача стосовно визнання та визначення нікчемності угод з ПП "НВКФ "ДІОД-ПЛЮС" та подальшої реалізації товару ТОВ "Таврида Плюс".
Статтею 2 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.
Виходячи зі змісту п.2 ст.3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.
Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлені вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції: посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена підпунктом 1.2 пункту 1, підпункту 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95 р. за № 168/704 та статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.
Крім того, у відповідності до ст.83 ПК України, для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є документи, визначені ПК України, податкова інформація, експертні висновки, судові рішення, інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені ПК України або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби.
Відповідно до п.5.2 Наказу ДПА України від 22.12.2010 р. № 984, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12.01.011 р. за №34/18772 "Про затвердження Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства", у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно:
- чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень;
- зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення;
- у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів;
- у разі відмови посадових осіб платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі органу державної податкової служби така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати, факт про складання такого акта відображається в акті документальної перевірки.
Відповідно до п.п.20.1.1, 20.1.4, 20.1.8 п.20.1 ст.20 ПК України органи державної податкової служби мають право:
- запрошувати платників податків або їх представників для перевірки правильності нарахування та своєчасності сплати податків та зборів, дотримання вимог іншого законодавства, здійснення контролю за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Письмові повідомлення про такі запрошення надсилаються в порядку, встановленому статтею 42 цього Кодексу, не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня запрошення рекомендованими листами, в яких зазначаються підстави запрошення, дата і час, на які запрошується платник податків (представник платника податків);
- проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом;
- під час проведення перевірок вивчати та перевіряти первинні документи, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку, інші регістри, фінансову, статистичну звітність, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.
З системного аналізу зазначених норм вбачається, що документальна перевірка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів, які зазначаються в акті перевірки, а у разі відмови посадових осіб платника податків або його законних представників надати копії таких документів, складається акт у довільній формі, та такий факт про складання акта відмови відображається в акті документальної перевірки.
З акту перевірки від 20.03.2012 р. № 186/15-3/30893172 слідує, що відповідачем під час перевірки було використано установчі документи ПВКФ "ЛІКА", декларацію з податку на додану вартість за січень 2011 року, програмні продукти: "Система автоматизованого співставлення податкових зобов"язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України", ІС "Plato Plus", AIC "Аудит", акти перевірки ПП "НВКФ "ДІОД-ПЛЮС", копії видаткової накладної, податкової накладної, рахунку-фактури по взаємовідносинам з ПП "НВКФ "ДІОД ПЛЮС", виписку по банківському рахунку ПАТ "УКРЕКСІМБАНК" за період 26.01.2012 р. по 26.01.2012 р.
Відповідачем зазначено, що в ході проведення перевірки не встановлено факту передачі товарів від продавця до покупця у зв"язку з відсутністю (не наданням для перевірки) актів приймання-передачі товару, довіреностей, документів, що засвідчують транспортування, зберігання товару.
На підставі цього відповідачем зроблено висновок про нікчемність угод з купівлі-продажу за участю ПВКФ "ЛІКА" з ПП "НВКФ" "ДІОД ПЛЮС" на суму ПДВ 1625,47 грн. за січень 2011 р. та продаж товарів за січень 2011 року ТОВ "Таврида Плюс" в сумі ПДВ 1661,85 грн.
Суд не погоджується з такими висновками відповідача з наступних підстав.
Стаття 215 ЦК України, на порушення якої вказує ДПІ, розрізняє нікчемні та оспорювані правочини.
Так, згідно цієї статті ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Тобто, нікчемним визнається правочин, якщо його недійсність прямо встановлена законом.
Оскільки недійсність таких правочинів визначена безпосередньо у правовій нормі, то вони вважаються недійсними з моменту їхнього укладання, незалежно від пред'явлення позову та рішення суду. Тобто, в цьому випадку визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Іншим видом недійсних правочинів є оспорювані правочини, відмінність яких від нікчемних полягає в тому, що оспорювані правочини припускаються дійсними, проте їх дійсність може бути оспорена стороною правочину або іншою зацікавленою особою.
Відповідно до ст.228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним.
З цією нормою ЦК України узгоджуються і положення ч.1 ст.207 Господарського кодексу України, за якою господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Наведені норми Цивільного та Господарського кодексів України вказують на оспорюваність правочину, укладеного з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави.
Отже, викладені в акті перевірки висновки ДПІ про нікчемність вчинених позивачем правочинів є передчасними та безпідставними, оскільки відповідні судові рішення щодо цих правочинів відсутні.
Крім того, слід зазначити, що умовою для визнання правочину таким, що суперечить інтересам держави та суспільства, є встановлення умислу в діях осіб, що уклали такий правочин. При цьому носіями протиправного умислу юридичних осіб-сторін такого правочину є посадові особи цих юридичних осіб.
ДПІ не надало суду і не посилалось на наявність таких доказів, які б підтвердили наявність умислу посадових осіб позивача на укладення таких правочинів.
Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб"єкта владних повноважень обов"язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Враховуючи вищенаведене, суд погоджується з доводами позивача про протиправність дій Державної податкової інспекції у м.Херсоні щодо визнання та визначення у акті перевірки від 20.03.2012 р. № 186/15-3/30893172 нікчемними правочинів, укладених ПВКФ "ЛІКА" із підприємствами-контрагентами.
Керуючись ст.ст.8, 9, 12, 19, 71, 158-163, 167 КАС України суд, -
постановив:
Позов задовольнити.
Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у м.Херсоні щодо визнання та визначення у акті перевірки від 20.03.2012 р. № 186/15-3/30893172 нікчемними правочинів, укладених Приватною виробничо-комерційною фірмою "ЛІКА", із підприємствами-контрагентами.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст постанови виготовлений та підписаний 28 травня 2012 р.
Суддя Бездрабко О.І.
кат. 8