Шевченківський районний суд м.Львова
Справа № 2а-1537/11
17 жовтня 2011року Шевченківський районний суд м. Львова
в складі: головуючої судді Свірідової В.В.
при секретарі Дмитраш І.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Львові справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Шевченківського відділу соціального захисту Управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради про визнання дій протиправними та зобов'язання до вчинення дій, -
22.08.2011 р. ОСОБА_1 звернулась в суд з адміністративним позовом до Шевченківського відділу соціального захисту управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради, в якому просить визнати протиправними дії відповідача щодо відмови в проведенні їй перерахунку щорічної разової грошової допомоги до 5 травня, зобов'язати відповідача провести перерахунок та виплатити їй таку допомогу в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком за 2007, 2008, 2009, 2010 та 2011 роки з врахуванням проведених раніше виплат, поновивши пропущений строк звернення до суду в частині вимог за 2007-2010 р.р.
Позов мотивує тим, що вона є інвалідом війни II групи та перебуває на обліку у відповідача. Згідно положень ч. 4 ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» має право на одержання щорічно до 5 травня разової грошової допомоги в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком. Проте, вона отримує таку допомогу в значно нижчому розмірі, аніж передбачено законом, тому зверталась до відповідача із заявою про проведення перерахунку. Відповідач відмовив в проведенні перерахунку з покликанням на те, що нарахування проводиться вірно на підставі постанов Кабінету Міністрів України від 12.03.2008 р. № 183, від 18.03.2009 р. № 211, від 07.04.2010 р. № 299 та від 04.04.2011 р. № 341. Виходячи з принципу пріоритетності законів над підзаконними актами, вважає відмову відповідача протиправною, тому вимушена звернутись до суду.
Також позивач звернулась до суд з клопотанням про поновлення строку звернення до суду в частині вимог за 2007-2010 р.р., в якому вказує на те, що даний строк пропущено нею з поважних причин, зокрема, у зв»язку зі слабким здоров»ям та систематичним перебуванням протягом цих років на лікуванні з огляду на ряд захворювань, що позбавило її можливості слідкувати за змінами у законодавстві. Про факт грубого порушення її прав їй стало відомо тільки після висвітлення відповідних подій у засобах масової інформації у липні 2011 р.
Позивач в судове засідання не з»явилась, хоча про дату, час і місце судового розгляду була належним чином повідомлена.
Представник позивача ОСОБА_4 в судовому засіданні позов підтримав, зіславшись на обставини, викладені в позовній заяві, просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Представник відповідача - Шевченківського відділу соціального захисту Управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради в судове засідання не з'явився, хоча відповідач був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду. 13.09.2011 р. до суду надійшло письмове заперечення відповідача проти позову, яке долучено до матеріалів справи. В запереченні відповідач просив розглянути справу без участі представника та відмовити позивачеві в задоволенні позовних вимог.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши зібрані по справі докази, з'ясувавши дійсні обставини справи, суд дійшов висновку про задоволення позову з таких підстав.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 являється інвалідом війни 2-ої групи.
Частиною 5 ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 р. № 3551-ХII передбачено, що щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога в розмірі восьми мінімальних пенсій за віком.
Відповідно до ч.3 ст.2 вказаного Закону нормативні акти органів державної влади та органів місцевого самоврядування, які обмежують права і пільги ветеранів війни, а також осіб прирівняних до них, передбачені цим Законом, є недійсними. Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» не передбачено обмеження таких виплат наявністю певних коштів чи фінансування.
Статтею 22 Конституції України встановлено, що звуження змісту та обсягу існуючих прав, шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів не допускається. Окрім цього, рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007р. визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) такі положення Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік», якими було встановлено розмір у 2007 р. щорічної разової допомоги відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». В обґрунтування вказаного рішення Конституційний Суд підтвердив правову позицію, яка полягає в тому, що законом про Державний бюджет України не можна зупиняти дії чинних законів у частині встановлених ними пільг, компенсацій і гарантій, які фінансуються з бюджетів усіх рівнів). Рішенням Конституційного Суду України №10-рп/2008 від 22.05.2008р. визнано такими, що не відповідають Конституції України, зміни, внесені підпунктом «б» підпункту 2 пункту 20 розділу II Закону України від 28.12.2007 р. № 107-VI щодо нової редакції ч. 5 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Відповідно до вимог ч.2 ст.152 Конституції України Закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Статтею 17-1 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» передбачено, що суб'єктами виплати разової щорічної допомоги, передбаченої цим Законом, є управління праці та соціального захисту населення.
Позивач звернулась до відповідача із заявою щодо проведення перерахунку та виплати недоотриманих нею у 2007-2011 р.р. коштів разової грошової допомоги до 5 травня, на що отримала відповідь з відмовою у проведенні донарахування.
Оскільки, всупереч вказаним вище рішенням Конституційного Суду України відповідачем було відмовлено позивачеві у проведенні перерахунку нарахованої та виплаченої їй в 2007-2011 р.р. допомоги до 5 травня, то в цій частині дії відповідача є протиправними.
Згідно ч. 2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Частиною 1 ст. 102 КАС України передбачено, що пропущений з поважних причин процесуальний строк, встановлений законом, може бути поновлений, а процесуальний строк, встановлений судом, - продовжений судом за клопотанням особи, яка бере участь у справі.
Враховуючи клопотання позивача про поновлення пропущеного строку звернення до суду, проаналізувавши викладені нею причини пропущення цього строку, такий, на думку суду, пропущено з поважних причин, тому даний строк слід поновити.
Відтак, суд вважає, що відповідача слід зобов'язати провести перерахунок нарахованої та виплаченої позивачеві в 2007-2011 р.р. разової грошової допомоги до 5 травня у відповідності до ч. 5 ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» до розміру восьми мінімальних пенсій за віком та виплатити позивачу суми недоплаченої разової грошової допомоги.
Мінімальний розмір пенсії за віком визначається згідно ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та з врахуванням відповідних положень Закону України «Про державний бюджет України» щодо розміру прожиткового мінімуму на відповідний рік. Відповідно до ч.1 ст.2 Закону України «Про прожитковий мінімум» від 15 липня 1999 року прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної пенсії за віком.
Оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення.
Керуючись ст.ст.6, 8, 9, 11, 69, 71, 86, 99, 102, 158, 160, 162, 163 КАС України, ст.22, 152 Конституції України, Рішенням Конституційного Суду України №6-рп від 09.07.2007р., Рішенням Конституційного Суду України №10-рп/2008 від 22.05.2008р., Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», суд,-
позов задовольнити повністю.
Поновити ОСОБА_1 строк звернення до суду з адміністративним позовом до Шевченківського відділу соціального захисту Управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради про визнання дій протиправними та зобов'язання до вчинення дій.
Визнати дії Шевченківського відділу соціального захисту Управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради щодо відмови ОСОБА_1 у проведенні перерахунку за 2007 - 2011 роки щорічної разової грошової допомоги до 5 травня, як інваліду війни ІІ групи, в розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, встановленому ч.5 ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, визначеної ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», - протиправними.
Зобов'язати Шевченківський відділ соціального захисту Управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 за 2007-2011 роки щорічної разової грошової допомоги до 5 травня, як інваліду війни ІІ групи, в розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, встановленому ч.5 ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, визначеної ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням раніше проведених виплат.
Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Шевченківський районний суд м. Львова шляхом подання протягом десяти днів з дня її проголошення апеляційної скарги.
Суддя В. В. Свірідова