18 жовтня 2006 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі :
Суддів: Бутенка В. І.,
Лиски Т. О. (доповідач),
Панченка О. І.,
Сороки М. О.,
Гончар Л. Я.,
провівши в порядку касаційного провадження попередній розгляд адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Алушті АРК, Управління праці і соціального захисту населення Алуштинської міської ради про стягнення недорахованої пенсії за шкідливі умови праці, -
Рішенням Алуштинського міського суду Автономної Республіки Крим від 26 грудня 2003 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені частково. Стягнуто з Управління Пенсійного фонду України в м. Алушті АРК на користь ОСОБА_1 недораховану пенсію за період з 17. 11. 1978 р. по 01. 11. 1991 р. в сумі 10 788 грн. 79 коп., судові витрати 50 грн., всього 10 838 грн. 79 коп., поновивши строк позовної давності звернення до суду. В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено. В позові ОСОБА_1 до Управління праці і соціального захисту населення Алуштинської міської ради про стягнення недорахованої пенсії за шкідливі умови праці, моральної шкоди - відмовлено.
Рішенням Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 23 квітня 2004 року апеляційна скарга Управління Пенсійного фонду України в м. Алушті АРК задоволена частково, рішення Алуштинського міського суду Автономної Республіки Крим від 26 грудня 2003 року скасовано та ухвалено рішення, яким в позові ОСОБА_1 відмовлено.
У касаційній скарзі на рішення Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 23 квітня 2004 року ОСОБА_1 ставить питання про скасування рішення суду апеляційної інстанції в зв'язку з неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права та залишення в силі рішення Алуштинського міського суду Автономної Республіки Крим від 26 грудня 2003 року.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ч.3 ст. 2201 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що при розгляді справи допущено порушення норм матеріального і процесуального права, які передбачені ст.ст. 225-229 КАС України як підстави для зміни, скасування судового рішення, залишення позовної заяви без розгляду або закриття провадження у справі.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, оскільки рішення суду апеляційної інстанції, ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.
Таким чином, підстави для передачі справи на розгляд складу колегії суддів Вищого адміністративного суду України відсутні.
Керуючись ст.ст. 2201, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів ,-
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 23 квітня 2004 року - без змін .
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді :
(підпис) В. І. Бутенко
(підпис) Т. О. Лиска
(підпис) О. І. Панченко
(підпис) М. О. Сорока
(підпис) Л. Я. Гончар
З оригіналом згідно суддя Т. О. Лиска