10 жовтня 2006 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
суддів: Фадєєвої Н.М., Бим М.Є., Гордійчук М.П., Леонтович К.Г., Чалого С.Я.
розглянувши в попередньому розгляді адміністративну справу за касаційною скаргою Костопільської міжрайонної державної податкової інспекції на рішення господарського суду Рівненської області від 26 жовтня 2004 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 11 січня 2005 року, у справі за позовом СПД ОСОБА_1 до Костопільської МДПІ про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення НОМЕР_1. про застосування фінансових санкцій в сумі 1700 грн., -
У серпні 2004 року СПД ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Костопільської МДПІ, в якому просив визнати частково недійсним податкове повідомлення-рішення НОМЕР_1. про застосування фінансових санкцій в сумі 1700 грн. за порушення абзацу 5 ч.2 ст.17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами». Посилався на те, що висновок податкового органу про відсутність у місці торгівлі декларацій про встановлення виробником або імпортером максимальних роздрібних цін на тютюнові вироби є помилковим, зробленим через недбалість продавців, які вчасно не помістили декларації на видному місці.
Рішенням господарського суду Рівненської області від 26 жовтня 2004 року, яке залишено без змін ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 11 січня 2005 року, позов задоволено. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення Костопільської міжрайонної державної податкової інспекції НОМЕР_1. про застосування фінансових санкцій на суму 1700 грн.
В касаційній скарзі Костопільська МДПІ просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити СПД ОСОБА_1 в задоволенні позову. Вважає, що судові рішення суперечать нормам матеріального та процесуального права.
Заслухавши доповідь судді Бим М.Є., перевіривши матеріали справи, правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.
Відповідно до ч.3 ст.211 Кодексу адміністративного судочинства України підставами касаційного оскарження є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.
Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що судом при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені статтями 225-229 Кодексу адміністративного судочинства України.
Оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст.220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Касаційну скаргу Костопільської міжрайонної державної податкової інспекції залишити без задоволення, а рішення господарського суду Рівненської області від 26 жовтня 2004 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 11 січня 2005 року - без змін.
Ухвала остаточна і оскарженню не підлягає.
Судді: