17 липня 2006 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі :
головуючого - судді Фадєєвої Н.М.
суддів - Бим М.Є., Гордійчук М.П., Леонтович К.Г., Чалого С.Я.
розглянувши у попередньому розгляді справу за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дзержинського міського суду Донецької області від 17 червня 2004 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 27 вересня 2004 року у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії Державної податкової інспекції в Донецькій області та відшкодування моральної шкоди, -
У грудні 2003 року ОСОБА_1 звернулася до суду із скаргою на неправомірні дії Державної податкової інспекції в Донецькій області, посилаючись на те, що в зв'язку з релігійними переконаннями 18.11.2003 року вона звернулася до суб'єкта оскарження з заявою про відмову від ідентифікаційного номера, з проханням поставити відмітку у її паспорті про право здійснювати будь-які платежі без вказаного номера, як це передбачено Законом України «Про державний реєстр фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів» від 22.12.1994 року. В задоволенні її заяви було безпідставно відмовлено. Просила зобов'язати суб'єкта оскарження зробити в її паспорті відмітку та відшкодувати моральну шкоду.
Рішенням Дзержинського міського суду Донецької області від 17 червня 2004 року скаргу ОСОБА_1 задоволено. Ухвалою апеляційного суду Донецької області від 27 вересня 2004 року, частково скасовано рішення суду першої інстанції та у відшкодуванні моральної шкоди відмовлено.
Не погоджуючись з судовими рішеннями по справі, скаржниця подала касаційну скаргу.
У поданій касаційній скарзі ставиться питання про скасування судових рішень та задоволення скарги в повному об'ємі з посиланням на те, що оскаржувані судові рішення постановлені з порушенням норм матеріального права.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно зі статтею 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Функції по контролю за дотриманням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків та інших обов'язкових платежів, а також обліку платників податків - фізичних осіб, покладено на державні податкові органи.
Законом України від 16.07.1999 року № 1003 були внесені зміни до Закону України «Про державний реєстр фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів». Відповідно до доповненої ч. 2 ст. 1 цього Закону для осіб, які через свої релігійні або інші переконання відмовляються від прийняття ідентифікаційного номера та офіційно повідомляють про це відповідні державні органи, зберігаються раніше встановлені форми обліку платників податків та інших обов'язкових платежів. У паспортах зазначених осіб робиться відмітка про наявність у них права здійснювати будь-які платежі без ідентифікаційного номера.
Таким чином, названим Законом передбачено, що вказаний платник податків в рамках діючого законодавства вправі виконати конституційний обов'язок сплати і зборів без присвоєння ідентифікаційного номера, обравши альтернативну форму обліку платників податку.
Статтею 5 Закону України «Про державний реєстр фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів» внесенням змін та уточнень щодо раніше внесених даних займаються державні податкові інспекції за місцем постійного проживання платників, а для осіб, які не мають постійного місця проживання в Україні - за місцем отримання доходів або за місцем знаходження іншого об'єкта оподаткування.
З урахуванням таких обставин суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку, що відмова Державної податкової інспекції в Донецькій області внести відповідні зміни в паспорт скаржника не відповідає вимогам ч. 2 ст. 1 Закону України «Про державний реєстр фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів».
Згідно ст. ст. 15-1, 30 ЦПК України (який діяв на час постановлення ухвали) скаржниці правомірно було відмовлено у відшкодуванні моральної шкоди, оскільки вона не довела обставини її спричинення.
За вказаних обставин доводи касаційної скарги є безпідставними.
Касаційна скарга не містить доводів, які б спростували висновки суду. Рішення судів постановлені з дотриманням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. 220, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Дзержинського міського суду Донецької області від 17 червня 2004 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 27 вересня 2004 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення.
Судді: