01010, м. Київ, вул. Московська, 8
Іменем України
23.08.2006 р. Справа №37/52
к/с № 5-94/06
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді:Нечитайла О.М.,
суддів: Костенко М.І.
Маринчак Н.Є.
Сергейчук О.А.
Шипуліна Т.М.
при секретарі Буряк І.В.
за участю представників:
позивача- не з'явились
відповідача - не з'явились
розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська
на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 01.04.2005р.
та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 30.09.2005р.
у справі № 37/52
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю “Олімп»
доДержавної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська
провизнання недійсним податкового повідомлення - рішення
Товариство з обмеженою відповідальністю “Олімп» (далі по тексту - позивач, ТОВ “Олімп») звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська (далі по тексту - відповідач, ДПІ у Красногвардійському районі) про визнання недійсним податкового повідомлення - рішення №0000772306/0/10475 від 17.06.2004р.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 01.04.2005р. позов ТОВ “Олімп» задоволено частково, визнано недійсним податкове повідомлення - рішення від 17.06.2004р. №0000772306/0/10475, видане ДПІ у Красногвардійському районі в частині визначення штрафу як податкового зобов'язання в частині вказівок: “указані суми підлягають сплаті у строк, визначений у графі “Граничний строк сплати» відповідно до Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та “У разі несплати в установлений термін податкового зобов'язання, визначеному у цьому податковому повідомленні - рішенні, виникає право податкової застави на всі активи платника податків і таке податкове зобов'язання буде визнано боргом» і стягнуто з ДПІ у Красногвардійському районі судові витрати в сумі 101,50 грн. В решті позову - відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що застосований до позивача штраф не є податковим зобов'язанням, тому на нього не може поширюватися порядок, який встановлений Законом України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», оскільки нарахування спірного штрафу не пов'язано з податковими правовідносинами.
Позивач та Відповідач оскаржили рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 30.09.2005р.:
- апеляційну скаргу ТОВ “Олімп» задоволено;
- апеляційну скаргу ДПІ у Красногвардійському районі задоволено частково - в частині стягнення державного мита;
- рішення господарського суду Дніпропетровської області від 12.10.2004р. скасовано;
- визнано недійсним податкове повідомлення - рішення №0000772306/0/10475 від 17.06.05р.
Апеляційний господарський суд, скасовуючи рішення місцевого господарського суду, виходив з того, що рішення суду першої інстанції винесено при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи.
При цьому апеляційний господарський суд вказав, що представники контролюючого органу, які встановили порушення, в акті перевірки зазначили про неможливість проведення перевірки у зв'язку з недопущенням їх до перевірки. Документів, які підтверджували б зазначені в акті порушення суду представлено не було.
На думку апеляційного господарського суду, не допущення до перевірки не дає можливість провести її повно та об'єктивно, а тому висновки, викладені в акті перевірки №000127 від 28.05.2004р. є такими, що не відповідають дійсності і не підтверджуються матеріалами справи.
Окрім того, апеляційний господарський суд вказав, що акт перевірки складено незаконно, без проведення перевірки, а тому висновки в цьому акті про те, чи був на АЗС патент чи ні, працівники контролюючого органу зробили без проведення перевірки, що не відповідає вимогам чинного законодавства.
ДПІ у Красногвардійському районі, не погоджуючись з прийняттям судами першої та апеляційної інстанції вказаних судових рішень, подала касаційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Дніпропетровської області від 01.04.2005р. та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 30.09.2005р. скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові ТОВ “Олімп» до ДПІ у Красногвардійському районі про визнання недійсним податкового повідомлення - рішення відмовити.
В касаційній скарзі відповідач стверджує, що перевіркою АЗС, що належить позивачу, встановлено здійснення торгівельної діяльності без придбання відповідного патенту.
При цьому відповідач стверджує, що хоча працівників контролюючого органу не було допущено до приміщення АЗС, ними встановлено відсутність оригіналу торгового патенту у доступному для огляду місці, тобто на фронтальній частині вітрини.
Окрім того, ДПІ у Красногвардійському районі стверджує, що право на прийняття рішення про застосування фінансових санкцій за порушення суб'єктом підприємницької діяльності вимог Закону України " Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі громадського харчування та послуг" № 2156 ( далі - Закон України № 2156)
у формі податкового повідомлення - рішення надано органу державної податкової служби Інструкцією про порядок застосування та стягнення сум штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби України, затвердженої наказом ДПА України від 17.03.2001р. №110, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 23.03.2001р. №268/5459.
Представники сторін у судове засідання суду касаційної інстанції не з'явились, своїм процесуальним правом, що передбачене ст.49 КАС України не скористались, про причини не явки суду не зазначили, незважаючи на те, що про час і місце судового засідання були повідомлені належним чином.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, розглянувши доводи касаційної скарги, заперечень позивача, дослідивши матеріали справи, суд касаційної інстанції дійшов висновку про те, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню через наступне.
Статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
У справі встановлено наступне.
28 травня 2004р. співробітниками Державної податкової адміністрації у Дніпропетровській області складено акт №000127 (0466/0105/2306) “перевірки щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу суб'єктами підприємницької діяльності» (копія - а. с. 10- 12, 25-26), яким засвідчено, в тому числі, відсутність торгового патенту на доступному для огляду місці на АЗС №15, яка належить позивачу.
На першій сторінці акту перевірки зазначено, що акт складався поза приміщенням АЗС.
В акті перевірки зазначено, що посадових осіб ДПА у Дніпропетровській області не було допущено до приміщення АЗС для проведення перевірки.
Співробітниками ДПА у Дніпропетровській області складено акт відмови від підписання матеріалів перевірки №000127 від 28 травня 2004р., яким засвідчено, що після ознайомлення з актом №000127 від 28 травня 2004р. оператор АЗС №15 ТОВ “Олімп» відмовився від підписання матеріалів перевірки.
17.06.2004р. ДПІ у Красногвардійському районі , на підставі висновків акта перевірки №000127 від 28.05.2004р., відповідно до ст. 8 Закону України “Про патентування деяких видів господарської діяльності», прийнято податкове повідомлення - рішення №0000772306/0/10475, яким ТОВ “Олімп» визначено суму податкового зобов'язання за платежем “штрафні санкції за порушення законодавства …» у сумі 320 грн.
Статтею 1 Закону України “Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» (у відповідній редакції) встановлено, що об'єктом правового регулювання згідно з цим Законом є торговельна діяльність за готівкові кошти, а також з використанням інших форм розрахунків та кредитних карток на території України, діяльність з обміну готівкових валютних цінностей (включаючи операції з готівковими платіжними засобами, вираженими в іноземній валюті, та з кредитними картками), а також діяльність з надання послуг у сфері грального бізнесу та побутових послуг.
Статтею 8 вказаного Закону передбачено, що суб'єкти підприємницької діяльності, що здійснюють торговельну діяльність, операції з торгівлі готівковими валютними цінностями, операції з надання послуг у сфері грального бізнесу та побутових послуг, у разі порушення вимог цього Закону несуть визначену Законом відповідальність.
Як встановлено місцевим та апеляційним господарськими судами та підтверджується матеріалами справи, ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська , застосовуючи до позивача суму штрафних санкцій за порушення вимог Закону України “Про патентування деяких видів підприємницької діяльності», визначила їх як “податкове зобов'язання».
Статтею 1 Закону України “Про систему оподаткування» (у відповідній редакції) встановлено, що будь-які податки і збори (обов'язкові платежі), які запроваджуються законами України, мають бути включені до цього Закону. Всі інші закони України про оподаткування мають відповідати принципам, закладеним у цьому Законі.
Статтею 2 вищевказаного Закону передбачено, що під податком і збором (обов'язковим платежем) до бюджетів та до державних цільових фондів слід розуміти обов'язковий внесок до бюджету відповідного рівня або державного цільового фонду, здійснюваний платниками у порядку і на умовах, що визначаються законами України про оподаткування.
Враховуючи, що штрафні санкції за порушення вимог Закону України “Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» не віднесені до податків (обов'язкових платежів) відповідно до Закону України “Про систему оподаткування», а сам Закон України “Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» не є законом України про оподаткування, Вищий адміністративний суд України погоджується із висновком попередніх інстанцій щодо безпідставності визначення контролюючим органом суми штрафних санкцій, застосованих відповідно до ст. 8 Закону України “Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» як податкового зобов'язання.
Разом з тим, судова колегія звертає увагу на те, що апеляційний господарський суд, скасовуючи рішення місцевого господарського суду виходив з того, що якщо працівники податкової служби не були допущені до проведення перевірки, то вони, відповідно до положень Порядку оформлення результатів документальних перевірок, затвердженого Наказом ДПА України №429 від 16.09.2002р., повинні були скласти акт відмови від допуску до перевірки, а не акт перевірки, а тому акт перевірки складено незаконно, без проведення перевірки і тому висновки в цьому акті про те, чи був на АЗС патент чи ні працівники контролюючого органу зробили без проведення перевірки, що не відповідає вимогам чинного законодавства.
Із зазначеним висновком слід погодитись .
Дійсно, виходячи з вимог Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового та валютного законодавства суб'єктами підприємницької діяльності - юридичними особами, їх філіями, відділеннями та іншими відокремленими підрозділами, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 16 вересня 2002 року N 429, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29 грудня 2002 р. за N 1023/7311, у разі, якщо платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб податкового органу до обстеження приміщень, що використовуються для одержання доходів чи пов'язані з отриманням інших об'єктів оподаткування, електронних контрольно-касових апаратів, комп'ютерних систем, що застосовуються для розрахунків за готівку або з використанням карток платіжних систем, вагокасових комплексів, систем та засобів штрихового кодування, має бути складений акт відмови від допуску до перевірки.
У матеріалах справи відсутні докази складання відповідачем акту відмови від допуску до перевірки , тоді як акт перевірки , як встановлено судом апеляційної інстанції , складався поза приміщення АЗС ( господарської одиниці ) . Зазначена обставина дійсно дає підстави вважати , що посадовими особами органів податкової інспекції перевірка у приміщенні АЗС ( господарська одиниця) фактично не проводилась.
Доводи касаційної скарги спростовуються вищенаведеними обставинами .
Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України приходить до висновку про те, що постанова Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 30.09.2005р. прийнята відповідно до вимог норм матеріального та процесуального законодавства , а отже згідно до ст.. 224 КАС України є підставою для залишення касаційної скарги без задоволення , а судового рішення без змін .
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220, 223, 226, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України ,-
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 30.09.2005 р. у справі № 37\52 залишити без задоволення .
Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 30.09.2005р. у справі №37/52 залишити без змін .
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та не може бути оскаржена, крім випадків, передбачених ст.. 237 Кодексу адміністративного судочинства України .
Головуючий суддя: Нечитайло О.М., суддів: Костенко М.І.,
Маринчак Н.Є.,
Сергейчук О.А.,
Шипуліна Т.М.
З оригіналом вірно
Суддя Нечитайло О.М.