2 серпня 2006 року м. Хмельницький
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Хмельницької області
в складі: головуючого - судді Харчука В.М. суддів: Карпусь С.А., Кізюн О.Ю. при секретарі Коник О.М. з участю: відповідачки ОСОБА_1
розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 22-899 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шепетівського міськрайсуду від 6 березня 2006 року за позовом ОСОБА_2 до приватного підприємця ОСОБА_1 про стягнення заробітної плати та інших виплат при звільненні працівника, заслухавши доповідача, пояснення відповідачки, дослідивши матеріали справи, судова колегія,
встановила:
ОСОБА_2 звернулась до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що з 10 червня 2004 року працювала швачкою у приватного підприємця ОСОБА_1 24 січня 2006 року звільнилась з роботи, але відповідачка не виплатила їй заробітну плату за грудень 2005 року в сумі 102,50 гривень та грошову компенсацію за невикористану відпустку в сумі 153 гривні за 2004-2005 роки. Просить зазначені кошти стягнути із відповідачки.
Відповідачка ОСОБА_1 позовні вимоги визнала частково в частині стягнення компенсації за невикористану відпустку. Позову в частині стягнення заробітку за грудень 2005 року не визнає, так як позивачка в грудні 2005 не працювала, на роботу не виходила.
Рішенням Шепетівського районного суду від 6 березня 2006 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволені, стягнуто із відповідачки на її користь 102,50 гривень заборгованості по зарплаті за грудень 2005 року та компенсацію за невикористану відпустку за період роботи 2004-2005 роки в сумі 153 гривні.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилається на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення у справі, про недоведеність обставин, що мають значення для справи. Просить рішення суду першої інстанції в частині стягнення заробітку за грудень 2005 року скасувати, так як жодного доказу про наявність такої заборгованості
Головуючий у першій інстанції- Борисов О.А. Справа № 22-899
Доповідач - Харчук В.М. Категорія № 41
2
позивачка не надала. Вона ж надавала суду докази про те, що позивачка на роботу в грудні 2005 року не виходила. Крім того, просить зазначити в резолютивній частині рішення, що грошова компенсація підлягає виплаті після відрахування податків та обов'язкових платежів до фондів.
Судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції зміні та частковому скасуванню з мотивів порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідності висновків суду обставинам справи.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 працювала швачкою у приватного підприємця ОСОБА_1 з 10 червня 2004 року до 24 січня 2006 року.
З 24 січня 2006 року ОСОБА_2 звільнилась з роботи за власним бажанням і при звільненні їй не виплачена грошова компенсація за невикористану відпустку в сумі 153 гривні.
В грудні 2005 року позивачка на роботу не ходила і заробітна плата їй не нараховувалась і не виплачувалась. Жодного доказу щодо заборгованості по зарплаті позивачка не надала і суд не здобув.
Наведені обставини повністю підтверджуються дослідженими доказами: трудовим договором та трудовою книжкою позивачки (а.с. 3-5),поданим відповідачкою актом про невихід позивачки на роботу та довідкою (а.с. 17-18), табелем виходу на роботу та платіжними відомостями на зарплату.
Відповідно до ст. 10 ЦПК України кожна із сторін зобов'язана довести доказами ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог чи заперечень.
Відповідно до ст. 94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
У випадку невиконання роботи з вини працівника (невихід на роботу) працівник не має права на таку винагороду.
Суд першої інстанції не звернув уваги на зазначені норми матеріального та процесуального права, порушив їх, що призвело до часткового неправильного вирішення спору.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22 травня 2003 року відповідальною за нарахування податків із заробітку працівників особою є працедавець, який виплачує заробітну плату працівникові. Тому на нього покладається обов'язок по відрахуванню податків із заробітку та перерахуванню їх до бюджетів.
Пунктом 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24 грудня 1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» роз'яснено, що задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. При цьому суд визначає суму коштів, що підлягає стягненню без утримання податків та обов'язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення. Тому резолютивну частину рішення суду першої інстанції слід доповнити зазначеним формулюванням.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 303, 309,313-314, 316-317 ЦПК України, судова колегія,
вирішила:
апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволити, рішення Шепетівського міськрайсуду від 6 березня 2006 року в частині стягнення 102,50 гривень заробітку за грудень 2005 року із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 скасувати, у позові ОСОБА_2 в цій частині відмовити.
з
Доповнити резолютивну частину рішення Шепетівського міськрайсуду від 6 березня 2006 року вказівкою про те, що компенсація за невикористану відпустку визначена в сумі 153 гривні без відрахування податків та обов'язкових платежів, які приватний підприємець ОСОБА_1 зобов'язана відрахувати при виплаті компенсації.
Рішення набирає чинності негайно, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня його проголошення.
Головуючий- суддя Судді:
(підпис)
(підписи)
Копія вірна: суддя апеляційноп
Харчук В.М.