14 вересня 2006 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
Головуючого-судді: Бутенка В.І.,
суддів: Панченка О.І., Лиски Т.О., Мироненка О.В., Сороки М.О.,
при секретарі: Якименко О.М.,
за участю представників сторін - ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя Рещука О.М. та ТОВ «Фондовий центр» Мураховського О.В., Деревянка Д.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку касаційного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фондовий центр» до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя (далі - ДПІ у Жовтневому районі) про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фондовий центр» (далі - ТОВ «Фондовий центр») на рішення господарського суду Запорізької області від 29 березня 2005 року й постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 6 жовтня 2005 року, -
встановила:
У грудні 2004 року ТОВ «Фондовий центр» звернулося до суду з позовною заявою до ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя про визнання недійсним податкових повідомлень-рішень №0000912302/3 від 20.12.2004 р., № 0000912302/0 від 16.07.04 р., № 0000912302/1 від 22.08.04 р. та № 0000912302\2 від 05.10.04 р.
Позивач просив визнати зазначені вище податкові повідомлення-рішення недійсними, посилаючись на невідповідність висновків акту перевірки нормам п.п. 7.6.1, 7.6.2 ст. 7 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств» в редакції Закону № 283/97-ВР від 22.05.97 р., недостовірність відомостей та розрахунків у акті перевірки, а також неналежне застосування Закону «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» при визначенні підстав та розміру застосування фінансових санкцій. Він також зазначив про необхідність застосування ст. 4.4.1 Закону 2181, оскільки самою ДПІ у спірному випадку неоднозначно трактуються норми законодавства, про що свідчить акт перевірки від 17.04.01р., за результатами якої не встановлено порушень законодавства з боку позивача.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 29.03.2005 р. у справі № 18/73 позовні вимоги задоволені частково. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення № 0000912302/0 від 16.07.2004 р. в частині нарахування податкового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем в сумі 1 603,00 грн. та штрафних санкцій у сумі 66 526,00 грн. В задоволені решти позовних вимог щодо визнання податкового повідомлення-рішення №0000912302/0 від 16.07.2004 р. відмовлено.
Відносно визнання недійсними податкових повідомлень-рішень №0000912302/1 від 02.08.04 р., № 0000912302/2 від 05.10.04 р. та №0000912302/3 від 20.12.04 р. провадження по справі припинено. Стягнуто з відповідача на користь позивача витрати по сплаті державного мита у сумі 21,76 грн. та 30,2 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Рішення суду мотивовано тим, що відповідачем неправомірно нараховано податкове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 1 603,00 грн. та застосовано штрафну санкцію у розмірі 66 526,00 грн. на підставі п/п. 17.1.6 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 р. №2181-111 (далі Закон №2181). Невключення позивачем до складу валового доходу сум, отриманих від комітентів за договорами комісії по операціях з цінними паперами, а саме комісійну винагороду, є таким , що суперечить чинному законодавству.
Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 06.10.2005 р. апеляційну скаргу ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя залишено без задоволення, а апеляційну скаргу ТОВ «Фондовий центр» задоволено частково. Рішення господарського суду Запорізької області від 29.03.2005 р. змінено. Абзаци другий і п'ятий резолютивної частини рішення викладені в наступній редакції:
«Визнати податкове повідомлення-рішення № 0000912302/0 від 16.07.2004 року недійсним в частині нарахування податкового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем у сумі 1 603,00 грн. та штрафних санкцій у сумі 65 724,5 грн.».
«Стягнути з Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фондовий центр» 21,5 грн. державного мита та 25.37 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.»
В іншій частині рішення залишено без змін.
Не погоджуючись з рішенням судів в частині незадоволених позовних вимог, позивач по справі в касаційній скарзі вказує, що судами обох інстанцій при вирішенні спору по суті було неправильно застосовано норми матеріального права. На цій підставі просить скасувати рішення господарського суду Запорізької області від 29.03.2005 р. і постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 06.10.2006 р. та постановити нове рішення, яким позов ТОВ «Фондовий центр» задовольнити в повному обсязі, визнавши недійсним податкове повідомлення-рішення ДПІ в Жовтневому районі м. Запорожжя № 0000912302/0 від 16.07.04 р.
Колегія суддів, на підставі фактичних обставин справи проаналізувавши застосування норм матеріального права при винесенні оскаржуваного рішення, знаходить касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Державною податковою інспекцією у Жовтневому районі м. Запоріжжя проведено планову документальну перевірку дотримання вимог податкового та валютного законодавства ТОВ «Фондовий центр» за період з 01.04.2001 року по 31.03.2004 року, за наслідками якої складено акт № 78/28-2/22133411 від 13.07.2004 року.
В акті перевірки зазначено, що оподатковуваний прибуток у відповідному періоді, який відображено в деклараціях про прибуток підприємства, поданих до ДПІ у Жовтневому районі підприємством ТОВ «Фондовий центр» занижено на 443,5 тис. грн., що призвело до заниження податку на прибуток в сумі 133,1 тис. грн., у тому числі по періодах: 2 квартал 2001 р. в сумі 52,7 тис. грн., З квартал 2001 р. в сумі 71,2 тис. грн., 4 квартал 2001 р. в сумі 4,3 тис. грн., 1 квартал 2002 р. в сумі 1,1 тис. грн., 2 квартал 2002 р. в сумі 2,4 тис. грн., З квартал 2002 р. в сумі 0,6 тис. грн., 4 квартал 2002 р. в сумі 0.7 тис. грн.
Як слідує із акту перевірки та декларацій по податку на прибуток, позивач не відносив до складу валового доходу доход, отриманий від продажу, відчуження цінних паперів, а включав до окремого обліку фінансових результатів операцій з торгівлі цінними паперами.
Встановлено, що позивач є юридичною особою метою якої є діяльність по випуску цінних паперів, комісійна та комерційна діяльність з цінними паперами.
В даному випадку позивач здійснював комісійну діяльність на підставі договорів комісії, а отже отримана винагорода є оплатою за надані послуги, що реалізується за договором комісії, а тому базою оподаткування є комісійна винагорода, яка включається до складу валового доходу. Комісійна винагорода за своєю природою не є доходом від операції з торгівлі цінними паперами, а є винагородою за виконання доручення комітента. Цей висновок також підтверджується аналізом глави 35 ЦК УРСР та глави 69 ЦК України «Комісія», які визначають дії комісіонера по укладанню угод за рахунок комітента як особливий вид послуг, плата яких здійснюється, зокрема, «виходячи із звичайних цін за такі послуги» (ст. 1013 ЦК України). При виконанні договору комісії оподатковується доход комісіонера - винагорода як оплата за надані послуги, а не вартість цінних паперів, що реалізується за договором комісії, а тому і базою для розрахунку податку на прибуток є комісійна винагорода, яка включається до валового доходу комісіонера на підставі п/п. 4.1.2 ст.4 Закону про прибуток, як доходи від операцій з надання фінансових послуг, до яких відноситься як власне комісійна винагорода, так і прибуток від економії згідно договорів комісії, суми компенсації витрат згідно договорів комісії.
Частково задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, встановивши невідповідність суми заниження податку на прибуток за актом перевірки на суму 1 603,00 грн. прийшов до обґрунтованого висновку і з цим вірно погодився суд апеляційної інстанції. Такий висновок є правильним, оскільки відповідачем допущено арифметичну помилку при розрахунку суми зобов'язання. Відповідно відповідачем безпідставно нарахований штраф на цю суму в розмірі 50%, з посиланням на п/п. 17.1.3 ст. 17 Закону №2181, що складає 801,5 грн.
Разом з тим, суд апеляційної інстанції саме з цих обставин обґрунтовано змінив рішення суду першої інстанції.
Так, при розрахунку скоригованого доходу (об'єкта оподаткування) за 2003 рік та перший квартал 2004 року ДПІ у Жовтневому районі не врахована сума збитків від операцій з цінними паперами, що виникає у випадку виключення доходів у вигляді комісійної винагороди з окремого обліку за період 2001 - 2002 р.р. Сума збитків за результатами 2002 року за умови виключення сум комісійної винагороди з доходів від операцій з цінними паперами збільшиться на 423,2 тис. грн. і складатиме 682,3 тис. грн., у тому числі: від операцій з акціями - 201 тис. грн.; - від операцій з векселями - 481,2 тис. грн.
Збільшення збитків від операцій з векселями призведе до зменшення скоригованого доходу і, відповідно, податку на прибуток за 2003 рік на суму 1,6 тис. грн. та перший квартал 2004 року на 400 грн.
Розрахунки заниженого податку на прибуток за період 2-4 квартали 2001 року та 2002 рік містять арифметичні помилки. Так, занижений податок, вказаний в пункті 2.4 акту, складає 133,1 тис. грн. При сумуванні даних по періодах, вказаним у тому ж пункті, результат склав 133 тис. грн. Занижений податок у розділі 3 акту відображений в сумі 133 052,00 грн., при сумуванні по періодам склав 133 049,00 грн.
При розрахунку заниження податку на прибуток в таблиці 8 акту невірно відображений податок, фактично нарахований підприємством. Оскільки сума донарахованого податку визначається як різниця податку, визначеного за даними перевірки, і податку, фактично відображеного підприємством, вказана помилка теж призвела до перекручування суми заниження податку.
За результатами перерахування податку на прибуток з урахуванням виключення доходів від комісійної винагороди та збитків минулих періодів, сума донарахованого податкового зобов'язання повинна складати 131 449,00 грн.
Згідно п/п. 4.2.2 абзацу б) Закону № 2181 контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у випадку, якщо дані документальних перевірок результатів діяльності підприємства свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань.
Відповідно до п/п.17.1.6 п.17.1 ст. 17 Закону №2181 застосування штрафних санкцій у випадку, якщо платник податків декларує переоцінені або недооцінені об'єкти оподаткування, що призводить до заниження податкового зобов'язання у великих розмірах. Заниження податкового зобов'язання у великих розмірах згідно п/п. 17.1.6 вважається сума недоплати, яка встановлюється на рівні, визначеному Кримінальним кодексом України.
Статтею 212 Кримінального кодексу України, визначено, що під великим розміром слід розуміти суми податків, які в три тисячі разів перевищують встановлений законодавством неоподатковуваний мінімум доходів громадян.
Зокрема, п/п. 22.5, ст. 22, п/п. 6.6.1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 р. № 889 (далі Закон №889), при застосуванні норм кримінального законодавства необхідно виходити з норм соціальної пільги, встановленої даним Законом. На 2004 рік дана норма складає 61,5 грн., відповідно, великим розміром заниження податкового зобов'язання вважається сума 61,5 х 3000 = 184500 грн. Донараховане відповідачем зобов'язання не перевищує вказану суму, тому санкції слід було застосовувати в розмірі, встановленому п/п.17.1.3, а не п/п.17.1.6 Закону №2181.
Отже, апеляційний суд дійшов до правильного висновку про те, що застосування контролюючим органом штрафних санкцій на підставі п/п.17.1.6 п.17.1 ст. 17 Закону № 2181 є неправомірним та таким, що суперечить діючому законодавству.
Стосовно податкових повідомлень-рішень №0000912302/1 від 02.08.2004 р., №0000912302/2 від 05.10.2004 р., №0000912302/3 від 20.12.2004 р. колегія суддів погоджується з викладеними у судових рішеннях висновками судів попередніх інстанцій, які повно і всебічно з'ясували обставини справи і правильно застосували норми матеріального та процесуального права при вирішенні спору.
За таких обставин суд апеляційної інстанції, обґрунтовано змінивши рішення суду першої інстанції, відмовив позивачу у задоволенні його скарги.
При встановленні наведених фактів судами не порушено норм матеріального та процесуального права.
Доводи касаційної скарги зазначений висновок суду не спростовують.
Відповідно до ч.1 ст. 224 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись ст.ст. 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства судова колегія, -
ухвалила:
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фондовий центр» залишити без задоволення, а рішення господарського суду Запорізької області від 29.03.2005 року зі змінами, внесеними постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 06.10.2005 року та саму постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 06.10.2005 року - залишити без змін.
Ухвала набуває законної сили з моменту її проголошення й оскарженню не підлягає.
Судді колегії: