01010, м. Київ, вул. Московська, 8
Іменем України
09 серпня 2006 р. Справа № 25/10а
к/с № 5-59/05
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді:Нечитайла О.М.,
суддів: Конюшко К.В.
Гордійчук М.П.
Пилипчук Н.Г.
Костенко М.І.
при секретарі Буряк І.В.
за участю представників:
позивача- не з'явився
відповідача - Толстолуцька М.М. дов. від 24.07.2006р. № 6730/10
розглянувши касаційну скаргу приватного підприємства “Ірідія»
на рішення господарського суду Донецької області від 22.09.2005р.
у справі № 25/10а
за позовомПриватного підприємства “Ірідія»
доГорлівської об'єднаної державної податкової
провизнання недійсним податкового повідомлення - рішення №0000652640/4 від 15.12.2004р.
Приватне підприємство “Ірідія» (далі по тексту - позивач, ПП “Ірідія») з позовом до Горлівської об'єднаної державної податкової інспекції (правонаступник державної податкової інспекції у Центрально - міському районі м. Горлівки Донецької області, далі по тексту - відповідач, Горлівська ОДПІ) про визнання недійсним рішення відповідача від 15.12.2004р. №0000652640/4.
Рішенням господарського суду Донецької області від 15.04.2005р. задоволено позовні вимоги ПП “Ірідія» та визнано недійсним податкове повідомлення - рішення ДПІ у Центрально - міському районі м. Горлівка №0000652640/4 від 15.12.2004р.
Постановою Вищого господарського суду України від 13.07.2005р. рішення господарського суду Донецької області від 15.04.2005р. скасовано, справу направлено на новий розгляд до господарського суду Донецької області.
Рішенням господарського суду Донецької області від 22.09.2005р. у позові ПП “Ірідія» відмовлено.
Рішення мотивоване тим, що на момент складання податкових накладних контрагенти позивача не мали статусу платників податку на додану вартість, внаслідок чого висновки податкового органу щодо неправомірного формування позивачем податкового кредиту та заниження сум податку на додану вартість є правомірним.
ПП “Ірідія», не погоджуючись з прийняттям такого рішення по справі, подала касаційну скаргу, в якій просить вказане рішення суду скасувати повністю та прийняти нове, яким визнати недійсним рішення Горлівської ОДПІ від 15.12.2004р. №0000652640/4.
В касаційній скарзі позивач стверджує, що одержавши у встановленому порядку податкові накладні, він, відповідно до п. 7.5 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість» правомірно включив суми податку на додану вартість до податкового кредиту
Позивач також стверджує, що податкові накладні містять всі необхідні реквізити, передбачені п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість», а подальше скасування державної реєстрації та визнання установчих документів ПП “Інтерфлекс» та ПП “Авекс - 2001» недійсними не впливає на оформлені в минулому цими підприємствами розрахункових документів.
Відповідачем подані письмові заперечення на касаційну скаргу, в яких наведено доводи в обґрунтування прохання залишити рішення господарського суду Донецької області від 22.09.2005р. без змін, а касаційну скаргу позивача - без задоволення.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, розглянувши доводи касаційної скарги, заперечень відповідача, дослідивши матеріали справи, суд касаційної інстанції дійшов висновку про те, що касаційна скарга задоволенню не підлягає через наступне.
Статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Місцевим судом встановлено наступне.
Державною податковою адміністрацією у Донецькій області було проведено позапланову документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо правильності нарахування та сплати податку на додану вартість при здійсненні фінансово - господарських взаємовідносин з приватним підприємством “Інтерфлекс» та приватним підприємством “Авекс - 2001» за період з 01 жовтня 2003р. по 01 травня 2004р., за результатами якої було складено акт перевірки від 09 червня 2004р. №20-26-2-30965791.
Перевіркою встановлено, що позивачем, в порушення п.п. 7.2.4 п. 7.2 та п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість» занижено податок на додану вартість на суму 57 799грн. 36к., у тому числі за грудень 2003р. -на 13461грн. 83к., січень 2004р. - 15 483грн. 33к., лютий 2004р. - 12 900грн., березень - 15 954грн. 20к., а саме - включено до складу податкового кредиту у відповідних звітних періодах сум за податковими накладними, виписаними ПП “Інтерфлекс» та “Авекс - 2001».
15 грудня 2004р. Державною податковою інспекцією у Центрально - міському районі м. Горлівки, на підставі висновків вказаного акту перевірки, було прийнято податкове повідомлення - рішення №0000652640/4, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем “податок на додану вартість» у розмірі 83 564грн. 26к.є (57 799грн. 36к. - основний платіж, 25 764грн. 90к. - штрафні санкції).
Місцевим господарським судом встановлено, що на виконання умов угоди купівлі - продажу №05/02-04 від 05 січня 2004р. позивач отримав від ПП “Інтерфлекс» брухт та відходи алюмінію за накладними від 09.01.2004р. №3, від 23.02.2004р., від 15.03.2004р. №27.
За результатами вказаних господарських операцій ПП “Інтерфлекс» було складено та передано позивачеві три податкові накладні, на підставі яких позивачем були віднесені до податкового кредиту суми податку на додану вартість, вказані у податкових накладних.
Рішенням господарського суду м. Києва від 08 жовтня 2003 року державну реєстрацію ПП “Інтерфлекс» скасованою. Як вбачається з акту анулювання свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість, вказане підприємство, як платник податку на додану вартість виключений з реєстру 08 жовтня 2003р.
03 листопада 2003року між позивачем та ПП “Авекс - 2001» було укладено угоду купівлі - продажу б/н, на виконання умов якої позивачем одержано мішки поліетиленові, сітку (рабіца), плівку поліетиленову, поліетиленовий рукав, що підтверджується накладними від 05 січня 2004р.№ 2, від 26 грудня 2003р. №59, від 10 грудня 2003 року №51, від 08 грудня 2003р. №47.
При здійсненні вказаних господарських операцій позивач отримав від контрагента - ПП “Авекс - 2001» чотири податкові накладні, суми податку на додану вартість за якими були включені позивачем до податкового кредиту відповідного звітного періоду.
Рішенням господарського суду м. Києва від 07.10.2003р. у справі №42/56 скасовано державну реєстрацію ПП “Авекс - 2001».
Відповідно до акту від 01 грудня 2003 року №2781 свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість - ПП “Авекс - 2001» було анульоване, а саме підприємство як платник податку на додану вартість було виключено з реєстру 07 жовтня 2003 року.
Отже, місцевим господарським судом встановлено та матеріалами справи підтверджується той факт, що податкові накладні контрагентів позивача, на підставі яких останнім було сформовано податковий кредит у грудні 2003р., січні, лютому, березні 2004р., були виписані підприємствами, які не мали статусу платника податку на додану вартість.
Підпунктом 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість» встановлено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.
Враховуючи, що матеріалами справи підтверджується той факт, що на момент складання податкових накладних контрагенти позивача не мали статусу платників податку на додану вартість, а тому, враховуючи положення п.п. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість», Вищий адміністративний суд України погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що висновок контролюючого органу щодо безпідставності формування позивачем податкового кредиту та заниження сум податку на додану вартість є правомірним.
Враховуючи, що доводи, викладені в касаційній скарзі позивача спростовуються матеріалами справи, судова колегія Вищого адміністративного суду України приходить до висновку про те, що місцевий господарський суд повно з'ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права, які потягли б за собою скасування чи зміну прийнятих у справі судових рішень, судовою колегією не встановлено.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України ,-
ухвалив :
Касаційну скаргу приватного підприємства “Ірідія» залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Донецької області від 22 вересня 2005 року по справі №25/10а залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та не може бути оскаржена, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України .
Головуючий суддя: Нечитайло О.М
Судді Конюшко К.В.
Гордійчук М.П.
Пилипчук Н.Г.
Костенко М.І.
З оригіналом вірно
Суддя Нечитайло О.М.