Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3
м.Харків
15 травня 2012 р. №2а-14911/11/2070
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Мар'єнко Л.М.
при секретарі судового засідання - Принцевській Ю.В.
за участю сторін: представника позивача - Кривенко П.М., представника відповідача - Таран М.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний позов Державного підприємства "Харківвибухпром" до Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач, Державне підприємство "Харківвибухпром", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Харкова, в якому просить суд визнати протиправними дії відповідача щодо прийняття рішення №164/24-057 від 26.10.2011 року про опис майна у податкову заставу та надіслання податкової вимоги №736 від 19.10.2011 року; зобов'язати відповідача скасувати рішення №164/24-057 від 26.10.2011 року про опис майна у податкову заставу та податкову вимогу №736 від 19.10.2011 року.
Ухвалою суду від 15.05.2012 року, яка занесена до журналу судового засідання, на підставі ст. 55 КАС України, здійснено заміну відповідача ДПІ у Ленінському районі м. Харкова на правонаступника - Західну міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що оскаржуване рішення та вимога на суму 286789,06 грн. винесено необґрунтовано, оскільки все майно підприємства, згідно його статусу, перебуває у державній власності, підприємство "Харківвибухпром" віднесено до таких об'єктів, що не підлягають приватизації, ДП "Харківвибухпром" не мало та не має у постійному користуванні земельної ділянки, розташованої у Ленінському районі м.Харкова, позивач не узгоджував вказану суму та склад податкових зобов'язань перед ДПІ у Ленінському районі м.Харкова. Також, позивач зазначив, що рішення про опис майна у податкову заставу від 26.10.2011 р. №163/24-057 не відповідає вимогам гл.9 ст.87 п.п. 3.5. ПК України та ст.4 Закону України "Про заставу", а податкова вимога від 19.10.2011 р. №736 - не відповідає вимогам ст.269, ст.270 ПК України та ст.ст.13, 15 Закону України "Про плату за землю".
Крім того, у письмових поясненнях позивач вказав, що надання зведеного розрахунку суми земельного податку на 2002 р. є помилкою колишнього керівництва підприємства, тому після зміни керівництва ДП "Харківвибухпром" своєчасно надало відповідачу уточнюючий розрахунок суми земельного податку на 2002 р. з нульовою сумою податку. Зведеного розрахунку сум земельного податку за 2003 р. ДП "Харківвибухпром" взагалі не надавало, відповідачем була самостійно нарахована вказана сума у розмірі 65239,92 грн. за період з січня по червень 2003 р. та у розмірі 72409,60 грн. - з липня по грудень 2003 р. За фактом безпідставної спроби відповідача стягнути з ДП "Харківвибухпром" суми 65239,92 грн. за 2003 р. позивач звернувся до суду, рішенням касаційної інстанції податкове повідомлення-рішення від 19.08.2003 р. на суму 65239,92 грн. визнано нечинним. Незважаючи на рішення судів, які встановили нечинність вимог ДПІ у Ленінському районі м.Харкова по податку на землю за період січень-червень 2003 р., відсутність зведеного розрахунку позивача, відповідач продовжив безпідставно нараховувати податок на землю у липні-грудні 2003 р. на суму 72409,60 грн.
Від представника відповідача Лисенко М.В. надійшли письмові заперечення, в яких відповідач зазначив, що ДП "Харківвибухпром" надало зведені розрахунки сум земельного податку на 2002 р. та на 2003 р. до ДПІ у Ленінському районі м.Харкова, в яких самостійно задекларувало земельний податок у розмірах 118309,00 грн. та 72409,60 грн. Відповідач посилався на рішення Господарського суду Харківської області від 04.10.2007 р., Харківського апеляційного адміністративного суду від 17.04.2008 р., Вищого адміністративного суду від 22.06.2011 р., та зазначив, що позивачу у зв'язку з вказаними рішеннями було поновлено сплату по податку на землю. Таким чином, у позивача виник податковий борг. На підставі викладеного, відповідач просив відмовити в задоволенні адміністративного позову в повному обсязі.
В судовому засіданні представник позивача Кривенко П.М. підтримав позовні вимоги в повному обсязі.
Представник відповідача - Таран М.М. у судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог, посилаючись на обставини, викладені у письмових запереченнях.
Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.
19.10.2011 року заступником керівника ДПІ Ленінського району м.Харкова винесено податкову вимогу №736 щодо сплати Державним підприємством "Харківвибухпром" податкового боргу за узгодженими, на думку відповідача, грошовими зобов'язаннями по податку на землю в розмірі 286789,06 грн., з яких 178256,80 грн. - основний платіж, 108532,26 грн. - пеня.
Начальником ДПІ у Ленінському районі м.Харкова винесено рішення від 26.10.2011 року №163/24-057 про опис майна у податкову заставу. Відповідно до ст.89 розділу ІІ ПК України вирішено здійснити опис майна, що перебуває у власності (господарському віданні або оперативному управлінні) платника податків ДП "Харківвибухпром", а у разі, якщо на момент складення акта опису майно відсутнє або його балансова вартість менша суми податкового боргу, - також того майна, права власності на яке він набуде у майбутньому.
Вищевказані рішення були направлені на адресу позивача та оскаржені ним до суду.
Як вбачається з пояснень представників відповідача, розрахунку сум вимоги від 19.10.2011 року №736, письмових заперечень, загальна сума оскаржуваної податкової вимоги у розмірі 286789,06 грн. складається з: 178256,80 грн. - основний платіж, 108532,26 грн. - пеня.
Основний платіж, з урахуванням суми переплат, у свою чергу, складається з 118309,00 грн. - плата за землю за 2002 рік, 72409,60 грн. - плата за землю за 2003 рік. Пеня, яка зазначена у податковій вимозі від 19.10.2011 року №736, у розмірі 108532,26 грн. нарахована ДПІ Ленінського району м.Харкова за період з 2002 року по 19.10.2011 рік у зв'язку з несплатою ДП "Харківвибухпром" плати за земельну ділянку по вул. Керамічній, 50 в м.Харкові (Ленінський район).
29.01.2002 року позивачем до ДПІ у Ленінському районі м.Харкова помилково було надано зведений розрахунок суми земельного податку на 2002 рік в розмірі 118309,00 грн. (а.с.86), тому 31.01.2003 року ДП "Харківвибухпром" надав відповідачу уточнюючий розрахунок земельного податку з нульовою сумою податку (а.с.70).
Незважаючи на ці обставини, відповідач подовжив нарахування ДП "Харківвибухпром" податковий борг з плати за землю та звернувся до Господарського суду Харківської області із позовом про стягнення 108470,69 грн. земельного податку за 2002 рік, згідно розрахунку ДП "Харківвибухпром" від 29.01.2002 року № 135.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 25 липня 2003 року по справі №03/248-03 у задоволенні позову ДПІ у Ленінському районі м.Харкова щодо стягнення з ДП "Харківвибухпром" суми земельного податку за 2002 рік згідно розрахунку від 29.01.2002 року № 135 у розмірі 108470,69 грн. - відмовлено. Судом визнано чинним уточнюючий розрахунок, який був наданий у встановлений термін ДПІ у Ленінському районі м.Харкова. Дане рішення суду набрало законної сили (а.с.170).
Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Таким чином, нарахування ДПІ у Ленінському районі м.Харкова суми податкового боргу ДП "Харківвибухпром" по сплаті за землю за 2002 рік у податковій вимозі від 19.10.2011 р. №736 є неправомірним.
Щодо нарахування позивачу податкового боргу по сплаті за землю за 2003 рік у розмірі 72409,60 грн., судом встановлено наступне.
Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 8 грудня 2005 року (а.с. 95-100) скасовано рішення Господарського суду Харківської області від 4 серпня 2005 року та прийнято нову ухвалу, якою задоволено позов ДП "Харківвибухпром", визнано нечинним податкове повідомлення-рішення від 19 серпня 2003 року №0000912620/0.
Згідно ухвали Вищого адміністративного суду України від 07 червня 2006 року (а.с. 171-174), ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 8 грудня 2005 року залишено без змін.
У відповідності до ч. 1 ст. 72 КАС України - обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Судовими рішеннями - ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 8 грудня 2005 року, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 07 червня 2006 року встановлені наступні обставини, які на підставі ч. 1 ст. 72 КАС України є встановленими при розгляді даної справи.
Так, судовими рішеннями встановлено, що ДПІ у Ленінському районі м. Харкова була проведена позапланова документальна перевірка дотримання вимог своєчасності нарахування та сплати податку на землю ДП «Харківвибухпром»за період з 1 січня 2001 року по 1 липня 2003 року, про що складений акт від 19 серпня 2003 року № 321/26-217. На підставі вказаного акту перевірки відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення від 19 серпня 2003 року № 0000912620/0, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем - земельний податок з юридичних осіб в сумі 65239, 92 грн., в тому числі 59154, 48 грн. основний платіж, 6085, 44 грн. штрафні (фінансові) санкції.
Перевіркою виявлено порушення підприємством ст. ст. 2, 14 Закону України «Про плату за землю»у вигляді заниження земельного податку за 2003 рік у сумі 59154, 48 грн. та неподання розрахунку земельного податку за вказаний період.
Рішення про донарахування земельного податку здійснено податковим органом, виходячи з загальної площі земельної ділянки 8, 75 га.
Відповідно до ст. 15 Закону України "Про землю", власники землі та землекористувачі сплачують земельний податок з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.
А згідно ст. 22 ЗК України (в редакції, що діяла до 1 січня 2002 року), право власності на землю або права користування земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право.
Рішенням Харківського міськвиконкому №282-11 від 15 вересня 1989 року ДП «Харківвибухпром»було відведено земельну ділянку загальною площею 8,75 га по вул. Керамічній, 50 в м. Харкові, на якій розташована його виробнича база по межах фактичного користування та доручено Головному управлінню архітектури та містобудування м. Харкова видати позивачу державний акт на право користування землею.
У 1994 році ДП «Східгеоінформ»була виконана інвентаризація земельної ділянки по вул. Керамічній 50 загальною площею 7,9727 га, але рішенням міськвиконкому матеріали інвентаризації не затверджувались.
Позивачем було отримано у 1997 році Державний акт на право постійного користування землею ділянкою за адресою м. Харків, вул. Керамічна 49, 49а, 51, 53 площею 1, 2081 га.
Згідно листа Харківського міського управління земельних ресурсів № 2075 від 15 квітня 2003 року, у 2001 році було виконано технічний звіт по інвентаризації земельної ділянки по вул. Керамічній, 50, та встановлено, що площа земельної ділянки, що знаходилась у фактичному користуванні ДП «Харківвибухпром», складала 5,7971 га, але рішенням міськвиконкому матеріали інвентаризації не затверджувались, правовстановлюючі документи на право користування вказаною землею ДП «Харківвибухпром»не оформлені.
Відповідно до ст. ст. 125, 126 ЗК України (в редакції 2001 року), право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує це право, та його державної реєстрації та посвідчується державними актами; а право на оренду земельної ділянки після укладення договору оренди і його державної реєстрації.
Докази отримання позивачем правовстановлюючих документів на земельну ділянку площею 8,75 га по вул. Керамічній, 50 у м. Харкові і після набрання законної сили ЗК України (в редакції 2001 року).
Крім того, Харківським апеляційним господарським судом встановлено, що згідно договору купівлі-продажу від 28 лютого 2001 року Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській області передало у власність Фірми «Гарант»об'єкт незавершеного будівництва «Побутовий корпус ДП «Харківвибухпром»по вул. Керамічній, 50 у м. Харкові», який розташований на земельній ділянці розміром 2, 18 га.
Право користування позивача земельною ділянкою площею 3, 9686 га по вул. Керамічній, 50 було припинено згідно з рішенням сесії Харківської міської ради № 178/03 від 24 вересня 2003 року та надано вказану земельну ділянку в оренду ЗАТ «Слобожанська Будівельна Кераміка».
На підставі вказаного рішення між ЗАТ «Слобожанська будівельна кераміка»та Харківською міською радою укладено договір оренди землі, який зареєстровано 25 серпня 2004 року.
Матеріалами справи підтверджується, що з 1998 року позивач фактично не користується земельною ділянкою площею 4,0417 га, оскільки споруду Харківського витратного складу вибухових матеріалів 25 березня 1998 року було списано і ліквідовано, та позивач неодноразово звертався до Харківської міської ради з проханням припинити право користування цією земельною ділянкою відповідно до ст. 27 ЗК України (в редакції 1990 року) та ст. 142 ЗК України (в редакції 2001 року).
Оскільки у позивача в установленому законом порядку не виникло право власності або право користування земельною ділянкою площею 8, 75 га по вул. Керамічній, 50 у м. Харкові, йому не були встановлені межі цієї земельної ділянки в натурі, фактично земельною ділянкою площею користувались інші землекористувачі, судом апеляційної інстанції зроблено висновок про помилковість доводів податкового органу про те, що позивач у 2003 році був землекористувачем земельної ділянки площею 8, 75 га по вул. Керамічній, 50 у м. Харкові та мав сплачувати земельний податок за цю земельну ділянку.
Крім того, позивачем надано до матеріалів даної адміністративної справи повідомлення Харківського міського відділу Харківської регіональної філії Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру" від 09.12.2010 року №5581 (а.с.7), в якому зазначено, що станом на 22.11.2010 р. згідно Книг реєстрації державних актів на право власності на землю громадян, юридичних осіб та договорів оренди, постійного та тимчасового користування землею по м.Харкову за період з 1995 по 2010 рік, право власності чи користування землею за ДП "Харківвибухпром" в Державному реєстрі земель не зареєстровано.
Також позивачем надано до справи висновок Харківської міської санепідстанції Міністерства охорони здоров'я від 08.10.2007 року № 339-32 (а.с.66) щодо вибору (відведення) земельної ділянки під забудову, яким встановлено, що земельна ділянка не придатна для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель (виробничі, складські, побутові та допоміжні приміщення, гаражі). Проект землеустрою щодо відведення ділянки ДП "Харківвибухпром" для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель (виробничі, складські, побутові та допоміжні приміщення, гаражі) по вул. Керамічній, 50 у Ленінському районі м. Харкова відхиляється від погодження через відсутність вихідних даних щодо впливу об'єкта на довкілля, дотримання нормативної санітарно-захисної зони проведення заходів щодо оздоровлення ґрунту і ліквідації джерел забруднення у зв'язку з перевищенням ГДК шкідливих речовин у ґрунті, можливості забезпечення водопостачання та водовідведення, організації видалення відходів, функціонального призначення ряду будівель і споруд, на які не надані технічні паспорти та не забезпечений доступ для їх обстеження.
Відповідно до ст. 2 Закону України „Про плату за землю", який був чинний на час виникнення спірних правовідносин (далі - Закон №2535-XII), використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Розміри податку за земельні ділянки, грошову оцінку яких не встановлено, визначаються до її встановлення в порядку, визначеному цим Законом.
Власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, крім орендарів та інвесторів - учасників угоди про розподіл продукції, сплачують земельний податок.
Справляння земельного податку за земельні ділянки, надані в користування у зв'язку з укладенням угоди про розподіл продукції, замінюється розподілом виробленої продукції між державою та інвестором на умовах такої угоди.
За земельні ділянки, надані в оренду, справляється орендна плата.
Відповідно до ст.5 Закону № 2535-XII об'єктом плати за землю є земельна ділянка, а також земельна частка (пай), яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди.
Суб'єктом плати за землю (платником) є власник земельної ділянки, земельної частки (паю) і землекористувач, у тому числі орендар.
Згідно ст.13 Закону №2535-XII підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, а орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності, - договір оренди такої земельної ділянки.
Згідно зі ст.14 Закону №2535-XII, платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями.
Приписами ст.17 Закону №2535-XII визначено, що податкове зобов'язання по земельному податку, а також по орендній платі за землі державної та комунальної власності, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.
Отже, виходячи із викладеного, суд приходить до висновку про те, що у ДП "Харківвибухпром" не виникло обов'язку сплачувати земельний податок за 2003 рік, оскільки ДП "Харківвибухпром" не є власником земельної ділянки, земельної части (паю) або землекористувачем, та відповідно, не є суб'єктом плати за землю (платником),
Таким чином, нарахування ДПІ у Ленінському районі м.Харкова суми податкового боргу ДП "Харківвибухпром" по сплаті за землю за 2003 рік у податковій вимозі від 19.10.2011 р. №736 є неправомірним.
Щодо нарахування позивачу пені у розмірі 108532,26 грн. та включення її до податкової вимоги від 19.10.2011 р. №736, суд зазначає, що згідно п.16.1 ст.16 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податку перед бюджетами та державними цільовими фондами" №2181 після закінчення встановлених строків погашення узгодженого податкового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня. Нарахування пені розпочинається: а) при самостійному нарахуванні суми податкового зобов'язання платником податків - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов'язання, визначеного цим Законом; б) при нарахуванні суми податкового зобов'язання контролюючими органами - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов'язання, визначеного у податковому повідомленні згідно з нормами цього Закону. Згідно п.129.2 ст.129 ПК України - у разі скасування нарахованого контролюючим органом грошового зобов'язання (його частини) у порядку адміністративного та/або судового оскарження пеня за період заниження такого грошового зобов'язання (його частини) скасовується.
Оскільки рішенням Господарського суду Харківської області від 25 липня 2003 року та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 07 червня 2006 року встановлено безпідставність нарахування ДП "Харківвибухпром" податкового зобов'язання по сплаті за землю за 2002-2003 р.р., у відповідача були відсутні підстави для нарахування позивачу пені, через що включення її до податкової вимоги від 19.10.2011 р. №736 у розмірі 108532,26 грн. є неправомірним.
Суд не бере до уваги доводи відповідача щодо ухвали Вищого адміністративного суду від 22 червня 2011 року в якості підстави для поновлення сплати по податку на землю позивачем за 2002-2003 р.р., виникнення податкового боргу та його включення до податкової вимоги, виходячи з такого.
Постановою Господарського суду Харківської області від 04 жовтня 2007 року (а.с. 34-35), яку залишено без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 17 квітня 2008 року (а.с. 38-39) задоволено позовні вимоги ДП "Харківвибухпром" в частині зобов'язання ДПІ у Ленінському районі м.Харкова внести відповідні зміни до облікової картки особового рахунку платника податків стосовно виключення заборгованості ДП "Харківвибухпром" з земельного податку за 2002-2003 роки.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 22 червня 2011 року (а.с. 36-37) провадження по справі закрито на підставі п. 1 ч. 1 ст. 157 КАС України, оскільки дії податкового органу по обліку платежів у картці особового рахунку неможливо вважати його рішенням, дією чи бездіяльністю, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки ДП "Харківвибухпром" у сфері публічно-правових відносин, а відтак вони не підпадають під дію п.1 ч.1 ст.17 КАС в редакції до 07.07.2010 року.
Таким чином, ухвалою Вищого адміністративного суду від 22 червня 2011 року не вирішено спір по суті, а надано оцінку правової природи дій податкового органу по обліку платежів в картці особового рахунку, зазначене судове рішення не є рішенням на користь ДПІ у Ленінському районі м. Харкова і не надає відповідачу права формувати податкову вимогу про сплату позивачем податку на землю за 2002-2003 р.р.
Щодо рішення ДПІ у Ленінському районі м. Харкова про опис майна у податкову заставу від 26.10.2011 р. №164/24-057, судом встановлено наступне.
Відповідно до п. 88.1 ст. 88 ПК України з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу.
Згідно п.п. 89.1.1, 89.1.2 п. 89.1 ст. 89 ПК України право податкової застави виникає у разі: несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації; несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної контролюючим органом.
Оскільки судом встановлено вище відсутність у позивача податкового боргу по платі за землю за 2002-2003 роки, у податкового органу відсутні підстави для застосування податкової застави та винесення рішення про опис майна у податкову заставу.
Крім того, відповідно до ст.1 Закону України "Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації" - затверджено перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації, до якого згідно з додатком 1 (а.с.6) включено ДП "Харківвибухпром" з кодом 292184, м.Харків, вул.Кірова, 18, тобто ДП "Харківвибухпром" відноситься до об'єктів державної власності, що не підлягають приватизації.
Суд зазначає, що податковим органом при здійсненні заходів щодо погашення податкового боргу не враховано статус позивача як державного підприємства, яке не підлягає приватизації, та неправомірно застосовано рішення про опис майна у податкову заставу з посиланням на ст. 89 ПК України, оскільки навіть при наявності податкового боргу його погашення здійснюється з особливостями, визначеними ст. 96 ПК України.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією (254к/96-ВР) та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод, інтересів особи та цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про безпідставність та необґрунтованість прийняття Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова податкової вимоги від 19.10.2011 року №736 та рішення про опис майна у податкову заставу від 26.10.2011 року №164/24-057.
Позивач у позовній заяві просив визнати протиправними дії відповідача щодо прийняття рішення №164/24-057 від 26.10.2011 року про опис майна у податкову заставу та надіслання податкової вимоги №736 від 19.10.2011 року та зобов'язати відповідача скасувати рішення №164/24-057 від 26.10.2011 року про опис майна у податкову заставу та податкову вимогу №736 від 19.10.2011 року, проте суд зазначає, що в даному випадку належним способом захисту прав позивача є скасування податкової вимоги від 19.10.2011 року №736 та рішення про опис майна у податкову заставу від 26.10.2011 року №164/24-057, через що суд вважає за доцільне на підставі ч. 2 ст. 11 КАС України вийти за межі позовних вимог, враховуючи те, що це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів позивача, та скасувати податкову вимогу від 19.10.2011 року №736 та рішення про опис майна у податкову заставу від 26.10.2011 року №164/24-057, задовольнивши позов в цій частині.
В частині позовних вимог про визнання протиправними дій відповідача щодо прийняття рішення №164/24-057 від 26.10.2011 року про опис майна у податкову заставу та надіслання податкової вимоги №736 від 19.10.2011 року та зобов'язання відповідача скасувати рішення №164/24-057 від 26.10.2011 року про опис майна у податкову заставу та податкову вимогу №736 від 19.10.2011 року, у задоволенні позову належить відмовити.
Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, суд присуджує позивачу з Державного бюджету України фактично понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 28 грн. 32 коп.
Керуючись ст.ст. 2, 8-14, 71, 72, 94, 160-163, 167, 186 КАС України, суд -
Адміністративний позов Державного підприємства "Харківвибухпром" до Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Скасувати рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова про опис майна у податкову заставу від 26.10.2011 року №164/24-057.
Скасувати податкову вимогу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова від 19.10.2011 року №736.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Державного підприємства "Харківвибухпром" судовий збір у розмірі 28 (двадцять вісім) грн. 32 коп.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Постанова суду у повному обсязі виготовлена 22.05.2012 року.
Суддя Мар'єнко Л.М.