24 травня 2012 року 2а-2089/12/1070
Суддя Київського окружного адміністративного суду Волков А.С.,
при секретарі судового засідання Злобіній Е.Г.,
за участю:
представника позивача - Коваленко Р.А.,
представників відповідача - Самойленка О.В., Гавриленко Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Управління Пенсійного фонду України у м. Білій Церкві Київської області
до Публічного акціонерного товариства "Трібо"
про стягнення заборгованості з відшкодування витрат на виплату та доставку пенсій,
До Київського окружного адміністративного суду звернулось Управління Пенсійного фонду України в м. Білій Церкві Київської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Трібо" про стягнення заборгованості з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах за списком № 1 та списком № 2, за березень та квітень 2012 року в загальному розмірі 448139,43 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що у відповідача утворився борг з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах за списком № 1 та списком № 2. Посилаючись на частину другу Прикінцевих положень Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та пункт 6 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою Пенсійного фонду України від 19.12.2003 № 21-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.01.2004 за № 64/8663, позивач просить суд стягнути суму заборгованості з відповідача.
Територіальні органи Пенсійного фонду України в силу закону здійснюють функції з контролю за правильністю, повнотою нарахування і своєчасністю сплати страхувальниками внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а також стягнення заборгованості за страховими внесками, тому позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача сум вказаної заборгованості.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні зробив заяву про визнання позову в частині відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах за Списком № 2, за березень та квітень 2012 року в сумі 2961,55 грн.
Позовні вимоги, що стосуються стягнення заборгованості з відшкодування витрат на виплату і доставку пенсій пенсіонерам, яким призначено пенсії на пільгових умовах за Списком № 1, відповідач не визнав.
В обґрунтування заперечень проти невизнаної частини позовних вимог відповідач зазначив, що докази понесення позивачем фактичних витрат на виплату і доставку пенсій пенсіонерам відсутні, розрахунок витрат позивачем складено невірно, за неповного з'ясування фактичних обставини, що впливають на визначення сум таких витрат, з порушенням вимог чинного законодавства. Тому, на думку відповідача, позов в цій частині є необґрунтованим, тому не підлягає задоволенню.
Так, відповідач зазначив, що до розрахунку включено осіб, яким призначено пенсії до 1 січня 2004 року, тобто, до набрання чинності Законом України від 09.07.2003 № 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Відповідач вважає, що законодавчі підстави для відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку пенсій на користь таких осіб відсутні, оскільки обов'язок з відшкодування витрат на виплату і доставку пенсій цій категорії пенсіонерів у відповідача виник лише з 1 січня 2004 року з набранням чинності Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Застосування цього закону до правовідносин, що виникли до 1 січня 2004 року, є неправомірним, адже закон зворотної сили не має.
Крім того, до розрахунку включено осіб, які мають статус постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, яким законом надано певні пільги: вік їх виходу на пенсію знижено на п'ять років. Витрати, пов'язані з наданням пільг особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, в силу закону здійснюються за рахунок державного бюджету і не можуть покладатися на відповідача.
У судовому засіданні представник відповідача просив суд відмовити в задоволенні позову в частині, що не була визнана.
Відповідно до статей 51, 136 Кодексу адміністративного судочинства України відповідач має право в будь-який час до закінчення судового розгляду визнати адміністративний позов повністю або частково, зробивши усну заяву.
Беручи до уваги положення статті 112 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі повного визнання відповідачем адміністративного позову і прийняття його судом приймається постанова суду про задоволення адміністративного позову. Суд не приймає визнання адміністративного позову і продовжує розгляд адміністративної справи, якщо дії позивача або відповідача суперечать закону чи порушують чиї-небудь права, свободи або інтереси.
Суд, заслухавши представників сторін, встановивши наявність у представника відповідача повноважень відносно вчинення визнання позову, з'ясувавши, що визнання позову не суперечить закону і не порушує прав, свобод чи інтересів яких-небудь осіб, визнання відповідачем позову щодо частини позовних вимог прийняв.
У зв'язку з тим, що відповідач визнав позов частково, судовий розгляд справи здійснювався в межах вимог, не визнаних відповідачем.
Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Публічне акціонерне товариство "Трібо" є юридичною особою, як платник внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України у м. Білій Церкві Київської області.
Позивачем, відповідно до розрахунків фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених на підставі пункту "а" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (список № 1), згідно з вимогами частини другої Прикінцевих положень Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", визначено розмір витрат, які підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача у зв'язку з виплатою та доставкою пенсій:
за березень 2012 року в сумі 221207,71 грн. - витрати Пенсійного фонду України на виплату і доставку пенсій, з яких: 3157,69 грн. - пенсіонерам, які перебувають на обліку в інших територіальних підрозділах Пенсійного фонду (іногородні); 218050,02 грн. - пенсіонерам, які перебувають на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в м. Білій Церкві Київської області;
за квітень 2012 року в сумі 223970,17 грн. - витрати Пенсійного фонду України на виплату і доставку пенсій, з яких: 1056,46 грн. - пенсіонерам, які перебувають на обліку в інших територіальних підрозділах Пенсійного фонду (іногородні); 222913,71 грн. - пенсіонерам, які перебувають на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в м. Білій Церкві Київської області.
Загальний розмір витрат Пенсійного фонду України на виплату і доставку пенсій за списком № 1 за березень та квітень 2012 року складає суму 445177,88 грн.
Крім того, позивачем, відповідно до розрахунків фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених на підставі пунктів "б" - "з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (список № 2), згідно з вимогами частини другої Прикінцевих положень Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", визначено розмір витрат, які підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача у зв'язку з виплатою та доставкою пенсій:
за березень 2012 року в сумі 2028,60 грн. - витрати Пенсійного фонду України на виплату і доставку пенсій, з яких: 90,84 грн. - пенсіонерам, які перебувають на обліку в інших територіальних підрозділах Пенсійного фонду (іногородні); 1937,76 грн. - пенсіонерам, які перебувають на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в м. Білій Церкві Київської області;
за квітень 2012 року в сумі 223970,17 грн. - витрати Пенсійного фонду України на виплату і доставку пенсій, з яких: 1056,46 грн. - пенсіонерам, які перебувають на обліку в інших територіальних підрозділах Пенсійного фонду (іногородні); 222913,71 грн. - пенсіонерам, які перебувають на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в м. Білій Церкві Київської області.
Загальний розмір витрат Пенсійного фонду України на виплату і доставку пенсій за списком № 2 за березень та квітень 2012 року складає суму 2961,55 грн.
Разом за списком № 1 та списком № 2 розмір витрат Пенсійного фонду України на виплату і доставку пенсій за березень та квітень 2012 року за даними Управління Пенсійного фонду України у м. Білій Церкві Київської області складає суму 448139,43 грн.
Як вже зазначалось, під час судового розгляду відповідач визнав правомірність вимог Пенсійного фонду відносно відшкодування витрат на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах за списком № 2, у сумі 2961,55 грн.
Що стосується заборгованості з відшкодування витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах за списком № 1 у сумі 445177,88 грн., відповідач ці позовні вимоги не визнав.
Як пояснив представник відповідача, у березні та квітні 2012 року територіальний орган Пенсійного фонду України включив до розрахунку витрат на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах за списком № 1, відшкодування яких вимагає здійснити позивач, таких пенсіонерів, які набули права на пенсію до 01.01.2004, а також тих, хто має статус постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи.
На підставі перевірки відомостей про пенсіонерів, що містять розрахунки (додаток 7), суд встановив, що вони дійсно включають витрати на виплату пенсій пенсіонерам, які набули право на пенсію до 1 січня 2004 року. Даний факт представник Пенсійного фонду не заперечував, однак наполягав на правомірності дій позивача.
Крім того, судом встановлено, що до розрахунків включено осіб, які мають статус постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи. Представник Пенсійного фонду з цього приводу пояснив, що розрахунок дійсно включає пенсіонерів, які мають статус осіб, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, однак, запевнив, що усі вони отримують пенсію на загальних засадах.
З приводу відомостей про кількість осіб, які набули право на пенсію до 1 січня 2004 року, та пенсіонерів, які мають статус постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи та їх вік, а також розміру витрат, понесених Пенсійним фондом України на виплату і доставку пенсій цих особам, розміру цих витрат помісячно, позивач, не зважаючи на вимоги суду, викладені в ухвалі від 07.05.2012, жодних відомостей суду не надав.
Як пояснив представник позивача, Пенсійний фонд України не веде облік пенсіонерів на централізованому рівні, а також у спосіб, що вимагає суд. Перевірка пенсійних справ кожного з пенсіонерів, частина з яких зберігається в інших територіальних органах Пенсійного фонду України, підтвердження факту понесення витрат іншими підрозділами Пенсійного фонду України, які до того ж мають статус юридичних осіб, та їх розміру витрат, є неможливими.
Представник відповідача також пояснив, що не може надати таких відомостей, оскільки не має доступу до пенсійних справ пенсіонерів.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування визначаються Законом України від 09.07.2003 № 1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі -Закон України від 09.07.2003 № 1058-ІV), зокрема: принципи та структура системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; коло осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню; платники страхових внесків, їх права та обов'язки; порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків, стягнення заборгованості за цими внесками тощо.
Згідно з частиною другою Прикінцевих положень Закону України від 09.07.2003
№ 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" покриття витрат на виплату і доставку пенсій, що призначені особам, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком
№ 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, до запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди, здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом (до 01.01.2004).
Коло осіб, які мають право на пенсію на пільгових умовах, визначено статтею 13 Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII "Про пенсійне забезпечення".
Так, згідно з підпунктом "а" частини першої статті 13 Закону України від 05.11.1991
№ 1788-XII "Про пенсійне забезпечення" мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Однак, до 1 січня 2004 року, тобто, до набрання чинності Законом України від 09.07.2003 № 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", витрати на виплату і доставку пенсій особам, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та набули право на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до підпункту "а" частини першої статті 13 Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII "Про пенсійне забезпечення", за рахунок підприємств - працедавців не відшкодовувались.
Це означає, що підстави для застосування положень частини другої Прикінцевих положень Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з метою відшкодування витрат на виплату і доставку пенсій особам, яким призначено пенсії до 1 січня 2004 року, відсутні.
Суд зазначає, що поширення положень Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" на відносини з відшкодування витрат на виплату і доставку пенсій особам, які набули права на пенсію до 01.01.2004, означатиме надання цьому закону зворотної дії в часі, що суперечить положенням статті 58 Конституції України.
Таким чином, правові підстави для відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку пенсій особам, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1, та отримали право на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до підпункту "а" частини першої статті 13 Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII "Про пенсійне забезпечення" до 01.01.2004, відсутні. Отже, суми витрат Пенсійного фонду на виплату і доставку пенсій вказаним особам до розрахунку включені безпідставно і відшкодуванню за рахунок відповідача не підлягають.
Щодо осіб, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та отримали право на пенсію з 01.01.2004, то, починаючи з 01.01.2004, згідно з абзацом п'ятим частини другої Прикінцевих положень Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, крім тих, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, починаючи з дня набрання чинності цим Законом, у розмірі 20 відсотків з наступним збільшенням її щороку на 10 відсотків до 100-відсоткового розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону.
Таким чином, починаючи з 01.01.2004 законом покладено на відповідача обов'язок відшкодовувати фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, що виплачуються на користь вказаних вище осіб, з поступовим збільшенням таких витрат до набуття особою права на пенсію за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Проте, вік, з якого особи набувають право на пенсію, визначається не лише Законом України від 09.07.2003 № 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", але й іншими законами з питань пенсійного забезпечення, при тому, що Конституція України не встановлює пріоритету одного закону перед іншими.
Суд зазначає, що терміни пенсійний вік, вік виходу на пенсію, вік призначення пенсії, право на пенсію у законодавстві не визначено. Із системного аналізу статей 12, 14 Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII "Про пенсійне забезпечення", положень статті 26 і Прикінцевих положень Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", статті 55 Закону України від 28.02.1991 № 796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" вбачається, що всі зазначені терміни стосуються однієї певної дати, із настанням якої законодавство пов'язує настання передбачених наслідків -право особи на отримання пенсії за віком. При чому, дата набуття особою права на отримання пенсії визначається в кожному випадку окремо по відношенню до кожної особи.
Відповідно до статті 55 Закону України від 28.02.1991 № 796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій в залежності від категорії особи. Призначення та виплата пенсій цим категоріям провадиться відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" і цього Закону.
Так, особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні посиленого радіологічного контролю (постраждалі від Чорнобильської катастрофи 4 категорії) з урахуванням положень статті 55 Закону України від 28.02.1991 № 796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", набувають право на пенсію: чоловіки - в 55 років; жінки - в 50 років.
При цьому, згідно із статтею 63 Закону України від 28.02.1991 № 796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" фінансування витрат, пов'язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету, коштів, які враховуються при визначенні міжбюджетних трансфертів, та інших джерел, не заборонених законодавством.
Це означає, що фінансування витрат Пенсійного фонду України на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, на користь осіб, яким пенсійний вік знижено як постраждалим внаслідок Чорнобильської катастрофи, у зв'язку з таким зниженням має здійснюватись за рахунок коштів державного бюджету. Включення Пенсійним фондом таких витрат до розрахунку з метою їх відшкодування за рахунок відповідача, є неправомірним і безпідставним.
Як вже зазначалось судом, підстави для відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, встановлено частиною другою Прикінцевих положень Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Відповідно до пунктів 6.4 та 6.5 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою Пенсійного фонду України від 19.12.2003 № 21-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.01.2004 за № 64/8663, розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається відділами надходження доходів органів Пенсійного фонду України щорічно у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону (згідно з додатками 6 та 7), які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом 10 днів з новопризначених (перерахованих) пенсій. Розрахунки складаються на підставі відомостей відділів з призначення пенсій органів Пенсійного фонду України, які подаються згідно з додатком 8 та додатком 8а до 1 січня поточного року та протягом 10 днів з дня прийняття рішення про призначення нової пенсії.
Проте, у частині другій Прикінцевих положень Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" покриття витрат на виплату і доставку пенсій використовується термін "покриття витрат на виплату і доставку", "фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам".
Це також вбачається із змісту пункту 6.8 вказаної Інструкції, згідно з яким підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.
Це означає, що витрати Пенсійного фонду на виплату і доставку пенсій мають бути фактичними, тобто такими, що були реально понесені, адже за своїм економічним змістом відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку пенсій не відноситься до податків чи зборів, які сплачуються усіма суб'єктами, в рівній мірі в залежності від результатів економічної діяльності та за ставками, встановленими законом.
Розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, що складені позивачем згідно з додатком 7 до пункту 6.4 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, не можуть вважатися доказами понесення фактичних витрат.
Наведені обставини мають істотне і принципове значення для вирішення питання про відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, адже в силу частини другої Прикінцевих положень Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" держава фактично переклала фінансовий тягар щодо виплати пенсій з Пенсійного фонду на підприємства -страхувальників.
Це означає, що страхувальник, який не тільки сплачує страхові внески до солідарної системи загальнообов'язкового пенсійного страхування, але й на якого законом покладено тягар додатково компенсувати фактичні витрати суб'єкта владних повноважень (Пенсійного фонду) на виплату і доставку пенсій, враховуючи ту обставину, що компенсація таких витрат повинна здійснюватись з різних джерел в залежності від виду пенсійних виплат (за певних обставин з державного бюджету), повинен мати інформацію про обґрунтованість і розмір таких витрат.
Аналогічні правові позиції висловлені Вищим адміністративним судом України в ухвалі від 22.11.2011 по справі № к-12669/11 на постанову Київського окружного адміністративного суду від 26.05.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15.02.2011, що постановлена за результатами розгляду справи за позовом Управління Пенсійного фонду України в м. Білій Церкві Київської області до Відкритого акціонерного товариства "Трібо" про стягнення заборгованості по відшкодуванню фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, за попередні періоди, ухвалі Вищого адміністративного суду України від 19.20.2011 по справі К/9991,16298/11, ухвалі Вищого адміністративного суду України від 21.05.2008 по справі К-35237/06.
Згідно із статтею 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і доведенні перед судом їх переконливості. В силу статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Відповідно до частини четвертої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.
Положення даної статті слід розуміти так, що суд сприяє сторонам в реалізації належних ним процесуальних прав, у тому числі й шляхом витребування доказів на підтвердження тих чи інших фактів (обставин), які належить встановити для вирішення справи, але це не означає, що суд зобов'язаний брати на себе замість суб'єкта владних повноважень тягар доказування розміру фактичних витрат на виплату і доставку пенсій.
З метою виокремлення із загального розрахунку сум витрат на виплату та доставку пенсій пенсіонерам, які набули права на пенсію до 1 січня 2004 року, а також пенсіонерів, які мають статус осіб, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, вік виходу на пенсію яких знижено, суд ухвалою від 07.05.2012 витребував від позивача детальний розрахунок заборгованості відповідача по періодам та в розрізі витрат на виплату і доставку пенсій кожному з пенсіонерів із зазначенням дати виникнення заборгованості, сум та підстав, належним чином засвідчені копії документів, на підставі яких позивачем встановлено заборгованість, а також зведені відомості про пенсіонерів, на користь яких здійснювалась виплата пенсій: прізвище, ім'я, по батькові; дата виходу на пенсію на пільгових умовах; дата набуття права на пенсію за віком на загальних умовах; наявність іншого соціального статусу, згідно з яким вік виходу на пенсію додатково знижується; розмір основної пенсії; розмір інших пенсійних виплат - додаткової пенсії, додаткової пенсії, доплат, надбавок чи підвищень, призначених відповідно до законодавства України; спосіб виплати пенсії (зарахування на пенсійний рахунок в банку чи доставка підприємством поштового зв'язку) та розмір витрат на доставку в розрізі по кожному пенсіонеру.
Однак, позивач вимог суду, витребуваних відомостей про пенсіонерів та відповідних розрахунків витрат суду не надав.
Таким чином, суд констатує, що позивачем не доведено належними та достатніми доказами розмір та склад фактичних витрат позивача на виплату та доставку пенсій за Списком № 1, а також обґрунтованість і правомірність позовних вимог в цій частині.
Приймаючи рішення в даній справі, суд враховує положення частини другої статті 51, статті 112, 136 Кодексу адміністративного судочинства щодо визнання відповідачем позову частково.
За наведених обставин суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково.
Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). Частиною другою цієї статті передбачено, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. Позивач не надав суду доказів понесення ним судових витрат, тому підстави для присудження на його користь судових витрат відсутні.
В силу положень статті 97 Кодексу адміністративного судочинства грошовий розмір судових витрат, які повинні бути їй компенсовані, визначається судом на підставі клопотання сторони.
Заяв чи клопотань про відшкодування чи розподіл судових витрат сторони суду не заявляли. Таким чином, судові витрати присудженню на сторін не підлягають.
Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159 - 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити частково.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Трібо" на користь Управління Пенсійного фонду України у м. Білій Церкві Київської області заборгованість з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах за списком № 2, за березень, квітень 2012 року в сумі 2961 (дві тисячі дев'ятсот шістдесят один) гривень 55 коп.
У задоволенні решти позовних вимог, - відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Волков А.С.
Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - "25" травня 2012 р.