17 травня 2012 року м. ПолтаваСправа № 2а-1670/2570/12
Полтавський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Серги С.М.,
при секретарі - Лайко О.В.,
за участю:
представника позивача - Ляпоти І.М.,
представника відповідача - ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Фізичної особи- підприємця ОСОБА_3 про стягнення санкцій та пені, -
25 квітня 2012 року Полтавське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Фізичної особи- підприємця ОСОБА_3 про стягнення адміністративно-господарських санкцій у розмірі 3550,00 грн та пені у розмірі 4,97 грн.
В обґрунтування позовних вимог представник Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів зазначив, що відповідач порушив вимоги Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" щодо виконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, в результаті чого утворилась заборгованість по несплаті адміністративно-господарських санкцій та пені до Фонду соціального захисту інвалідів.
Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити.
В судовому засіданні представник відповідача заперечив проти задоволення позовних вимог, мотивуючи свою позицію тим, що у січні, лютому 2011 році у позивача працювало 10 осіб, з яких одній особі встановлено інвалідність, а тому при математичному обрахунку протягом січня -квітня 2011 року норматив робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, виконаний. З 01.05.2011 по 31.12.2011 у позивача працювало лише 7 найманих працівників, а отже, при такій кількості працюючих обов'язок у позивача забезпечувати створення робочого місця для інваліда відсутній.
Розглянувши подані сторонами документи, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до частини 1 статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" від 21.03.1991 № 875 (далі -Закон № 875) в редакції, що діяла на час виникнення правовідносин, для підприємств, установ, організацій, в тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі 4 % середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб -у кількості одного робочого місця.
Частиною 2 статті 19 вищезазначеного Закону регламентовано, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, установи, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї ж статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів.
29.02.2012 відповідачем подано до Полтавського обласного відділення фонду соціального захисту інвалідів звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2011 рік, відповідно до якого середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу на підприємстві в цей період становила 8 осіб.
В судовому засіданні представник відповідача пояснив, що при розрахунку кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів та середньооблікової кількості штатних працівників відповідачем помилково не враховано, що з 01.01.2011 по 23.02.2011 працювало 10 найманих працівників, в тому числі 1 особа, якій встановлено інвалідність. У період з 01.05.2011 по 31.12.2011 у відповідача працювало 7 осіб.
Листом від 12.03.2012 (а.с. 18) відповідач повідомив позивача про вищевказаний факт з наданням підтверджуючих документів.
Судом встановлено, що на виконання приписів статті 19 Закону № 875 відповідачем з 01.01.2011 по 30.04.2011 працевлаштовано 1 особу, якій встановлено інвалідність, при середньообліковій кількості штатних працівників від 8 до 25 осіб. Середньооблікова кількість інвалідів, які працювали на підприємстві у вказаному періоді, дорівнює 1 (2 (кількість відпрацьованих місяців) / 4 (кількість місяців, протягом яких законодавцем покладено обов'язок працевлаштувати осіб, яким встановлено інвалідність).
Доводи позивача про невиконання відповідачем протягом травня - грудня 2011 року обов'язкового нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у кількості одного робочого місця, суд вважає безпідставними, оскільки статтею 19 Закону № 875 визначено норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі 4 % середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб -у кількості одного робочого місця. Разом з тим, судом зясовано, що з 01.05.2011 по 31.12.2011 у відповідача працювало 7 осіб. При такій кількості працюючих осіб обов'язковість працевлаштування осіб, яким встановлена інвалідність, законодавцем не передбачена.
Статтею 19 Закону №875 визначено, що керівники підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, у разі незабезпечення виконання нормативів робочих місць для працевлаштування інвалідів, неподання Фонду соціального захисту інвалідів звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів несуть відповідальність у встановленому законом порядку.
Проте позивач, посилаючись на порушення з боку відповідача норм законодавства про працевлаштування інвалідів, не надав суду доказів того, що останнім не забезпечено виконання нормативів робочих місць для працевлаштування інвалідів або ним відмовлено у працевлаштуванні інваліда.
Враховуючи зазначене, суд вважає позовні вимоги Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів про стягнення адміністративно - господарських санкцій та пені необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -
У задоволенні адміністративного позову Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Фізичної особи- підприємця ОСОБА_3 про стягнення санкцій та пені відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови з одночасним направленням копії скарги до суду апеляційної інстанції.
Повний текст постанови виготовлено 22 травня 2012 року.
Суддя С.М. Серга