ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2
15 травня 2012 р. № 2а-2752/12/1370
о 12 год., 13 хв. м. Львів
Львівський окружний адміністративний суд, головуючий суддя Гавдик З.В., секретар судового засідання Кавка Н.І., розглянувши в судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним
позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Екотеп», представник - не прибув
до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби, представник -ОСОБА_1 (довіреність № 255/10-0 від 19.03.2012 року)
про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення -рішення
Товариство з обмеженою відповідальністю «Екотеп»звернулась до Львівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби у якому позивач просить визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення -рішення № 0000402321 від 13.02.2012 року.
Позивач позовні вимоги обґрунтовує тим, що висновки податкового органу є протиправними та базуються лише на даних автоматизованого співставлення податкового зобов'язання та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України, згідно якого податковим органом встановлено розбіжності між даними податкової звітності ПП «Інвест - Пром»на наявність взаєморозрахунків ПП «Інвест - Пром»з підприємствами, що містять ознаки фіктивності. Також відповідачем встановлено відсутність у ПП «Інвест - Пром»необхідних умов для здійснення господарської діяльності. Відповідач у акті перевірки вказує про нікчемність договору укладеного між позивачем та ПП «Інвест - Пром». Вказані висновки позивач вважає безпідставними, оскільки такі не підтверджені жодними доказами. Товари за вказаним договором позивачем отримані, відбувся рух грошових коштів за такий товар, що відображено у податковому та бухгалтерському обліку. Крім цього, позивач зазначає, що вищевказаний договір судом не визнано недійсним, а відтак відсутні підстави щодо невизнання права позивача на формування на податкового кредиту по взаємовідносинах з ПП «Інвест - Пром».
Позивач також зазначає, що право платника податку на включення сплачених коштів до складу податкового кредиту виникає не з факту перевезення товару, а у зв'язку з оплатою його вартості постачальнику. Враховуючи, що постачальником в належний спосіб виконані зобов'язання щодо поставки товару, однак при цьому не оформлена товарно-транспортна накладна, але оформлена проста товарна накладна, в якій чітко вказаний зміст господарської операції, у покупця відсутні будь-які підстави для відмови від прийняття товару (продукції) та підписання товарної накладної. Відтак, формування податкового кредиту пов'язано з фактом придбання товарів (послуг), який повинен підтверджуватись податковими накладними та іншими документами, оскільки законом не передбачено, що вказаний факт має підтверджуватись саме товарно -транспортними накладними. Відповідно, чинне законодавство не ставить в залежність право платника податків на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету.
Крім цього, позивач вказує, що його контрагент - ПП «Інвест - Пром»на момент вчинення господарської операції було і на даний час є платником ПДВ та перебуває у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців, а тому видані позивачу податкові накладні є підставою включення сум ПДВ до податкового кредиту позивача.
Представник позивача в судове засідання не прибув, подав 14.05.2012 року за вхідним № 2013 клопотання у якому позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив задоволити повністю та розглядати справу без його участі.
Позиція відповідача викладена у запереченні на позовну заяву, у якій відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав, що проведеною перевіркою встановлено завищення податкового кредиту за березень 2011 року на суму 212825,62 грн. Згідно наданих перевірки: видаткових накладних, податкових накладних, реєстрів отриманих податкових накладних, оборотно-сальдових відомостей, позивач в березні 2011 року мав взаєморозрахунки з ПП «Інвест-Пром».
Відповідачем встановлено наявність взаєморозрахунків ПП «Інвест-Пром»з підприємствами з ознаками фіктивності, що свідчить про те, що дане підприємство безпідставно формує податковий кредит та валові витрати іншим суб'єктам господарювання з метою мінімізації податкових зобов'язань та ухилення від оподаткування. Провівши аналіз господарської та економічної діяльності ПП «Інвест-Пром»встановлено відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, а саме: відсутність технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів і транспортних засобів, що свідчить про неможливість самостійно здійснювати фінансово-господарську діяльність. Відповідно, в діяльності контрагента позивача - ПП «Інвест-Пром»вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування податкового кредиту, та які не мають реального товарного характеру.
Правочини укладені між позивачем та ПП «Інвест- Пром»не підтверджують наявність поставок товарів (послуг) від ПП «Інвест-Пром», а відтак такі не спричинили реального настання юридичних наслідків.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив, просив суд в задоволенні позовну відмовити повністю, зазначив про правомірність прийнятого спірного податкового повідомлення -рішення.
Заслухавши пояснення представника відповідача, безпосередньо, всебічно, повно та об'єктивно дослідивши наявні у справі докази, давши їм оцінку, суд встановив:
31.01.2012 року Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова проведено позапланову невиїзну перевірку позивача з питань достовірності нарахування і своєчасності сплати податку на додану вартість за грудень 2010 року -січень 2011 року. За результатами проведеної перевірки складено акт № 146/23-2/19332414.
Проведеною перевіркою встановлено порушення:
- п. 1, п. 2 ст. 215, ст. 203, ст. 216, ст. 228 ЦК України, п. 3 ст. 5, п. 1 ст. 7 ГК України, п. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п. 1.2., п. 2.7. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, п. 185.1 ст. 185, п. 187.1. ст. 187, п. 188.1. ст. 188, п. 198.1, п. 198.2., п. 198.3, п. 198.4, п. 198.6 ст. 198, п. 201.4. ст. 201 ПК України, в результаті чого завищено податковий кредит за березень 2011 року на суму 212825,62 грн., що призвело до заниження податок на додану вартість всього на суму 212825,62 грн.
В акті перевірки зазначено:
Перевіркою повноти завищення податкового кредиту позивача за березень та вересень 2011 року встановлено його завищення на суму 212825,62 грн.
Відповідно до наданих до перевірки видаткових накладних, податкових накладних, реєстрів отриманих податкових накладних, оборотно-сальдових відомостей, ТОВ «Екотеп»в березні 2011 року мало взаєморозрахунки з ПП «Інвест-Пром».
ПП «Інвест-Пром»виписано на ТОВ «Екотеп»в березні 2011 року податкові накладні на придбані товари в сумі 1276953,72 грн., в тому числі ПДВ в сумі 212 825,62 грн.
За результатами опрацювання додатку 5 до декларації з ПДВ за перевірений період та проведеного аналізу розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів, виявлених за результатами автоматизованого співставлення даних податкової звітності з податку на додану вартість на рівні ДПА України, встановлено наявність взаєморозрахунків ПП «Інвест-Пром»з підприємствами з ознаками фіктивності, що свідчить про те, що дане підприємство безпідставно формує податковий кредит та валові витрати іншим суб'єктам господарювання з метою мінімізації податкових зобов'язань та ухилення від оподаткування.
Провівши аналіз господарської та економічної діяльності ПП «Інвест-Пром»встановлено відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, а саме: відсутність технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів і транспортних засобів, що свідчить про неможливість самостійно здійснювати фінансово-господарська діяльність. В свою чергу, ПП «Інвест-Пром»задіювало інші підприємства, які віднесені до «групи ризику», які не виконують свої податкові зобов'язання. В діяльності ПП «Інвест-Пром»вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування податкового кредиту, та які не мають реального товарного характеру.
В ході перевірки не підтверджено наявність поставок товарів (послуг) від підприємства - постачальника у березні 2011 року, що свідчить про те, що правочини між ТОВ «Екотеп»та постачальником -ПП «Інвест-Пром»здійснено без мети настання реальних наслідків. Отже, укладені між ТОВ «Екотеп»та ПП «Інвест-Пром»правочини відповідно до ч. 1, 2 ст.215, ч. 5 ст.203 Цивільного кодексу України є нікчемним, і в силу ст.216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю. Відтак, в порушення вимог п. 1, п.2 ст. 215, ст. 203, ст. 216, ст. 228 Цивільного кодексу України, п. 3 ст. 5 та п.1 ст.7 Господарського Кодексу України, п. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.1.2, п.2.7 Наказу Міністерства фінансів України, п. 3.1, п.4.1, п. 8 розділу III, п. 3.1 розділу V Наказу ДПА України від 25.01.2011р. № 41, п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.4 п. 198.6 ст.198, п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України, ТОВ «Екотеп»завищено податковий кредит від ПП «Інвест-Пром»за березень 2011 року на суму 212825,62 грн., що призвело до заниження податку на додану вартість всього на суму 212825,62 грн.
13.02.2012 року ДПІ у Галицькому районі м. Львова прийнято податкове повідомлення -рішення № 0000392321, яким згідно п.п. 54.3.2. п. 54.3. ст. 54, п. 123.1. ст. 123 Податкового кодексу України, на підставі акта перевірки № 146/23-2/19332414 від 31.01.2012 року, встановлено порушення п. 1, п.2 ст. 215, ст. 203, ст. 216, ст. 228 ЦК України, п. 198.1., п. 198.2, п. 198.3, п. 198.4., п. 198.6 ст. 198, ст. 201 ПК України, у зв'язку з чим позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем -податок на додану вартість, усього 212827,00 грн., в тому числі за основним платежем -212826,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями -1,00 грн.
Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»№ 996-XIV від 16.07.1999 року із змінами і доповненнями, ЦК України, ПК України, КАС України.
Згідно ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст. 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Згідно п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з:
а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;
б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.
Згідно п. 198.1. ст. 198 цього ж Кодексу, право на віднесення сум податку до
податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;
Згідно п. 198.2. ст. 198 цього ж Кодексу, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:
дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;
дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Згідно п. 198.3. ст. 198 цього ж Кодексу, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього ж Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього ж Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Згідно п. 198.4. ст. 198 цього ж Кодексу, якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.
Згідно п. 198.6. ст. 198 цього ж Кодексу, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього ж Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього ж Кодексу.
Згідно ст. 201 цього ж Кодексу, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках обов'язкові реквізити зазначені у цьому ж Кодексі.
Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.
Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.
Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Згідно ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Згідно ч. 1 ст. 9 цього ж Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Згідно п.п. 54.3.2. п. 54.3. ст. 54 ПК України, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.
Згідно п. 123.1. ст. 123 ПК України, у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суми податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, неправомірно заявленої до повернення суми бюджетного відшкодування та/або неправомірно заявленої суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість.
Стаття 70 КАС України встановлює правила належності доказів, які визначають об'єктивну можливість доказу підтверджувати обставину, що має значення для вирішення справи, а також правила допустимості доказів, що визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину у справі. Предметом доказування, згідно з ч. 1 ст. 138 КАС України, є обставини (факти), якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.
Судом не враховуються висновки акту перевірки щодо завищення податкового кредиту позивачем за березень 2011 року, оскільки виникнення права позивача на податковий кредит є наслідком фактичного проведення господарських операцій, які є об'єктом оподаткування податком на додану вартість, які підтверджуються первинними документами бухгалтерського обліку.
Позивачем в обґрунтування реальності (фактичності) здійснення господарських операцій надано суду копії:
- витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців серії АЖ № 371055 та серії АЖ № 377433 що підтверджують державну реєстрацію позивача та його контрагента - ПП «Інвест-Пром»; Відомостей про платника ПДВ - ПП «Інвест-Пром»з офіційного веб-сайту ДПС України;
- видаткових накладних №№ 291, 292, № 293, 294, 295, 296, 297, 298, 299, 300, 301, 302, 303 від 01.03.2011 року складених між ПП «Інвест-Пром»та позивачем із зазначенням переліку товарів, ціни товару, в тому числі ПДВ сплаченого в ціні товару;
- податкових накладних №№ 291, 293, 294, 295, 296, 297, 298, 299, 300, 301, 302, 303 виданих позивачу його контрагентом ТОВ «Простобуд», в тому числі ПДВ сплаченого в ціні товару;
- витягу з журналу реєстрації довіреностей ТОВ «Екотеп»із зазначенням номеру довіреності (№ 66), дати видачі (01.03.2011року), посади і прізвища особи, якій видано довіреність (ОСОБА_2), найменування постачальника (ПП «Інвест-Пром»), номер і дата контракту, наряду, рахунку, підпис особи, яка одержала довіреність та відмітка про використання довіреності;
- Журналу проводок за 2011 рік по рахунках 631,31 по контрагенту ПП «Інвест-Пром»;
- банківських виписок за червень-серпень 2011 року про сплату позивачем коштів за придбані у ПП «Інвест-Пром»товари;
- накладних за період березень 2011 року, що підтверджують реалізацію позивачем отриманої від ПП «Інвест-Пром»продукції іншим покупцям;
- договору № 0108/02 від 01.06.2006 року оренди нерухомого майна, укладеного між ТОВ «Торговий дім «Галпап»(як орендодавцем) та позивачем, як орендарем), згідно якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне володіння та користування окреме визначене майно, що є власністю орендодавця, нежитлове приміщення, розташоване за адресою м. Львів, вул. П'ясецького, 12; Додатку № 1 від 01.07.2007 року та Додатку № 2 від 01.06.2010 року до вищевказаного договору;
- реєстру отриманих позивачем від ПП «Інвест-Пром»податкових накладних за березень 2011 року.
Судом також не враховуються висновки акту перевірки податкового органу про безпідставність включення до складу податкового кредиту суми ПДВ за операціями, що проведені з контрагентами позивача без фактичного здійснення господарської діяльності, оскільки виникнення права позивача на податковий кредит є наслідком фактичного проведення господарських операцій, які є об'єктом оподаткування податком на додану вартість, за наявності первинних документів бухгалтерського обліку в підтвердження такого проведення.
Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Позивачем на підтвердження здійснення господарських операцій та правомірності включення до складу податкового кредиту з податку на додану вартість подано суду копії: податкових, видаткових накладних, реєстру отриманих податкових накладних, доказів про оплату за отримані товари.
Податковий кодекс України не ставить в залежність отримання бюджетного відшкодування платником податків від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Якщо контрагент позивача не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо контрагентів позивача. Відповідачем невиконання вказаного обов'язку контрагентом позивач жодними належними та допустимими доказами не підтверджено. Припущення зазначені в акті перевірки не є підставою для позбавлення позивача, як добросовісного платника податку, права на віднесення сплачених ним у ціні товару та послуг відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту. Позивач виконав усі передбачені законом обов'язки щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. Саме на податковий орган покладений обов'язок контролю за сплатою податкових зобов'язань із врахуванням конституційного принципу щодо індивідуальності зобов'язань сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом, а відтак вказані податковим органом заперечення не можуть бути причиною позбавлення позивача на віднесення сплачених ним у ціні послуг відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту.
Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Докази подані позивачем переконують в обґрунтованості позовних вимог. Мету та реальність здійснення позивачем господарських операцій на які платник податку (позивач) посилається як на підставу виникнення у нього права на включення нарахованого ПДВ до податкового кредиту, відповідачем беззаперечними доказами спростовані не були.
Обставини щодо фактичності здійснення господарських операцій з придбання у контрагента товарів (робіт, послуг), на які платник податку посилається як на підставу виникнення у нього права на включення нарахованого (сплаченого) податку на додану вартість до податкового кредиту відповідачем не спростовано.
Представник відповідача в обґрунтування висновків акту перевірки та заперечення проти позову в судовому засіданні надав суду копії податкової декларації з ПДВ за березень 2011 року, Інформації про платника ПДВ (ПП «Інвест-Пром») щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України за березень 2011 року. Крім цього, представником відповідача подано суду копію акту № 509/236-37156752 від 28.02.2012 року Алчевської об'єднаної ДПІ «Про результати позапланової невиїзної документальної перевірки ПП «Інвест-Пром»з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.12.2010 року по 30.09.2011 року, за результатами якої, крім іншого, встановлено відсутність документального підтвердження податкового кредиту, в результаті чого завищено суму податкового кредиту.
Судом не враховуються твердження представника відповідача щодо правомірності прийняття спірного податкового повідомлення -рішення, оскільки по суті даного спору Податковий кодекс не пов'язує право платника податку на податковий кредит з проведенням будь-яких зустрічних перевірок, та не ставить право платника податку на бюджетне відшкодування в залежність від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету іншими учасниками (контрагентами) по всьому ланцюгу товарообігу. Чинне законодавство не встановлює обов'язок покупця сплачувати ПДВ повторно ще й до бюджету в разі, коли такий податок не буде сплачений продавцем або іншою особою, з врахуванням суми податку, отриманого від покупця у складі ціни товару. ПДВ, яке включене до ціни товару, є податковим зобов'язанням продавця товару, і саме продавець несе обов'язок по сплаті цього податку до бюджету.
З урахуванням вимог ПК України, покупець сплачує суму ПДВ у ціні товару безпосередньо продавцю, тому не може в подальшому у будь-якому вигляді впливати на надходження чи на ненадходження цих сум ПДВ до Державного бюджету.
Надані позивачем докази дають суду достатні підстави для висновку про сплату позивачем сум податку на додану вартість у ціні придбаних товарів (робіт, послуг) контрагенту, який мав статус платників податку на додану вартість.
Таким чином, мету та реальність здійснення позивачем господарських операцій на які платник податку (позивач) посилається як на підставу виникнення у нього права на включення нарахованого ПДВ до податкового кредиту, відповідачем беззаперечними доказами спростовані не були.
Відповідач також вказує про нікчемність правочинів, укладених між позивачем та ПП «Інвест-Пром», посилаючись на те, що у згаданого підприємства відсутня матеріально-технічна база, виробничі потужності, транспортні засоби для надання відповідних послуг, трудові ресурси.
Вказане судом не враховується, оскільки наявність чи відсутність матеріально-технічної бази, трудових ресурсів не є самостійними правовими підставами для визнання правочину нікчемним, виключення з податкового кредиту суму податку на додану вартість.
Судом також не враховуються висновки податкового органу щодо нікчемності укладених між позивачем та його контрагентами правочинів, оскільки перелік правочинів, які
є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК України, згідно якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він
був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини спрямовані на використання всупереч Закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст.14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим,
вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.
Дана позиція викладена у Постанові Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними».
Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Докази подані позивачем переконують в обґрунтованості позовних вимог.
Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
З огляду на припис зазначеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків відмовлено у наданні податкових вигод, зокрема, яким платнику податків збільшено суму грошового зобов'язання, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.
Згідно ст. 49, 70 КАС України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, а відтак зобов'язані обґрунтовувати належність та допустимість доказів для підтвердження своїх вимог або заперечень, що відповідачем зроблено не було.
Таким чином, з врахуванням змісту ст. 162 КАС України, податкове повідомлення -рішення Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова № 0000402321 від13.02.2012 року у зв'язку з чим позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем -податок на додану вартість, усього 212827,00 грн. (в тому числі за основним платежем -212827,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями -1,00 грн.) є протиправним і підлягає скасуванню, оскільки судом встановлено відсутність порушень позивачем вимог п. 1, п.2 ст. 215, ст. 203, ст. 216, ст. 228 ЦК України, п. 198.1., п. 198.2, п. 198.3, п. 198.4., п. 198.6 ст. 198, ст. 201 ПК України, відповідно відсутні підстави застосування до позивача відповідальності встановленої п. 123.1. ст. 123 Податкового кодексу України в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій.
Згідно ч. 3 ст. 94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
Керуючись ст.ст. 69, 70, 159-163, 167 КАС України, суд -
1. Адміністративний позов задоволити повністю.
2. Визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення -рішення ДПІ у Галицькому районі м. Львова № 0000402321 від 13.02.2012 року.
3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Екотеп»(ЄДРПОУ 22396671, вул. Архітекторська, 7/5, м. Львів) 2128,27 грн. судового збору.
Постанова суду першої інстанції може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду.
Згідно ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього ж Кодексу апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з
моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова суду першої інстанції, набирає законної сили у порядку та строки згідно ст. 254 КАС України.
Постанова складена в повному обсязі 21.05.2012 року.
Суддя Гавдик З.В.