Категорія №8
Іменем України
16 травня 2012 року Справа № 2а/1270/2655/2012
Луганський окружний адміністративний суд
у складі головуючого судді Твердохліба Р.С.,
за участю
секретаря судового засідання Григоренко-Тумасян А.М.
та
представників сторін:
позивач - ОСОБА_1,
від позивача - ОСОБА_2 (договір про надання правової допомоги від 03.04.2012)
від відповідача - ОСОБА_3 (довіреність від 02.04.2012 №189/10-010-22)
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Луганську справу за адміністративним позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Первомайської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області Державної податкової служби про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2012 року відкрито провадження в адміністративній справі за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до державної податкової інспекції в м. Первомайську Луганської області про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
В обґрунтування адміністративного позову позивач зазначив, що ним у встановлений строк, відповідно до пункту 298.3 статті 298 Податкового кодексу України, за формою, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 20 грудня 2011 року № 1675, було подано відповідачу заяву про застосування спрощеної системи оподаткування. 10 лютого 2012 року позивачем отримано листа від відповідача від № 450/17-006/92, в якому міститься відмова у видачі позивачу свідоцтва платника єдиного податку, оскільки відповідно до підпункту 4 підпункту 291.5.1 пункту 291.5 статті 291 Податкового кодексу України не можуть бути платниками єдиного податку фізичні особи - підприємці, які здійснюють видобуток, виробництво, реалізацію дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, у тому числі органогенного утворення. Згідно із пунктом 1 та пунктом 2 статті 1 Закону України від 18 листопада 1997 року № 637/97-ВР «Про державне регулювання видобутку, виробництва і використання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контроль за операціями з ними» дорогоцінні метали - це золото, срібло, платина і метали платинової групи (паладій, іридій, родій, осмій, рутеній) у будь-якому вигляді та стані (сировина, сплави, напівфабрикати, промислові продукти, хімічні сполуки, вироби, відходи, брухт тощо). Дорогоцінне каміння це природні та штучні (синтетичні) мінерали в сировині, необробленому та обробленому вигляді (виробах). Враховуючи вищевикладене, позивачу відмовлено у видачі свідоцтва платника єдиного податку на 2012 рік».
Позивач вважає відмову відповідача у видачі їй свідоцтва платника єдиного податку протиправною з наступних підстав.
Згідно з пунктом 299.9 статті 299 Податкового кодексу України підставами для прийняття органом державної податкової служби рішення про відмову у видачі суб'єкту господарювання свідоцтва платника єдиного податку є виключно: невідповідність такого суб'єкта господарювання вимогам статті 291 Податкового кодексу України; наявність у суб'єкта господарювання, який утворюється в результаті реорганізації (крім перетворення) будь-якого платника податку, непогашених податкових зобов'язань чи податкового боргу, що виникли до такої реорганізації; подання протягом календарного року більше одного разу заяви про перехід на спрощену систему оподаткування. Позивач зазначив, що як суб'єкт господарювання, він відповідає вимогам статті 291 Податкового кодексу України. У заяві про застосування спрощеної системи оподаткування позивачем були перелічені обрані види діяльності згідно з Класифікацією видів економічної діяльності КВЕД ДК 009:2005, відповідно до пункту 298.3 статті 298 Податкового кодексу України: 54.48.2 - Роздрібна торгівля годинниками та ювелірними виробами; 52.12.0 - Роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах без переваги продовольчого асортименту та 52.73.2 - Ремонт ювелірних виробів. Відповідно до підпункту 4 підпункту 291.5.1 пункту 291.5 статті 291 Податкового кодексу України не можуть бути платниками єдиного податку суб'єкти господарювання (юридичні особи та фізичні особи-підприємці), які здійснюють видобуток, виробництво, торгівлю дорогоцінними металами і дорогоцінним камінням, у тому числі органогенного утворення. Відповідно до Закону України від 19 жовтня 2010 року № 2608-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обмеження державного регулювання господарської діяльності» (введений у дію з 16 листопада 2010 року) виключено з переліку видів діяльності, що підлягають ліцензуванню, виготовлення виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення, напівдорогоцінного каміння; торгівлю виробами з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення, напівдорогоцінного каміння. А отже, виробництво ювелірних виробів і торгівля ювелірними виробами не підлягають ліцензуванню на відміну від видобутку, виробництва і реалізації дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, при здійсненні яких суб'єкти господарювання не можуть бути платниками єдиного податку. Таким чином, резюмує позивач, діяльність з виробництва ювелірних виробів, торгівлі ювелірними виробами не входить до визначених законами України понять видобутку, виробництва, реалізації дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, у тому числі дорогоцінного каміння органогенного утворення, щодо яких встановлені обмеження на застосування спрощеної системи оподаткування.
Позивач наголосив, що відповідно до пункту 56.21 статті 56 Податкового кодексу України у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.
У судовому засіданні позивач та представник позивача позовні вимоги підтримали повністю, надали пояснення, аналогічні викладеним у позові, просили адміністративний позов задовольнити повністю.
Відповідач адміністративний позов не визнав, про що подав заперечення в яких зазначив, що абзацом четвертим підпункту 291.5.1 пункту 291.5 статті 291 глави 1 розділу ХІV Податкового кодексу України встановлено, що фізичні особи - підприємці - платники єдиного податку, які здійснюють видобуток, виробництво, реалізацію дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, у тому числі органогенного утворення, не можуть бути платниками єдиного податку. Законом, який визначає правові основи і принципи державного регулювання видобутку, виробництва, використання, зберігання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контролю за операціями з ними, є Закон України від 18 листопада 1997 року № 637/97-ВР «Про державне регулювання видобутку, виробництва і використання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контроль за операціями з ними». Статтею 1 цього Закону надано визначення дорогоцінних металів та дорогоцінного каміння, видобуток дорогоцінного металу та дорогоцінного каміння.
Згідно із Класифікацією видів економічної діяльності ДК 009:2005 діяльність щодо видобутку дорогоцінних металів належить до підкласу 13.20.0 «Добування руд інших кольорових металів» має переважно статистичне призначення та методологічні основи застосування.
Таким чином, суб'єкти господарювання, які здійснюють видобуток, виробництво та реалізацію дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, у тому числі ювелірних виробів, не можуть застосовувати спрощену систему оподаткування.
В судовому засіданні представник відповідача надав пояснення, аналогічні викладеним в письмових запереченнях та просив відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 16 травня 2012 року здійснено процесуальне правонаступництво відповідача, змінивши державну податкову інспекцію в м. Первомайську Луганської області на Первомайську об'єднану державну податкову інспекцію Луганської області Державної податкової служби.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 69-72 Кодексу адміністративного судочинства України, встановивши фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини, суд прийшов до такого.
Згідно із частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди відповідно до вимог частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України та застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено під час судового розгляду, ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) зареєстрований фізичною особою - підприємцем виконавчим комітетом Первомайської міської ради Луганської області 01 вересня 2003 року за № 2 3880170000000691 (а.с. 18).
З метою отримання свідоцтва платника єдиного податку фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернувся до державної податкової інспекції в м. Первомайську Луганської області із заявою від 06 січня 2012 року про застосування спрощеної системи оподаткування із обранням другої групи та зазначенням у якості видів діяльності: - 52.48.2 роздрібна торгівля годинниками та ювелірними виробами, 52.12.0 роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах без переваги продовольчого асортименту, 52.73.2 - Ремонт ювелірних виробів (а.с. 11-12).
До вказаної заяви позивачем доданий розрахунок доходу за попередній календарний рік, що передує року переходу на спрощену систему оподаткування (а.с. 13).
Рішенням державної податкової інспекції в м. Первомайську Луганської області, викладеним у листі від 10 лютого 2012 року № 450/17-006/92, фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва платника єдиного податку на 2012 рік (а.с. 14).
Підставою для прийняття рішення про відмову фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 у видачі свідоцтва платника єдиного податку на 2012 рік стало здійснення позивачем роздрібної торгівлі ювелірними виробами, що, на думку податкового органу, не дозволяє позивачу бути платником єдиного податку згідно з підпунктом 291.5.1 пункту 291.5 статті 291 Податкового кодексу України. Інших підстав для відмови у видачі свідоцтва платника єдиного податку відповідачем у рішенні від 10 лютого 2012 року № 450/17-006/92 не зазначено.
Пунктом 291.3 статті 291 Податкового кодексу України встановлено, що юридична особа чи фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.
Згідно з підпунктом 2 пункту 291.4 статті 291 Податкового кодексу України друга група суб'єктів господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності - це фізичні особи - підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови, що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв: - не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб; - обсяг доходу не перевищує 1000000 гривень. Дія цього підпункту не поширюється на фізичних осіб - підприємців, які надають посередницькі послуги з купівлі, продажу, оренди та оцінювання нерухомого майна (група 70.31 КВЕД ДК 009:2005). Такі фізичні особи - підприємці належать виключно до третьої групи платників єдиного податку, якщо відповідають вимогам, встановленим для третьої групи.
За приписами підпунктів 298.1.1 та 298.1.2 пункту 298.1 статті 298 Податкового кодексу України для обрання або переходу на спрощену систему оподаткування суб'єкт господарювання подає до органу державної податкової служби заяву. Зареєстровані в установленому порядку фізичні особи - підприємці, які до закінчення місяця, в якому відбулася державна реєстрація, подали заяву щодо обрання спрощеної системи оподаткування та ставки єдиного податку, встановленої для першої або другої групи, вважаються платниками єдиного податку з першого числа місяця, наступного за місяцем, у якому виписано свідоцтво платника єдиного податку.
Згідно пунктів 299.1 та 299.5 статті 299 Податкового кодексу України встановлено, що свідоцтво платника єдиного податку видається суб'єкту господарювання, який подав до органу державної податкової служби заяву щодо обрання або переходу на спрощену систему оподаткування. Свідоцтво платника єдиного податку видається органом державної податкової служби безоплатно протягом 10 календарних днів з дня подання суб'єктом господарювання заяви.
Пунктом 299.8 статті 299 Податкового кодексу України встановлено, що у разі відмови у видачі свідоцтва платника єдиного податку орган державної податкової служби зобов'язаний надати протягом 10 календарних днів з дня подання суб'єктом господарювання заяви письмову вмотивовану відмову, яка може бути оскаржена суб'єктом господарювання у встановленому порядку.
У відповідності із підпунктом 1 пункту 299.9 статті 299 Податкового кодексу України підставами для прийняття органом державної податкової служби рішення про відмову у видачі суб'єкту господарювання свідоцтва платника єдиного податку є невідповідність такого суб'єкта господарювання вимогам статті 291 цієї глави.
Підпунктом 4 підпункту 291.5.1 пункту 291.5 статті 291 Податкового кодексу України передбачено, що не можуть бути платниками єдиного податку суб'єкти господарювання (юридичні особи та фізичні особи - підприємці), які здійснюють видобуток, виробництво, реалізацію дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, у тому числі органогенного утворення.
Правові основи і принципи державного регулювання видобутку, виробництва, використання, зберігання виробництва дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контролю за операціями з ними регулює Закон України від 18 листопада 1997 року № 637/97-ВР «Про державне регулювання видобутку, і використання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контроль за операціями з ними».
Статтею 1 зазначеного Закону визначено, що
- дорогоцінні метали - золото, срібло, платина і метали платинової групи паладій, іридій, родій, осмій, рутеній) у будь-якому вигляді та стані (сировина, сплави, напівфабрикати, промислові продукти, хімічні сполуки, вироби, відходи, брухт тощо);
- дорогоцінне каміння - природні та штучні (синтетичні) мінерали в сировині, необробленому та обробленому вигляді (виробах);
- дорогоцінне каміння органогенного утворення - перли і бурштин в сировині, необробленому та обробленому вигляді;
- видобуток дорогоцінних металів - вилучення дорогоцінних металів з надр і відходів гірничо-збагачувального або металургійного виробництва (хвости збагачення, відвали, шлаки, шлами, недогарки) усіма можливими способами;
- видобуток дорогоцінного каміння та напівдорогоцінного каміння - вилучення дорогоцінного каміння та напівдорогоцінного каміння з гірських порід усіма можливими способами;
- виробництво дорогоцінних металів - вилучення дорогоцінних металів із комплексних руд, концентратів та інших напівпродуктів, відходів і брухту, що містять ці метали, та афінаж дорогоцінних металів;
- афінаж дорогоцінних металів - металургійний процес одержання дорогоцінних металів високої чистоти шляхом відділення від них забруднюючих домішок.
Згідно із КВЕД ДК 009:2005 діяльність щодо видобутку дорогоцінних металів належить до підкласу 13.20.0 «Добування руд інших кольорових металів», а діяльність щодо видобутку дорогоцінного каміння - до підкласу 14.50.0 «Інші галузі добувної промисловості, не віднесені до інших групувань».
Діяльність щодо виробництва дорогоцінних металів належить до підкласу 27.41.0, що включає виробництво та афінаж необроблених дорогоцінних металів: золота, срібла, платини тощо; виробництво сплавів з дорогоцінних металів; виробництво напівфабрикатів з дорогоцінних металів; нанесення покриття з срібла на недорогоцінні метали; нанесення покриття з золота на недорогоцінні метали та срібло; нанесення покриття з платини або металів платинової групи на золото, срібло та недорогоцінні метали. При цьому, цей підклас не включає:
- виробництво годинникових корпусів з дорогоцінних металів (клас 33.50);
- виробництво ювелірних виробів з дорогоцінних металів (клас 36.22).
Жоден із зазначених видів діяльності не містить робіт, які б включали або були б пов'язані з виготовленням ювелірних та побутових виробів з дорогоцінними металами та дорогоцінним камінням. Зазначені види діяльності не передбачають наявність як результату їх провадження кінцевого продукту (товару) у вигляді ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, що можуть бути реалізовані.
Таким чином, не можуть обрати спрощену систему оподаткування, обліку та звітності юридичні особи і фізичні особи - підприємці, які здійснюють видобуток, виробництво, реалізацію дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, у тому числі органогенного утворення, за сферою регулювання Закону України від 18 листопада 1997 року № 637/97-ВР «Про державне регулювання видобутку, виробництва і використання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контроль за операціями з ними» та вищевказаними кодами КВЕД ДК 009:2005.
Щодо сфери торгівлі ювелірними виробами з дорогоцінними металами та дорогоцінним камінням у КВЕД ДК 009:2005 визначені:
- підклас 51.47.9 «Оптова торгівля іншими непродовольчими товарами споживчого призначення, н. в. і. г.. Цей підклас включає:
- оптову торгівлю неелектричними музичними інструментами та нотами, фотографічними та оптичними товарами, іграми та іграшками, годинниками, ювелірними виробами, спортивними товарами, велосипедами, їх частинами та належностями, виробами зі шкіри та дорожніми належностями, іншими непродовольчими товарами споживчого призначення;
- підклас 51.52.4 «Оптова торгівля золотом та іншими дорогоцінними металами»;
- підклас 51.56.0 «Оптова торгівля іншими проміжними продуктами», що включає оптову торгівлю коштовним камінням;
- підклас 52.12.0 «Роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах без переваги продовольчого асортименту». Цей підклас включає:
- роздрібну торгівлю в універсальних магазинах широким асортиментом товарів без переваги продовольчих товарів: одягом, меблями, побутовими електротоварами, залізними виробами, косметичними товарами, ювелірними виробами, іграшками, спортивними товарами тощо;
- підклас 52.48.2 «Роздрібна торгівля годинниками та ювелірними виробами».
При цьому, Податковим кодексом України не встановлено обмежень на застосування спрощеної системи оподаткування суб'єктами господарювання, що здійснюють діяльність з виготовлення та реалізації ювелірних та побутових виробів з дорогоцінними металами та дорогоцінним камінням.
Крім того, зі змісту частини 2 статті 4 та статті 22 Закону України від 18 листопада 1997 року № 637/97-ВР «Про державне регулювання видобутку, виробництва і використання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контроль за операціями з ними» вбачається, що законодавець розмежовує операції з дорогоцінними металами, дорогоцінним камінням, дорогоцінним камінням органогенного утворення та напівдорогоцінним камінням та операції з ювелірними виробами з них.
Таким чином, достатніми умовами для застосування спрощеної системи оподаткування відповідно до положень Податкового кодексу України є здійснення виробництва ювелірних виробів з дорогоцінних металів, а також оптової та роздрібної торгівлі ювелірними виробами. При цьому, про такі види діяльності фізична особа - підприємець зазначає у заяві при обранні спрощеної системи оподаткування.
Відповідно до підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України податкове законодавство України ґрунтується на принципі презумпції правомірності рішень платника податку, згідно якого в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.
У відповідності із пунктом 56.21 статті 56 Податкового кодексу України у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.
Враховуючи наведене, суд вважає, що суб'єкти господарювання при здійсненні ними оптової та роздрібної торгівлі ювелірними виробами мають право обрати спрощену систему оподаткування, обліку та звітності та зареєструватися платниками єдиного податку відповідно до норм Податкового кодексу України.
На підставі наведеного, суд вважає, що відмова відповідача у видачі свідоцтва платника єдиного податку, викладена у наданій позивачу відповіді від 10 лютого 2012 року № 450/17-006/92, є безпідставною та необґрунтованою.
Відповідач як суб'єкт владних повноважень, на якого частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладено обов'язок щодо доказування правомірності своїх дій та рішень, не довів суду правомірності свого рішення, що є підставою для задоволення адміністративного позову.
Згідно з частиною 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні 16 травня 2012 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено до 21 травня 2012 року, про що згідно вимог частини 2 статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.
Керуючись статтями 2, 9, 10, 11, 17, 18, 23, 69-72, 87, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов фізичної особи ОСОБА_1 до Первомайської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області Державної податкової служби про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - підприємця задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Первомайської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області про відмову фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 у видачі свідоцтва платника єдиного податку, зміст якого викладений у листі Первомайської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області від 10 лютого 2012 року за № 450/17-006/92.
Зобов'язати Первомайську об'єднану державну податкову інспекцію Луганської області Державної податкової служби видати фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, місце проживання: АДРЕСА_1) свідоцтво платника єдиного податку згідно поданої заяви про застосування спрощеної системи оподаткування.
Стягнути з Державного бюджету України на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, місце проживання: АДРЕСА_1) судові витрати зі сплати судового збору в сумі 32,19 грн. (тридцять дві гривні дев'ятнадцять копійок).
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.
Згідно з частиною 3 статті 160 КАС України постанова складена у повному обсязі 21 травня 2012 року.
СуддяР.С. Твердохліб