14 травня 2012 року Справа № 2а/0370/2584/11
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Лозовського О.А.,
при секретарі судового засідання Сіжук О.В.,
з участю представника позивача Вознюка А.М.,
представника відповідача Сільськогосподарського приватного підприємства "Дружба" Киричук З.П.,
представника відповідача Приватного підприємства "Нафта центр" Козак Ю.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом за позовом Луцької об'єднаної державної податкової інспекції до Сільськогосподарського приватного підприємства "Дружба", Приватного підприємства "Нафта центр" про стягнення коштів, одержаних за нікчемними правочинами,
Луцька об'єднана державна податкова інспекція (далі - Луцька ОДПІ) звернулася з позовом до Сільськогосподарського приватного підприємства «Дружба» (далі - СГПП «Дружба»), Приватного підприємства «Нафта центр» (далі - ПП «Нафта центр») про стягнення в дохід держави коштів, одержаних за нікчемними правочинами.
18.10.2011 року позивачем подано заяву про уточнення позовних вимог, в якій просить стягнути в дохід держави з СГПП «Дружба» 310683,60 грн. та з ПП «Нафта центр» 310683,60 грн., отриманих за нікчемними правочинами.
Позовні вимоги мотивовані тим, що Луцькою ОДПІ було проведено позапланову виїзну перевірку СГПП «Дружба» у зв'язку з ненаданням повного документального підтвердження на письмовий запит Луцької ОДПІ за грудень 2010 року. За наслідками перевірки складено акт від 21.04.2011 року №2471/23-3/03737284. Даною перевіркою встановлено відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів за період з 01.12.2010 року по 31.12.2010 року, які підпадають під визначення статті 3 Закону України "Про податок на додану вартість", внаслідок чого завищено податковий кредит за грудень 2010 року на суму 51780,60 грн.
Актом Луцької ОДПІ №1500/23-2/37258919 від 16.03.2011 року «Про результати невиїзної документальної перевірки ПП «Нафта центр» з питань правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту декларацій з податку на додану вартість за період з 01.12.2010 року по 31.12.2010 року» встановлено порушення частини 1 статті 203, частини 1 статті 207, пункту 1 статті 216, статті 228 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ПП «Нафта центр» з покупцями в сумі 876550 грн. та з постачальниками в сумі 874151 грн. по операції купівлі-продажу ПП «Нафта центр» не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже є нікчемними по ланцюгу постачання до «вигодонабувача».
Крім того, перевіркою встановлено, що згідно з поданою ПП «Нафта центр» до Луцької ОДПІ податковою декларацією з ПДВ за грудень 2010 (вх. від 19.01.2011 р. № 9006274422) завищено податкові зобов'язання на суму 876550,00 грн.
Разом з тим, позивач вказує на те, що операції ПП «Нафта центр» та контрагента-покупця не містять у своїй суті розумних економічних або інших причин (ділової мети) систематичного (протягом місяця) придбання та продажу товарів, не підтверджуються відомостями про наявність майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі-продажу, власних або орендованих основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів, технічного персоналу.
Вважають, що договір поставки №0111/10-2 від 01.11.2010 року, укладений між ПП «Нафта центр» (постачальник) та СГПП «Дружба» (покупець) та договір на відповідальне зберігання №2912-78 від 29.12.2010 року укладений між СГПП «Дружба» (поклажодавець) та ПП «Нафта центр» (зберігач) є нікчемними та такими, що не спрямовані на настання правових наслідків, суперечать моральним засадам суспільства та порушують публічний прядок.
В зв'язку з вищевикладеним, просять позов задовольнити. Стягнути з СГПП «Дружба» в дохід держави 310683,60 грн. та стягнути з ПП «Нафта центр» в дохід держави 310683,60 грн., отриманих за нікчемними правочинами.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, викладених в позовній заяві, просить позов задовольнити.
Представник відповідача СГПП «Дружба» Киричук З.П. в судовому засіданні заявлений позов не визнала. В задоволенні позовних вимог просила відмовити повністю.
Представник відповідача ПП «Нафта центр» Козак Ю.Ю. в судовому засіданні та в наданих суду письмових запереченнях заявлений позов заперечила та суду пояснила, що постановою Волинського окружного адміністративного суду від 08.07.2011 року визнано протиправними дії Луцької ОДПІ, які полягають у викладенні в акті перевірки від 16.03.2011 року за №1500/23-2/37258919 недостовірних та незаконних висновків (відомостей) про нікчемність фінансово-господарських операцій між ПП «Нафта центр» та контрагентами - постачальниками та покупцями. Дана постанова набрала законної сили. А тому, вимоги позивача про стягнення в дохід держави коштів, одержаних за нікчемним правочином є безпідставними. Просить в задоволенні позову відмовити повністю.
Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши подані суду письмові докази, приходить до висновку, що адміністративний позов не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Судом встановлено, що Луцькою ОДПІ було проведено позапланову виїзну перевірку СГПП «Дружба» у зв'язку із ненаданням відповіді на письмовий запит Луцької ОДПІ за грудень 2010 року. За наслідками даної перевірки складено акт № 2417/23-3/03737284 від 21.04.2011 року. Перевіркою встановлено порушення підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР (далі - Закон №168/97-ВР), в результаті чого завищено податковий кредит по ПДВ за грудень 2010 року на суму 51780,60 грн.; підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону №168/97-ВР, в результаті чого занижено суму ПДВ, яка в поточному звітному періоді підлягає відображенню в особовому рахунку платника та повністю залишається у розпорядженні сільськогосподарського підприємства (позитивне значення суми рядка 18) за грудень 2010 року на суму 51780,60 грн.; статей 203, 215, 228, 662, 655, 656 Цивільного кодексу України в частині недодержання правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними.
В основу даного акту покладено висновки Луцької ОДПІ, зроблені в результаті проведення невиїзної документальної перевірки ПП «Нафта центр» з питань правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту декларацій з ПДВ за період з 01.12.2010 року по 31.12.2010 року, за наслідками якої складено акт № 1500/23-2/37258919 від 16.03.2011 року. З вказаного акту вбачається, що позивачем порушено підпункт 3.1.1 пункту 3.1 статті 3, пункт 4.1 статті 4, підпункт 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", пункт 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", в результаті чого завищено суму податкових зобов'язань за період з 01.12.2010 року по 31.12.2010 року на загальну суму ПДВ 876550 грн., в тому числі за грудень 2010 року на суму ПДВ 876550 грн., також порушення підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7, пункту 10.1 статті 10, пункту 1.3 статті1, пунктів 9.1, 9.2, 9.3, 9.8 статті 9 Закону України "Про податок на додану вартість", пункту 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", в результаті чого завищено суму податкового кредиту за період з 01.12.2010 року по 31.12.2010 року на загальну суму ПДВ 874151 грн., в тому числі за грудень 2010 року на суму ПДВ 874151 грн. Крім цього, перевіркою встановлено порушення ПП "Нафта Центр"пункту 3 статті 5 та пункт 1 статті 7 Господарського кодексу України, пункт 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підпункт 3.1.1 пункту 3.1 статті 3, пункт 4.1 статті 4, підпункт 7.3.1 пункту 7.3 статті 7, підпункт 7.4.1, підпункт 7.4.5 пункту 7.4, підпункт 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого завищено нарахований податок на додану вартість за період з 01.12.2010 року по 31.12.2010 року в сумі 2399 грн., в тому числі грудень 2010 року -2399 грн. та порушення частини 1 статті 203, частини 1 статті 207, статті 215, пункту 1 статті 216, статті 228 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ПП "Нафта Центр"з покупцями в сумі 876550 грн. та постачальниками в сумі 874151 грн. по операції купівлі-продажу, ПП "Нафта Центр"не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже є нікчемними по ланцюгу постачання до "вигодонабувача".
З матеріалів справи вбачається, що між ПП «Нафта центр» (постачальник) та СГПП «Дружба» (покупець) було укладено договір поставки №0111/10-2 від 01.11.2010 року, відповідно до умов якого ПП «Нафта центр» (постачальник) зобов'язується поставити та передати зі складу СГПП «Дружба» (покупцю) нафтопродукти в асортименті, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар на умовах даного договору. Сума договору складає суму товару отриманого по всіх видаткових накладних та становить 110683,60 грн., в тому числі ПДВ - 18447,27 грн. Підпунктом 6.2. договору поставки передбачено, що передача товару здійснюється в пункті поставки. Перехід права власності на товар відбувається в момент передачі товару та підписання сторонами накладних. Умови поставки товару згідно договору - доставка транспортом постачальника або самовивіз за домовленістю сторін. Для отримання товару у ПП «Нафта центр» на матеріально відповідальну особу СГПП «Дружба» було виписане доручення. Згідно доручення був отриманий товар, про що свідчать підпис на видаткових накладних матеріально відповідальних осіб обох сторін та переданий для доставки перевізнику на склад покупця. На поставлений товар були виписані і податкові накладні №110 від 03.12.2010 року, №173 від 29.12.2010 року (Т.I, а.с. 51, 54).
ПП «Нафта центр» суму податкового зобов'язання в розмірі 876550,00 грн. грудня 2010 року відобразило у декларації з ПДВ за грудень 2010 року.
Крім того, 29.12.2010 року між вказаними суб'єктами господарської діяльності було укладено договір на відповідальне зберігання №2912-78, відповідно до умов якого ПП «Нафта центр» (зберігач) зобов'язується зберігати дизельне паливо в кількості 27777 літрів, вартістю 200000 грн. передане йому СГПП «Дружба» (поклажодавцем) терміном до 15.03.2011 року, згідно додатку №1 до Договору і повернути це майно в цілісності на умовах, визначених даним договором, окремими партіями згідно накладних.
Факт зберігання товару підтверджується наявними в матеріалах справи договорами ПП «Нафта центр» на оренду офісних, складських приміщень, ємкостей для зберігання палива, транспортних засобів, актами здачі-прийняття виконаних робіт (Т.I, а.с. 58-122).
Крім того, для забезпечення роботи на підприємстві у відповідача наявні штатні працівники, що підтверджується податковим розрахунком сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку за 4 квартал 2010 року.
Рух коштів та поставки товару проведений відповідачами в бухгалтерському обліку, що підтверджується журналом-ордером і відомістю по рахунку 631 з вітчизняними постачальниками.
На підтвердження здійсненої систематичної закупівлі та постачання товару основними покупцями, відповідачем ПП «Нафта центр» надано журнал - ордер і відомість по рахунку 361 розрахунки з вітчизняними покупцями за грудень 2010 року.
Відповідно до частин першої, другої статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
На думку суду, позивач у даній справі не довів недійсність вищевказаних правочинів, з огляду на наступне.
Відповідно до статті 3 Господарського кодексу України (далі - ГК України) під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.
Згідно підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі -ПК України) господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Згідно з частиною 1 статті 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Відповідно до частини 2 статті 215 частини 1 статті 216 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
Перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК України, зокрема це: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
Відповідно до статті 207 ГК України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути, на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади, визнано судом недійсним повністю або в частині.
Необхідними умовами для визнання зобов'язання недійсним відповідно до частини 1 статті 207 ГК України є, зокрема, його вчинення з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків.
Наявність умислу у сторін (сторони) угоди означає, що вони (вона), виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність вчинення зобов'язання і суперечність його мети інтересам держави та суспільства і прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків.
Таким чином, при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін.
В судовому засіданні встановлено, що правочини, укладені між ПП «Нафта центр» та СГПП «Дружба», виконані обома сторонами.
За таких обставин суд вважає, що податковим органом не доведено, що господарські зобов'язання між даними суб'єктами господарської діяльності не містять у своїй суті розумних економічних або інших причин систематичного придбання-продажу товарів та вчинені з метою, заздалегідь суперечною інтересам держави та суспільства та не були спрямовані на реальне настання правових наслідків.
Згідно зі статтею 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Сторони самостійно визначають форму договору. В силу статті 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Луцькою ОДПІ не надано доказів, які б свідчили про відсутність волевиявлення за істотними умовами договору однією із сторін та спір між сторонами щодо недійсності договору відсутній.
Факт придбання та зберігання товару підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами: копіями податкових накладних, видаткових накладних, реєстрів отриманих та виданих податкових накладних, товарно-транспортних накладних, договорів на оренду офісних, складських приміщень, ємкостей для зберігання палива, транспортних засобів, актів здачі-прийняття виконаних робіт, .
Оцінюючи докази, які є у справі, суд враховує норми частини другої та третьої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", згідно якої підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо -безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Зазначені вимоги законодавства відповідачами дотримані, всі наявні первинні документи бухгалтерського обліку складені належним чином та підтверджують обставини реального здійснення господарських операцій між відповідачем та його контрагентами, належними доказами підтверджено отримання товару від постачальників та його зберігання.
При цьому, позивачем не надано суду будь-яких доказів, які б давали підстави для сумніву у реальності проведених господарських операцій між ПП «Нафта центр» та СГПП «Дружба» зокрема, фактів припинення юридичної особи, визнання недійсними установчих документів, свідоцтва платника податку на додану вартість, фіктивності підприємництва, встановлених відповідним судовим рішенням, що набрало законної сили, не здійснення господарської діяльності тощо, а також інших доказів про те, що дані податкових накладних, виписаних постачальниками, не відповідають дійсності.
Вказана обставина також підтверджується висновками, зробленими в ході розгляду Волинським окружним адміністративним судом справи (№ 2а/0370/1521/11) за позовом ПП «Нафта центр» до Луцької ОДПІ про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії. Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 08.07.2011 року адміністративний позов задоволено повністю, визнано протиправними дії Луцької об'єднаної державної податкової інспекції по проведенню документальної позапланової невиїзної перевірки на підставі наказу начальника Луцької об'єднаної державної податкової інспекції від 15.03.2011 року №710 та визнано протиправними дії Луцької об'єднаної державної податкової інспекції, які полягають у викладенні в акті перевірки від 16.03.2011 року за №1500/23-2/37258919 недостовірних та незаконних висновків (відомостей) про нікчемність фінансово-господарських операцій між ПП «Нафта центр» та контрагентами - постачальниками та покупцями. З дослідженої в судовому засіданні постанови вбачається, що висновки Луцької ОДПІ про нікчемність правочинів зроблені без дослідження первинних документів та документів бухгалтерської і фінансової звітності, а тому не вважаються достатньо обґрунтованими. Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 01.02.2012 року постанову Волинського окружного адміністративного суду від 08.07.2011 року залишено без змін.
Враховуючи викладене суд вважає, що в судовому засіданні належними та допустимими доказами доведено, що вказані договори укладені між відповідачами у відповідності до вимог чинного законодавства, були виконані в повному об'ємі та спричинили реальні зміни майнового стану платників податків. У результаті реалізації угоди відбувся реальний рух активів платників податків, що підтверджено наявними в матеріалах справи доказами.
Наявність законодавчо визначених обставин для формування податкового кредиту з податку на додану вартість та декларування податкових зобов'язань є обов'язковою, але не безумовною підставою для визнання правомірності такого формування (декларування) за умови, якщо податковий орган доведе, що відомості у документах, на підставі яких вони сформовані, не відповідають дійсності, в тому числі, коли господарські операції з придбання-продажу товарів (робіт, послуг) не мали реального характеру. Позивачем не доведено, що відомості у податкових накладних, виписаних постачальником на поставку нафтопродуктів СГПП «Дружба» та інші первинні документи по поставці товару, відповідальному зберіганню, не відповідають дійсності.
Отже, висновки позивача про нікчемність договору поставки №0111/10-2 від 01.11.2010 року та договору на відповідальне зберігання №2912-78 від 29.12.2010 року є помилковими та не ґрунтуються на фактичних обставинах по справі, а тому в задоволенні позовних вимог Луцької ОДПІ про стягнення коштів, отриманих за нікчемними правочинами, слід відмовити.
Керуючись статтями 11, 17, 158, частиною 3 статті 160, статтями 162, 163, 186 КАС України, на підставі Податкового кодексу України, Цивільного кодексу України, суд
В задоволенні адміністративного позову Луцької об'єднаної державної податкової інспекції до Сільськогосподарського приватного підприємства "Дружба", Приватного підприємства "Нафта центр" про стягнення коштів, одержаних за нікчемними правочинами, відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, повний текст якої буде виготовлено 18 травня 2012 року. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.
Головуючий О.А.Лозовський