10 травня 2012 року Справа № 2а/0370/1147/12
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Валюха В.М.,
розглянувши в місті Луцьку в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в місті Ковелі та Ковельському районі Волинської області про скасування рішень,
Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернулася з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в місті Ковелі та Ковельському районі Волинської області (далі - УПФУ в місті Ковелі та Ковельському районі, відповідач) про скасування рішень про застосування фінансових санкцій від 04.04.2012 року № 1944, № 1945, № 1946.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішеннями першого заступника начальника УПФУ в місті Ковелі та Ковельському районі від 04.04.2012 року № 1944, № 1945, № 1946 на позивача накладено штраф у розмірі по 170 грн. 00 коп. кожним рішенням, а всього на суму 510 грн. 00 коп., за неподання відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку за 2008, 2009, 2011 роки. Позивач вважає такі рішення незаконними з наступних підстав.
До 01.01.2011 року відносини, що виникали між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, регулювалися Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Пунктом 4 статті 17 цього Закону було встановлено, що страхувальник зобов'язаний подавати звітність територіальним органам Пенсійного фонду у строки, в порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом, а за невиконання цього обов'язку було передбачено накладення штрафу згідно з пунктом 5 частини дев'ятої статті 106 цього Закону. Проте дані норми статей 17, 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» втратили чинність з 01.01.2011 року. Застосування після 01.01.2011 року штрафних санкцій на підставі норм, що втратили чинність, є порушенням статті 58 Конституції України щодо зворотної дії в часі нормативно-правових актів.
Позивач просить скасувати рішення УПФУ в місті Ковелі та Ковельському районі про застосування фінансових санкцій від 04.04.2012 року № 1944, № 1945, № 1946.
В поданих до суду письмових заперечення проти адміністративного позову від 28.04.2012 року № 3176/09-22 (а. с. 17) відповідач адміністративний позов не визнав та надав пояснення такого змісту.
Позивач перебуває на обліку в УПФУ в місті Ковелі та Ковельському районі як страхувальник. Відповідно до пункту 4 частини другої статті 17 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (в редакції Закону, чинній на час виникнення спірних правовідносин і до 31.12.2010 року) та пункту 4 частини другої статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» страхувальники (платники єдиного внеску) зобов'язані подавати звітність територіальним органам Пенсійного фонду у строки, в порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом. Така звітність подається до органів Пенсійного фонду один раз на рік до 1 квітня року, наступного за базовим звітним періодом.
Пунктом 5 частини дев'ятої статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено, що за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою або подання недостовірних відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку та іншої звітності, передбаченої законодавством, до територіальних органів Пенсійного фонду на страхувальників накладається штраф у розмірі 10 відсотків суми страхових внесків, які були сплачені або підлягали сплаті за відповідний звітний період, за кожний повний або неповний місяць затримки подання відомостей, звітності, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. На підставі цієї норми відповідач застосував до позивача штраф за несвоєчасне подання звітності за 2008, 2009 роки у розмірі по 170 грн. 00 коп. за кожне порушення. Що стосується несвоєчасного подання звітності за 2011 рік, то штрафні санкції застосовані відповідно до пункту 4 частини одинадцятої статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» у розмірі 170 грн. 00 коп. Строки давності щодо стягнення штрафів не застосовуються.
В обґрунтування правомірності своїх рішень відповідач посилається також на положення пункту 7 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», який визначає, що на період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.
Відповідач просить в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
В судове засідання, призначене на 10 год. 50 хв. 10.05.2012 року, позивач та представник відповідача не прибули, проте подали до суду письмові клопотання про розгляд справи за їх відсутності (а. с. 17, 19).
Відповідно до частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Як передбачено частиною першою статті 41 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Таким чином, оскільки в судове засідання позивач та представник відповідача не прибули, при цьому, від них надійшли клопотання про розгляд справи за їх відсутності, а дану справу можливо розглянути і вирішити на основі наявних матеріалів, тому суд приходить до висновку, що судовий розгляд справи необхідно здійснювати в порядку письмового провадження, без фіксування адміністративного процесу технічними засобами.
Дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає до задоволення частково з таких мотивів та підстав.
Судом встановлено, що позивач фізична особа - підприємець ОСОБА_1, правовий статус якої підтверджується Спеціальним витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців станом на 10.05.2012 року (а. с. 21-23), зареєстрована в УПФУ в місті Ковелі та Ковельському районі як платник страхових внесків (страхувальник) на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, з 01.01.2011 року - як платник єдиного внеску за реєстраційним номером НОМЕР_1, перебуває на особливій системі оподаткування зі сплатою фіксованого податку, про що зазначено відповідачем у акті № 969 від 04.04.2012 року (а. с. 7).
УПФУ в місті Ковелі та Ковельському районі встановлено факт несвоєчасного подання позивачем відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку, а саме відповідні звіти за 2008, 2009, 2011 рік зі строком подання відповідно до 01.04.2009 року, 01.04.2010 року, 01.04.2012 року фактично подані 04.04.2012 року, чим порушено пункт 3.2 Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 08.10.2010 року № 22-2, та пункт 4 частини другої статті 6 Закону України «Про збір та облік внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування». За результатами виявленого порушення УПФУ в місті Ковелі та Ковельському районі складено акт № 969 від 04.04.2012 року (а. с. 7).
04.04.2012 року першим заступником начальника УПФУ в місті Ковелі та Ковельському районі, на підставі пункту 7 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», пункту 5 частини дев'ятої статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» прийнято рішення № 1944, № 1945 про застосування фінансових санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності до органів Пенсійного фонду України за 2008, 2009 роки у розмірі по 170 грн. 00 коп. (а. с. 8-9).
Крім того, 04.04.2012 року першим заступником начальника УПФУ в місті Ковелі та Ковельському районі, на підставі пункту 4 частини одинадцятої статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» прийнято рішення № 1946 про застосування фінансових санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності до органів Пенсійного фонду України за 2011 рік у розмірі 170 грн. 00 коп. (а. с. 10).
Згідно із частиною другою статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюються на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Відповідно до частин першої, другої статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
На думку суду, відповідач не довів правомірність прийнятих рішень від 04.04.2012 року № 1944, № 1945 про застосування фінансових санкцій за несвоєчасне подання звітності за 2008, 2009 роки в загальному розмірі 340 грн. 00 коп., з огляду на таке.
Згідно із абзацом першим пункту 3 статті 11 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-IV (з наступними змінами та доповненнями, тут і надалі в редакції Закону, чинного до 01.01.2011 року) загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, у тому числі ті, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок), та члени сімей зазначених фізичних осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності. Такі особи є страхувальниками відповідно до пункту 5 статті 14 цього Закону.
Пунктом 4 частини другої статті 17 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що страхувальники зобов'язані подавати звітність територіальним органам Пенсійного фонду у строки, в порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом. Пунктом 5 частини дев'ятої статті 106 цього ж Закону визначено, що за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою або подання недостовірних відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку та іншої звітності, передбаченої законодавством, до територіальних органів Пенсійного фонду накладається штраф у розмірі 10 відсотків суми страхових внесків, які були сплачені або підлягали сплаті за відповідний звітний період, за кожний повний або неповний місяць затримки подання відомостей, звітності, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Проте, наведені положення статей 17, 106 зазначеного Закону з 01.01.2011 року виключені згідно з Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 року № 2464-VI.
З 01.01.2011 року набрав чинності Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 року № 2464-VI, який визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, тобто запроваджено інший порядок загальнообов'язкового державного соціального страхування, в тому числі пенсійного, у вигляді сплати нового консолідованого страхового внеску.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 4 цього Закону платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» платник єдиного внеску зобов'язаний подавати звітність до територіального органу Пенсійного фонду у строки, в порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом за погодженням з відповідними фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування та центральним органом виконавчої влади у галузі статистики.
Пунктом 3.2 Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 08.10.2010 року № 22-2, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.11.2010 року за № 1014/18309, передбачено, що ФО-підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, самі за себе і за членів сім'ї, які беруть участь у провадженні підприємницької діяльності; особи, які забезпечують себе роботою самостійно - займаються незалежною професійною діяльністю, а саме науковою, літературною, артистичною, художньою, освітньою або викладацькою, а також медичною, юридичною практикою, в тому числі адвокатською, нотаріальною діяльністю, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід безпосередньо від цієї діяльності, за умови, що такі особи не є найманими працівниками чи підприємцями, самі за себе формують та подають до органів Пенсійного фонду звіт один раз на рік до 1 квітня року, наступного за базовим звітним періодом.
Пунктом 4 частини одинадцятої статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» встановлено, що за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої цим Законом, територіальним органом Пенсійного фонду накладається штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а частина чотирнадцятої цієї ж статті передбачає, що про нарахування пені та застосування штрафів, передбачених цим Законом, посадова особа територіального органу Пенсійного фонду в порядку, встановленому Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, приймає рішення, яке протягом трьох робочих днів надсилається платнику єдиного внеску.
Підпунктом 9.3.5 пункту 9.3 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 року № 21-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16.01.2004 року за № 64/8663 (з наступними змінами та доповненнями), визначено, що рішення про накладення штрафу складається за формою згідно з додатком 17 та/або додатком 17а цієї Інструкції. Підставою для прийняття відповідних рішень є акт про зазначене порушення, складений у довільній формі, або акт перевірки.
З наведених положень нормативно -правових актів слід прийти до висновку, що правове регулювання порядку застосування штрафу за неподання (несвоєчасне) подання звітності до територіальних органів Пенсійного фонду до 01.01.2011 року було визначено положеннями Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», які з 01.01.2011 року були виключені та не підлягали застосуванню у зв'язку із набранням чинності Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», який визначав новий порядок сплати єдиного внеску, подання звітності та встановлював відповідальність за його недотримання.
При вирішенні питання щодо правомірності застосування відповідачем у 2011 році штрафу до позивача за порушення, які мали місце до 01.01.2011 року, суд враховує таке.
Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Як слідує із рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 року № 1/99-рп, частину першу статті 58 Конституції України щодо дії нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Відповідно, правомірність поведінки особи, зокрема, дотримання нею норм пенсійного законодавства, слід визначати із застосуванням законодавства, яке діяло на момент вчинення відповідних дій або бездіяльності такої особи. У свою чергу заходи відповідальності, які можуть бути застосовані до особи-порушника, слід визначати на підставі законодавства, яке є чинним на момент виявлення та застосування відповідних санкцій.
У спірному випадку на момент виявлення порушення 04.04.2012 року законодавчі норми, які передбачали відповідальність страхувальника за несвоєчасне подання звітності органам Пенсійного фонду за 2008 та 2009 роки, втратили чинність. За таких обставин, на думку суду, УПФУ в місті Ковелі та Ковельському районі не мало правових підстав у 2012 році застосовувати до позивача штраф за несвоєчасне подання звіту за 2008, 2009 роки, оскільки пункт 5 частини дев'ятої статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», який передбачав таку відповідальність, був виключений з 01.01.2011 року у зв'язку з набранням чинності Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
Відтак, рішення УПФУ в місті Ковелі та Ковельському районі від 04.04.2012 року № 1944, № 1945 про застосування фінансових санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності до органів Пенсійного фонду України за 2008, 2009 роки у розмірі по 170 грн. 00 коп. (всього - 340 грн. 00 коп.) є протиправними та підлягають скасуванню.
При цьому, суд не бере до уваги заперечення відповідача з посланням на пункт 7 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», згідно з яким на період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом. Наведені положення не наділяють територіальні органи Пенсійного фонду повноваженнями застосовувати штрафні санкції за порушення, що мали місце до 01.01.2011 року, а регулюють, зокрема, порядок стягнення сум штрафних санкцій, які були застосовані до 01.01.2011 року.
Разом з тим, позивач правомірно притягнута до відповідальності у вигляді застосування фінансових санкцій у розмірі 170 грн. 00 коп. згідно з рішенням УПФУ в місті Ковелі та Ковельському районі від 04.04.2012 року № 1946. Факт несвоєчасного подання позивачем звітності за 2011 рік зі строком подання до 01.04.2012 року мав місце, звіт фактично був поданий до територіальних органів Пенсійного фонду України 04.04.2012 року, що підтверджується актом № 969 від 04.04.2012 року (а. с. 7), та не заперечується позивачем. Відповідальність за таке порушення передбачена пунктом 4 частини одинадцятої статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», чинного на день вчинення та прийняття рішення про застосування фінансових санкцій.
Таким чином, виходячи із наданих частиною другою статті 162 КАС України суду повноважень, адміністративний позов слід задовольнити частково шляхом прийняття постанови про визнання протиправними та скасування рішень УПФУ в місті Ковелі та Ковельському районі про застосування фінансових санкцій від 04.04.2012 року № 1944, № 1945 про накладення штрафу на загальну суму 340 грн. 00 коп., у задоволенні решти позовних вимог про скасування рішення від 04.04.2012 року № 1946 про застосування фінансових санкцій у розмірі 170 грн. 00 коп. слід відмовити.
Позивач, звертаючись до суду з цим адміністративним позовом, сплатила судовий збір в сумі 109 грн. 00 коп. згідно з квитанцією № 59/97 від 19.04.2012 року (а. с. 2), хоча відповідно до вимог Закону України «Про судовий збір» позивачу необхідно було сплатити судовий збір в розмірі 107 грн. 30 коп.
Згідно із частиною третьою статті 94 КАС України, у зв'язку із задоволенням адміністративного позову частково, з Державного бюджету України на користь позивача слід присудити судовий збір відповідно до задоволених вимог, тобто у розмірі 70 грн. 82 коп.
Керуючись статтями 162, 163 КАС України, на підставі статті 58 Конституції України, Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», суд
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправними та скасувати рішення Управління Пенсійного фонду України в місті Ковелі та Ковельському районі Волинської області про застосування фінансових санкцій від 04 квітня 2012 року № 1944, № 1945.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з Державного бюджету України на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 70 гривень 82 копійки (сімдесят гривень вісімдесят дві копійки).
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.
Суддя В.М.Валюх