15 травня 2012 року Справа № 2а/0370/1161/12
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Плахтій Н.Б.,
при секретарі Грушецькому П.В.,
за участю перекладача ОСОБА_1,
позивачів ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_8, ОСОБА_4, ОСОБА_5,
представника позивачів ОСОБА_6,
представника відповідача ОСОБА_7,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_8, ОСОБА_4, ОСОБА_5 до Волинського пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, Державної міграційної служби України про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_8, ОСОБА_4, ОСОБА_5 звернулися до суду із адміністративним позовом до Волинського пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, Державної міграційної служби України (далі - відповідач, ВПТПІ), в якому просять визнати протиправним утримання їх в пункті тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в України, та зобов'язати адміністрацію відповідача звільнити позивачів з даної державної установи.
Позовні вимоги обгрунтовуються тим, що громадяни Афганістану, а саме: сім'я у складі чоловіка ОСОБА_2 та дружини ОСОБА_3 із трьома неповнолітніми дітьми, а також сім'я у складі чоловіка ОСОБА_8 та дружини ОСОБА_4 із неповнолітнім сином та братом чоловіка ОСОБА_5, були поміщені до Волинського пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, на підставі постанов Львівського окружного адміністративного суду від 18.10.2011 року про затримання на строк до 12 місяців та примусове видворення за межі України у справах за позовом Мостиського прикордонного загону Західного Регіонального управління Державної прикордонної служби України. Перебуваючи у ВПТПІ, вони звернулися до Управління міграційної служби у Волинській області із заявами про визнання їх біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, та 08.02.2012 року їм були видані довідки про звернення за захистом в Україні із строком дії до 28.02.2012 року. В подальшому міграційною службою термін цих довідок було продовжено до 27.04.2012 року на підставі положень статті 8 Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту» від 08.07.2011 року.
Позивачі звернулися до адміністрації ВПТПІ із заявою про звільнення їх з цієї установи, оскільки наявність у них довідок про звернення за захистом в Україні свідчить про законність перебування в цій державі та повністю виключає примусове тримання та ізоляцію. У відповідь на заяви позивачів адміністрація ВПТПІ відмовила у звільненні зазначених осіб з пункту та зазначила, що наявність довідок про звернення за захистом призупиняє виконання рішення про їх примусове видворення на період дії довідок, однак не скасовує рішення суду про їх затримання. Дії відповідача щодо протиправного утримання у ВПТПІ громадян Афганістану позивачі вважають протиправними. Просять суд зобов'язати відповідача звільнити їх з Волинського пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, Державної міграційної служби України.
В судовому засіданні позивачі та їх представник підтримали позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві, просили позов задовольнити. Додатково суду пояснили, що наявність у позивачів довідок про звернення за захистом в Україні, термін дії яких станом на дату розгляду справи судом знову продовжений до 27.05.2012 року, свідчить про легалізацію цих осіб у встановлений законодавством спосіб, з огляду на що громадяни Афганістану повинні бути звільнені з пункту відповідно до вимог пункту 15 Типового положення про пункт тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1110 (далі - Типове положення).
Відповідач у поданих суду запереченнях заявлений позов не визнав з тих підстав, що громадяни Афганістану поміщені до ВПТПІ 21 жовтня 2011 року на підставі постанов Львівського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2011 року про їх затримання та примусове видворення. Рішення суду у відповідності до ст.124 Конституції України є обов'язковим для його виконання усіма органами державної влади, отже підстави для звільнення позивачів з пункту відсутні. Зазначив, що таке звільнення можливе лише в разі визнання позивачів біженцями або особами, які потребують додаткового або тимчасового захисту, а також в разі скасування судового рішення про їх затримання. Просить відмовити в задоволенні позову.
Представник відповідача в судовому засіданні просила відмовити у задоволенні позовних вимог громадян Афганістану з підстав, викладених у запереченнях.
Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що заявлений позов не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За правилами частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Судом при розгляді справи встановлено і цього не заперечувалось представниками сторін, що 21 жовтня 2011 року ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_8, ОСОБА_4, ОСОБА_5 разом з неповнолітніми дітьми поміщені до Волинського ПТПІ на підставі постанов Львівського окружного адміністративного суду від 18.10.2011 року (а.с.53-54, 92-93, 114-115, 145) за спробу незаконного перетину державного кордону з України в Республіку Польща на ділянці відділу прикордонної служби «Краковець». Даний факт підтверджується також матеріалами Чопського прикордонного загону, а саме: протоколами про адміністративне затримання від 07.10.2011 року, протоколами опитування іноземців, протоколами особистого огляду і огляду речей та вилучення речей і документів від 07.10.2011 року, постановами про адміністративне затримання на строк до 10 діб від 10.10.2011 року (а.с.48-52, 82-91, 108-113, 138-143). Відповідно до постанов Львівського окружного адміністративного суду від 18.10.2011 року позивачі були затримані на строк до 12 місяців з розміщенням в пункті тимчасового перебування іноземців з подальшим примусовим видворенням за межі території України.
Також судом встановлено, що позивачі звернулися до Управління міграційної служби у Волинській області із заявами про визнання їх біженцями або особами, які потребують додаткового захисту. Внаслідок такого звернення позивачам були видані довідки №0000020, №0000021, №0000022, №0000023, №0000024 від 08.02.2012 року про звернення за захистом в Україні із строком дії до 28.02.2012 року. В подальшому міграційною службою термін дії цих довідок було продовжено до 27.04.2012 року та до 27.05.2012 року (а.с.152-156).
Крім того, судом встановлено, що у відповідь на заяву представника позивачів про звільнення останніх з установи ВПТПІ відповідач у листі від 23.03.2012 року №205 зазначив, що наявність довідок про звернення за захистом призупиняє виконання рішення про примусове видворення особи на період дії довідок, однак не скасовує рішення суду про її затримання (а.с.7).
Відповідно до п.3 ч.1 ст.1 Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту» довідка про звернення за захистом в Україні - документ, що засвідчує законність перебування особи на території України на період, що розпочинається з моменту звернення особи з відповідною заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, і є дійсною для реалізації прав і виконання обов'язків, передбачених цим Законом та іншими законами України, до остаточного визначення статусу такої особи чи залишення нею території України.
Частиною 1 статті 8 Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту» визначено, що довідка про звернення за захистом в Україні видається органом міграційної служби, який прийняв до розгляду заяву іноземця чи особи без громадянства про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту. Частиною 5 цієї статті Закону встановлено, що у разі прийняття рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, орган міграційної служби продовжує строк дії довідки про звернення за захистом в Україні.
Разом з тим, довідка про звернення за захистом в Україні вилучається органом міграціної служби в особи, якій вона була видана, в разі невикористання особою права на оскарження протягом п'яти робочих днів з дня її письмового повідомлення про прийняття рішення про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту (ч.9 ст.8 Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту»), невикористання особою права на оскарження протягом п'яти робочих днів з дня її письмового повідомлення про прийняття рішення про відмову у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту (ч.15 ст.10 цього Закону), а також під час видачі посвідчення біженця чи посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту (ч.8 ст.10 цього Закону).
Таким чином, довідка про звернення за захистом в Україні - це тимчасовий документ, який засвідчує факт звернення особи із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, та дійсний до часу прийняття органом міграційної служби відповідного рішення.
Згідно ч.4 ст.30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземці та особи без громадянства перебувають у пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які не законно перебувають на території України, протягом строку, необхідного для виконання рішення суду про примусове видворення, але не більш як дванадцять місяців.
Відповідно до пункту 15 Типового положення іноземці та особи без громадянства звільняються з пункту тимчасового перебування його адміністрацією після отримання від органу, за рішенням якого вони розміщувалися в пункті, повідомлення про неможливість їх примусового видворення за межі України через відсутність проїзного документа, транспортного сполучення з країною походження або з інших причин, що не залежать від таких осіб, після завершення дванадцятимісячного строку утримання в пункті або раніше такого строку, якщо зазначеним органом встановлено причини, що перешкоджають примусовому видворенню.
Іноземці та особи без громадянства звільняються з пункту тимчасового перебування також у разі визнання їх в Україні біженцями або особами, які потребують додаткового захисту, за рішенням суду, що набрало законної сили, про їх звільнення або відмову в примусовому видворенні за межі України та в разі легалізації іноземців та осіб без громадянства в інший передбачений законодавством спосіб.
Отже, законодавець чітко визначив підстави, за яких іноземці та особи без громадянства в обов'язковому порядку звільняються з пункту тимчасового перебування, і така підстава як видача компетентним органом особі, яка за рішенням суду утримується в пункті тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, довідки про звернення за захистом в України у переліку відсутня.
Суд не приймає до уваги твердження представника позивача про легалізацію громадян Афганістану, що звернулись з даним позовом, в інший передбачений законодавством спосіб, оскільки видача цим особам довідки про звернення за захистом в Україні не є такою легалізацією в розумінні п.15 Типового положення. На думку суду, легалізація іноземців та осіб без громадянства в інший передбачений законодавством спосіб відбувається в разі видачі таким особам посвідки на постійне чи тимчасове проживання, візи тощо.
З врахуванням вищевикладеного суд дійшов висновку про відсутність підстав для звільнення позивачів з Волинського ПТПІ з огляду на їх законне утримання відповідачем, отже безпідставність позовних вимог ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_8, ОСОБА_4, ОСОБА_5, а тому в задоволенні адміністративного позову слід відмовити повністю.
Керуючись ст.ст.11, 17, 158, 160 ч.3, 162, 163, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту», Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», суд
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_8, ОСОБА_4, ОСОБА_5 до Волинського пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, Державної міграційної служби України про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, повний текст якої буде виготовлено 18 травня 2012 року. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.
Головуючий-суддя Н.Б.Плахтій