ун. № 2-1269/11
пр. № 2/2608/97/12
15 травня 2012 року Святошинський районний суд м.Києва
в складі: головуючого -судді Кириленко Т.В.
при секретарі Вольф Т.Л.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права особистої власності та усунення перешкод в користуванні власністю, позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна, суд,-
Позивачка звернулась до суду з позовом, в якому просила стягнути з відповідача компенсацію вартості ? частини придбаного під час шлюбу автомобіля НОМЕР_1 в розмірі 43 000грн.
Протягом розгляду справи позивачка змінила предмет позову та просить визнати її особистою приватною власністю ? частину будинку по АДРЕСА_3 та квартиру АДРЕСА_2, усунути перешкоди в користуванні квартирою АДРЕСА_1 шляхом вселення її в дану квартиру, зобов'язати відповідача зняти замок з дверей кімнати площею 15,3 кв.м. в даній квартирі, посилаючись на те, що ? частина будинку АДРЕСА_3 набута нею в порядку спадкування, ніяких покращень цього будинку за час спільного проживання з ОСОБА_2 не здійснювалось, проводились лише незначні ремонтні роботи. Квартира АДРЕСА_2 набута нею за договором довічного утримання хоча і у шлюбі, однак уже після припинення ведення спільного господарства з ОСОБА_2
Крім того, на підставі свідоцтва про право власності на житло від 18.06.2004р. вони з дітьми є співвласниками квартири АДРЕСА_1, однак відповідач чинить їй перешкоди в користуванні даною квартирою, зачинив на замок кімнату площею 15,3 кв.м., хоча порядок користування даною квартирою не встановлювався.
Відповідач проти позову заперечує та звернувся до суду з позовом, в якому після неодноразового уточнення позовних вимог остаточно просить в порядку поділу майна визнати за ним право власності на ? частину квартири АДРЕСА_2, посилаючись на те, що вона набута за договором довічного утримання і є об'єктом спільної сумісної власності подружжя, а також стягнути з ОСОБА_1 на його користь відшкодування здійснених ним витрат на поліпшення ? частини будинку АДРЕСА_3 в розмірі 39 437грн. 80коп.
Суд, вислухавши пояснення сторін, свідків, дослідивши матеріали справи, вважає, що позови підлягають частковому задоволенню з таких підстав.
Як встановлено в судовому засіданні, сторони перебували в зареєстрованому шлюбі з 5 липня 1980р. по 17 березня 2009р. /ас 95-96/.
Від шлюбу мають двох повнолітніх дітей.
Сторони та їх діти на підставі свідоцтва про право власності на житло від 18.06.2004р. є співвласниками квартири АДРЕСА_1 по ? частині кожний /ас 97/.
Згідно технічного паспорта квартира складається з двох окремих кімнат площею 15,1 та 15,3 кв.м. /ас 100-101/.
Встановлено, що відповідач ОСОБА_2 перешкоджає позивачці користуватись даної квартирою, встановив замок на дверях кімнати площею 15,3 кв.м., у зв'язку з чим позивачка зверталась до Святошинського РУ ГУ МВС України в м. Києві /ас 107/.
Відповідно до ч. 1 ст. 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.
Згідно ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Відповідно до ст. 155 ЖК України жилі будинки /квартири/, що є в приватній власності громадян, не може бути в них вилучено, власника не може бути позбавлено права користування жилим будинком /квартирою/, крім випадків, установлених законодавством.
Позивачка ОСОБА_1 є власником ? частини квартири АДРЕСА_1, права власності не позбавлена, а тому підлягає вселенню в дану квартиру.
Крім того відповідач визнав, що поставив замок на вхідних дверях кімнати площею 15, 3 кв.м., чим обмежив права ОСОБА_1 на користування жилою площею в квартирі, вищевказана кімната не виділена йому в користування та відповідний порядок користування не визначений, а тому суд вважає необхідним зобов'язати ОСОБА_2 не чинити перешкод позивачці в користуванні кв. АДРЕСА_1 шляхом зняття замка з вхідних дверей даної кімнати.
Як видно з реєстраційного посвідчення Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, АДРЕСА_2 зареєстрована за ОСОБА_1 на праві приватної власності на підставі договору довічного утримання від 6.02.1997р. /ас 98/.
Згідно реєстраційного посвідчення Київського міжміського бюро технічної інвентаризації, ? частина будинку по АДРЕСА_3 належить ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину від 18.06.1993р. /ас 99/.
Згідно ст. 22 КпШС УРСР майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю.
Відповідно до ст. 24 КпШС УРСР майно, яке належало кожному з подружжя до одруження, а також одержане ним під час шлюбу в дар або в порядку успадкування, є власністю кожного з них.
Оскільки ? частина будинку АДРЕСА_3 одержана позивачкою ОСОБА_1 в порядку спадкування, дане майно є її особистою приватною власністю, тому позов в цій частині підлягає задоволенню.
Квартира ж АДРЕСА_2 набута ОСОБА_1 під час шлюбу за договором довічного утримання, який не є безоплатним, а тому відповідно до ст.ст. 22,24 КпШС УРСР дана квартира є спільною сумісною власністю подружжя.
Посилання позивачки ОСОБА_1 на те, що відповідач не виконував обов'язків по договору довічного утримання, крім того, померла жодних матеріальних витрат не потребувала, доглядала померлу лише вона та діти, тому квартира є її особистою приватною власністю суд не приймає до уваги, оскільки договором довічного утримання була передбачена сума матеріального забезпечення ОСОБА_3, яка встановлена сторонами у розмірі мінімальної державної пенсії /ас 133/.
Відповідно до ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності.
Згідно ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка визнаються рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Таким чином, в порядку поділу майна подружжя за відповідачем необхідно визнати праві власності на ? частину квартири АДРЕСА_2, набуту сторонами під час шлюбу за договором довічного утримання.
Позов ОСОБА_2 в частині відшкодування здійснених витрат на поліпшення майна, що належить позивачці, а саме: ? частини будинку АДРЕСА_3 в розмірі 39437грн. 80коп. задоволенню не підлягає, оскільки належних доказів того, що придбані згідно товарних чеків в 2005-2007р.р. будівельні матеріали були використані для ремонту даного будинку, а також доказів їх дійсної вартості на час розгляду справи відповідно до п. 22 постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21.12.2007р. «Про практику застосування судами законодавства про право на шлюб, розірвання шлюбу та визнання його недійсним та поділ майна подружжя»позивач не надав.
На підставі викладеного ст.ст. 60, 70, 71 Сімейного Кодексу України, ст. ст. 22, 24 КпШС України, ст.ст. 10, 57, 60, 88, 209, 212, 213, 214, 215, 218 ЦПК України, суд,-
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права особистої власності та усунення перешкод в користуванні власністю задовольнити частково.
Визнати особистою власністю ОСОБА_1 ? частину житлового будинку по АДРЕСА_3
Зобов'язати ОСОБА_2 не чинити перешкод ОСОБА_1 в користуванні квартирою АДРЕСА_1 шляхом зняття замка з дверей в кімнату площею 15,3 кв.м.
Вселити ОСОБА_1 в квартиру АДРЕСА_1.
В решті позову -відмовити.
Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна задовольнити частково.
Поділити спільне майно подружжя та визнати за ОСОБА_2 право власності на ? частину квартири АДРЕСА_2.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на ? частину квартири АДРЕСА_2.
В решті позову -відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через районний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення.
Суддя