10 травня 2012 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Рівненської області в складі:
головуючої судді -Шеремет А.М.,
суддів: Гордійчук С.О., Хилевича С.В.
секретар судового засідання Панас Б.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського міського суду від 17 січня 2012 року в справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк „ПриватБанк" до ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
Рішенням Рівненського міського суду від 17 січня 2012 року стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ „ПриватБанк" 10370 грн. 72 коп. заборгованості за кредитним договором та судові витрати.
Вважаючи дане рішення незаконним, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права, а висновки суду такими, що не відповідають фактичним обставинам справи, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу.
Свої доводи обґрунтовує тим, що відповідач ОСОБА_2 не був належним чином повідомлений про розгляд даної справи, що позбавило їх обох захистити свої права та законні інтереси.
Не погоджується і з стягнутою судом сумою боргу за кредитним договором № 230542-cred від 28 травня 2008 року.
Вказує, що ОСОБА_2 сплатив в рахунок погашення кредиту значну суму коштів, однак відсутність його в судовому засіданні з вини суду позбавило його можливості надати необхідні докази.
Зазначає, що в оскаржуваному рішенні розрахунок суми заборгованості проводився станом на 06 грудня 2009 року, а термін погашення кредиту визначений 16 вересня 2009 року. При цьому судом не досліджено, чи направляв банк вимогу поручителю про сплату боргу зразу ж після невиконання боржником обов"язку, як це визначено ст. 554 ЦК України та договором поруки.
Просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове рішення про стягнення із ОСОБА_2 заборгованості з врахуванням сплачених ним сум.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, беручи до уваги пояснення учасників процесу, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.
Згідно ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Постановляючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про їх доведеність.
На підтвердження такого висновку в рішенні наведені відповідні мотиви та докази з якими погоджується і апеляційний суд.
Як вбачається з матеріалів справи, 28 травня 2008 року між ЗАТ „Приватбанк", правонаступником якого є ПАТ „Приватбанк", та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір №230542-сгеd, згідно якого він отримав строковий кредит у розмірі 10000 грн. шляхом перерахування кредитних коштів на картрахунок зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 34% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 16 вересня 2009 року.
Для забезпечення виконання кредитного договору також 28 травня 2008 року був укладений договір поруки №230542-сгесd/ДП, згідно якого поручителем за зобов'язаннями ОСОБА_2 виступив ОСОБА_1
Проте погашення кредиту згідно графіка щомісячних платежів договору не виконувались.
Судом встановлено, що заборгованість ОСОБА_2 перед ПАТ КБ „ПриватБанк" становить 10370, 72 грн: заборгованість за кредитом -6704, 78 грн.; заборгованість по процентам за користування кредитом -2934, 00 грн, а також штрафи відповідно до п. 5.10 кредитного договору; штраф (фіксована частина) -250 грн; штраф (процентна складова) -481, 94 грн.
Відповідно до п.4 договору поруки від 28 травня 2008 року, у випадку невиконання боржником обов'язків за кредитним договором, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.
За наведених обставин суд першої інстанції правильно керуючись умовами кредитного договору, договору поруки та ст. ст. 549, 611,1054 ЦК України постановив рішення про стягнення заборгованості по кредиту солідарно з відповідачів.
Твердження ОСОБА_1 про те, що відповідач ОСОБА_2 не був належним чином повідомлений про розгляд даної справи, не заслуговує на увагу, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, він був повідомлений відповідно до порядку, передбаченого ст. 76 ЦПК України (а.с. 72).
Доводи апелянта, які викладені в його апеляційній скарзі не спростовують висновків суду, з якими погоджується і колегія суддів. Не може бути скасоване законне рішення з одних лише формальних підстав.
Оскільки суд першої інстанції повно та всебічно з'ясував дійсні обставини по справі, дав належну оцінку зібраним доказам і постановив рішення без порушень норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування немає.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 549, 611,1054 ЦК України, ст. ст. 11, 303, 304, 308, 313-314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Рівненського міського суду від 17 січня 2012 року залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуюча
Судді: