14 травня 2012 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Рівненської області в складі: головуючого - судді Бондаренко Н.В.
суддів Буцяка З.І., Шимківа С.С.
секретаря судового засідання Пиляй І.С.
з участю представника позивача ОСОБА_1- ОСОБА_2
відповідачки ОСОБА_3
її представника ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, визнання будинковолодіння об'єктом спільної сумісної власності та визнання права власності на 1/2 його частину, за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 09 лютого 2012року,
Рішенням Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 09 лютого 2012 року позов задоволено. Встановлено факт проживання ОСОБА_1 з ОСОБА_5 однією сім'єю без реєстрації шлюбу.
Визнано об'єктами права власності ОСОБА_1 з ОСОБА_5 спільною сумісною власністю-житловий будинок з господарськими будівлями по вАДРЕСА_1, земельну ділянку 0,25 га передану рішенням Стовпецької сільської ради у власність ОСОБА_5 для обслуговування житлового будинку.
Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину житлового будинку з господарськими будівлями по АДРЕСА_1 та право власності на 1/2 частину земельної ділянки для обслуговування житлового будинку.
Не погодившись з рішенням суду ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій посилається на його незаконність та необґрунтованість через порушення норм матеріального права, невідповідність висновків обставинам справи.
Доводить, що суд першої інстанції не звернув уваги на те, що норми Сімейного кодексу України та Цивільного кодексу України (2004р.) не застосовується до правовідносин, які виникли до їх прийняття.
Вважає безпідставними висновок суду проте, що відповідно до рішення Стовпецької сільської ради від 25 грудня 2002року та від 20 грудня 1994року власником житлового будинку стала не лише ОСОБА_5, а й позивач, яким не надано жодних доказів про те, що спірне майно рахувалося згідно по господарської книги за ними обома. Встановлення факту, що позивач був членом сім'ї ОСОБА_5 не достатньо для визнання за членом сім'ї права спільної сумісної власності на майно, адже обов'язковою умовою для цього має також бути факт вкладення у це майно їхньої спільної праці та спільних коштів.
Справа № 22ц-1790/650/2012 Головуючий у 1-й інстанції: Бобер К.Ф. Доповідач: Бондаренко Н.В.
Стверджує, що позивачем пропущені строки позовної давності щодо звернення до суду із вказаним позовом, оскільки ОСОБА_1 з 2002р. було відомо, що документи про право власності на спірне майно оформлені тільки на ОСОБА_5
Просить рішення скасувати, ухвалити нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.
Відповідачка та її представник вимоги та доводи апеляційної скарги підтримали в повному об'ємі і просять її задовольнити.
Представник позивача вважає, що рішення судом першої інстанції постановлено з дотриманням вимог чинного законодавства, підстави для його скасування відсутні, просить в задоволенні апеляційної скарги відмовити.
Колегія суддів, заслухавши доповідача про зміст оскаржуваного рішення, мотиви апеляційної скарги, вислухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, та з'явилися у судове засідання, перевіривши матеріали справи, приходить до наступних висновків.
Змінені позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовував положеннями ст.112,120 ЦК України (1963р.) про те, що майно колгоспного двору належить його членам на праві спільної власності, а також положеннями ст.6,13 Закону України «Про особисте селянське господарство», ст.17,18 Закону України «Про власність», Сімейним кодексом України про те, якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою, майно набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності. Спірний будинок побудований ним та ОСОБА_5 спільною працею в період проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу за доходи, отримані під час роботи в колгоспі, колгоспному дворі, праці в особистому селянському господарстві, а тому він має право власності на 1/2 його частину та на 1/2 частину земельної ділянки. В судовому засіданні апеляційного суду представник позивача пояснив, що позовні вимоги заявлено з двох правових підстав, зокрема: визнання права власності на 1/2 частку майна, як майна колгоспного двору та майна, набутого за час спільного проживання жінки та чоловіка однією сім'єю, які не перебувають у шлюбі між собою. Факт проживання однією сім'єю просив встановити з 1974 по ІНФОРМАЦІЯ_1- день смерті ОСОБА_5
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позивач ОСОБА_1 та ОСОБА_5 до смерті останньої проживали однією сім'єю без реєстрації шлюбу, під час спільного проживання вони збудували спірний будинок, а тому в силу положень ст.74 СК України, ст.355,368 ЦК України (2004р.), ст.112 ЦК УРСР (1963р.) він є власником 1/2 частки у спільній сумісній власності з ОСОБА_5 майна, зокрема: будинковолодіння та земельної ділянки.
Однак, з таким висновком суду колегія суддів не погоджується частково.
Як вбачається із матеріалів справи ОСОБА_1 з 1974р. по ІНФОРМАЦІЯ_1 перебував у фактичних шлюбних стосунках із ОСОБА_5
Згідно оглянутих в судовому засіданні апеляційного суду погосподарських книг Вербської сільської ради за 1980-1982рр. та за 1983-1985р. та погосподарських книг Стовпецької сільської ради за 1986-1990 роки, за 1991-1995роки встановлено наступне.
Так, згідно погосподарської книги №22 Вербської сільської ради за 1980-1982рр. особовий рахунок НОМЕР_1 рахується за ОСОБА_5, суспільна група - колгоспний двір, його головою є ОСОБА_5, в ньому, як член сім'ї значиться ОСОБА_1 За господарством у 1980-1982рр. рахувалася земельна ділянка, житловий будинок 1954року будівництва, сарай(1954р.). Оформлення двору відбулося шляхом реєстрації в погосподарських книгах, що відповідало чинній на той час ст. 12 Законів Української РСР від 2 липня 1968 року "Про сільську Раду депутатів трудящих Української РСР".
Згідно погосподарської книги №27 Вербської сільської ради за 1983-1985рр. особовий рахунок НОМЕР_2 рахується за ОСОБА_5, суспільна група - колгоспний двір, його головою є ОСОБА_5, в ньому, як член сім'ї значиться ОСОБА_1 За господарством рахується земельна ділянка, житловий будинок 1982року будівництва, хлів -1958р. та літня кухня - 1954р.
Згідно погосподарської книги Стовпецької сільської ради №23 за 1986-1990рр. особовий рахунок НОМЕР_3 рахується за ОСОБА_5, суспільна група - колгоспний двір, його головою є ОСОБА_5, в ньому, як член сім'ї значиться ОСОБА_1 За господарством рахується земельна ділянка, житловий будинок, хлів, льох.
Відповідно до рішення виконкому Стовпецької сільської ради народних депутатів Дубнівського району від 16 жовтня 1990року, записів у погосподарських книгах по с. Стовпець, за 1990рік, було задоволено заяву ОСОБА_1 про розподіл спільного господарcтва із його співмешканкою ОСОБА_5, відбувся поділ майна колгоспного двору, відкрито новий погосподарський номер на ім'я ОСОБА_1, останньому виділено земельну ділянку в розмірі 0.55 га для ведення особистого селянського господарства, що підтверджується також довідками Стовпецької сільської ради №39 від 20.01.2011р., №03-18/155 від 18.03.2011р., №288 від 9.04.2012року.
Причому, поділ колгоспного двору був проведений таким чином, що особовий рахунок №100-рахується за ОСОБА_5, суспільна група - колгоспний двір, де утримується корова свині та птиця, земельна ділянка в розмірі 0,50га. Особовий рахунок №101 -рахується за ОСОБА_1, суспільна група - колгоспний двір, який в господарстві нічого не утримує, земельна ділянка становить 0,55га. Житловий будинок загальною площею 41,5м2 рахується за ОСОБА_5 та ОСОБА_1, тобто по двох особових рахунках, про що було їм відомо, оскільки вони щорічно проставляли свій підпис при переписах майна двору. Зазначеної обставини ОСОБА_5 за життя не оспорювала, жоден із них не ставив питання про можливість поділу будинку, таким чином погодившись, що він залишається у спільній їх власності. Відповідачкою не спростовано того, що ОСОБА_1 з 1982 року по теперішній час зареєстрований у спірному будинку та постійно проживає у ньому.
Як роз'яснено у п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 року № 20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності»право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. Такими, що втратили це право, вважаються працездатні члени двору, які не менше трьох років підряд до цієї дати не брали участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору (в цей строк не включається час перебування на дійсній строковій військовій службі, навчання в учбовому закладі, хвороба)
За правилами ст.ст.120,121,123 ЦК УРСР майно колгоспного двору належить його членам на праві спільної сумісної власності.
На підставі наведеного колегія суддів приходить до висновку, що спір щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15 квітня 1991 року, має вирішуватися за нормами, що регулювали власність двору, а саме: право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. Розмір частки члена двору визначається, виходячи з рівності часток усіх його членів. Отже, ОСОБА_1 не втратив права на частку спірного житлового будинку з господарськими будівлями, він належав ОСОБА_5 та ОСОБА_1 на праві спільної сумісної власності в рівних долях як майно колгоспного двору.
Встановлено, що 25 грудня 2002 року виконкомом Стовпецької сільської ради Дубенського району ОСОБА_5 видано свідоцтво про право власності на житловий будинок з господарськими будівлями по АДРЕСА_1, яке зареєстроване у комунальному підприємстві «Архітектор» Дубенської міської ради за реєстраційним номером: 29999800, номер запису: 8, в книзі: 1.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 померла. 23 червня 2010 року Другою Дубенською державною нотаріальною конторою ОСОБА_3 видано свідоцтво про право на спадщину за законом на зазначене вище будинковолодіння (а.с.18), яке 25.06.2010р. зареєстроване у комунальному підприємстві «Архітектор» Дубенської міської ради.(а.с.19)
Із позовної заяви вбачається, що в грудні 2010року відповідачка пред'явила вимогу до позивача про виселення з будинку, оскільки останній не має права на нього. Доводи апеляційної скарги про пропуск ОСОБА_1 строків позовної давності не ґрунтується на законі, оскільки у випадку, коли правовстановлюючі документи на майно, придбане кількома особами з метою створення спільної власності, оформлені на одного з них і всі вони користувалися цим майном, строк позовної давності для вимог про право на майно учасника спільної власності, не зазначеного у правовстановлюючому документі, обчислюється з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися, що його право на це майно оспорюється, а не з часу оформлення, в даному випадку, свідоцтва про право власності на ім'я ОСОБА_5.
Таким чином колегія суддів вважає, що строк позовної давності позивачем не пропущений.
Як встановлено судом першої інстанції ОСОБА_1 з 1974р. по ІНФОРМАЦІЯ_1 перебував у фактичних шлюбних стосунках із ОСОБА_5 Вони проживали як подружжя, були пов'язані спільним побутом, мали взаємні права та обов'язки, у 1982р. збудували спірний будинок. Тобто сумісне проживання позивача із покійною ОСОБА_5 розпочалось під час дії ЦК УРСР(1963р.), Кодексу про шлюб та сім'ю УРСР та продовжувалось під час введення і дії норм Сімейного кодексу України.
Відповідно до п. 1 розділу VII Прикінцевих положень Сімейного Кодексу України цей Кодекс набуває чинності одночасно з набуттям чинності Цивільним кодексом України, тобто з 1 січня 2004 року, й до сімейних відносин, які вже існували на зазначену дату, норми СК України застосовуються в частині лише тих прав і обов'язків, що виникли після набуття ним чинності. Ці права і обов'язки, визначаються на підставах, передбачених СК України, у тому числі й положеннями ч. 1 ст. 74 цього Кодексу.
У випадку, коли такі відносини виникли до 1 січня 2004 року, тобто до набуття чинності СК України, спільною сумісною власністю є майно нажите подружжям за час шлюбу (ст. 16 Закону "Про власність", ст. 22 КпШС України), майно, придбане внаслідок спільної праці членів сім'ї, або майно, придбане внаслідок спільної праці громадян, що об'єдналися для спільної діяльності, коли укладеною між ними письмовою угодою визначено, що воно є спільною сумісною власністю (п. 1 ст. 17, ст. 18, п. 2 ст. 17 Закону України "Про власність"), тощо.
Однак нормами Кодексу про шлюб та сім'ю України, який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин (1982рік), не передбачено можливості визнання факту спільного проживання без реєстрації шлюбу як підставу для визнання набутого майна спільною сумісною власністю. Положення ст. ст. 17, 18 Закону України "Про власність" щодо спільної сумісної власності поширюються на правовідносини, які виникли після введення в дію цього Закону. До правовідносин, що виникли раніше, застосовується діюче на той час законодавство. Зокрема, спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15 квітня 1991 року, мають вирішуватися за нормами, що регулювали власність цього двору.
В зв'язку з цим колегія суддів вважає, що суд неправильно визначився з правовою нормою, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин. Тому, колегія суддів вважає за можливе встановити факт спільного проживання ОСОБА_1 як чоловіка та жінки з покійною ОСОБА_5 однією сім'єю без шлюбу з 15 квітня 1991р. по день смерті ОСОБА_5 - ІНФОРМАЦІЯ_1
Однак колегія суддів, на підставі вищевикладеного, вважає необґрунтованими позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання, з цих підстав, спірного будинковолодіння спільною сумісною власністю та права власності на 1/2 частину спірного будинку.
Позовні вимоги про визнання права власності на 1/2 частину земельної ділянки наданої для обслуговування житлового будинку не підлягають до задоволення виходячи з наступного.
Як вбачається із матеріалів справи 29 грудня 1984 року ОСОБА_5 була надана у користування земельна ділянка площею 0,25га під будівництво та обслуговування житлового будинку і споруд та 0,25га для ведення особистого селянського господарства, що підтверджується довідкою Стовпецької сільської ради №40 від 20.01.2011року. Наявність цих 0,50 га землі у користуванні колгоспного двору підтверджується і записами в особовому рахунку НОМЕР_3 погосподарської книги Стовпецької сільської ради №23 за 1986-1990рр.
Враховуючи, що позивач був та є власником 1/2 частини зазначеного вище спірного житлового будинку, розташованого на земельній ділянці розміром 0,25 га, він має право і користування 1/2 частиною цієї земельної ділянки, це право (користування) є похідним від його права власності на будівлю.
Встановлено, що ОСОБА_3 на підставі рішень Стовпецької сільської ради від 10 лютого 2011року №38 та від 5 квітня 2011р.№61 виданий Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯК №280189 на земельну ділянку площею 0,25га, розташовану в АДРЕСА_1, цільове призначення якої-для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд.
Ці рішення сільської ради та виданий на підставі них Державний акт є чинними і позивачем у встановленому порядку не оспорені. Ст.81 Земельного кодексу України визначені підстави набуття громадянами України права власності на земельні ділянки, зокрема приватизації земельної ділянки, що були раніше надані їм у користування. Таким чином, колегія суддів вважає, що позовні вимоги про визнання права власності на Ѕ частину спірної земельної ділянки є передчасними, оскільки позивач із заявою про передачу йому земельної ділянки у власність до сільської ради не звертався, тобто ним не дотримано встановленого законом порядку набуття права власності на землю і, в даному випадку, це питання не є компетенцією суду.
Відповідно до норм ЦПК України позовом є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, пред'явлена з метою судового захисту невизнаного, порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу в порядку, передбаченому процесуальним законодавством.
Правовими наслідками задоволення судом позову є зобов'язання відповідача як особи, до якої позивачем пред'являється матеріально -правова вимога, вжити заходів до вчинення дій, утримання від вчинення дій та усунення обставин, що призвели до порушення, невизнання чи оспорювання права або охоронюваного законом інтересу шляхом, зазначеним у резолютивній частині судового рішення.
ОСОБА_1 просить зобов'язати Комунальне підприємство «Архітектор» та управління Держкомзему у Дубенському районі внести зміни в документи про право власності ОСОБА_3 на спірний житловий будинок та на земельну ділянку по обслуговуванню цього ж будинку.
КП «Архітектор» та управління Держкомзему у Дубенському районі не є стороною у справі, а тому суд не може зобов'язати їх до вчинення певних дій. Окрім цього, вони не наділені правами по внесенню змін у правовстановлюючі документи на нерухоме майно. Таким чином вимога позивача про зобов'язання КП «Архітектор» та управління Держкомзему у Дубенському районі внести зміни у правовстановлюючі документи не може бути задоволена.
Враховуючи, що рішення суду першої інстанції було ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, колегія суддів прийшла до висновку, що його необхідно скасувати та ухвалити нове - про часткове задоволення позовних вимог.
Керуючись ст.303, п.2 ч.1 ст. 307 , п.4 ч.1 ст. 309, ст. 316, ст.317 ЦПК України , колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.
Рішення Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 09 лютого 2012року скасувати.
Встановити факт проживання ОСОБА_1 з ОСОБА_5 однією сім'єю без реєстрації шлюбу.
Визнати житловий будинок з господарськими будівлями по АДРЕСА_1 об'єктом права спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_5, як майно колгоспного двору.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2(одну другу) частину житлового будинку з господарськими будівлями по АДРЕСА_1, як майна колгоспного двору.
В решті позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення проте, може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий : Бондаренко Н.В.
Судді : Буцяк З.І.
Шимків С.С.