Апеляційний суд Рівненської області
У Х В А Л А копія:
15 травня 2012 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Апеляційного суду Рівненської області в складі:
Головуючого судді Шпинти М.Д.
суддів Міщенко О.А., Квятковського А.С.
за участю прокурора Ковальчука С.А.
засудженого ОСОБА_1
розглянула у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляцією засудженого на вирок Володимирецького районного суду Рівненської області від 17 лютого 2012 року.
Цим вироком ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м.Сєвєродонецьк Луганської області, житель АДРЕСА_1, гр. України, непрацюючий, з середньою освітою, не одружений, раніше судимий: 21.04.2008 року Володимирецьким районним судом за ч.3 ст.185, ч.3 ст.186, ст.71 КК України на 5 років позбавлення волі, згідно постанови Богунського районного суду м.Житомира від 07.07.2011 р. умовно-достроково звільнений від подальшого відбування покарання на 1 рік 6 місяців 28 днів ,-
засуджений за ч.2 ст.186 КК України на 4 роки позбавлення волі.
На підставі ст.71 КК України остаточне покарання за сукупністю вироків шляхом часткового приєднання не відбутого покарання за вироком Володимирецького районного суду від 21.04.2008 року визначено 5 років позбавлення волі.
Судом прийнято рішення щодо речового доказу по справі.
За вироком суду ОСОБА_1 визнаний винним і засуджений за те, що він 26 грудня 2011 року після 21 год. в смт.Володимирець на перехресті вулиць Котляревського-Шкільна, перебуваючи в стані алкогольного сп"яніння, з метою відкритого викрадення чужого майна, наздогнавши потерпілу ОСОБА_2, яка рухалась попереду нього, умисно, протиправно вирвав з її рук та відкрито заволодів чорною шкіряною сумкою вартістю 350 грн., в якій знаходилось її майно, спричинивши їй матеріальний збиток на загальну суму 940 грн.
В поданій апеляції та в доповненнях до неї засуджений, не оспорюючи правильність встановлення фактичних обставин справи та кваліфікацію дій , покликаються на суворість призначеного покарання. При цьому зазначає, що при призначенні покарання суд не врахував всі пом"якшуючі покарання обставини, а саме те, що у вчиненому він щиро розкаявся, активно сприяв розкриттю злочину, являється потерпілим від ЧАЕС, що потерпіла не має до нього ніяких претензій, оскільки збитки їй відшкодовані. Крім того вказує, що злочин ним вчинений у тверезому стані, а тому суд безпідставно зазначив у вироку, що злочин він вчинив, перебуваючи у нетверезому стані. Просить вирок змінити та з урахуванням ст.69 КК України призначити покарання нижче від найнижчої межі, передбаченої санкцією ч.2 ст.186 КК України, та виключити з його мотивувальної частини вказівку на вчинення злочину в стані алкогольного сп"яніння.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення засудженого на підтримання апеляції, думку прокурора про залишення апеляцій без задоволення, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції колегія суддів вважає, що вона задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Згідно із вимогами ч.1 ст.71 КК якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив новий злочин, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком, а відповідно до ч.4 цієї ж статті остаточне покарання за сукупністю вироків має бути більшим від покарання, призначеного за новий злочин, а також від невідбутої частини покарання за попереднім вироком.
В п.26 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 р.№7 (з наступними змінами ) „Про практику призначення судами кримінального покарання" зазначено, що не відбутою частиною покарання необхідно вважати частину покарання, від відбування якого особу звільнено умовно-достроково (ст.ст.81, 107 КК).
З огляду на викладене при визнанні ОСОБА_1 винним у злочині вчиненому під час умовно-дострокового звільнення за попереднім вироком і призначенні покарання за сукупністю вироків, суд першої інстанції вірно визначив йому остаточне покарання із застосуванням ст.71 КК України.
При обранні покарання засудженому, суд відповідно до вимог ст.65 КК України врахував тяжкість вчиненого ним злочину, дані, що характеризують його особу, обставини, що пом"якшують покарання, в тому числі й ті, на які покликається засуджений, і призначив йому мінімальне покарання, визначене санкцією ч.2 ст.186 КК України. Підстав для застосування ст.69 КК України колегія суддів не вбачає.
Щодо доводів засудженого, що злочин він вчинив у тверезому стані, а суд безпідставно зазначив у вироку, що такий ним вчинений у стані алкогольного сп"яніння, то вони не грунтуються на матеріалах справи. Як видно з протоколу медичного огляду для встановлення факту вживання алкоголю і стану сп"яніння ОСОБА_1 № 297 від 27.12. 2011 р. у останнього виявлено „алкогольне сп"яніння" (а.с. 32). Про те, що перед вчиненням злочину засуджений вживав алкогольні напої, останній підтвердив на досудовому слідстві і в судовому засіданні (а.с., а.с. 74,131)
Тому прохання засудженого змінити вирок та призначити покарання із застосуванням ст.69 КК та виключити з мотивувальної частини вироку вказівку про вчинення злочину в стані алкогольного сп"яніння, не грунтується на законі та матеріалах справи.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.365, 366 КПК України, колегія суддів ,-
ухвалила:
Вирок Володимирецького районного суду Рівненської області від 17 лютого 2012 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а апеляцію засудженого ОСОБА_1 -без задоволення.
Головуючий підпис
судді: підписи
З оригіналом згідно: суддя-доповідач: М.Д.Шпинта