11 травня 2012 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Рівненської області в складі: суддів - Рожина Ю.М., Оніпко О.В., Собіни І.М., секретаря судового засідання Коробчук А.М., за участю представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2, відповідача ОСОБА_3 її представника ОСОБА_4, розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Рівненської області цивільну справу за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 28 березня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про зменшення розміру аліментів та скасування додаткових витрат на утримання неповнолітньої дитини, -
Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 28 березня 2012 року ОСОБА_1 у позові до ОСОБА_3 про зменшення розміру аліментів та скасування додаткових витрат на утримання неповнолітньої дитини відмовлено.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, вважає, що судом першої інстанції було допущено порушення норм матеріального та процесуального права, не було повно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, його висновки не відповідають обставинам справи, що призвело до неправильного вирішення справи. Свої доводи обґрунтовує тим, що судом першої інстанції не враховано зміну його матеріального стану, він припинив свою підприємницьку діяльність, що було єдиним та основним джерелом отримання прибутку. Причиною цього визначає настання економічної кризи, як не передбачувану обставину, що виникли з незалежних від нього причин, внаслідок зайняття діяльності, що не надає прибуток. В даний час є безробітним. Суд не врахував, що він сплачує аліменти на дитину від першого шлюбу. Обставини, що слугували стягненням додаткових витрат на дитину, в даний час змінились, дитина не потребує додаткових витрат на лікування, потреба є лише у періодичному огляді у лікаря-педіатра комунального закладу, а не лікаря, що займається приватною практикою. В даний час немає потреби у лікуванні, що є суттєвою обставиною. За викладених обставин просить рішення суду першої інстанції скасувати та задовольнити його позовні вимоги, зменшивши розмір стягнення аліментів до 400 грн., а додаткових витратах на утримання доньки відмовити повністю.
На апеляційну скаргу відповідач ОСОБА_3 подала заперечення. Вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає нормам матеріального та процесуального права, є законним, правомірним та об'єктивним, прийняте шляхом максимального дослідження всіх обставин справи під час судового розгляду. Твердження скаржника є безпідставними, надуманими та не відповідають дійсності. Хибним та таким, що не відповідає фактичним обставинам є твердження скаржника щодо погіршення матеріального стану. В даний час він працює в м.Києві, придбав дорогий автомобіль, а тому викладені доводи в апеляційній скарзі є не що інше, як ухилення від сплати аліментів та витрат на утримання доньки. За викладених обставин, просить відмовити скаржнику у задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду залишити без зміни.
Колегія суддів заслухавши суддю-доповідача, учасників судового розгляду, що з'явились у судове засідання, перевіривши рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, виходячи із загальних засад цивільного судочинства щодо змагальності сторін, рівності їх прав у поданні доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості, дотримання принципу диспозитивності, на підставі доказів, наданих кожною стороною, прийшла до наступного висновку.
Справа № 22-847 Головуючий суддя І інстанції Кучина Н.Г.
Суддя -доповідач у апеляційному суді Рожин Ю.М
Судом першої інстанції встановлені обставини, що підтверджуються матеріалами справи, перевіреними у судовому засіданні, рішенням Рівненського міського суду від 19 листопада 2008 року з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 стягнуто аліменти на утримання неповнолітньої дочки -ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у твердій грошовій сумі у розмірі 557 грн. щомісячно до її повноліття та додаткові витрати у розмірі 1000 грн. Рішенням апеляційного суду Рівненської області від 18 червня 2009 року рішення місцевого суду, в частині стягнення додаткових витрат на утримання неповнолітньої дитини, змінено, зменшено суму цих витрат до розміру 500 грн. щомісячно.
Обґрунтовуючи свої вимоги позивач ОСОБА_1 рахував, що у нього відбулись суттєві зміни у матеріальному стані, які полягали у припиненні зайняття підприємницькою діяльністю, відповідно до настання економічної кризи, а тому є підстави щодо зміни розміру у стягненні аліментів шляхом їх зменшення та припинення стягнення додаткових витрат на утримання неповнолітньої дочки.
Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, який послався на те, що суд першої інстанції у рішенні від 19 листопада 2008 року та апеляційний суд у рішенні від 18 червня 2009 року, врахував матеріальний стан платника аліментів, сплату ним аліментів на іншу дитину від першого шлюбу, а тому було визначено саме такий розмір аліментів, що підлягає стягненню.
За період часу від прийняття судових рішень у платника аліментів, яким є позивач, не відбулось таких змін, що мають значення у випадках визначених ст.192 СК України. Припинення підприємницької діяльності відбулось за волею позивача, посилання при цьому на настання економічної кризи, ніяким чином не може бути прийнято до уваги.
Відповідно до ст.ст.180,181 СК України на батьків покладається обов'язок утримувати дитини до повноліття та визначено способи виконання цього обов'язку.
Законодавець визначає лише один випадок у звільненні батьків від обов'язку утримувати дитину, відповідно до ст.188 СК України, якщо доход дитини набагато перевищує дохід кожного із батьків і забезпечує повністю його потребу.
Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інтонації щодо стягнення додаткових витрат на утримання пов'язаних із лікуванням неповнолітньої дочки -ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 не ґрунтується на матеріалах справи.
Відповідно до ст.185 СК України участь батька, як платника аліментів, на сплату додаткових витрат на утримання дитини та розмір цих витрат визначається з урахуванням фактично понесених витрат, або таких які необхідно понести, разово, періодично або постійно. При цьому ініціатором на стягнення таких витрат потрібно надати належні та допустимі докази, які свідчили б про необхідність таких витрат.
Відповідачкою до матеріалів справи надано консультативний висновок (а.с.45), який підтверджує хворобу дитини, діагностується хронічним захворюванням верхніх дихальних шляхів, який не потребує постійного медичного обстеження та лікування.
Щодо понесених витрат або таких, які необхідно понести на лікування дочки, відповідачкою суду не надано.
Судом першої інстанції не надана належна оцінка консультаційному висновку не перевірено, які витрати потрібно для лікування або оздоровлення дитини та періодичність їх стягнення.
За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції безпідставно відмовлено у позовних вимогах та необгрунтовано покладено обов'язок на платника аліментів, яким є позивач ОСОБА_1, про сплату додаткових витрат на утримання неповнолітньої дочки за відсутності законних підстав.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції в цій частині прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає частковому скасуванню, а апеляційна скарга частковому задоволенню.
На підставі викладеного, відповідно до ст.185 СК України, керуючись ст.ст.303,307,308,313,314,315,317 ЦПК України колегія суддів, -
Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 28 березня 2012 року в частині відмови в позові ОСОБА_1 про звільнення від сплати додаткових витрат на дитину скасувати.
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 в цій частині задовольнити: звільнити ОСОБА_1 від сплати на користь ОСОБА_3 від додаткових витрат на дитину, стягнутих за рішенням апеляційного суду Рівненської області від 18 червня 2009 року у розмірі 500 грн. щомісячно.
В решті рішення залишити без зміни.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним чинності.
Судді: