11 травня 2012 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Рівненської області в складі: суддів - Рожина Ю.М., Оніпко О.В., Собіни І.М., секретаря судового засідання Коробчук А.М., за участю позивача ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2, представника відповідача ОСОБА_3 -ОСОБА_4, розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Рівненської області цивільну справу за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_3 на рішення Костопільського районного суду Рівненської області від 26 березня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення матеріального збитку та моральної шкоди заподіяної злочином, -
Рішенням Костопільського районного суду Рівненської області від 26 березня 2012 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення матеріального збитку та моральної шкоди, заподіяної злочином задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 10768 грн. 56 коп. витрат на лікування, 3433 грн. 27 коп. у відшкодуванні вартості пошкодженого транспортного засобу, 4000 грн. у відшкодування витрат на отримання правової допомоги та 10000 грн. відшкодування моральної шкоди а всього 28201 грн. 83 коп. На користь держави з відповідача стягнуто судовий збір.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції відповідач ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, вважає, що рішення по справі винесено без повного та об'єктивного з'ясування обставин по справі, з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, висновки суду не відповідають встановленим обставинам, тому рішення підлягає скасуванню, задоволенню часткову в розмірі 3000 грн. за витрати на лікування, по 400 грн. у відшкодування витрат на отримання правової допомоги та моральної шкоди, що складає 3800 грн.
На апеляційну скаргу представником позивача подано заперечення, який вважає, що суд першої інстанції справедливо, з дотримання усіх правових норм, неупереджено розглянув справу, ухвалив справедливе та законне рішення. Доводи в апеляційній скарзі не спростовують висновки суду першої інстанції, не зазначено які обставини судом неповно з'ясовано, в чому полягає незаконність та необґрунтованість рішення, які норми матеріального та процесуального права порушені. Просить апеляційну скаргу відхилити, рішення суду першої інстанції залишити без зміни.
Колегія суддів заслухавши суддю-доповідача, учасників судового розгляду, що з'явились у судове засідання, перевіривши рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, виходячи із загальних засад цивільного судочинства щодо змагальності сторін, рівності їх прав у поданні доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості, дотримання принципу диспозитивності, на підставі доказів, наданих кожною стороною, прийшла до наступного висновку.
Судом першої інстанції встановлено, що відповідає матеріалам справи, 29 грудня 2010 року відповідач ОСОБА_3, керуючи автомобілем „RENAULT KANGOO", реєстраційний номер НОМЕР_1, порушив правила дорожнього руху, вчинив дорожньо-транспортну пригоду, зітнувся із автомобілем „MITSUBISHI LANCER", реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням позивача ОСОБА_1, внаслідок чого останній отримав середньої тяжкості тілесні ушкодження, а його автомобіль механічні пошкодження.
Справа № 22-834 Головуючий суддя І інстанції Олійник П.В.
Суддя -доповідач у апеляційному суді Рожин Ю.М.
Постановою Костопільського районного суду від 9 грудня 2011 року кримінальну справу щодо відповідача ОСОБА_3 за вчинення злочину, відповідальність за який передбачена ч.1 ст.286 КК України, закрито та звільнено його від кримінальної відповідальності на підставі Закону України „Про амністію у 2011 році".
Суд першої інстанції в рішенні, посилаючись на ч.4 ст.174 ЦПК України, у межах вимог про відшкодуванні витрат на лікування та вартості пошкодженого автомобіля, послався на визнання відповідачем позову у цій частині, що не підлягало доказуванню у судовому засіданні. Ця обставина підтверджена звукозаписом судового засідання.
Оскаржуючи рішення суду першої інстанції відповідач ОСОБА_3 у апеляційній скарзі зазначає, що не погоджується із стягнення суми, що полягали у відшкодуванні витрат на лікування.
Представник відповідача у судовому засіданні заявив клопотання та подав письмові докази про те, що страховою компанією „Провідна" позивачу ОСОБА_1 платіжним дорученням №ПП-0001172 від 11.01.2012 року через систему Приват Міні ЗАТ КБ „ПриватБанк" проведено виплату страхового відшкодування з приводу шкоди життю та здоров'ю пов'язаного із лікуванням в сумі 10700 грн. 84 коп. Кошти позивачем отримано під час розгляду справи у суді першої інстанції. Дану обставину позивачем суду не повідомлено, що потягло зайво стягнуті кошти. Тому просить в цій частині рішення скасувати.
Позивач ОСОБА_1 дану обставину не заперечував та погодився про зміну рішення в цій частині.
Колегія суддів вважає, що доводи викладені представником позивача заслуговують на увагу, рішення суду першої інстанції в частині стягнення витрат пов'язаних із лікуванням позивача належить скасувати та відмовити у позові в цій частині.
Колегія суддів вважає, що перегляд рішення суду першої інстанції, виходячи з вимог ст.ст.174,303 ЦПК України, не може відбуватися в частині визнання витрат вартості пошкодженого автомобіля, за тих обставин, що відповідачем ОСОБА_3 у судовому засіданні було визнано позовні вимоги саме в цій частині.
Не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги щодо відшкодування витрат у наданні правової допомоги позивачу на участь адвоката у розгляді позову у цивільному процесі. Доводи відповідача ґрунтуються на припущеннях щодо надання правової допомоги, проведеної оплати, що не відповідає діючому законодавству.
Суд першої інстанції обґрунтовано послався на положення ст.84 ЦПК України та постанову Кабінету України від 27 квітня 2006 року №590 „Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави", з чим погоджується колегія суддів, що при визнанні розміру компенсації витрат на правовому допомогу слід виходити з граничного розміру компенсації витрат на правовому допомогу 40% мінімальної заробітної плати за годину роботи.
Доводи апеляційної скарги щодо неправильного застосування судом першої інстанції норми цивільного права при визначенні розміру моральної шкоди є не обґрунтованими.
Суд першої інстанції, виходячи з положень ст.ст.23,1167 ЦК України, які регламентують дані правовідносини, та відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31 березня 1995 року „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", визначив розмір моральної шкоди, враховуючи ступінь та розмір тілесних ушкоджень завданих здоров'ю, тривалий час перебування на лікуванні, розмір матеріального збитку, з таким висновком погоджується колегія суддів.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги відповідача підлягають частковому задоволенню, рішення суду частковому скасуванню в частині стягнення витрат на лікування позивача, в іншій частині рішення належить залишити без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.303,307,309,313,314,316,317 ЦПК України колегія суддів, -
Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_3 задовольнити частково.
Рішення Костопільського районного суду Рівненської області від 26 березня 2012 року в частині стягнення з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_1 коштів на лікування в розмірі 10768 грн. 56 коп. скасувати та в позові ОСОБА_1 в цій частині відмовити.
В іншій частині рішення залишити без зміни.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним чинності.
Судді: