Апеляційний суд Житомирської області
Справа № 22-а/0690/255/11
Категорія 10.3.3.
03 березня 2011 року Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Житомирської області в складі:
головуючої - судді Зарицької Г.В.
суддів: Кашапової Л.М., Рафальської І.М.
при секретарі Ганько Ю.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу за позовом ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Овруцької районної державної адміністрації про визнання дій неправомірними та стягнення коштів, передбачених Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" за апеляційною скаргою управління праці та соціального захисту населення Овруцької районної державної адміністрації на постанову Овруцького районного суду Житомирської області від 3 серпня 2009 року,-
У березні 2009 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому посилаючись на неправомірність дій відповідача щодо нарахування коштів, передбачених ст. ст. 37, 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у меншому розмірі, ніж визначено Законом, просив стягнути з відповідача на його користь грошову допомогу в зв'язку з обмеженням споживання продуктів місцевого виробництва в розмірі 11686,80 грн. за період з 01.01.1998 року по 31.12.2008 року, кошти, передбачені ст.39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у розмірі 59276 грн. за період з 01.01.1998 р. по 31.12.2008 р.
Постановою Овруцького районного суду Житомирської області від 6 серпня 2009 року позов задоволено частково.
Визнано дії управління праці та соціального захисту населення Овруцької районної державної адміністрації по проведенню виплат, встановлених Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" не в кратному відношенні до мінімальної заробітної плати, а згідно постанови КМ України № 836 від 26.07.96 року - неправомірними.
Стягнуто з управління праці та соціального захисту населення Овруцької районної державної адміністрації на користь ОСОБА_1 допомогу у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва за період з 01.05.2008 року по 31.12.2008 року в розмірі 1711 грн. 20 коп., доплату, як громадянину, який працює на території радіоактивного забруднення за період з січня 1998 р. по травень 2004 р. в сумі 14901 грн. та підвищення до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення за період з травня 2008 року по грудень 2008 року в розмірі 8556 грн.
У задоволенні решти вимог відмовлено за безпідставністю.
В апеляційній скарзі управління праці та соціального захисту населення Овруцької райдержадміністрації, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, просить постанову скасувати та відмовити у задоволенні позову. Апелянт зазначає, що відповідно до п. 4 постанови КМ України № 936 від 20.09.2005 року підвищення до пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, є невід'ємною складовою пенсійного забезпечення та виплачується відповідним управлінням Пенсійного Фонду України. Крім того, суд не дослідив та не проаналізував Закони України про Державний бюджет на відповідні роки щодо розміру видатків для реалізації виплат потерпілим внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Розглянувши справу в межах, визначених ст. 195 КАС України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення частково з таких підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 працював в ТОВ "Словечно" та на ДП "Словечанський лісгосп АПК", з січня 2006 року є непрацюючим пенсіонером, являється потерпілим від Чорнобильської катастрофи категорія 3 та проживає в АДРЕСА_1 яке відповідно до Переліку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №106 від 23 липня 1991 року та розпорядженням Кабінету Міністрів України №17 від 12 січня 1993 року, відноситься до зони гарантованого добровільного відселення /а.с.11-13./. Позивач отримував виплати згідно зі ст. ст. 37, 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", але у меншому розмірі, ніж визначено Законом /а.с. 3-9/.
Відповідно до ст. 37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.91р. громадянам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, виплачується щомісячна грошова допомога у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства в таких розмірах:
- у зоні посиленого радіоекологічного контролю - 30 процентів від
мінімальної заробітної плати;
- у зоні гарантованого добровільного відселення - 40 процентів від мінімальної заробітної плати;
- у зоні безумовного (обов'язкового) відселення - 50 процентів від мінімальної заробітної плати.
Згідно зі ст. 39 вищезазначеного Закону пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, підвищуються у таких розмірах:
- у зоні безумовного (обов'язкового) відселення - три мінімальні заробітні плати;
- у зоні гарантованого добровільного відселення - дві мінімальні заробітні плати;
- у зоні посиленого радіоекологічного контролю - одна мінімальна заробітна плата.
За ст.39 цього ж Закону громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, провадиться доплата в таких же розмірах як і підвищення до пенсії непрацюючим пенсіонерам.
Дія вказаних норм була зупинена Законом України "Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", який набрав чинності з 01.01.2008 року.
У відповідності до статті 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року №10-рп/2008 визнано неконституційними положення щодо зупинення дії ст. 37, ст.39 вищевказаного Закону.
Згідно з ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що при визначенні розміру виплат застосуванню підлягає саме ст.ст. 37, 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а не постанова Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 року за № 836, яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав.
Доводи апелянта щодо правомірності його дій у зв'язку з відсутністю джерел фінансування на вказані виплати та необхідність їх встановлення бюджетним законодавством, є безпідставними, оскільки реалізація встановленого законом права не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.
Разом з тим, стягуючи з управління праці та соціального захисту населення Овруцької райдержадміністрації підвищення до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, що проживає на території радіоактивного забруднення, передбачене ст.39 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", суд першої інстанції не врахував, що відповідно до змісту п. 4 постанови КМ України № 936 від 20.09.2005 року, вказані виплати управліннями праці та соціального захисту населення не проводяться. Ці виплати є невід'ємною складовою пенсійного забезпечення і виплачуються Пенсійним фондом разом з пенсією (п.24 постанови Кабінету Міністрів України №987 від 20.06.2000 року).
Враховуючи наведене, постанова суду першої інстанції в частині стягнення підвищення до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, передбачене ст.39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", підлягає скасуванню, оскільки управління праці не є належним відповідачем, а відповідне управління Пенсійного фонду України не було притягнуто до участі у справі.
Стягуючи з управління праці та соціального захисту населення Овруцької райдержадміністрації на користь позивача доплату, як громадянину, який працює на території радіоактивного забруднення без врахування вимог ст.99 КАС України, суд першої інстанції виходив з того, що дана виплата є доплатою до заробітної плати і відповідно до ст.233 КЗпП України працівник має право звернутися до суду з таким позовом без обмежень будь-яким строком.
Проте, з таким висновком суду погодитися не можна, оскільки вищенаведена доплата є соціальною виплатою, а не є заробітною платою.
Враховуючи наведене, постанова суду першої інстанції в частині стягнення доплати, як громадянину, який працює на території радіоактивного забруднення, передбаченої ст. 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", підлягає скасуванню з ухваленням у цій частині нової постанови про відмову в задоволенні позову за пропуском строку звернення до суду.
У решті постанова залишається без змін.
Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 202, 207, 211, 212 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Овруцької районної державної адміністрації задовольнити частково.
Постанову Овруцького районного суду Житомирської області від 3 серпня 2009 року в частині вимог про стягнення підвищення до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, передбачене ст.39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" скасувати та ухвалити в цій частині нову постанову.
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Овруцької районної державної адміністрації про стягнення підвищення до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, передбачене ст.39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" - відмовити за безпідставністю.
Постанову Овруцького районного суду Житомирської області від 3 серпня 2009 року в частині вимог про стягнення доплати, як громадянину, який працює на території радіоактивного забруднення, передбаченої ст. 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" - скасувати та ухвалити в цій частині нову постанову.
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Овруцької районної державної адміністрації про стягнення доплати, як громадянину, який працює на території радіоактивного забруднення, передбаченої ст.39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" - відмовити за пропуском строку звернення до суду.
У решті постанову залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили.
Головуюча Судді: