Апеляційний суд Житомирської області
Справа 0608/2-460/12
Категорія 5
07 травня 2012 року Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Житомирської області в складі:
головуючої - судді Зарицької Г.В.
суддів Євстаф'євої Т.А.., Талько О.Б.
при секретарі Ходаківській О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Житомирського районного суду Житомирської області від 27 січня 2012 року в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання спільною сумісною власністю матеріалів, використаних в процесі будівництва, стягнення вартості будівельних матеріалів,-
встановила:
Ухвалою Житомирського районного суду Житомирської області від 27 січня 2012 року заява ОСОБА_2 про забезпечення позову повернута позивачу.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить ухвалу скасувати та винести ухвалу про забезпечення позову шляхом накладення арешту на приміщення магазину, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1. Апелянт посилається на порушення судом норм процесуального права.
Апеляційна скарга підлягає до задоволення частково з таких підстав.
Повертаючи позивачу заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем, в порушення вимог ст.151 ЦПК України, в заяві не вказано жодних доказів, що майно належить ОСОБА_3 та останнім реалізується, крім того, майно знаходиться не на території Житомирського району.
Проте, з таким висновком суду погодитися не можна.
Відповідно до ч.8 ст.153 ЦПК України суд, встановивши, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог ст.151 цього Кодексу, повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу.
Згідно з ч.2 ст.151 ЦПК у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено:
1) причини, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов;
2) вид, забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності;
3) інші відомості, потрібні для забезпечення позову.
Як видно з матеріалів, у своїй заяві про забезпечення позову, ОСОБА_2 вказала причини, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов, зазначила вид забезпечення позову та обґрунтувала необхідність його застосування.
Зазначення доказів про належність майна відповідачу, за рахунок якого заявник просить забезпечити позов, вищевказаною нормою не передбачено. Не покладено законом і обов'язок зазначати в заяві докази щодо можливості реалізації майна відповідачем. Заявник виходить з припущення про ймовірність таких дій і не зобов'язаний подавати суду докази.
Знаходження нерухомого майна, за рахунок якого заявник просить забезпечити позов, на території іншого району не є підставою для повернення заяви позивачу.
З огляду на вищенаведене, підстав для повернення позивачу заяви про забезпечення позову у суду першої інстанції не було.
За таких обставин, ухвала суду відповідно до п.3 ч.1 ст.312 ЦПК України підлягає скасуванню з передачею питання щодо вжиття заходів забезпечення позову на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 209, 303, 304, 307, 312-315 ЦПК України, колегія суддів
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Ухвалу Житомирського районного суду Житомирської області від 27 січня 2012 року скасувати і передати питання щодо вжиття заходів забезпечення позову на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і з цього ж часу може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуюча Судді: