Апеляційний суд Житомирської області
Справа 22ц-39/11
Категорія 20
07 травня 2012 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Житомирської області в складі:
головуючої - судді Зарицької Г.В.
суддів Євстаф'євої Т.А.., Талько О.Б.
при секретарі Ходаківській О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу за позовом ОСОБА_2 (правонаступником якої є ОСОБА_3) до ОСОБА_4 про визнання недійсним договору купівлі-продажу житлового будинку та відшкодування моральної шкоди
за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 10 вересня 2010 року
встановила:
У листопаді 2008 року ОСОБА_2 звернулася з позовом до ОСОБА_4 та просила визнати недійсним договір купівлі-продажу житлового будинку по АДРЕСА_1 від 25.03.2006 року, укладений між нею та відповідачкою ОСОБА_4 В обґрунтування вимог зазначала, що на момент укладення договору їй виповнилося 83 роки. За віком та станом здоров'я вона потребувала сторонньої допомоги, а тому між нею та відповідачкою була досягнута домовленість про те, що відповідачка буде доглядати за нею, а вона по своїй смерті залишить їй свій будинок. Тому, підписуючи 25 березня 2006 року документ, вважала що розпоряджається своїм будинком на випадок своєї смерті. Однак, пізніше вияснила для себе, що замість правочину, який фактично мала на увазі, було оформлено договір купівлі-продажу житлового приміщення. Будь-яких коштів за будинок від відповідачки вона не отримувала. В період укладення договору вона фактично втратила зір та була позбавлена можливості прочитати підписаний нею правочин. Всупереч вимогам п.16 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 3 березня 2004 року №20/5 нотаріусом текст документу їй не було прочитано. Враховуючи, що договір купівлі-продажу посвідчений з порушенням вимог чинного законодавства, просила визнати його недійсним.
У червні 2009 року ОСОБА_2 подала заяву про зміну позовних вимог та зазначала, що дітей у неї немає, проживає одна, має цілий ряд тяжких хронічних захворювань серця, судин головного мозку, у зв'язку з чим потребувала постійних витрат на лікування та сторонньої допомоги. Розмір пенсії в першому кварталі 2006 року становив 408,84 грн. на місяць. Цих коштів одночасно на харчування та на лікування не вистачало. Тим більше не вистачало на придбання палива та інші потреби. Тому під впливом цих тяжких для неї обставин вона погодилася передати сусідці ОСОБА_4 свій будинок, а вона в свою чергу обіцяла забезпечити їй необхідний догляд та проживання в ньому, однак обіцяного не виконала. Відповідачка наполягає на тому, що між ними укладено звичайний договір купівлі-продажу житлового будинку без будь-яких умов. Доказів на спростування цих тверджень відповідачки вона надати не може.
Разом з тим, без вищевказаних додаткових умов, договір купівлі-продажу житлового будинку від 25.03.2006 року вчинений за 21111 грн., в той час як ринкова вартість будинку по АДРЕСА_1 становила на момент укладення договору 126250 грн. Тобто договір укладено за ціну у 6 разів меншу від дійсної реальної ціни і є таким, що укладений для неї на вкрай невигідних умовах, що завдає їй суттєвих моральних страждань. Враховуючи наведене, просила визнати договір купівлі-продажу житлового будинку по АДРЕСА_1 від 25.03.2006 року недійсним на підставі на підставі ч.1 ст.233 ЦК України та стягнути з ОСОБА_4 на її користь 5000 грн. на відшкодування моральної шкоди.
Рішенням Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 10 вересня 2010 року позов задоволено частково.
Визнано недійсним укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 договір купівлі-продажу житлового будинку по АДРЕСА_1 від 25.03.2006 року.
Сторони за договором повернуто у первісний стан, а саме:
- анульовано реєстрацію права власності ОСОБА_4 на житловий будинок по АДРЕСА_1;
- стягнуто на користь ОСОБА_4 з ОСОБА_2 одержані нею кошти за договором від 25.03.2006 року в сумі 21 111 грн.;
- повернуто ОСОБА_2 на праві власності житловий будинок по АДРЕСА_1 в м. Новограді-Волинському.
Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 3000 грн. на відшкодування моральної шкоди та 249 грн. 61 коп. понесених судових витрат.
В апеляційній скарзі ОСОБА_4 просить рішення скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд. Апелянт посилається на порушення судом норм процесуального права. Зазначає, що судом не взято до уваги її пояснення по справі, договір купівлі-продажу, де зазначено, що покупець отримала готівкою всю обумовлену суму. Договір був прочитаний в нотконторі і стверджений підписами обох сторін. У п.4.2. договору купівлі-продажу продавець та покупець стверджували, що однаково розуміють значення і умови цього договору та його правові наслідки. У п.4.3. вказаного договору продавець також стверджував, що договір, який ним укладається не є правочином, що вчиняється під впливом тяжкої для нього обставини і на вкрай невигідних умовах.
Апеляційна скарга підлягає до задоволення частково з таких підстав.
Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що договір купівлі-продажу житлового будинку вчинено ОСОБА_2 під впливом тяжких для неї обставин та за ціною, яка у 6 разів менша від ринкової вартості будинку.
Проте, з таким висновком суду погодитися не можна.
Відповідно до ч.1 ст.233 ЦК України правочин, який вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, може бути визнаний судом недійсним незалежно від того, хто був ініціатором такого правочину.
Судом встановлено, що 25 березня 2006 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 було укладено договір купівлі-продажу житлового будинку АДРЕСА_1, за умовами якого, ОСОБА_2 передала у власність, а ОСОБА_4 прийняла для використання за призначенням вказаний житловий будинок з усіма надвірними будівлями і спорудами та сплатила за нього 21 111 грн. Договір посвідчено державним нотаріусом Новоград-Волинського міського нотаріального округу Житомирської області Плюйком В.П. та зареєстровано в реєстрі за №658.
Укладаючи договір купівлі-продажу, ОСОБА_2 стверджувала, що договір, який нею укладається, не є правочином, що вчиняється під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, про що свідчить п.4.3. оспорюваного договору (а.с.6).
Згідно з ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
В судовому засіданні ОСОБА_2 не надала суду належних доказів про те, що вартість житлового будинку значно перевищує ціну, за якою цей будинок продано.
Довідка агентства нерухомості „Купець" від 09.06.2009 року (а.с.80), на яку посилалася позивачка, не містить штампу та печатки. Крім того, агентство не наділено повноваженнями щодо оцінки нерухомого майна. Враховуючи наведене, вказану довідку не можна вважати належним доказом ринкової вартості житлового будинку.
В судовому засіданні апеляційної інстанції було оголошено перерву та надано можливість представнику правонаступника позивачки подати до суду інші докази на підтвердження ціни відчуженого нерухомого майна. Проте, інших доказів представник правонаступника позивачки суду не надала, клопотань про призначення відповідної експертизи не заявляла.
За таких обставин, висновок суду про те, що договір купівлі-продажу житлового будинку укладено позивачкою на вкрай невигідних для неї умовах не можна вважати законним та обґрунтованим.
З огляду на вищенаведене, рішення суду відповідно до п.2, п.3 ч.1 ст.309 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.
Керуючись ст. ст. 209, 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів
вирішила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.
Рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 10 вересня 2010 скасувати та ухвалити нове рішення.
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 (правонаступником якої є ОСОБА_3) до ОСОБА_4 про визнання недійсним договору купівлі-продажу житлового будинку та відшкодування моральної шкоди відмовити за безпідставністю.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і з цього ж часу може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуюча Судді: