Апеляційний суд Житомирської області
Справа 0604/2-422/12
Категорія 32
24 травня 2012 року Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Житомирської області в складі:
головуючого - судді Забродського М.І.
суддів: Миніч Т.І., Трояновської Г.С.
з участю секретаря судового засідання Ямкової О.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі
справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма „Обрій" ЛТД про відшкодування шкоди на спеціальний медичний догляд та на звичайний сторонній догляд що виникла внаслідок каліцтва
за апеляційною скаргою ОСОБА_1, ОСОБА_2
на рішення Богунського районного суду м. Житомира від 27 березня 2012 року, -
Позивачі звернулися до суду із зазначеним позовом до відповідача, який був доповнений та просили стягнути на користь ОСОБА_1 на спеціальний медичний догляд за ОСОБА_2, щомісячно до переосвідоцтва 141 грн., на звичайний сторонній догляд 94 грн., а всього 235 грн. щомісячно до переосвідоцтва та 39480 грн. за медичний та сторонній догляд за минулий час.
В обгрунтування позову зазначали, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 19 листопада 1992 року з вини відповідача-володільця джерела підвищеної небезпеки, ОСОБА_2 отримала черепно мозкову травму і з 1993 року визнана інвалідом 1-ої групи та отримує пенсію як інвалід дитинства.
Відповідно до ст.ст.1199,1200 ЦК України, а також на підставі висновку ЦВКК Територіального медичного об'єднання м. Житомира №2 від 26 грудня 2012 року ОСОБА_2 потребує спеціального медичного та звичайного стороннього догляду. Розмір витрат на необхідний спеціальний медичний догляд встановлено у розмірі 1,5 неоподаткованого мінімуму доходу громадян, а на звичайний сторонній догляд - 1 неоподаткований мінімум доходу громадян. Крім того відповідач повинен відшкодувати витрати на спеціальний медичний та звичайний сторонній догляд в межах 14 років одноразово у сумі 39480 грн., оскільки він не погоджувався та не виплачував ці витрати.
Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 27 березня 2012 року у задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі позивачі просять скасувати рішення районного суду та ухвалити нове рішення, яким задовольнити їх вимоги.
Посилаються на те, що суд проігнорував їх вимоги про витребування письмових доказів без яких не можна дійти висновку про наявність або відсутність правовідносин правонаступництва між юридичними особами. Крім того створення відповідача, як юридичної особи і його подальша підприємницька діяльність була орієнтована на привла-
сненення майна КСП ім. Шевченка.
Перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах визначених ст. 303 ЦПК України, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає до задоволення.
Як убачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції 19 листопада 1992 року о 21 год. 30 хв. з вини тракториста радгоспу ім. Шевченка Талалаївського району Чернігівської області ОСОБА_3, який під час виконання трудових обов'язків, керував трактором Т-150, що належав радгоспу, сталася дорожньо-транспортна пригода. Внаслідок цієї пригоди загинув ОСОБА_3, який був чоловіком та батьком позивачів, а останні отримали тілесні ушкодження. Внаслідок цього ОСОБА_1 була визнана інвалідом 2-ї групи, а ОСОБА_2- інвалідом 1-ої групи.
Вироком Богунського районного суду м. Житомира від 05 лютого 1997 року ОСОБА_3 був визнаний винним у скоєнні злочину, передбаченого ч.3 ст. 215 КК України.
Тому позивачі відповідно до ст.ст. 441,450, 455 ЦК України ( в редакції 1963 року) мають право на відшкодування шкоди, що завдана джерелом підвищеної небезпеки, на додаткові витрати викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду.
Заявляючи вимоги про стягнення заподіяної шкоди до ТОВ Агрофірма „Обрій" ЛТД ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вважали, що це господарське товариство є правонаступником КСП (радгоспу)ім. Шевченка, працівником якого був визнаний винним у ДТП ОСОБА_3
Проте з такими вимогами до товариства суд першої інстанції не погодився правильно виходячи з наступного.
Рішенням загальних зборів засновників від 05 лютого 2000 року створено Товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма „Обрій" ЛТД. Статутний фонд цього товариства у відповідності до установчого договору, складається із грошових внесків його учасників у розмірі не меншому ніж 100 розмірів мінімальної заробітної плати(а.с. 128 т.1).
Пунктом 1.3 установчого договору визначено, що ТОВ Агрофірма „Обрій" ЛТД набирає юридичної особи з моменту його державної реєстрації і не являється правонаступником КСП ім. Шевченка.
Цей пункт установчого договору не був визнаний незаконним у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2, що підтверджується рішенням Талалаївського районного суду від 06 серпня 2003 року, яке залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Чернігівської області від 21 січня 2011 року та ухвалою Верховного Суду України від 30 січня 2006 року.
Відповідно до ст. 61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
За таких обставин суд першої інстанції правильно вважав, оскільки відповідач не є правонаступником КСП9радгоспу) ім. Шевченка відтак він не повинен відповідати по його зобов'язаннях перед позивачами.
Рішення районного суду ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують і на правильність його рішення не впливають. Тому підстави його скасування відсутні.
Керуючись ст.ст. 209, 303, 304, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Богунського районного суду м. Житомира від 27 березня 2012 року залишити без змін.
Ухвала може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня її проголошення.
Головуючий: Судді: