Справа 2/546/427/12
24 травня 2012 року Совєтський районний суд м. Макіївки Донецької області в складі:
Головуючого: судді Курової О.І.
При секретарі Кисельовій Ю.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Макіївці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2
Про стягнення суми за договором позики,
У лютому 2012 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про стягнення суми боргу за договором позики, обґрунтовуючи свої вимоги наступним. 03.06.2009 року між сторонами укладено договір позики, згідно з яким відповідачка взяла у нього в борг 3500 грн, які зобов'язалася повернути у жовтні 2009 року з виплатою 20% від суми позики за кожний місяць користування грошима. Потягом 2009- 2011 років вона сплачувала йому відсотки за користування і ця сума складає 5700 грн. З травня 2011 року перестала сплачувати відсотки і не повернула суму позики. У зв'язку з тим, що відповідачка борг йому не повернула, просив стягнути з неї суму позики 3500 грн. та 13 900 грн. -відсотки за користування грошима. Також просив стягнути судовий збір та витрати на правову допомогу у розмірі 350 грн.
Відповідач ОСОБА_2 позов визнала частково і суду дала пояснення про те, що у червні 2009 року вона позичила у ОСОБА_1 гроші спочатку у розмірі 2000 грн, а потім 1500 грн, про що написала дві розписки, в яких зазначила, строк повернення позики -жовтень 2009 року зі сплатою 20% від суми за кожний місяць. За її розрахунками вони виплатила ОСОБА_1 7600 грн. і залишилася сума 5000 грн. Гроші йому віддавала без будь-яких-розписок, тому підтвердити свої доводи не має можливості.
Заслухавши сторони, дослідивши матеріали цивільної справи, суд встановив наступне.
Між сторонами склалися цивільно-правові правовідносини за договором позики.
Згідно з розписками від 03.06.2009 року, підписаними відповідачкою, вона позичила у ОСОБА_1 2000 грн та 1500 грн, які зобов»язалася повернути йому у вересні- жовтні 2009 року з виплатою 20% за кожний місяць.
Згідно зі ст.ст.1046, 1047 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Суд встановив, що між сторонами було досягнуто згоди стосовно всіх істотних умов договорів позики й розписки свідчать про його укладення відповідно до вимог ст. 1046 ЦК України.
Згідно з ч.ч.1, 2 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже умовами укладеного договору позики передбачено сплату 20 відсотків за кожний місяць користування грошима.
Строк виконання зобов»язання за договором позики складає - жовтень 2009 року, тобто про строчка повернення складає 28 місяців. За цей період часу відповідач повинна була сплатити позивачу 19600 грн. відсотків/ 28 міс. х 700 грн./ Як вбачається з розписки відповідач сплачувала ОСОБА_1 відсотки з 03.06.2009 року по 06.05.2011 року в загальній сумі 5700 грн. Не сплачена сума відсотків складає 13900 грн. /19600 грн- 5700 грн = 13900 грн/. Передбачене законом право позивача вимагати сплати боргу та процентів є способами захисту його майнового права і інтересу, суть яких полягає у отриманні компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Тому сума відсотків 13900 грн та сума позики 3500 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
На підставі ст.88 ЦПК України з відповідачки на користь позивача підлягають також стягненню понесені ним судові витрати в сумі 214.60 грн.
Позивачем не надано документально підтверджених доказів та розрахунків щодо робочого часу, затраченого особою, яка надавала позивачу правову допомогу, на виконання вимог ч. 2 ст. 84 ЦПК України та постанови Кабінету Міністрів України N 590 від 27.04.2006 року "Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави", в частині позовних вимог про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу по справі слід відмовити.
Керуючись ст.ст.1046, 1047, 625 ЦК України ст..88,84 ЦПК України, на підставі ст.. 213-215 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 про стягнення суми за договором позики задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2, на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики в сумі 3500 грн.(Три тисячі п»ятьсот гривень, 20% за користування позикою в сумі 13 900 грн,/Тринадцять тисяч дев»ятьсот грн./ та понесені судові витрати в сумі 214.60 грн.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 10 днів з дня його проголошення в Апеляційний суд Донецької області, через даний суд. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.
СУДДЯ: КУРОВА О.І.