Справа № 22-11301/2006 Головуючий в першій
Категорія № 19 інстанції - Лиходєдов А.В.
Доповідач - Ляховська І.Є.
07 вересня 2006 року м. Кривий Ріг
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
головуючого судді - НЕКЛЕСИ В.І. суддів -ЛЯХОВСЬКОЇ І.Є., СОКОЛАН Н.О. , при секретарі - ЮРОВСЬКІЙ О.Ю. за участю - позивача ОСОБА_1, представника
позивача ОСОБА_2, представника відповідача Морз Нінель Юріївни, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою Криворізького державного гірничорудного управління гідрозахисту "КРИВБАСГІДРОЗАХИСТ" на рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 18 квітня 2005 року за позовом ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат», Криворізького державного гірничорудного управління гідрозахисту "КРИВБАСГІДРОЗАХИСТ", Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі про відшкодування шкоди,
В С Т А Н О В И Л А : 30 липня 2002 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Відкритого акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" (далі - ВАТ "КЗРК"), Криворізького державного гірничорудного управління гідрозахисту "Кривбасгідрозахист" (далі - КДГУ "Кривбасгідрозахист"), Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі (далі -Відділення Фонду) про стягнення недоплати по щомісячних платежах за період з 01 липня 1994 року, посилаючись на те, що він працював кріпильником на шахті "Першотравнева-1" Виробничого об"єднання "Кривбасруда", де 31 грудня 1982 року з ним стався нещасний випадок на виробництві, внаслідок чого за висновком МСЕК від 11 травня 1983 року йому встановлено 80% втрати професійної працездатності. Відповідач ВАТ "КЗРК" призначив йому відшкодування шкоди, виходячи із середнього заробітку за січень-квітень 1992 року в сумі 7764,13 крб., але, починаючи з 01 січня 1996 року перерахунок сум відшкодування шкоди здійснював неправильно, збільшуючи суми втраченого заробітку не на коефіцієнти підвищення тарифних ставок на підприємстві, а на коефіцієнти підвищення середнього заробітку, внаслідок чого утворилися суми недоплат, що потягло за собою виникнення заборгованості також і за іншими відповідачами.
Позивач неодноразового уточнював свої вимоги, в остаточній заяві просив стягнути недоплати: з ВАТ "КЗРК" за період з 01 січня 1996 року по 01 серпня 1998 року в сумі 13081грн.24коп., з КДГУ "Кривбасгідрозахист" за період з 01 серпня 1998 року по 01 квітня 2001 року в сумі 19288грн.64коп., а також з Відділення Фонду за період з 01 квітня 2001 року по 01 січня 2004 року в сумі 23859грн.37коп.; компенсацію втрати частини сум відшкодування шкоди: з ВАТ "КЗРК" - в сумі 4375грн.76коп., з КДГУ "Кривбасгідрозахист" - в сумі 9185грн.08коп., з Відділення Фонду - в сумі 2025грн.86коп.; а також стягувати з Відділення Фонду щомісячно, починаючи з 01 січня 2004 року, по 969грн. 27коп. безстроково.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 18 квітня 2005 року позов ОСОБА_1 задоволено частково: з ВАТ "КЗРК" стягнуто -заборгованість за щомісячними виплатами на відшкодування шкоди за період з 01.01.1996р. по 01.08.1998р. в сумі 4842грн.58коп., компенсацію втрати частини щомісячних сум відшкодування шкоди за період з 01.01.1998р. по 01.03.2004р. в сумі 4765грн.96коп.; з КДГУ "Кривбасгідрозахист" - заборгованість за щомісячними виплатами на відшкодування шкоди за період з 01.08.1998р. по 01.04.2001р. в сумі 3717грн.60коп., компенсацію втрати частини щомісячних сум відшкодування шкоди за період з 01.01.1998р. по 01.03.2004р. в сумі 3417грн.40коп.; з Відділення Фонду - заборгованість за щомісячними страховими виплатами за період з 01 квітня 2001 року по 01 січня 2004 року в сумі 7326грн.78коп., компенсацію втрати частини сум щомісячних страхових виплат в за період з 01.04.2004р. по 01.03.2004р. в сумі 690грн.25коп., а також щомісячно по 381грн.41коп., починаючи з 01 січня 2004 року до зміни обставин, які є підставою для перерахунку.
Відповідач КДГУ "Кривбасгідрозахист"в своїй апеляційній скарзі ставить питання про скасування рішення суду в частині стягнення з нього сум та постановлення нового рішення про відмову в задоволені позову. На обгрунтувань відповідач зазначив, що суд не взяв до уваги, що він є неналежним відповідачем по справі, оскільки не є правонаступником ВАТ "КЗРК". Після створення управління "Кривбасгідрозахист" кошти на виплату відшкодування шкоди потерпілим, які отримали її під час роботи на ВАТ "KЗPK", виділялися цільовим призначенням із державного бюджету. Крім того, судом недостатньо з"ясовано питання щодо застосування коефіцієнту 2,55 з листопада 1992 року. На думку відповідача, суд не звернув уваги на порушення строку позовної давності, необгрунтовано стягнув компенсацію.
Перевіривши законність і обгрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційних скарг і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції і сторонами не оспорюється, ОСОБА_1 працював кріпильником на шахті "Першотравнева-1" Виробничого об'єднання "Кривбасруда", де 31 грудня 1982 року з ним стався нещасний випадок на виробництві, внаслідок чого за висновком МСЕК від 11 травня 1983 року йому встановлено 80% втрати професійної працездатності.
Відповідач ВАТ "КЗРК", правонаступник Виробничого об'єднання «Кривбасруда», призначив позивачу відшкодування шкоди, виходячи із середнього заробітку за професією позивача за січень-квітень 1992 року, який складав 7764,13 крб., та ступіню втрати його працездатності.
В подальшому відповідач ВАТ "КЗРК" здійснював перерахунок сум відшкодування шкоди на коефіцієнти підвищення тарифних ставок (посадових окладів): 1,25 - з 01 липня 1992р.; 1,75 - з 01 листопада 1992р.; 1,33 - з 01 січня 1993р.; 1,5 - з 01 березня 1993р.; 1,97 -з 01 червня 1993р.; 2,94 - з 01 вересня 1993р.; 2,1 - з 01 листопада 1993р.; 3,0 - з 01 грудня 1993р.; 2,0 - з 01 жовтня 1994р.
Вказаний базовий розмір середньомісячного заробітку для обчислення сум відшкодування шкоди та розмір вказаних коефіцієнтів сторонами не оспорюється.
Як вбачається із матеріалів справи, спір між сторонами виник з приводу застосування до сум відшкодування шкоди коефіцієнтів підвищення тарифних ставок, починаючи з 01 липня 1994 року.
Задовольняючи вимоги позивача в межах, які перевищують строк позовної давності, суд першої інстанції виходив із того, що перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов, а право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права (ст. 76 ЦК України в редакції 1963р.).
На думку колегії суддів, такий висновок суду є невірним .
Згідно пункту 41 Правил, якщо заяву на відшкодування шкоди потерпілий або заінтересовані особи подали через три роки з дня визначення МСЕК стійкої втрати працездатності, відшкодування шкоди проводиться з дня подання заяви.
Згідно пункту 22 постанови Пленуму Верховного" Суду України номер 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди, виплати, призначені, але своєчасно не одержані потерпілим, або особою, яка має право на їх одержання, а також вимоги про перерахунок сум щомісячних платежів, раніше визначених судом або роботодавцем, підлягають задоволенню за час, що не перевищує трьох років.
Однак всупереч зазначених правил суд стягнув недоплачені виплати за весь період, тобто з 01 січня 1996 року.
Крім того, відповідно до пункту 28 Правил перерахований або нарахований розмір втраченого заробітку у перерахунку на 100 відсотків втрати професійної працездатності не може бути більшим від середнього заробітку відповідного працівника (після підвищення тарифних ставок) за умови його роботи протягом повного календарного або у перерахунку на повний календарний місяць роботи.
Вирішуючи спір суд не звернув уваги на зазначене положення й не з'ясував розмір середньомісячного заробітку відповідного працівника (після підвищення тарифних ставок) за умови його роботи протягом повного календарного місяця або у перерахунок на повний календарний місяць роботи, та чи не буде перевищувати розмір відшкодування нарахованого позивачу встановлені обмеження.
В зв'язку з тим, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, ухвалене рішення підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд.
На підставі викладеного, керуючись ст. 303, 307, 311,313-315 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Криворізького державного гірничорудного управління гідрозахисту "КРИВБАСГІДРОЗАХИСТ" задовольнити частково.
Рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 18 квітня 2005 року скасувати.
Справу направити на новий розгляд в той же суд в іншому складі.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку до Судової палати у цивільних справах до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.