9 жовтня 2006 року м. Хмельницький
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Хмельницької області
в складі головуючої - судді Карпусь С.А., суддів : Харчука В.М., Кізюн О.Ю. при секретарі Тимощук М.В. з участю:
позивачки ОСОБА_1, її представників ОСОБА_2., ОСОБА_3.
розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 22-1791 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду від 25 липня 2006 року за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про одержання права на спадкування та визнання частково недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом.
Заслухавши доповідача, пояснення ОСОБА_1, ОСОБА_2., ОСОБА_3., дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, судова колегія
встановила:
В червні 2006 року ОСОБА_1. звернулась до суду з позовом до ОСОБА_4. про одержання права на спадкування та визнання частково недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого Першою державною нотаріальною конторою 22 серпня 2003 року ОСОБА_4. на Уг частину квартири №АДРЕСА_1 в м. Хмельницькому. В обґрунтування позову вказувала, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року помер її брат ОСОБА_5. і спадщину після його смерті оформила його дочка, відповідачка по справі, однак спадкодавець тривалий час хворів і саме вона, позивачка, опікувалася ним, надавала йому матеріальну допомогу, а дочка не цікавилась життям батька та матеріальної допомоги не надавала. Тому на підставі ст. 1259 ЦК України просила задовольнити позов.
Відповідачка проти позову заперечувала, посилаючись на те, що позивачка не опікувалась її батьком, він знаходився на повному державному забезпеченні в будинку-інтернаті для престарілих.
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 25 липня 2006 року ОСОБА_1. в позові відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1. вважає рішення суду незаконним, просить його скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити її вимоги. Посилається на порушення судом вимог матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам. Суд не врахував, що вона опікувалася спадкодавцем після його звільнення через тяжку хворобу з місць позбавлення волі, не прийняв до уваги показання свідків ОСОБА_6., ОСОБА_7., ОСОБА_8. Також вважає, що у відповідності з п. 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України від 16 січня 2003 року на дані правовідносини поширюється дія ст. 1259 цього Кодексу.
Головуючий у першій інстанції - Слободяна В.С. Доповідач - Карпусь СА.
Справа № 22ц-1791 Категорія № 26
Судом правильно з'ясовані фактичні обставини справи, дано їм належну оцінку, а його висновки щодо необґрунтованості вимог ОСОБА_1. узгоджуються з матеріалами справи, відповідають закону.
Як вбачається з матеріалів справи, після смерті матері позивачки ОСОБА_9. спадкове майно у вигляді квартири №АДРЕСА_1 в м. Хмельницькому прийняли в рівних частках ОСОБА_1. та її брат ОСОБА_5., що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом видане 22 липня 1997 року.
Відповідно до положень ст. ст. 529, 530 ЦК України від 18 липня 1963 року при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти, дружина та батьки померлого. При відсутності спадкоємців першої черги або при неприйнятті ними спадщини, а також в разі, коли всі спадкоємці першої черги не закликаються до спадкування, успадковують у рівних частках брати і сестри померлого (друга черга).
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_5. помер і відкрилась спадщина на >4 частину вказаної квартири, яку прийняла спадкоємець першої черги за законом його дочка ОСОБА_4. 22 серпня 2003 року Першою Хмельницькою державною нотаріальною конторою їй видано свідоцтво про право на спадщину за законом.
Наведене підтверджується матеріалами справи, свідоцтвом про смерть, свідоцтвом про право на спадщину за законом.
Звертаючись до суду, ОСОБА_1. просила визнати частково недійсним наведене свідоцтво про право на спадщину за законом та визнати за нею право на спадкування в одній черзі із відповідачкою, з тих підстав, що вона як спадкоємець другої черги протягом тривалого часу опікувалася братом, матеріально забезпечувала, надавала йому іншу допомогу, проте доказів на підтвердження своїх вимог не надала, не добуто таких і судом.
З представлених нею доказів встановлено, що вироком судової колегії в кримінальних справах Хмельницького обласного суду від 12 вересня 1997 року ОСОБА_5. було засуджено до семи років позбавлення волі з відбуттям покарання у ВТК посиленого режиму. У зв'язку з захворюванням на тяжку хворобу постановою Шепетівського районного суду від 23 травня 2001 року його було звільнено з місць позбавлення волі, ІНФОРМАЦІЯ_2 року поміщено в Хмельницький будинок-інтернат для людей похилого віку та інвалідів, де він знаходився на повному державному утриманні. ІНФОРМАЦІЯ_3 року він вибув з інтернату на постійне проживання в психоневрологічний інтернат в АДРЕСА_2 Деражнянського району, де помер.
Проаналізувавши дані обставини, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку, що на момент відкриття спадщини після смерті ОСОБА_5. Цивільний кодекс України від 18 липня 1963 року, який був чинним на той час, не передбачав можливості одержання права на спадщину спадкоємцем за законом наступної черги разом із спадкоємцем тієї черги, яка має право на успадкування, як це передбачено ч.2 ст. 1259 ЦК України від 16 січня 2003 року, і вказана норма зворотної дії у часі немає.
Крім того, Цивільний кодекс України в редакції від 16 січня 2003 року набрав чинності з 1 січня 2004 року і згідно ст. 5 цього Кодексу регулює відносини, які виникли з дня набрання ним чинності і зворотної сили немає, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи.
Тому суд підставно відмовив ОСОБА_1. в задоволенні позову.
Доводи апеляційної скарги щодо поширення на спірні правовідносин положень п. 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України від 16 січня 2003 року є необгрунтованими. Як видно з матеріалів справи, ОСОБА_5. помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року, дочка ОСОБА_4. прийняла спадщину 22 серпня 2003 року, тобто спадщина була прийнята до набрання чинності ЦК України від 16 січня 2003 року. Аналогію закону до спірних правовідносин застосувати неможливо.
Показам свідків ОСОБА_6., ОСОБА_7., ОСОБА_8. суд дав оцінку в сукупності з іншими зібраними по справі доказами і з такою оцінкою слід погодитись.
Не впливають на законність рішення суду першої інстанції і інші доводи апеляційної скарги.
При вирішенні спору суд правильно визначив характер правовідносин, що виникли між сторонами, його рішення ґрунтується на повно, всебічно досліджених обставинах справи, постановлене з дотриманням вимог матеріального та процесуального права і підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 308,313,314, 315,319 ЦПК України, судова колегія
ухвалила
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Хмельницького міськрайонного суду від 25 липня 2006 року залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двох місяців з дня набрання законної сили до Верховного Суду України.
Головуюча /підпис/ Судді /підписи/
Копія вірна: суддя апеляційного суду
С.А.Карпусь