33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
"16" травня 2012 р. Справа № 5004/328/12
Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуюча суддя Сініцина Л.М.
судді Гудак А.В.
Олексюк Г.Є.
при секретарі судового засідання Сисоєвій О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відповідача Приватного підприємства "Щедрий дім" від 17.04.2012 р. на ухвалу господарського суду Волинської області від 12.04.12 р. у справі № 5004/328/12 про задоволення заяви про видачу виконавчого документа на виконання рішення постійно діючого третейського суду при Волинській торгово-промисловій палаті від 17.02.2012 р. у справі № 05-1/11
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім" М'ясопродукт", смт. Торчин, Луцького району
до відповідача Приватного підприємства "Щедрий дім", м. Черкаси
про стягнення 135 608,03 грн.
за участю представників сторін:
від позивача - не з'явився
від відповідача - не з'явився
Ухвалою господарського суду Волинської області від 12.04.2012 р. у справі № 5004/328/12 (суддя Якушева І.О.) задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім" М'ясопродукт" про видачу судового наказу на виконання рішення постійно діючого третейського суду при Волинській торгово-промисловій палаті від 17.02.2012 р. у справі № 05-1/11 та видано наказ. При прийнятті ухвали суд виходив з того, що підстав для відмови в задоволенні заяви не встановлено.
Не погоджуючись з даною ухвалою, Приватне підприємство "Щедрий дім" звернулося з апеляційною скаргою від 17.04.2012 р., в якій просило скасувати ухвалу господарського суду Волинської області, відмовити в задоволенні заяви про видачу наказу по справі № 05-01/11 на виконання рішення третейського суду від 17.02.2012 р., посилаючись на те, що господарський суд виніс рішення всупереч норм процесуального та матеріального права, суд надав неналежну юридичну оцінку обставинам справи. Звертаючись до суду позивач посилався на договір № 144/1-П від 23 грудня 2010р. Сторонами вказаний договір за № 144/1-П не укладався, а було укладено і підписано договір за № 144-П від 23 грудня 2010р. Позивачем заявлено вимоги про стягнення заборгованості, пені, інфляційного нарахування, по договору, який не було укладено сторонами і відповідно поставка здійснювалась на інших підставах, що виключає можливість третейського розгляду справи. Саме в договорі № 144-П від 23 грудня 2010 р. міститься застереження про третейський розгляд справи, звернення до третейського суду з позовом про стягнення боргу, пені, відсотків по договору № 144/1-П є неможливим. Штрафні санкції за порушення зобов'язання зазначені саме в договорі № 144-П від 23 грудня 2010 р. Третейський суд був позбавлений можливості застосування вказаних умов до правовідносин, які виникли між сторонами щодо поставки, де зазначено у накладних договір № 144-П. Позивач з метою вирішення спору в третейському суді та стягнення заборгованості, яка виникла за поставлений товар вніс зміни та прописом в договорі зазначив № 144/1-П, тому спір, який розглянутий третейським судом, не передбачений третейською угодою, оскільки така умова зазначена саме в договорі № 144-П і на спірні правовідносини не розповсюджується.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім" М'ясопродукт" у відзиві на апеляційну скаргу просило припинити провадження у справі № 5004/328/12, посилаючись на те, що вимоги ПП "Щедрий дім" необгрунтовані і такі, що не підлягають задоволенню. Під час усього періоду співпраці ТзОВ "Торговий Дім "М'ясопродукт" та ПП "Щедрий дім " воля сторін полягала у виконанні саме договору поставки № 144/1-П від 23.12.2010 року, оскільки обидві сторони, виконуючи свої зобов'язання, посилались на договір поставки № 144/1-П від 23.12.2010 року. ПП "Щедрий дім" здійснюючи розрахунки за отриманий товар та перераховуючи кошти на розрахунковий рахунок ТзОВ "Торговий Дім "М'ясопродукт", в призначенні платежу вказувало його підставу - договір № 144/1-П. Про це свідчать банківські виписки з розрахункового рахунку ТзОВ "Торговий Дім "М'ясопродукт". Усі поставки товару для ПП "Щедрий дім" оформлялись відповідними видатковими накладними, у яких підставою здійснення господарських операцій зазначався саме договір поставки № 144/1-П. Цей факт підтверджується видатковими накладними. Вказані документи свідчать, що між ТзОВ "Торговий Дім "М'ясопродукт" та ПП "Щедрий дім" було укладено саме договір № 144/1-П, відповідач отримував товар і оплачував його вартість згідно цього договору. Інших договорів між сторонами не укладалось, позадоговірних поставок не здійснювалось. Договору поставки № 144-П, на укладення якого посилається ПП "Щедрий дім", скаржник не надав ані постійно діючому третейському суду при Волинській торгово-промисловій палаті при розгляді справи, ані господарському суду Волинської області під час розгляду заяви про видачу судового наказу, а також не додав до апеляційної скарги в порушення ст. 95 Господарського процесуального кодексу України. Між ТзОВ "Торговий Дім "М'ясопродукт" та ПП "Щедрий дім" було укладено саме договір № 144/1-П; жодних виправлень або доповнень в договір позивачем односторонньо не вносилось; постійно діючий третейський суд при Волинській ТПП правомірно розглянув спір між ТзОВ "Торговий Дім "М'ясопродукт" та ПП "Щедрий дім" відповідно до третейської угоди, що укладена у формі третейського застереження у договорі поставки № 144/1-П. Господарський суд Волинської області виніс рішення дотримуючись норм процесуального та матеріального права, при цьому не був зобов'язаний надавати юридичну оцінку обставин справи. До повноважень господарського суду Волинської області не входило розглядати спір між ТзОВ "Торговий Дім "М'ясопродукт" та ПП "Щедрий дім" по суті, з'ясовувати законність та обґрунтованість рішення третейського суду, розглядати питання укладення та чинності договору. Ухвала господарського суду про відмову у видачі виконавчого документа може бути оскаржена сторонами в апеляційному порядку протягом п'ятнадцяти днів з дня її винесення господарським судом. Ухвала господарського суду, якою задоволено вимогу про видачу виконавчого документу, не може бути оскаржена сторонами. Скаржник неправомірно подав апеляційну скаргу на ухвалу господарського суду Волинської області від 12.04.2012 року, а Рівненський апеляційний господарський суд неправомірно прийняв її до провадження. Скаржник протягом усього періоду вирішення спору у позовному провадженні зловживав своїми процесуальними правами.
Представники сторін в судове засідання не з'явилися.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "М'ясопродукт" надіслало на адресу суду клопотання про розгляд апеляційної скарги без повноважного представника (а.с.132-133).
Приватне підприємство "Щедрий дім" в листі від 11.05.2012 р. № 23 та в телеграмі від 16.05.2012 р. просило відкласти розгляд скарги у зв'язку з неможливістю направити представника, директор перебуватиме у відрядженні (а.с.130,142).
Клопотання Приватного підприємства "Щедрий дім" до задоволення не підлягає, оскільки не обгрунтоване, доказів поважності причин неявки представника не надано, судом явка представників в судове засідання обов'язковою не визнавалася.
Отже колегія суддів прийшла до висновку про можливість розгляду апеляційної скарги за відсутності представників сторін.
Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, відзиу на апеляційну скаргу; перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд,-
Відповідно до частини 2 статті 1 Закону України "Про третейські суди" до третейського суду за угодою сторін може бути переданий будь-який спір, що виникає з цивільних та господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом.
Частиною 1 статті 5 цього ж Закону передбачено, що юридичні та/або фізичні особи мають право передати на розгляд третейського суду будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом. Спір може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам цього Закону.
Згідно частин 1,4,7 статті 12 Закону України "Про третейські суди" третейська угода може бути укладена у вигляді третейського застереження в договорі, контракті або у вигляді окремої письмової угоди; третейська угода укладається у письмовій формі, третейська угода вважається укладеною, якщо вона підписана сторонами чи укладена шляхом обміну листами, повідомленнями по телетайпу, телеграфу або з використанням засобів електронного чи іншого зв'язку, що забезпечує фіксацію такої угоди, або шляхом направлення відзиву на позов, в якому одна із сторін підтверджує наявність угоди, а інша сторона проти цього не заперечує; у разі недодержання правил, передбачених цією статтею, третейська угода є недійсною.
Посилання у договорі, контракті на документ, який містить умову про третейський розгляд спору, є третейською угодою за умови, що договір укладений у письмовій формі і це посилання є таким, що робить третейську угоду частиною договору. Третейська угода може містити як вказівку про конкретно визначений третейський суд, так і просте посилання на вирішення відповідних спорів між сторонами третейським судом. Третейська угода є підставою для передачі спору на розгляд третейського суду, а в деяких випадках - і підставою для створення та діяльності такого суду.
Зі змісту третейського застереження, передбаченого пунктом 15.2 договору поставки № 144/1-П, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім" М'ясопродукт" та Приватним підприємством "Щедрий дім", вбачається, що сторони на стадії укладення господарського договору погодили, що будь-який спір, що виникає щодо цього договору або у зв'язку із ним підлягає передачі на розгляд і остаточне вирішення до постійно діючого Третейського суду при Волинській торгово-промисловій палаті (а.с.11-13).
Рішенням постійно діючого Третейського суду при Волинській торгово-промисловій палаті від 17.02.2012 р. у справі № 05-01/11 задоволено в повному обсязі позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім" М'ясопродукт" до Приватного підприємства "Щедрий дім" та стягнуто з відповідача на користь позивача 104 863,26 грн. заборгованості, 10 871,33 грн. пені, 5 845, 92 ігрн. нфляційних втрат, 14 027, 52 грн. процентів річних; витрати третейського суду та третейський збір. При прийнятті рішення третейський суд виходив з того, що на виконання умов договору поставки позивач з 27.12.2010 р. по 27.07.2011 р. здійснив поставку відповідачу товару на загальну суму 303 499,66 грн., що підтверджується видатковими накладними, а відповідач свої зобов'язання порушив і прострочив оплату (а.с.6-10).
В пункті 4 резолютивної частини рішення третейського суду від 17.02.2012 р. у справі № 05-1/11 зазначено, що ПП "Щедрий дім" зобов'язане сплатити на користь ТзОВ "Торговий дім" М'ясопродукт" грошові кошти в розмірі 137 114,11 грн. протягом десяти днів з моменту отримання рішення, але не пізніше 09.03.2012 р.
Відповідно до статті 55 Закону України "Про третейські суди" рішення третейського суду виконуються зобов'язаною стороною добровільно, в порядку та строки, що встановлені в рішенні; якщо в рішенні строк його виконання не встановлений, рішення підлягає негайному виконанню.
Статтею 57 Закону України "Про третейські суди" передбачено, що рішення третейського суду, яке не виконано добровільно, підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження"; виконавчий документ, виданий на підставі рішення третейського суду, може бути пред'явлений до примусового виконання в строки, встановлені Законом України "Про виконавче провадження".
Згідно пункту 1.1 рекомендацій Президії Вищого господарського суду України від 11.04.2005 року № 04-5/639 "Про деякі питання практики застосування господарськими судами Закону України "Про третейські суди" компетентним судом, до якого оскаржуються рішення третейського суду і який здійснює видачу виконавчого документа, може бути у розумінні статті 2 Закону як місцевий загальний суд, так і місцевий господарський суд, за місцем розгляду справи третейським судом.
Частинами 1,2 статті 56 Закону України "Про третейські суди" передбачено, що заява про видачу виконавчого документа може бути подана до компетентного суду протягом трьох років з дня прийняття рішення третейським судом. Така заява підлягає розгляду компетентним судом протягом 15 днів з дня її надходження до суду. Про час та місце розгляду заяви повідомляються сторони, проте неявка сторін чи однієї із сторін не є перешкодою для судового розгляду заяви; при розгляді заяви про видачу виконавчого документа компетентний суд повинен витребувати справу з постійно діючого третейського суду, в якому зберігається справа, яка має бути направлена до компетентного суду протягом п'яти днів від дня надходження вимоги. У такому випадку строк вирішення заяви про видачу виконавчого документа продовжується до одного місяця.
22.03.2012 Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім" М'ясопродукт" звернулося до господарського суду Волинської області із заявою від 19.03.2012 р. № 74 про видачу судового наказу в якій зазначило, що 17.02.2012 р. в приміщенні постійно діючого Третейського суду при Волинській Торгово-промисловій палаті за адресою 43021, м. Луцьк, вул. Яровиця, буд. 18, третейським суддею постійно діючого Третейського суду при Волинській Торгово-промисловій палаті, Матвіївим В.М., було винесено рішення у справі № 05-01/11 за позовом ТзОВ "Торговий дім" М'ясопродукт" до ПП "Щедрий дім" про стягнення заборгованості та штрафних санкцій в загальній сумі 135 608 грн. 03 коп. на користь позивача; стягнення з ПП "Щедрий дім" на користь ТзОВ "Торговий дім" М'ясопродукт" витрат третейського суду, пов'язаних з розглядом справи у розмірі 150 грн. 00 коп., та суми третейського збору у розмірі 1 356 грн. 08 коп. Рішення було отримане ТзОВ "Торговий дім" М'ясопродукт" 05 березня 2012 року (а.с.4).
Пунктом 1 частини 2 статті 122-8 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) передбачено, що до заяви про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду додається оригінал рішення третейського суду або належним чином завірена його копія. Копія рішення постійно діючого третейського суду завіряється головою постійно діючого третейського суду, а копія рішення третейського суду для вирішення конкретного спору має бути нотаріально завірена.
До заяви про видачу судового наказу ТзОВ "Торговий дім" М'ясопродукт" додано оригінал рішення постійно діючого третейського суду при Волинській торгово-промисловій палаті від 17.02.2012 р. у справі № 05-01/11 (а.с.6-10).
Розділом ХІV-1 ГПК України, який регулює провадження у справах про оскарження рішень третейських судів та про видачу виконавчих документів на примусове виконання рішень третейських судів, не передбачено обов'язку заявника надсилати копію заяви іншій стороні.
ТзОВ "Торговий дім" М'ясопродукт" було надіслано ПП "Щедрий дім" і заяву про видачу судового наказу, і копію рішення постійно діючого третейського суду при Волинській торгово-промисловій палаті від 17.02.2012 р. у справі № 05-1/11, що стверджується наявними в матеріалах справи описом вкладення до цінного листа, фіскальними чеками від 22.03.2012р., повідомленнями про отримання поштового відправлення представником ПП "Щедрий дім" (а.с.42-44).
Ухвалою господарського суду Волинської області від 23.03.2012 р. заяву прийнято до розгляду (а.с.1). Копію ухвали від 23.03.2012 р. та копію заяви про видачу судового наказу господарським судом було надіслано Приватному підприємству "Щедрий дім" супровідним листом № 01/5004/01-50/2/12/1664/12 від 23.03.2012 р. (а.с.3).
Листом № 5004/328/12/585/12 від 23.03.2012 р. господарський суд Волинської області витребував у судді постійно діючого Третейського суду при Волинській торгово-промисловій палаті Матвіїва В.М. справу № 05-01/11 за 2012 р. (а.с.18,20).
Як вбачається з матеріалів справи, справа третейського суду була надіслана на адресу господарського суду Волинської області та досліджувалася суддею першої інстанції.
На твердження ТзОВ "Торговий дім" М'ясопродукт", рішення третейського суду від 17.02.2012 р. у справі № 05-1/11 ПП "Щедрий дім" добровільно не виконано, а тому його виконання потребує вчинення дій органами державної виконавчої служби.
Відповідно до пункту 6.2.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" вичерпний перелік підстав для відмови у видачі виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду наведено в статті 122-10 ГПК України. У розгляді заяви про видачу виконавчого документа господарський суд перевіряє наявність чи відсутність підстав для відмови у такій видачі незалежно від змісту доводів сторін. У застосуванні пункту 7 цієї статті господарським судам необхідно керуватися, зокрема, приписами частини другої статті 16 Цивільного кодексу України та частини другої статті 20 Господарського кодексу України. Питання щодо законності та обґрунтованості рішення третейського суду, крім зазначених у статті 122-10 ГПК, не можуть вирішуватися господарським судом у розгляді заяви про видачу виконавчого документа. Господарським судам необхідно мати на увазі, що відмова в задоволенні такої заяви не позбавляє жодну із сторін спору, вирішеного третейським судом, права на звернення після набрання законної сили відповідною ухвалою до господарського суду за вирішенням цього ж спору в загальному порядку.
Статтею 122-10 ГПК України передбачено, що господарський суд відмовляє у видачі виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду, якщо: на день прийняття рішення за заявою про видачу виконавчого документа рішення третейського суду скасовано судом; справа, у якій прийнято рішення третейського суду, не підвідомча третейському суду відповідно до закону; пропущено встановлений строк для звернення за видачею виконавчого документа, а причини його пропуску не визнані господарським судом поважними; рішення третейського суду прийнято у спорі, не передбаченому третейською угодою, або цим рішенням вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди. Якщо рішенням третейського суду вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди, то скасовано може бути лише ту частину рішення, що стосується питань, які виходять за межі третейської угоди; третейська угода визнана недійсною; склад третейського суду, яким прийнято рішення, не відповідав вимогам закону; рішення третейського суду містить способи захисту прав та охоронюваних інтересів, не передбачені законом; постійно діючий третейський суд не надав на вимогу господарського суду відповідну справу; третейський суд вирішив питання про права і обов'язки осіб, які не брали участь у справі.
Із змісту рішення третейського суду від 17.02.2012р. вбачається , що договір №144/1-П від 23.12.2010 р., на який посилалося ТзОВ "Торговий дім" М'ясопродукт", звертаючись з позовом, було оцінено третейським судом.
Як вбачається з матеріалів справи, матеріалів, оглянутої судом першої інстанції справи третейського суду № 05-1/11, ухвалами від 23.12.2011р., 12.01.2012р., 03.02.2012р. ПП "Щедрий дім" було зобов'язано надати письмовий відзив на позовну заяву, проте, як зазначено в рішенні третейського суду від 17.02.2012р., підприємством не було надано письмового відзиву, не було повідомлено будь-яким іншим способом своєї правової позиції, не було заперечено факту укладення договору №144/1-П від 23.12.2010 р.
Третейським судом встановлено, що воля сторін полягала у виконанні саме договору поставки № 144/1-П від 23.12.2010 р., оскільки обидві сторони, виконуючи свої зобовязання, посилалися на договір, визнаючи наявність певної письмової угоди, ПП "Щедрий дім", перераховуючи кошти, в призначенні платежу посилалося саме на договір №144/1-П; поставка продукції на користь ПП "Щедрий дім" мала місце лише після 23.12.2012р., тобто, після укладення договору поставки, а в усіх первинних документах співпадає номер договору, інших договорів між позивачем і відповідачем не укладалося. Оцінивши подані сторонами документи в сукупності, третейський суд дійшов висновку про те, що відповідач отримував товар і оплачував його саме в рамках договору поставки № 144/1-П від 23.12.2010р.
Договором поставки № 144/1-П від 23.12.2010 р., який послужив підставою для висновку про виникнення у сторін зобовязальних правовідносин та постановлення третейським судом рішення, передбачено розгляд спору постійно діючим третейським судом при Волинській торгово-промисловій палаті (п.15.2.).
Доказів, які б свідчили про оскарження чи скасування рішення третейського суду, станом на час розгляду господарським судом Волинської області заяви про видачу судового наказу не подано.
Як вбачається з матеріалів справи, підстав для відмови в задоволенні заяви про видачу виконавчого документа, передбачених статтею 122-10 ГПК України, не встановлено.
Суд першої інстанції правомірно прийшов до висновку про задоволення заяви ТзОВ "Торговий дім" М'ясопродукт" про видачу виконавчого документа на виконання рішення постійно діючого третейського суду при Волинській торгово-промисловій палаті від 17.02.2012р. у справі № 05-1/11, а також правомірно не взяв до уваги доводів ПП "Щедрий дім" про те, що заява ТзОВ "Торговий дім" М'ясопродукт" про видачу наказу до задоволення не підлягає, оскільки спір, який розглянутий третейським судом, не передбачений третейською угодою, підприємство не укладало договору № 144/1-П від 23.12.2010 р.та про те, що ТзОВ "Торговий дім" М'ясопродукт" порушено приписи статті 122-8 ГПК України.
Суд також правомірно видав накази про примусове виконання рішення від 12.04.2012 р. у справі № 5004/328/12-1 на виконання рішення постійно діючого Третейського суду при Волинській торгово-промисловій палаті від 17.02.2012 р. у справі № 05-1/11 про стягнення з Приватного підприємства "Щедрий дім" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім" М'ясопродукт" 104 863,26 грн. заборгованості, 10 871,33 грн. пені, 5 845, 92 інфляційних втрат, 14 027, 52 грн. процентів річних, 150 грн. витрат Третейського суду, пов'язаних з розглядом справи, 1 356,08 грн. третейського збору (а.с.50-51).
Відповідно до частини 1 статті 122-11 ГПК України за результатами розгляду заяви про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду господарський суд виносить (постановляє) ухвалу про видачу виконавчого документа або про відмову у видачі виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду за правилами, передбаченими цим Кодексом для прийняття (ухвалення) рішення.
Ухвала суду першої інстанції прийнята з дотриманням норм матеріального і процесуального права та повним дослідженням усіх обставин справи.
Доводи апеляційної скарги колегією суддів до уваги не приймаються, оскільки спростовуються вищевикладеним.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 103 ГПК України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу - без задоволення.
Апеляційний господарський суд залишає рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу - без задоволення, якщо рішення є законним та обгрунтованим.
За таких обставин, підстав для скасування ували не вбачається.
Апеляційна скарга до задоволення не підлягає.
Доводи Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім" М'ясопродукт" щодо того, що ухвала, якою задоволено вимогу про видачу виконавчого документу, не підлягає оскарженню і провадження у справі слід припинити, колегією суддів до уваги не приймаються виходячи з наступного.
Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Статтею 55 Основного Закону регламентовано, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Положення пункту 8 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одну з основних засад судочинства - забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом, і таким чином закріплює гарантії перевірки в апеляційному порядку судових рішень. Встановлене законодавством апеляційне оскарження судових рішень є складовою права кожного на судовий захист, оскільки перегляд таких рішень в апеляційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина.
Зазначена конституційна норма конкретизована законодавцем у статті 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", згідно з якою учасники судового процесу та інші особи у випадках і порядку, встановлених процесуальним законом, мають право на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення, а також на перегляд справи Верховним Судом України.
Рішенням Конституційного суду України від 25 квітня 2012 р. у справі 1-12/2012 за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_4 щодо офіційного тлумачення положень пункту 20 частини першої статті 106, частини першої статті 11113 Господарського процесуального кодексу України у взаємозв'язку з положеннями пунктів 2, 8 частини третьої статті 129 Конституції України встановлено: принципи рівності перед законом і судом та змагальності визначені у статтях 4-2,4-3розділу 1 "Загальні положення" Кодексу, є загальними і застосовуються у всіх інстанціях господарського судочинства; принцип забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом, закріплений у розділах XII, XII-1 Кодексу, якими врегульовано процедуру перегляду рішень господарських судів в апеляційному та касаційному порядку. Невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом. Конституційний Суд України в абзаці одинадцятому підпункту 3.3 пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 11 березня 2011 року N 2-рп/2011, посилаючись на позицію Європейського суду з прав людини, зазначив, що право на справедливий судовий розгляд може бути обмежене державою, якщо це обмеження не завдає шкоди самій суті права. Конституційний Суд України, проаналізувавши зміст статей 106, 111-13 Кодексу, вважає, що вони не містять заборони стосовно апеляційного та касаційного оскарження ухвал, постанов господарського суду. Відсутність у частині першій статті 106 Кодексу норми щодо оскарження ухвали про відмову у задоволенні заяви про зміну способу та порядку виконання рішення, ухвали, постанови суду не може бути підставою для відмови у прийнятті апеляційної чи касаційної скарги на такі ухвали. Ця відмова розглядалася б як порушення конституційного права на судовий захист, яке за статтею 64 Конституції України не може бути обмежене. Такий висновок узгоджується з правовою позицією Конституційного Суду України, за якою кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку; суд не може відмовити у правосудді, якщо особа вважає, що її права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод; відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв, скарг, оформлених відповідно до чинного законодавства, є порушенням права на судовий захист, яке згідно зі статтею 64 Конституції України не може бути обмежене (пункти 1,2 резолютивної частини Рішення від 25 грудня 1997 року N 9-зп).
Отже, Конституційний Суд України констатує, що відсутність можливості апеляційного та касаційного оскарження ухвал місцевого господарського суду про відмову у задоволенні заяви про зміни способу та порядку виконання рішення, ухвали, постанови може призвести до обмеження права на справедливий судовий розгяд та загрожує самій суті цього права, що не відповідає статті 8 Конституції України. Засада рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом забезпечує гарантії доступності правосуддя та реалізації права на судовий захист, закріпленого в частині першій статті 55 Конституції України. Ця засада є похідною від загального принципу рівності громадян перед законом, визначеного частиною першою статті 24 Основного Закону України, і стосується, зокрема, сфери судочинства. Рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом передбачає єдиний правовий режим, який забезпечує реалізацію їхніх процесуальних прав. Правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом (стаття 4 Кодексу); судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, згідно з якими господарський суд повинен створювати сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, рівні умови та можливості для реалізації їхніх прав (стаття 4-3 Кодексу). Ухвали місцевого господарського суду, постанови апеляційної інстанції про відмову у змінах способу та порядку виконання рішення, ухвали, постанови впливають на виконання судових рішень та забезпечення відновлення захищених судом прав і свобод людини і громадянина. Відповідно до конституційної вимоги рівності перед законом і судом сторони повинні мати рівні процесуальні можливості відновлення вказаних прав і свобод, зокрема шляхом оскарження в апеляційному порядку ухвал суду першої інстанції та у касаційному порядку постанов апеляційної інстанції як про зміни способу та порядку виконання рішення, ухвали, постанови, так і про відмову у цих змінах. В аспекті конституційного звернення положення пункту 20 частини першої статті 106, частини першої статті 111-13 Господарського процесуального кодексу України у взаємозв'язку з положеннями пунктів 2,8 частини третьої статті 129 Конституції України слід розуміти так, що апеляційному та касаційному оскарженню підлягають ухвали місцевого господарського суду і постанови апеляційної інстанції як про зміни способу та порядку виконання рішення, ухвали, постанови, так і про відмову у змінах способу та порядку їх виконання.
Керуючись статтями 49, 99, 101, 103,105-106 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний суд,-
Ухвалу господарського суду Волинської області від 12.04.2012 р. у справі № 5004/328/12 залишити без змін, а апеляційну скаргу Приватного підприємства "Щедрий дім" від 17.04.2012 р. - без задоволення.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.
Головуюча суддя Л.М. Сініцина
Судді А.В. Гудак
Г.Є. Олексюк
Вих.№ 01-12/6765/12