Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"14" травня 2012 р. Справа № 5023/1708/12
вх. № 1708/12
Суддя господарського суду Погорелова О.В.
при секретарі судового засідання Стешенко О.В.
за участю представників сторін:
позивача - ОСОБА_2, за дорученням, відповідача - ОСОБА_1, за дорученням
розглянувши справу за позовом Приватного акціонерного товариства Страхова компанія "ВУСО", м. Донецьк
до Комунального підрядного спеціалізованого підприємства по ремонту і будівництву автошляхів "Шляхрембуд", м. Харків
про стягнення 5480,06 грн., -
Позивач звернувся з позовом до господарського суду Харківської області в якому просить суд стягнути з відповідача майнову шкоду (в порядку регресу) у розмірі 5480,06 грн. Позов обґрунтований ст.ст. 993, 1166, 1172, 1187, 1191 ЦК України. Судові витрати позивач просить суд покласти на відповідача.
До початку судового засідання сторони звернулись до суду з заявою про фіксацію судового процесу за допомогою ведення протоколу судового засідання в паперовій формі. Вказана заява сторін розглянута та задоволена судом як така, що відповідає нормам чинного законодавства.
В судовому засіданні представник позивача підтримує позов у повному обсязі та просить суд його задовольнити.
В судовому засіданні представник відповідача позов визнає повністю.
Враховуючи те, що норми ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, суд встановив наступне.
Між ЗАТ "СК "ВУСО" і ОСОБА_3 (надалі - страхувальник) був укладений договір добровільного страхування наземного транспорту № 74088-20-02 від 03.12.2007 року, за яким страховик застрахував майнові інтереси страхувальника, пов'язані з експлуатацією наземного транспортного засобу, а саме: автомобіля Мітцубіші Аутлендер, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 (надалі - застрахований автомобіль).
07.09.2010 року на позачергових загальних зборах акціонерів ЗАТ "СУ "ВУСО" було прийнято рішення про зміну найменування товариства. Назву товариства було приведено у відповідність з Законом України "Про акціонерні товариства", відповідно найменування змінено на Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "ВУСО". Відповідно до нової редакції статуту, зареєстрованого державним реєстратором виконавчого комітету Донецької міської ради 29.09.2010 року ( номер запису 1266105001300593) ПрАТ "СК "ВУСО" є повним правонаступником усього майна, прав та обов'язків ЗАТ "СК "ВУСО".
29.11.2010 року по вул. Академіка Павлова в м. Харкові відбулося пошкодження застрахованого автомобіля.
Згідно з довідкою ВДАІ з обслуговування міста Харкова та АТІ при ГУМВСУ в Харківській області № 6531 від 01.12.2010 року та протоколом про адміністративне правопорушення серії АХ1 № 073423 від 03.12.2010 року, пошкодження застрахованого автомобіля сталося внаслідок порушення працівником (майстром) Комунального підрядного спеціалізованого підприємства по ремонту і будівництву автошляхів "Шляхрембуд" ОСОБА_4 правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху при утриманні доріг і вулиць. Його вина у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 140 КУпАП встановлено постановою Московського районного суду м. Харкова від 13.04.2011 року.
Згідно до рахунку-фактури № 7-00000122 від 25.01.2011 року, № 7-00002542 від 30.12.2010 року ТОВ "Техно-Арт", рахунку 1/26 від 26.01.2011 року ФОП ОСОБА_5, рахунку № СФ-0000051 від 05.09.2011 року ФОП ОСОБА_6, вартість відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля складає 38717,00 грн.
Відповідно до звіту № 32/12/10 ТОВ "Інкон-Капітал" від 28.01.2011 року про оцінку розміру завданого збитку, вартість матеріального збитку з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу складає 13126,99 грн.
Відповідно до умов договору страхування позивач сплатив страхувальнику суму страхового відшкодування в сумі 5480,06 грн. на підставі заяви страхувальника від 30.11.2010 року та страхового акту № 955-02 від 31.03.2011 року. Факт зазначеної виплати підтверджується платіжним дорученням № 3865 від 31.03.2011 року, № 5515 від 05.05.2011 року.
Позивачем до відповідача було направлено претензію на добровільне відшкодування шкоди (вих. номер 8254 від 16.11.2011 року), проте в добровільному порядку відповідачем шкоду не відшкодовано.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, суд виходить з наступного.
Частиною 1 ст. 25 Закону України "Про страхування" передбачено, що здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.
Відповідно до ч. 1 ст. 990 ЦК України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).
Відповідно до ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Аналогічне зазначено і в ст. 27 Закону України "Про страхування", згідно з якою до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Право вимоги страховик отримує тільки в разі, якщо він виплатив страхове відшкодування, тобто вимога до винної особи по суті має регресний характер.
Оскільки в матеріалах справи наявні докази виплати страховиком (позивачем) страхового відшкодування, його звернення з позовною заявою до суду про стягнення грошових коштів в порядку регресу не суперечить положенням чинного законодавства.
Глава 82 ЦК України містить норми про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої особистим немайновим правам фізичної особи та майну фізичної або юридичної особи внаслідок неправомірних рішень, дій чи бездіяльності інших осіб.
Згідно ч.1 ст. 1166 ЦК України, така шкода відшкодовується в повному обсязі, особою яка її завдала.
Юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків. (Ст. 1172 ЦК України. "Відшкодування юридичною або фізичною особою шкоди, завданої їхнім працівником чи іншою особою").
На підставі ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено обов'язок доказування кожною стороною тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень .
Відповідно ч. 1 ст. 43 Господарсько процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства.
Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача до відповідача є обґрунтованими, вони підтверджуються доданими до матеріалів справи доказами, визнані відповідачем та є такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Судові витрати позивача про сплату судового збору у сумі 1609,50 грн., відповідно до положень статті 49 ГПК України, покладаються на відповідача.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст. ст. 1, 4, 12, 33, 43, 44-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Комунального підрядного спеціалізованого підприємства по ремонту і будівництву автошляхів "Шляхрембуд" (61004, м. Харків, вул. Жовтневої Революції, 20, код ЄДРПОУ 03359182, р/р 26009745 у ВАТ "Ерсте Банк" м. Київ, МФО 380009) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ВУСО" (83055, м. Донецьк, вул. Постишева, 60, 7-й поверх, код ЄДРПОУ 31650052, п/р 26506000000761 в ПАТ "Укрсоцбанк", МФО 300023) - 5480,06 грн. майнової шкоди та 1609,50 грн. судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Суддя Погорелова О.В.
Повний текст рішення складений та підписаний 16 травня 2012 року