36000, м.Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
17.05.2012 Справа № 18/436/12
м. Полтава
за позовом Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" в особі Харківської філії, пр. Московський, 199 літ.Д-5, м. Харків, 61037
до Комунального підприємства "Теплоенерго", вул. Чапаєва, б.68, м. Кременчук, 39617
про стягнення 5 535 324,96 грн.
Суддя Пушко І.І.
Представники:
Від позивача: ОСОБА_1, довіреність від 21.02.2012 року № 174/10;
Від відповідача: ОСОБА_2, довіреність від 16.12.2011 року;
Рішення приймається після перерви, оголошеної в засіданні 10.05.2012 року в порядку ч. 3 ст. 77 ГПК України.
Згідно ч. 3 ст. 69 ГПК України строк вирішення спору продовжувався на 15 днів за клопотанням відповідача (а.с. 69).
Суть справи. Розглядається позовна заява про стягнення з відповідача коштів в сумі 5 535 324, 96 грн., з яких: 4 733 291,18 грн. -основна заборгованість за природний газ за договором від 27.12.2010 року № 11/11-54 ТЕ-03; 361 166,09 грн. -пеня; 286 102,04 грн. -інфляційні витрати; 154 765, 65 грн. -три відсотки річних.
Позивач підтримав позовні вимоги та просить стягнути з відповідача заборгованість за договором поставки, а також пеню, три відсотки річних та інфляційні витрати у повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні усно пояснив, що основний борг визнає і посилається, що заборгованість виникла в зв'язку з несвоєчасністю одержання коштів від різниці в тарифах та собівартості послуг і просить відстрочити рішення суду на три місяці, а також звернувся до суду з клопотанням про зменшення нарахованої позивачем пені на 50 %.
Розглянувши матеріали справи, суд встановив:
27.12.2010 року між сторонами був укладений договір № 11/11-54 ТЕ-03 про закупівлю природного газу за державні кошти (далі -Договір) предметом якого є передача постачальником (позивачем) у власність покупця (відповідача) протягом січня 2011 року по 31 грудня 2011 року природного газу, та зобов'язання відповідача прийняти та оплатити його в обсязі, визначеному договором.
Згідно п. 2.2 додатку № 1 до Договору, приймання-передача газу, поставленого постачальником покупцеві у відповідному місяці поставки, оформлюється актом приймання-передачі газу, в якому зазначаються фактичні обсяги спожитого газу, його ціна та вартість.
Актами приймання-передачі природного газу (а.с.16-24) сторони підтвердили, що протягом січня 2011 року -вересня 2011 року постачальник передав, а покупець прийняв природний газ в обсязі 14 310,941 тис.куб.м, на загальну суму 18 735 883,96 грн.
Відповідно до вимог п. 4.1 Договору оплата за газ здійснюється покупцем грошовими коштами у такому порядку: перша оплата в розмірі 34% від вартості запланованих місячних обсягів постачання та транспортування газу проводиться не пізніше 10 числа поточного місяця; подальші оплати проводяться плановими платежами по 33 % від вартості запланованих місячних обсягів постачання та транспортування газу до 20 та 30 (31) числа поточного місяця. Остаточний розрахунок за фактично спожиті та протранспортовані обсяги газу здійснюється на підставі акту приймання-передачі газу до 20 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Відповідач свої зобов'язання по Договору щодо оплати виконав частково, а саме розрахувався за поставлений природний газ на суму 14 002 592,78 грн.
Станом на момент подання позову та розгляду справи в суді, за розрахунком позивача (а.с. 27), основна заборгованість відповідача по Договору становить 4 733 291,18 грн. Зазначена сума основного боргу також підтверджується актом звірки розрахунків станом на 01.01.2012 року, який підписаний та засвідчений печатками сторін (а.с. 43) та не заперечується представником відповідача. Таким чином, спір стосовно обсягів та ціни переданого природного газу між сторонами відсутній.
Відповідно до п. 2 ст. 712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Згідно з п. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Згідно ст.ст. 525, 526 Цивільного Кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання не допускається.
Згідно п. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 193 ГК України кожна сторона має вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Відповідно до п. 5 ст. 16 ЦК України одним із засобів захисту цивільних прав є примусове виконання обов'язку в натурі, яке в даному випадку полягає у виконанні відповідачем договірних зобов'язань з оплати вартості отриманого газу.
За таких обставин, позивачем доведено обґрунтованість позовних вимог про стягнення з відповідача основної заборгованості за отриманий природний газ на суму 4 733 291,18 грн., тому вони підлягають задоволенню повністю.
Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
На підставі зазначеної норми позивачем заявлено до стягнення 286 102,04 грн. збитків від інфляційних процесів за період з лютого 2011 року по січень 2012 року (розрахунок в матеріалах справи, а.с.4), а також 3% річних від суми боргу за період з 21.02.2011 року по 06.03.2012 року в розмірі 154 765,65 грн. (розрахунок в матеріалах справи, а.с. 4-7).
При перевірці заявленої позивачем суми інфляційних витрат судом виявлено, що період їх нарахування та розмір є обґрунтованим, відповідає нормам чинного законодавства України. Приймаючи до уваги, що судом встановлено прострочення відповідачем грошового зобов'язання, вимоги позивача про стягнення 286 102,04 грн. збитків від інфляційних процесів, 3% річних від суми боргу в розмірі 154 765,65 грн. суд визнає правомірними та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За ст. 611 ЦК України в разі порушення зобов'язання настаються правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Ст. 612 ЦК України встановлює, що боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, якщо він не почав його виконувати або не виконав його у строк, встановлений договором.
Відповідно до п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
За статтею 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Пунктом 7.3.1. Договору сторони передбачили, що у випадку невиконання покупцем умов п. 4.1. Договору (щодо оплати) покупець зобов'язується (крім сум заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожен день прострочки.
У відповідності до п. 9.3. Договору пеня нараховується постачальником за шість місяців, що передують моменту звернення з позовом. Зазначена умова договору, на думку суду, є реалізацією наданого сторонам ч. 6 ст. 232 ГК України права встановити інший період нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, ніж визначений у цій нормі закону. Позивачем заявлено до стягнення 361 166,09 грн. пені, яку він нарахував з 06.09.2011 року по 06.03.2012 року (розрахунок в мат. справи, а.с. 3-4).
Згідно наданого позивачем розрахунку, заявлений розмір пені відповідає вимогам Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", таким чином, сума пені, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, становить 135 109, 55 грн.
Вирішуючи позовні вимоги в частині стягнення пені суд приймає до уваги таке:
Відповідно до пункту 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України приймаючи рішення у справі суд має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Відповідно до частини третьої статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Згідно ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Матеріали справи та надані відповідачем пояснення свідчать про наступне:
Відповідач є підприємством комунальної форми власності і газ, що постачається за укладеним між сторонами договором (п. 1.1. Договору) використовується покупцем виключно для надання населенню та релігійним організаціям послуг з опалення та гарячого водопостачання.
Через неплатоспроможність певної частини населення прийнято Закон України "Про реструктуризацію заборгованості з квартирної плати, плати за житлово-комунальні послуги, спожиті газ та електроенергію" від 20.02.2003 року № 554-IV, яким надано право реструктуризувати заборгованість за комунальні послуги строком до 5 років.
Згідно наданих відповідачем довідок (а.с. 74-75) підприємство знаходиться у важкому фінансовому стані та несе збитки від реалізації послуг по теплопостачанню.
Зокрема, як свідчить надана відповідачем довідка, здійснені ним фактичні нарахування за надані населенню послуги з теплопостачання за затвердженими тарифами у 2011 році становить лише 67,3 відсотка від розміру фактичних витрат, понесених відповідачем в зв'язку з наданням таких послуг. В той же час, надана відповідачем довідка органу Державної казначейської служби (а.с. 56) свідчить про отримання відповідачем субвенції з державного бюджету на погашення заборгованості з різниці в тарифах на суму 5499,3 тис. грн., в той час як фактична різниця між фактичними витратами та нарахуванням відповідно до тарифів складає 14466,2 тис. грн. Також судом приймається до уваги, що рівень оплати населенням за надані в 2011 році послуги складає лише 92,3 відсотки (а.с. 75).
Суд приймає, також, до уваги, ступінь виконання боржником зобов'язань за договором від 27.12.2010 року № 11/11-54 ТЕ-03, а саме -той факт, що незважаючи на збиткову діяльність відповідач забезпечив оплату у розмірі 14 002 592,78 грн. від загальної суми поставленого газу -18 753 883, 96 грн., що підтверджується актом звірки розрахунків станом на 01.01.2012 року.
Враховуючи, що обставини справи свідчать про те, що підприємство знаходиться у скрутному фінансовому стані, враховуючи статус відповідача, який використовує придбаний газ виключно для вироблення теплової енергії для потреб населення та релігійних організацій, а також ступінь виконання боржником зобов'язань за договором, у відповідності до ст.233 ГК України та на підставі п.3 ст.83 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що слід задоволення клопотання відповідача про зменшення пені та зменшити її розмір на 50 %.
Таким чином, суд задоволення позовної вимоги про стягнення пені в розмірі 180 583,05 грн. В іншій частині стягнення пені - на суму 180 583,05 грн. у позові відмовити.
Згідно положень ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. За ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Позивачем доведено обґрунтованість позовних вимог про стягнення з відповідача коштів в сумі 5 354 741,91 грн., з яких: 4 733 291,18 грн. -основна заборгованість за природний газ за договором від 27.12.2010 року № 11/11-54 ТЕ-03; 180 583,05 грн. -пеня; 286 102,04 грн. -інфляційні витрати; 154 765, 65 грн. - три відсотки річних.
Згідно ч. 4 п. 3.17.4. Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18, у разі коли господарський суд на підставі пункту 3 статті 83 ГПК зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою державного мита, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем.
Таким чином, судовий збір відповідно до ч. 2 ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача.
Також, відповідач заявив суду клопотання (а.с. 72-73) про відстрочку виконання рішення на три місяці. В обґрунтування зазначеного клопотання відповідач посилається на важкий фінансовий стан та збитковість підприємства, що дотація (субвенція) від держави за 2011 рік на різницю в тарифах ще не надійшла і щорічна постанова Кабінету Міністрів України з цього питання не прийнята на даний час.
Позивач проти відстрочки виконання рішення заперечує.
Суд враховуючи збиткову діяльність відповідача, вважає, що негайне виконання рішення на суму 5 354 741,91 грн. може привести до зупинки діяльності підприємства, яке забезпечує життєво необхідними послугами населення та соціальну сферу у місті, тому враховуючи скрутний фінансовий стан відповідача, у відповідності до п.6 ст. 83 ГПК України приймає рішення з відстрочкою його виконання до 17.08.2012 року.
Керуючись ст. ст. 44, 49, 82, 83 (п.3), 84, 85 ГПК України, суд, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Комунального підприємства "Теплоенерго", вул. Чапаєва, б.68, м. Кременчук, 39617, код ЄДРПОУ 31700972, р/р 260333011471 в філії -міське відділення №62 ВАТ "Ощадбанк", МФО 391139 на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" в особі Харківської філії, пр. Московський, 199 літ.Д-5, м. Харків, 61037, код ЄДРПОУ 33886752, р/р 260063013323 в філії ХОУ ВАТ "Ощадбанк", МФО 351823: 4 733 291 грн. 18 коп. -основний борг; 180 583 грн. 05 коп. -пеня; 286 102 грн. 04 коп. -інфляційні витрати; 154 765 грн. 65 коп. -3 % річних від простроченої суми; 64 380 грн. 00 коп. -судового збору з відстрочкою виконання по 17.08.2012 року.
3. В частині стягнення 180 583,05 грн. пені у позові відмовити.
4. Видати наказ з набранням цим рішенням законної сили.
Суддя Пушко І.І.