79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
14.05.12 Справа№ 5015/1416/12
За позовом: Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1, м. Мукачево
До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Буспостач», м.Львів
Про стягнення 8 136,77 грн.
В судове засідання з'явились:
від позивача: ФО-П ОСОБА_1
від відповідача: не з'явився
Суддя Березяк Н.Є.
Секретар судового засідання Іванило О.П.
Позивачу роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України.
Суть спору: Подано позов Фізичною особою -підприємцем ОСОБА_1 до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Буспостач»про стягнення 8 136,77 грн.
В судовому засіданні 14.05.2012 року судом було оглянуто оригінали документів, які в належно завірених копіях долучені до матеріалів справи.
Розгляд справи відкладався з підстав, викладених у відповідних ухвалах суду.
Позивач позов підтримав, просив задоволити позовні вимоги з мотивів, наведених в позовній заяві, матеріалах справи та поясненнях, наданих в судовому засіданні та стягнути з відповідача основну заборгованість в розмірі 8000,00 грн., 48,00 грн. -інфляційних втрат, 88,77 грн. -трьох відсотків річних, а також стягнути на його користь з відповідача 1000,00 грн. -витрат з надання юридичної допомоги.
Відповідач в судові засідання не з'явився, відзиву на позов не подав, хоча належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи ухвалами суду, які направлялись йому рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення. За таких обставин суд вважає, що справа у відповідності до вимог ст.75 ГПК України, може бути розглянута за відсутності відповідача.
В судовому завданні 14.05.2012 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Суд заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, встановив наступне:
31.10.2011 року між Фізичною особою -підприємцем ОСОБА_1 (Перевізник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Буспостач»(Замовник) було укладено договір №31/10 про надання транспортно-експедиційних послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом в міжнародному та міжміському сполучення. За умовами договору Перевізник бере на себе зобов'язання, відповідно до наданої, належно оформленої Замовником Заявки, що невід'ємною частиною даного договору, доставити автомобільним транспортом довірений йому Замовником вантаж (згідно із транспортною накладною) з місця відправлення (відвантаження відправником) до пункту призначення і видати вантаж уповноваженій на це особі, а Замовник бере на себе зобов'язання сплатити плату за перевезення вантажу.
На виконання умов договору у листопаді 2011 році позивачем були надані транспортні послуги відповідачу на загальну суму 8000,00 грн., що підтверджується актом виконаних робіт (належно завірена копія в матеріалах справи, а.с.10), за які відповідач зобов'язувався оплатити, однак, свої договірні зобов'язання не виконав.
Отже, станом на день подання позову, заборгованість відповідача перед позивачем складала 8000,00 грн., яку позивач просить стягнути з відповідача.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України позивачем нараховані інфляційні втрати в розмірі 48,00 грн. та три відсотки річних в сумі 88,77 грн.
Проаналізувавши всі обставини та матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані підлягають до задоволення частково.
При прийнятті рішення, суд виходив з наступного :
Згідно зі статтею 509 ЦК України зобов'язання це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
Аналогічне положення містить ст. 193 Господарського кодексу України, де зазначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Як вбачається з матеріалів справи, 31.10.2011 року між Фізичною особою -підприємцем ОСОБА_1 (Перевізник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Буспостач»(Замовник) було укладено договір №31/10 про надання транспортно-експедиційних послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом в міжнародному та міжміському сполучення, за умовами якого Перевізник бере на себе зобов'язання, відповідно до наданої, належно оформленої Замовником Заявки, що невід'ємною частиною даного договору, доставити автомобільним транспортом довірений йому Замовником вантаж (згідно із транспортною накладною) з місця відправлення (відвантаження відправником) до пункту призначення і видати вантаж уповноваженій на це особі, а Замовник бере на себе зобов'язання сплатити плату за перевезення вантажу.
Відповідно до положень пункту 4 Договору передбачено, що розрахунки між Перевізником і Замовником здійснюється шляхом переказу грошових коштів на поточний розрахунковий рахунок перевізника. розрахунки по Договору між Стронами проводяться в гривнях (п.4.1.). Вартість перевезення вантажу та вартість послуг із транспортного експедирування зазначається у наданих Перевізником актах виконаних робіт (п.4.3.).
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору позивачем в листопаді 2011 року було надано транспортні послуги в міжнародному сполученні, що підтверджується актом виконаних робіт, який належним чином оформлений, підписаний та скріплений печатками обох сторін (належно завірена копія в матеріалах справи, а.с.10), в якому вказано ціну наданих послуг в розмірі 8 000,00 грн.
Однак, як вбачається із позовних вимог та матеріалів справи, свої договірні зобов'язання відповідач не виконав, заборгувавши позивачу 8 000,00 грн. за надані послуги, які підлягають до стягнення з відповідача.
Нормами ст. 625 ЦК України передбачена відповідальність за порушення грошового зобов'язання, а саме: сплата суми боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення та трьох відсотків річних від простроченої суми. За несвоєчасне виконання договірних зобов'язань нараховані позивачем три відсотки річних в сумі 88,77 грн. та інфляційні втрати в розмірі 48,00 грн. підлягають до сплати.
Що стосується позовних вимог Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 про стягнення з відповідача 1000,00 грн. витрат з надання юридичної допомоги, то такі вимоги не підлягають до задоволення.
Відповідно до частини 3 статті 48 Господарського процесуального кодексу України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку встановленому Законом України „Про адвокатуру", дія якого поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.
Поняття особи, котра є адвокатом наводиться в статті 2 Закону України „Про адвокатуру", котра зазначає, що адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та прийняв Присягу адвоката України.
Таким чином, стаття 44 Господарського процесуального кодексу України передбачає відшкодування сум як судових витрат, які були сплачені стороною за отримання послуг, лише адвокатам, а не будь-яким представникам.
Як вбачається з тексту позовної заяви, позивач просить стягнути з відповідача витрати за юридичну допомогу, докази надання якої будуть надані суду додатково, проте під час розгляду справи позивачем не подано суду жодних доказів надання йому будь-якої юридичної допомоги.
Таким чином, матеріалами справи не підтверджено надання позивачу адвокатської допомоги.
Відповідно до ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
З огляду на викладене, виходячи з положень чинного законодавства України, матеріалів та обставин справи, суд прийшов до висновку, що позов обґрунтований і підлягає до задоволення частково в частині стягнення з відповідача 8000,00 грн. -основної заборгованості, 48,00 грн. -інфляційних втрат та 88,77 грн. -трьох відсотків річних.
Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача в розмірі 1 609,50 грн.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 3,4,41,42,43, 44;45,46,12,32,33,34,35,36,43,49,75,82,84,85 ГПК України, суд , -
1.Позовні вимоги задоволити частково.
2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Буспостач" (79057, м. Львів, вул. Антоновича, буд. 115-Б, кв. 3, код ЄДРПОУ 372277732) на користь Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, Ідентифікаційних код НОМЕР_1) - 8000,00 грн. основного боргу, 48,00 грн. -інфляційних втрат, 88,77 грн. -трьох відсотків річних, 1609,50 грн. -судового збору.
3.В задоволенні решта частини позовних вимог - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржено протягом 10 днів до Львівського апеляційного господарського суду .
Наказ видати у відповідності до ст. 116 ГПК
Суддя Н. Березяк
Повний текст рішення виготовлений та підписаний 18.05.2012 року.
Суддя Березяк Н.Є.