ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 5011-37/4493-2012 14.05.12
За позовомПублічного акціонерного товариства «Київенерго»
ДоКомунального підприємства по утриманню житлового господарства «Житлорембудсервіс»Деснянського району м. Києва
Простягнення 959 444,98 грн.
Суддя Гавриловська І.О.
У судових засіданнях брали участь представники сторін:
від позивача: ОСОБА_1 -дов. № Д07/2010/06/03-1 від 03.06.10 р.
від відповідача: не з'явився
Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства по утриманню житлового господарства «Житлорембудсервіс» Деснянського району м. Києва про стягнення 764 602,35 грн. основного боргу за спожиту активну електричну енергію, 8 733,72 грн. пені, 140 091,54 грн. інфляційних нарахувань та 46 017,37 грн. трьох відсотків річних у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором на користування електричною енергією № 350319 від 25.07.03 р. та додатками до нього.
Ухвалою суду від 11.04.12 р. було порушено провадження у справі № 5011-37/4493-2012 та призначено її розгляд на 14.05.12 року, зобов'язано сторін надати певні документи.
20.04.12 р. через службу діловодства Господарського суду м. Києва надійшов від ДКП «Житлоремфонд»письмовий відзив на позов. Однак даний відзив не приймається судом до уваги, оскільки ДКП «Житлоремфонд»не є учасником судового процесу в справі № 5011-37/4493-2012.
Представник позивача у судовому засіданні 14.05.12 р. позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити, на виконання вимог ухвали суду від 11.04.12 р. надав витребувані документи, які було зареєстровано службою діловодства суду та залучено до матеріалів справи.
Представник відповідача у судове засідання 14.05.12 р. не з'явився, про причини неявки суду не повідомив, хоча про призначене судове засідання був повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення від 13.04.12 р., згідно з яким відповідач 17.04.12 р. отримав ухвалу суду від 11.04.12 р.
Враховуючи, що матеріали справи містять докази належного повідомлення відповідачу про час та місце судового засідання та про наслідки ненадання ним відзиву на позов і витребуваних судом документів, то за таких обставин суд приходить до висновку про можливість розгляду справи на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними матеріалами без участі представника вищезазначеного учасника судового процесу.
Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -
Між Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго», яку було перейменовано на Публічне акціонерне товариство «Київенерго», (електропостачальна організація) та Комунальним підприємством по утриманню житлового господарства «Житлорембудсервіс»(споживач) був укладений договір № 350319 від 25.07.03 р. про користування електричною енергією, відповідно до пункту 1 якого електропостачальна організація зобов'язується постачати електричну енергію у відповідності до умов договору, а споживач -своєчасно здійснювати оплату за використану електричну енергію та виконувати інші умови, визначені даним договором.
Умови зазначеного договору свідчать про те, що за своєю правовою природою він є договором енергопостачання.
У відповідності до частини 1 статті 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Пунктом 4.1. договору № 350319 від 25.07.03 р. передбачено, що споживач зобов'язується в повному обсязі здійснювати розрахунки за електричну енергію, відповідно до встановлених договором умов та термінів оплати, а також вносити всі інші платежі за виконання електропостачальною організацією робіт та надання послуг, пов'язаних х електропостачанням, вартість яких не входить до складу тарифу.
Згідно з пунктами 1. і 2. додатку № 2.6 до договору № 350319 від 25.07.03 р., розрахунковий період починається першого числа кожного місяця та закінчується в останній день цього місяця; споживач знімає показання розрахункових лічильників 20 числа кожного місяця та надає звіт за фактичним обсягом споживання.
Відповідно до п. 3. додатку № 2.6 до договору № 350319 від 25.07.03 р., споживання електричної енергії в період між датами зняття показань засобів обліку в попередньому та поточному розрахунковому періоді прирівнюється до споживання електричної енергії поточного розрахункового періоду. Величина коштів, яку має оплатити споживач визначається як добуток спожитої електричної енергії на тариф, який діяв на кінець розрахункового періоду.
Згідно з п. 4. додатку № 2.6 до договору № 350319 від 25.07.03 р., виміри активної потужності проводяться в години максимуму навантаження енергосистеми усіма стаціонарними або переносними приладами обліку. Крім того, за ініціативою однієї із сторін може бути оформлений акт з контролю електричної потужності.
Пунктом 5. додатку № 2.6 до договору № 350319 від 25.07.03 р. визначено, що щомісяця 21 числа споживач зобов'язується направляти уповноваженого представника до постачальника за адресою: вул. Закревського, 14 для надання звіту про спожиту активну і реактивну та генеровану реактивну електроенергію та про результати вимірів активної потужності за встановленою формою (додатки «Звіт про використану електроенергію», «Звіт про результати вимірів активної потужності»). Крім цього, споживач надає підписані акт про приймання-передачі товарної продукції, акт надання послуги з компенсації перетікання реактивної електроенергії та звіряння розрахунків за попередні періоди.
У відповідності до п. 6. додатку № 2.6 до договору № 350319 від 25.07.03 р., за даними звіту про використану електроенергію та з урахуванням розрахункової величини втрат згідно з додатком «Розрахунок втрат»визначається обсяг фактично спожитої активної і реактивної та генерованої реактивної електроенергії. Цей обсяг сторони фіксують в «Акті про приймання-передачу товарної продукції», «Акті надання послуги з компенсації перетікання реактивної електроенергії», по два примірники яких постачальник надає споживачу. Останній має повернути погодженими по одному примірнику зазначених документів в наступному розрахунковому періоді.
За наявності послідовного приєднання засобів обліку споживача та субспоживачів кількість спожитої споживачем електричної енергії визначається як різниця між загальною сумою споживання споживача та субспоживачів відповідно до умов договорів з постачальником. У разі розбіжностей між звітами споживача та субспоживача постачальник використовує у розрахунках з обома споживачами звіт споживача.
Згідно з п. 7. додатку № 2.6 до договору № 350319 від 25.07.03 р., у разі встановлення засобів обліку споживача у приміщеннях, температурний режим яких не відповідає вимогам ПУЕ та/або паспортним даним засобів обліку, у зимовий період (грудень, січень, лютий) обсяг спожитої електричної енергії збільшується на 5% у порівнянні з обсягом, визначеним за фактичними показаннями зазначених засобів обліку.
Відповідно до п. 8. додатку № 2.6 до договору № 350319 від 25.07.03 р., у разі зниження споживачем протягом двох розрахункових періодов середньої фактичної величини споживання електричної енергії до рівня нижче мінімально допустимого рівня завантаження схеми обліку постачальник направляє споживачу вимогу щодо приведення розрахункових засобів обліку, що перебувають на його балансі, у відповідність до вимог нормативно-технічних документів.
На період приведення споживачем розрахункового засобу обліку у відповідність до вимог нормативно-технічних документів, постачальник визначає обсяг спожитої електроенергії як більшу з двох величин: фактичний обсяг споживання за показаннями засобу обліку або розрахункова величина за мінімально допустимим рівнем завантаження схеми обліку та режимом роботи струмоприймачі в, визначеним додатком «Перелік об'єктів».
Пунктом 9. додатку № 2.6 до договору № 350319 від 25.07.03 р. встановлено, що у разі неподання споживачем звіту про використану електроенергію в зазначений термін та/або неможливості отримання постачальником даних про спожиту електричну енергію в зазначений термін (за винятком порушення роботи розрахункового обліку) визначення обсягу спожитої електричної енергії за поточний розрахунковий період здійснюється за середньодобовим обсягом споживання у попередньому розрахунковому періоді з подальшим перерахунком у разі надання даних протягом наступного розрахункового періоду.
Тривалість періоду розрахунку за середньодобовим обсягом споживання електричної енергії до отримання показань розрахункових засобів обліку має не перевищувати одного повного розрахункового періоду, після чого розрахунок обсягу спожитої електричної енергії здійснюється постачальником за величиною дозволеної потужності струмоприймачів та кількістю годин їх використання до надання споживачем показань лічильників (або до зняття показань лічильників постачальником) без подальшого перерахунку.
Постачальник може самостійно знімати показання електролічильників як візуально, так і за допомогою комп'ютерної техніки та видавати споживачу платіжні документи для оплати електроенергії за весь період, що зберігається в пам'яті приладів обліку. У разі, якщо показання електролічильників відрізняються від наданих споживачем, постачальник має право здійсниш розрахунок обсягу спожитої електричної енергії за показаннями, знятими його представниками, з урахуванням прогнозованого середньодобового споживання до дати зняття показів.
Згідно з п. 13 додатку № 2.6 до договору № 350319 від 25.07.03 р., споживач до 25 числа поточного розрахункового місяця здійснює оплату 100 % від фактично спожитого обсягу активної електричної енергії за розрахунковий період.
Споживач, який має погоджену у встановленому порядку екологічну та/або аварійну броню електропостачання, протягом перших трьох робочих днів розрахункового періоду здійснює платіж за резервування обсягу електричної енергії на покриття екологічної та/або аварійної броні в поточному розрахунковому періоді.
Обсяг електричної енергії на покриття екологічної та/або аварійної броні визначається відповідно до даних складеного акта екологічної, аварійної та технологічної броні електропостачання споживача.
За наявності у споживача погодженого у встановленому порядку акта екологічної, аварійної та технологічної броні споживач здійснює оплату вартості активної електричної енергії з урахуванням платежу за резервування обсягу електричної енергії на покриття екологічної та/або аварійної броні в поточному розрахунковому періоді.
Відповідно до п. 14. додатку № 2.6 до договору № 350319 від 25.07.03 р., нарахування за перетікання реактивної електроенергії відповідно до додатка «Порядок розрахунків за перетікання реактивної електроенергії» проводиться відповідно до чинного законодавства. постачальник надає споживачу рахунок на перетікання реактивної електроенергії, яка підлягає оплаті.
Згідно з п. 18. вищезазначеного додатку, споживач самостійно здійснює остаточний розрахунок за активну електричну енергію шляхом оплати різниці між вартістю обсягу електричної енергії, фактично спожитої протягом розрахункового періоду, та сумою коштів, сплачених відповідно до п. 13 цього додатка, оплату за перетікання реактивної енергії, оплату за перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужності, оплату нарахувань за актами порушень та оплату інших нарахувань згідно з умовами цього договору до останнього робочого дня включно поточного розрахункового періоду.
Розрахунки споживач здійснює за тарифами, які діяли в розрахунковому періоді. При відсутності заборгованості надлишок коштів, що надійшли протягом розрахункового періоду, зараховується в рахунок оплати наступного розрахункового періоду.
У відповідності до пункту 19 додатку № 2.6 до договору № 350319 від 25.07.03 р., в усіх випадках у призначенні платежу платіжного документа Споживач зазначає: період, за який здійснюється оплата, дату та № рахунка-фактури; № договору; особовий рахунок; наявність у сумі платежу пені, ПДВ, відшкодування збитків тощо.
Позивач у позовній заяві пояснив суду, що ним належним чином виконувалися зобов'язання за договором № 350319 від 25.07.03 р., поставлено відповідачу за період з 01.11.08 р. до 01.03.12 р. активну електричну енергію на суму 4 712 928,45 грн., тоді як відповідач свої зобов'язання за зазначеним договором належним чином не виконав, сплатив тільки 3 948 326,10 грн., внаслідок чого станом на 01.03.12 р. у нього виникла заборгованість за використану активну електричну енергію в розмірі 764 602,35 грн., що підтверджується довідкою про надходження грошових коштів в погашення боргу за спожиту від ПАТ «Київенерго»електроенергію КП «Житлорембудсервіс».
В обґрунтування позовних вимог позивач надав суду акти приймання передачі товарної продукції, акти про використану електричну енергію та рахунки-розшифровки по активній електроенергії за спірний період за договором № 350319 від 25.07.03 р.
За таких обставин ПАТ «Київенерго»звернулось до Господарського суду м. Києва з даним позовом до Комунального підприємства по утриманню житлового господарства «Житлорембудсервіс»Деснянського району м. Києва про стягнення 764 602,35 грн. основного боргу за спожиту активну електричну енергію, 8 733,72 грн. пені, 140 091,54 грн. інфляційних нарахувань та 46 017,37 грн. трьох відсотків річних у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором на користування електричною енергією № 350319 від 25.07.03 р. та додатками до нього.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.
Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
З наданих позивачем доказів вбачається, що позивач взяті на себе зобов'язання виконав належним чином, зауважень щодо відпуску електричної енергії від відповідача не надходило, тоді як відповідач у визначений договором № 350319 від 25.07.03 р. строк оплату за спожиту активну енергію здійснив не в повному обсязі.
Відповідач жодних заперечень та доказів на спростування обставин, викладених позивачем у позовній заяві, суду не надав.
За таких обставин, враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача в частині стягнення 764 602,35 грн. основного боргу, а відповідач в установленому законом порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив та не довів суду належними і допустимими доказами належного виконання ним своїх зобов'язань, то позов Публічного акціонерного товариства «Київенерго» про стягнення з Комунального підприємства по утриманню житлового господарства «Житлорембудсервіс»Деснянського району м. Києва 764 602,35 грн. основного боргу за договором про постачання електричної енергії № 350319 від 25.07.03 р. та додатками до нього, визнається судом таким, що підлягає задоволенню.
Публічне акціонерне товариство «Київенерго»просить суд також стягнути з відповідача 140 091,54 інфляційної складової боргу та 46 017,37 грн. трьох відсотків річних у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання за договором № 350319 від 25.07.03 р. за період з грудня 2008 р. до березня 2012 р.
Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.
Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов'язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.
Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.
Індекс інфляції є щомісячним показником знецінення грошових коштів і розраховується він не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць. За таких обставин застосовувати індекс інфляції у випадку, коли борг виник у певному місяці і в тому же місяці був погашений, - підстави відсутні. Крім того, при розрахунку інфляційних нарахувань мають бути враховані рекомендації, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 р. № 62-97р «Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ», згідно з якими при застосування індексу інфляції слід умовно вважати, що сума, внесена за період з 1 до 15 числа відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з врахуванням травня, а якщо з 16 до 31 числа, то розрахунок починається за наступного місяця -червня.
У постанові Вищого господарського суду України № 37/327 від 20.01.11 р. викладена позиція, якою стверджується, що реалізація позивачем права кредитора на стягнення боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення передбачає необхідність застосування індексу інфляції за весь час прострочення як від'ємного, так і позитивного значення.
Аналогічна позиція викладена у постановах Вищого господарського суду України № 40/487 від 02.02.12 р. та № 15/065-11 від 01.02.12 р.
Зокрема, в постанові ВГСУ № 15/065-11 від 01.02.12 р. зазначено, що за приписами ст. 625 ЦК України, боржник зобов'язаний сплатити суму заборгованості з врахуванням індексу інфляції за весь час прострочення.
Індекс інфляції є статистичною інформацією, яка щомісячно надається Держкомстатом та публікується в газеті «Урядовий кур'єр»та на офіційному веб-сайті Державного комітету статистики України (http://www. ukrstat.gov.ua).
Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яке він може реалізувати, а може від нього відмовитися. Якщо кредитор приймає рішення вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення незалежно від того, чи був в якійсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція), а отже, сума боргу в цьому періоді зменшується.
Враховуючи наведене, вірним є період нарахування інфляційних збитків за період з грудня 2008 р. до березня 2012 р. без виключення місяців, у яких індекс інфляції менший одиниці.
Дослідивши розрахунок, наданий позивачем, суд встановив, що у ньому помилково позивач не врахував зменшення інфляційних збитків, що пов'язані із встановленням рівня інфляції у липні 2009 р., серпні 2009 р., квітні 2010 р., травні 2010 р., червні 2010 р., липні 2010 р., липні 2011 р. та серпні 2011 р. на рівні 99,9 %, 99,8 %, 99,7 %, 99,4 %, 99,6 %, 99,8 %, 98,7 % та 99,6 %, відповідно.
Враховуючи наведене, матеріальні втрати позивача від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів за визначений позивачем період є меншими, ніж заявлені ПАТ «Київенерго».
У зв'язку з вищенаведеним, судом було виконано власний розрахунок інфляційних нарахувань, у відповідності до якого стягненню з Комунального підприємства по утриманню житлового господарства «Житлорембудсервіс»Деснянського району м. Києва за період з грудня 2008 р. до березня 2012 р. підлягають 120 147,57 грн. інфляційних нарахувань.
Також, оскільки матеріалами справи підтверджується прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання за договором № 350319 від 25.07.03 р. станом на 01.03.12 р., то з нього, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, підлягають стягненню 46 017,37 грн. трьох відсотків річних за період з грудня 2008 р. до березня 2012 р.
ПАТ «Київенерго»просить стягнути з відповідача 8 733,72 грн. пені за порушення грошового зобов'язання за договором № 350319 від 25.07.03 р. за період з жовтня 2011 р. до березня 2012 р.
Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Згідно з частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частина 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Таким чином, для застосування до боржника відповідальності у вигляді стягнення пені, вона має бути передбачена законом або договором.
У відповідності до пункту 5.1. договору № 350319 від 25.07.03 р., за несвоєчасне внесення платежів за електричну енергію та інших платежів споживач сплачує енергопостачальній організації пеню в розмірі 0,75 % за кожний день прострочення платежів, але не більше розміру встановленого чинним законодавством.
Згідно з Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»від 22.11.1996 р. зі змінами та доповненнями, розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період за який нараховується пеня.
Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
За розрахунком позивача, перевіреним судом, нарахована відповідачу пеня з жовтня 2012 р. до березня 2012 р. становить 8 733,72 грн.
Таким чином, позов Публічного акціонерного товариства «Київенерго»до Коумнального підприємства по утриманню житлового господарства «Житлорембудсервіс»Деснянського району м. Києва підлягає задоволенню частково.
Витрати по сплаті судового збору, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 525, 526, 530, 546, 549, 551, 611, 614, 625, 629 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 232, 275 Господарського кодексу України ст. ст. 32, 33, 44, 49, ст. ст. 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Комунального підприємства по утриманню житлового господарства «Житлорембудсервіс»Деснянського району м. Києва (02217, м. Київ, вул. Закревського, 15, код ЄДРПОУ 31776030) на користь Публічного акціонерного товариства «Київенерго»(01001, м. Київ, площа Івана Франка, 5, код ЄДРПОУ 00131305) 764 602 (сімсот шістдесят чотири тисячі шістсот дві) грн. 35 коп. основного боргу за спожиту активну електричну енергію, 120 147 (сто двадцять тисяч сто сорок сім) грн. 57 коп. інфляційних нарахувань, 46 017 (сорок шість тисяч сімнадцять) грн. 37 коп. трьох відсотків річних, 8 733 (вісім тисяч сімсот тридцять три) грн. 72 коп. пені та 18 790 (вісімнадцять тисяч сімсот дев'яносто) грн. 02 коп. витрат на сплату судового збору.
3. У решті позовних вимог відмовити.
4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
5. Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.
Суддя Гавриловська І.О.