79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
15.05.12 Справа№ 5015/842/12
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Літера Київ" м. Київ
До відповідача Фізичної особи -підприємця ОСОБА_2, м. Львів
Про стягнення 9594,84 грн. боргу
Суддя Довга О.І.
Секретар Іваночко В.В.
Представники:
Від позивача не з'явився
Від відповідача ОСОБА_2 - фізична особа -підприємець
Представникам сторін роз'яснено їх права та обов'язки передбачені ст. 22 ГПК України та право відводу судді ( ст. 20 ГПК України) . Заяв та клопотань про відвід судді не подано ( не заявлено).
Суть спору:
На розгляді господарського суду Львівської області знаходиться справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Літера Київ", м.Київ до фізичної - особи підприємця ОСОБА_2 про стягнення 9594,84 грн. боргу.
Розгляд справи відкладався з підстав, зазначених у попередніх ухвалах суду.
Представник Позивача в судових засіданнях підтримує позовні вимоги, просить позов задоволити. Зокрема зазначає, що між Позивачем та Відповідачем було укладено договір поставки № 83 від 24.03.2008 року терміном на 3 роки ( п. 10.1).
Як зазначає Позивач у позовній заяві - на виконання умов зазначеного договору Позивач поставив Відповідачу книжкову продукцію на загальну суму 12798,89 грн. Відповідач кошти за отриманий товар не сплатив. У зв'язку з тим, що Відповідач не повернув підписані накладні від 29.04.2008 року № 12017 на суму 2888,30 грн., № 12018 на суму 202,32 грн. та від 01.07.2008 року № 17759 на суму 113,43 грн., Позивач заявляє позовні вимоги на суму 9594,84 грн.
Відповідач проти заявлених вимог заперечує з підстав, викладених в усних поясненнях на позов. Просить в задоволені позовних вимог відмовити так як Позивачем заявлено безпідставний та необгрунтований відзив, який не підтверджений належними та допустимими доказами (не надано в судове засдання оригіналів документів, з яких зроблено копії та долучено до позову). Відповідач зазначає, що не отримував товар від Позивача, та не працював з ним по договору за № 83 від 24.03.2008 року.
Подача позову відбувається шляхом звернення до суду з письмовою заявою, в якій зацікавлена особа ( позивач ) формулює свою вимогу до осіб, до яких звернена вимога. Правова природа позову як процесуального засобу захисту права полягає у тому, щоб суд, прийнявши позовну заяву, у певному процесуальному порядку перевірив законність та обґрунтованість цієї матеріально-правової вимоги однієї особи до іншої, які стають сторонами процесу і між якими відбувається спір.
Сторони зобов'язані добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
Розглянувши подані докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників, створивши, у відповідності до ч. 3 ст. 4-3 ГПК України сторонам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин і правильного застосування законодавства, суд відмовляє в задоволені позовних вимог з наступного:
Якщо подані копії документів, у тому числі виготовлені з використанням технічних засобів, викликають сумніви, господарський суд може витребувати оригінали цих документів, у тому числі для огляду в судовому засіданні з наступним поверненням цих оригіналів особі, яка їх подала.
Якщо одним з учасників судового процесу подано засвідчені ним копії документів, а інший з цих учасників заперечує відповідність їх оригіналам, то господарський суд зобов'язаний витребувати такі оригінали для огляду у особи, яка їх подала.
З врахуванням заперечень Відповідача на позов з тих підстав, що ФОП ОСОБА_2 ставить під сумнів свій підпис на долучених до позовної заяви документах, суд вимагав від Позивача надати оригінали документів, долучених до матеріалів справи.
Позивач вимог ухвали не виконав.
Частина 2 ст. 36 ГПК України містить загальне правило, відповідно до якого письмові докази подаються до господарського суду в оригіналі або належним чином засвідченій копії.
Отже, форма і зміст документів, які подаються до господарського суду, повинні відповідати вимогам, установленим чинним законодавством для цих документів. Якщо законодавством установлено вимоги до певних документів, то документи повинні відповідати цим вимогам.
Копії, які видаються органами державної влади України, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями та їх об'єднаннями усіх форм власності, повинні бути засвідчені з додержанням вимог пункту 5.27 Національного стандарту України „Державна уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів. ДСТУ 4163-2002", затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 07.04.2003 року № 55 - відмітка про засвідчення копії документа складається зі слів "Згідно з оригіналом", назви, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії, при цьому засвідчуватись повинна кожна сторінка документа з відтиском печатки підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи.
Позивачем долучено до матеріалв справи документи, які засвідчені з порушенням вищезазначених норм.
Як вбачається із змісту позовної заяви, на виконання умов Договору № 83 від 24.03.2008 року, за накладними №№ 15400 від 17.06.2008р., 22672 від 29.08.2008р., 22673 від 29.08.2008р., 22674 від 29.08.2008р., 12557 від 20.05.2008р., 12558 від 20.05.2008р., 12394 від 13.05.2008р., 12395 від 13.05.2008р., 15011 від 03.06.2008р., 15011 від 03.06.2008р., 15226 від 10.06.2008р., 15225 від 10.06.2008р., 15561 від 24.06.2008р., 23680 від 07.10.2008р., 23679 від 07.10.2008р., Позивач відпустив Відповідачу Товар на загальну суму 12798,89 грн. Завірені копії видаткових накладних долучено Позивачем до матеріалів справи.
Відповідно до Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 , первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції , включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.
Первинні документи повинні бути складені в момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення.
Документи, створені засобами обчислювальної техніки на машинозчитувальних носіях, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови надання їм юридичної сили і доказовості.
Відповідно до п.2.4 Положення, первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата та місце складання, зміст господарської операції та її вимірники, посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа .
Документ може бути підписаний особисто, із застосуванням факсиміле, штампу, символу або іншим механічним чи електронним способом посвідчення. Підписи осіб, відповідальних за складання первинних документів па обчислювальних машинах та інших засобах організаційної техніки, виконуються у вигляді паролю або іншим способом авторизації, що дає змогу однозначно ідентифікувати особу, яка здійснила господарську операцію (п.2.5 Положення).
Таким чином, долучені до матеріалів справи накладні не мають юридичної сили і доказовості, так як не містить усіх обов'язкових реквізитів, і не може бути належним доказом поставки товару фізичній особі -підприємцю ОСОБА_2
За приписами статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд, у визначеному законом порядку, встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Згідно з приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Отже, обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Керуючись ст.ст. 1,12,33,34,43,49,82-84 ГПК України, суд -
В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повний текст складено 18.05.2012 року
Суддя О.І.Довга