03 травня 2012 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області у складі:
головуючого -судді: Пилипчук Н.П.,
суддів: Маміної О.В.,
Трішкової І.Ю.,
при секретарі - Асєєвій В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові справу
за апеляційною скаргою ОСОБА_2
на рішення Московського районного суду м. Харкова від 16 січня 2012 року
по цивільній справі за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк»до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ПАТ КБ «ПриватБанк», ОСОБА_3 про визнання договору недійсним, -
Позивач звернувся до суду із зазначеним позовом посилаючись на те, що відповідно до договору № 22/А-08 від 28.02.2008 ОСОБА_2 відкрито позиковий рахунок № НОМЕР_1 на який перераховано кредитні кошти у розмірі 108 000 доларів США строком до 17.02.2023 під 14% річних. В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між позивачем і ОСОБА_3 був укладений договір поруки від 28.02.2008 року, згідно з яким остання обов'язалась перед Банком відповідати за виконання обов'язку позичальника за кредитним договором у тому ж розмірі що і позичальник (боржник). Порушуючи норми закону та умови договору відповідачі не виконують взятих на себе зобов'язань, що призвело до виникнення заборгованості за кредитним договором, загальний розмір якої складає 152115,16 доларів США, що згідно курсу долара США до гривні складає 1 201 830,19 грн., яку позивач просить стягнути з відповідачів солідарно.
ОСОБА_2 звернувся із зустрічним позовом, в якому просить визнати договір поруки, укладений між позивачем і його дружиною ОСОБА_3 недійсним через порушення при його укладанні умов ст. 65 СК України.
Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 16 січня 2012 року первісний позов задоволено в повному обсязі. Вирішено стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства КБ «ПриватБанк»заборгованість за кредитним договором № 22/А-08 від 28.02.2008 в розмірі 1 201 830 грн. Стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_3в рівних частинах на користь ПАТ КБ «ПриватБанк»судовий збір в розмірі 1 700 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120 грн. В задоволенні зустрічного позову відмовлено в повному обсязі.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати вказане рішення суду, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні первісного позову ПАТ КБ «ПриватБанк». Посилається на неповне з'ясування судом обставин що мають значення для справи, на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права. Вказує, що позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк»були передчасними, оскільки строк кредитного договору на час розгляду справи не сплинув, а досудова вимога про дострокове повернення кредиту на адресу ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не надходила. Крім того, зазначає, що суд безпідставно відмовив у задоволенні його вимог щодо визнання недійсним договору поруки, оскільки вказаний договір не є дрібним побутовим, впливає на обсяг спільного майна подружжя та звужує його майнові права.
У відповідності до статті 303 ЦПК України апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги.
Судова колегія, заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, що з'явилися, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає за необхідне в її задоволенні відмовити з наступних підстав.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України, суд апеляційної інстанції відхиляє апеляційну скаргу, якщо визнає, що суд першої інстанції постановив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Судом встановлено, підтверджено матеріалами справи, що згідно кредитного договору № 22/А-08 від 28.02.2008. укладеного між КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 останньому надані кредитні кошти в сумі 108 000 доларів США строком до 17.02.2023 під 14% річних, повернення яких повинно відбуватись згідно графіку. Зобов'язання щодо надання кредитних коштів Банком виконані в повному обсязі, про що свідчить ордер № 02 на зазначену суму (а.с. 11).
В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між позивачем та ОСОБА_3 укладено договір поруки від 28.02.2008 року, згідно з пунктами 2, 3 і 4 якого поручитель відповідає перед кредитором за виконання обов'язків за кредитним договором в тому ж розмірі що і боржник, включаючи сплату кредиту, процентів, нарахованих за користування кредитом, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків. Поручитель з умовами кредитного договору ознайомлений. У випадку невиконання боржником обов'язків за кредитним договором, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники (а.с. 16).
Зобов'язання за кредитним договором і договором поруки відповідачами належним чином не виконуються, хоча про наявність заборгованості і необхідність виконання умов договорів останні сповіщались, у зв'язку з чим станом на 15.07.2010 заборгованість за кредитним договором складає 152115,16 доларів США, що дорівнює 1 201 830,19 грн. (а.с. 24, 109-112).
Доводи ОСОБА_2 про недійсність договору поруки, як такого, що укладений його дружиною без його згоди не ґрунтуються на законі. Так, положення статті 65 СК України щодо порядку розпорядження майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, регулюють відносини, які стосуються розпорядження майном, що є у спільній сумісній власності подружжя, і не стосуються права одного із подружжя на отримання кредиту, оскільки кредитний договір є правочином щодо отримання у власність грошових коштів. Порука є способом забезпечення виконання зобов'язання (стаття 553 ЦК), договір поруки не створює обов'язків для будь-яких інших осіб, крім сторін за договором.
Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Стаття 526 ЦК України передбачає, що зобов'язання повинно виконуватись належним чином згідно умов договору та вимог ЦК України.
Положеннями статей 1050, 1054 ЦК України передбачено, що якщо договором встановлено обов'язок позичальника повернути кредит частинами (із розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини кредитодавець має право вимагати дострокового повернення частини кредиту, що залишилася, та сплати процентів, належних йому від суми кредиту.
Передбачене статтею 1050 ЦК право кредитодавця вимагати від позичальника дострокового повернення частини кредиту, що залишилася, є самостійним. Реалізація такого права жодним чином не залежить від пред'явлення кредитодавцем вимог про розірвання кредитного договору відповідно до положення статті 651 ЦК.
Матеріалами справи підтверджено, що на адресу відповідачів направлялися вимоги про усунення заборгованості, боржники попереджались про наявну заборгованість, та про наслідки невиконання зобов*язань.
Відповідно до ст. 554 ЦК України, при порушенні боржником зобов'язання, забезпеченого боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, поручитель відповідає перед кредитором в тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, відсотків, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
За таких обставин правильним є висновок суду першої інстанції про обґрунтованість вимог за первісним позовом.
Судом першої інстанції правильно досліджені і оцінені обставини по справі, доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
Керуючись ст. ст. 303, 304, п.1 ч.1 307, 308, 313, 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія судової палати,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Московського районного суду м. Харкова від 16 січня 2012 року залишити без змін.
Ухвала апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий -
Судді -